Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №591/12150/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Суд: Зарічний районний суд м. Сум

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №591/12150/26

Суддя: Косар А. І.

Справа № 591/12150/26 Провадження № 3/591/2881/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І., за участю ОСОБА_1 ,розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_1 10.10.2026 о 22:20 в м.Сумах по вул. Володимирська, 52/1 керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним , не стежив за дорожньою обстановкою та здійснив наїзд на перешкоду, а саме – паркан. Внаслідок чого автомобіль отримав механічн пошкодження з матеріальними збитками , та був зруйнований паркан, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п. 12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 794006 від 11.10.2026

Водій ОСОБА_1 10.10.2026 о 22:20 в м.Сумах по вул. Володимирська, 52/1 керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним , не стежив за дорожньою обстановкою та здійснив наїзд на перешкоду, а саме – паркан, після чого залишив місце пригоди чим порушив п.2.10 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 794068 від 11.10.2026.

Водій ОСОБА_1 10.10.2026 о 22:20 в м.Сумах по вул. Володимирська, 52/1 керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння . Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці ДТП за допомогою газоаналізатора Drager Аlcotest 6810 результат тесту позитивний 0,28 проміле . Водій з результатом тесту згоден, чим порушив п.2.9 а) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 794007 від 11.10.2026.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину за обставин зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення щодо нього визнав, також просив врахувати його скрутне матеріальне становище та розстрочити суму адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи, що у провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, перебувають у провадженні одного судді, призначені на один день та стосуються однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зобов`язаний об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/12150/26, провадження №3/591/2881/26.

Дослідивши адміністративні матеріали справи, вважаю, що ті фактичні дані, що містяться у протоколах від 11.10.2026 серії ЕПР1 № 794006, ЕПР1 № 794068, ЕПР1 № 794007 та в матеріалах, наданих Управлінням патрульної поліції в Сумській області, дають підстави стверджувати, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

П. 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.2.10 а)ПДР У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

З матеріалів справи, а саме: протоколів про адміністративні правопорушення, схеми місця ДТП , фототаблиць в, письмових пояснень вбачається, що саме водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson н.з. НОМЕР_1 у результаті порушень, вказаних у протоколі пунктів ПДР України, здійснив наїзд на перешкоду, а саме – паркан, чим завдав матеріальних збитків та з місця пригоди зник.

Отже, в даному випадку зібраними та дослідженими у суді доказами підтверджується провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 а) ПДР.

Адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи завдано матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Глави 20 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначено як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

При цьому, порядок проведення такого огляду врегульований: ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103, якою затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі – Порядок).

Матеріали справи дають підстави стверджувати про те, що поліцейським було дотримано норми чинного законодавства під час проведення огляду на стан сп`яніння, а саме: вимоги ст. 266 КУпАП та Порядку.

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя , тремтіння пальців рук , результат огляду позитивний, тест № 2909; довідкою, в якій зазначено інформацію про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Окрім того, з досліджених в судовому засіданні відео з оптичних носіїв даних переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколі.

Відтак, жодних обставин чи фактів, які б давали підстави не довіряти наведеним доказам чи фактичним даним, що в них містяться, у суду не має, тому факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного, сп`яніння , суд вважає доведеним.

Слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.

Отже, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

З приводу заявленого ОСОБА_1 клопотання про розстрочку сплати штрафу слід зазначити, що КУпАП не регулює питання щодо можливості розстрочки виконання постанови.

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при вирішенні питання про розстрочку штрафу, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема кримінального, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Частиною 4 ст. 53 КК України визначено, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Враховуючи визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначення йому штрафу на користь держави в сумі 17000 грн, а також те, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище, його клопотання слід задовольнити та розстрочити йому виплату штрафу на строк 2 (два) місяці зі щомісячним платежем 8500 грн. 00 коп. щомісяця.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 36, ст. 40-1, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення №591/12150/26, провадження №3/591/2881/26 зі справами №591/12369/26, провадження №3/591/2934/26, № 591/12381/26, провадження № 3/591/2942/26, присвоївши номер справи 591/12150/26, номер провадження 3/591/2881/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень.

Надати ОСОБА_1 розстрочку виплати штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн, строком на 2 (два) місяці.

Зобов`язати ОСОБА_1 з моменту набрання даною постановою законної сили, сплачувати строком 2 (два) місяці щомісяця до 25 числа щомісячний платіж в розмірі 8500 ( вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп .

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки.

Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в виді штрафу - протягом трьох місяців.

Суддя А. І. Косар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua