Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №752/8272/26
Суддя: Кордюкова Ж. І.
Справа №752/8272/26
Провадження №2/752/9621/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Неживої Д.А.,
представника позивача Приладишевої Н.Г.,
представника відповідача Іващенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Приладишева Н.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 11.10.2008 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На теперішній час в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа № 336/757/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони з вересня 2025 року проживають окремо.
За час перебування у шлюбі сторони набули наступне майно:
1) квартира, двокімнатна, загальна площа 61,8 кв.м., житлова площа 31,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлове приміщення загальна площа 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) квартира, однокімнатна, загальна площа 43,6 кв.м., житлова площа 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
4) квартира, однокімнатна, загальна площа 43,8 кв.м., житлова площа 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
5) автомобіль «Hyundai Tucson», 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , номер VIN НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ;
6) автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , номер VIN НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 .
Наразі мирним шляхом неможливо вирішити питання про поділ майна, тому майновий спір між сторонами остаточно може бути вирішено лише в судовому порядку.
Судові витрати складаються з судового збору у розмірі 13 312 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Просила здійснити поділ спільного майна, набутого під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:
визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, двокімнатну, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, однокімнатну, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, однокімнатну, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Hyundai Tucson», 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , номер VIN НОМЕР_2 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , номер VIN НОМЕР_4 ;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію у розмірі 1 073 137,50 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
08.04.2026 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
16.06.2026 постановлено ухвалу про зміну порядку розгляду цивільної справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29.06.2026 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
03.06.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що нежитлове приміщення загальною площею 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , використовується позивачкою для здійснення підприємницької діяльності та є діючою стоматологічною клінікою. При цьому стоматологічне обладнання не включене позивачкою до поділу. Надані розрахунку не доводять дійсну ринкову вартість майна. Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване за ним. Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстроване за позивачкою. Фактично ці квартири вже розподілені. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , має істотно більшу площу та вартість, ніж дві інші квартири.
Представник позивача підтримала заявлений позов.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на не згоду з оцінкою майна та запропонованим порядком його розподілу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 11.10.2018, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 11.10.2008 Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1128.
Відомості про розірвання шлюбу суду не надані.
В шлюбі народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 22.05.2009 та копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 13.12.2012.
26.04.2016 ОСОБА_1 набула у власність автомобіль «Hyundai Tucson», 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , номер VIN НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .
Згідно зі звітом від 16.02.2026 №9697/16 середня ринкова вартість автомобіля «Hyundai Tucson», 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 01.02.20216 становить 746538 грн.
27.07.2017 ОСОБА_1 на підставі договору про участь у ФФБ від 18.07.2017 №142/99 набула у власність двокімнатну квартиру загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою від 03.02.206 №462644987.
Середня ринкова вартість зазначеної квартири станом на 16.02.2026 становить 4954036 грн., що підтверджується копією довідки ТОВ «Земля плюс» від 16.02.2026 №9700/16.
04.09.2017 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2017 набув у власність нежитлове приміщення загальною площею 74,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою від 05.07.2018 №129868553.
Середня ринкова вартість зазначеного нежитлового приміщення станом на 17.02.2026 становить 2662000 грн., що підтверджується копією довідки ТОВ «Земля плюс» від 17.02.2026 №9702/17.
22.06.2020 ОСОБА_1 на підставі договору про участь у ФФБ від 10.11.2016 №349/344 набула у власність однокімнатну квартиру, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою від 03.02.2026 №462647538.
Середня ринкова вартість зазначеної квартири станом на 16.02.2026 становить 3203703 грн., що підтверджується копією довідки ТОВ «Земля плюс» від 16.02.2026 №9699/16.
28.08.2020 ОСОБА_2 на підставі договору про участь у ФФБ №349/342 від 10.11.2016 набув у власність однокімнатну квартиру, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою від 03.02.2026 №462650462.
Середня ринкова вартість зазначеної квартири станом на 16.02.2026 становить 3218399 грн., що підтверджується копією довідки ТОВ «Земля плюс» від 16.02.2026 №9698/16.
01.04.2025 ОСОБА_2 набув у власність автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , номер VIN НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 30.01.2026.;
Згідно зі звітом від 16.02.2026 №9697/16 середня ринкова вартість автомобіля «RENAULT TRAFIC», 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , станом на 01.02.2026 становить 615473 грн.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 1-2 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі ними було нажито рухоме і нерухоме майно, яке є предметом спору.
У сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя, а частки чоловіка і дружини є рівними. Набуте подружжям за час шлюбу майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один не мав самостійного заробітку через ведення домашнього господарства та догляд за дитиною. Презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована.
Оцінивши доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами, суд приходить до висновку, що усе спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно було придбане в період шлюбу.
При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.
Презумпція спільності майна подружжя під час розгляду справи не оспорювалась відповідачем.
Під час розгляду у справи представник відповідача не погоджувалась з вартістю спірного майна, яка була визначена позивачкою, проте доказів, які б доводили іншу вартість спірного майна сторона відповідача не надала, а отже визначеної ринкової вартості спірного майна не спростувала.
Виходячи з наведеного, суд визначає вартість спірного майна, яка визначена позивачкою.
За встановлених обставин суд вважає можливим розподілити спільне майно між сторонами наступним чином.
Виділити у власність позивачки нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 2662000 грн., однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 3203703 грн., автомобіль «Hyundai Tucson», 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , вартістю 746538 грн.
Виділити у власність відповідача двокімнатну за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 4954036 грн., однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 3218399 грн., автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , вартістю 615473 грн.
Суд вважає можливим виділи позивачці у власність нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , яке на час вирішення спору використовуються нею у стоматологічній практиці. Також з урахуванням того, що спірні однокімнатні квартири є рівноцінним за площею та місцем знаходження суд вважає можливим залишити їх у власності кожного з подружжя, за яким вони зареєстровані на час розгляду справи. В іншій частині розподілу майна суд погоджується з варіантами запропонованим позивачкою.
Отже такий розподіл спільного майна, з урахуванням суті спору, буде справедливим, співмірним, відповідати інтересам обох сторін, з урахуванням наявної загальної його вартості.
Під час вирішення спору про поділ майна подружжя суд не зобов`язаний погоджуватися із запропонованим позивачем варіантом поділу такого майна та вправі визначити інший спосіб його поділу, з урахуванням інтересів дружини, чоловіка, дітей, а також інших обставин, що мають істотне значення. Обрання судом варіанта поділу майна подружжя, відмінного від запропонованого позивачем, за наявності вимоги про поділ такого майна не може розцінюватися як вихід за межі позовних вимог, оскільки предметом позову є саме поділ спільного майна подружжя, який залишається незмінним незалежно від конкретного способу його здійснення.
Загальна вартість майна, виділеного позивачці становить 6612241 грн., а загальна вартість майна, виділеного відповідачу 8787908 грн.
Отже, відповідач повинен компенсувати позивачці вартість частки майна в розмірі 1087833,50 грн.
Враховуючи, що суд не погодився в повному обсязі з поділом майна, запропонованим позивачкою, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог по оплаті судового збору за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 13312 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Здійснити поділ спільного майна, набутого під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:
1) визнати за ОСОБА_2 право власності на:
квартиру, двокімнатну, загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
залишити у власності ОСОБА_2 однокімнатну, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2014 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , номер VIN НОМЕР_4 ;
2) визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
залишити у власності ОСОБА_1 однокімнатну, загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, однокімнатну, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та автомобіль «Hyundai Tucson», 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію у розмірі 1087833 (один мільйон вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 50 коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13312 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Рішення складене 19.10.2026.
Суддя Ж. І. Кордюкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua