Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №361/14845/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 361/14845/25

провадження №: 2/752/8019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщені суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в особі представника Хлопкової М., звернулося до Броварського міськрайонного суду м. Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30.08.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 151849, за умовами якого кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 10667,00 грн., а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «7024fa01», який введено відповідачем у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.

У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість у розмірі 17412,72 грн., яка складається з: 10667,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 6244,72 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам, 501,00 грн. - заборгованості по комісії.

06.02.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 06022025, за яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами у тому числі і до відповідача.

З огляду на те, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором і має прострочену заборгованість у розмірі 17412,72 грн., позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права та просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 151849 від 30.08.2024 в розмірі 17412,72 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Також просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за відсутністю свого представника.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02.03.2026 відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзиву на позовну заяву.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02.03.2026 у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкової М. про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

11.03.2026 представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопковою М. в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення, в яких представник знову просить задовольнити клопотання про витребування доказів.

Суд, розглянувши подані матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів з огляду на Положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України і зазначає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 30.08.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 151849, за умовами якого кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 10667,00 грн., а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «7024fa01», який введено відповідачем у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Разом з Договором відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «d42ae9e2» підписано Паспорт споживчого кредиту.

За умовами кредитного договору сума кредиту 10667,00 грн., мета - на споживчі цілі.

Відповідно умов кредитного договору кінцевий строк повернення 22.11.2024.

Відповідно до п. 2.2.1 сторони домовились, що грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на поточний рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 2.6. Договору надати позичальникові грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1. Договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит та сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати останнього погашення заборгованості, згідно п. 2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Судом встановлено, що кредитодавцем були виконані зобов`язання за кредитним договором та перераховано відповідачу, шляхом ініціювання виплати через фінансового партнера, грошові кошти у розмірі 10667,00 грн., що підтверджується витягом з довідки про перерахування грошових коштів.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17412,72 грн., яка складається з: 10667,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 6244,72 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам, 501,00 грн. - заборгованості по комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 06.02.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 06022025, за яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами у тому числі і до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 06.02.2025 та Актом прийому - передачі Реєстру прав вимог № 1 від 06.02.2025.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі кредитодавця, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомлено, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит.

Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Судом не встановлено належного виконання умов кредитного договору відповідачем та на спростування розміру заборгованості за кредитним договором належних доказів суду не надано.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, а отже заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В частині вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До матеріалів позовної заяви представником позивача додано копію Договору правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, копію Додаткової угоди № 25770859437 та Акт прийому-передачі наданих послуг. Однак, в підтвердження понесених витрат представником позивача не надано жодного документа, що свідчили б про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ).

Таким чином, суд вважає за доцільне в задоволенні витрат на професійну правову допомогу відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, рахунок НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) суму заборгованості за кредитним договором № 151849 від 30.08.2024 в розмірі 17412 (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 72 коп., судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., що в загальному розмірі становить 19835 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 12 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.Ю. Мазур