Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №645/7662/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/7662/26

Провадження № 1-кп/645/519/26

В И Р О К

Іменем України

26 жовтня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з ДУ «Харківський слідчий ізолятор»)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026221190000508 від 28.04.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично знаходиться в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 02.10.2019 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 01.08.2019 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

- вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 25.07.2022 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 02.10.2019 року до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, звільнений 17.11.2023 року після відбуття строку покарання;

- вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 01.06.2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 06.07.2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 01.06.2026 року до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців позбавлення волі;

- вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.08.2026 року за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 8 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 06.07.2026 року більш суворим за даним вироком, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців,

- вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 9 місяців, на підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду міста Харкова від 07.08.2026 року до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_6 26.04.2026 року, точного часу не встановлено, перебував біля будинку № 179 по вулиці Єдності в місті Харкові, де заздалегідь підшукував будинки, в яких був відчинений під`їзд. Встановивши, що в будинку АДРЕСА_3 під`їзд відчинений, у ОСОБА_6 виник умисел на вчинення крадіжки з під`їзду вказаного будинку. Маючи на меті злочинний намір, направлений на викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 потрапив в приміщення під`їзду. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, скориставшись відсутністю спостереження за ним сторонніх осіб, ОСОБА_6 пішов сходами будинку, де між сьомим та восьмим поверхом під`їзду виявив велосипед «Titan GT 26» синьо-чорного кольору, вартість якого становить 4062 гривні 37 копійок, яким таємно заволодів. Після цього, ОСОБА_6 залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду на суму 4062 грн.37 коп.

Крім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, під час дії воєнного стану, 05.05.2026, точного часу не встановлено, ОСОБА_6 перебував біля будинку № 179-Б по вулиці Єдності в місті Харкові, де заздалегідь підшукував будинки, в яких був відчинений під`їзд. Встановивши, що в будинку АДРЕСА_3 третій під`їзд відчинений, у ОСОБА_6 виник умисел на вчинення крадіжки з під`їзду вказаного будинку. Маючи на меті злочинний намір, направлений на викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 зайшов до третього під`їзду де побачив підсобне нежитлове приміщення на першому поверсі. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, скориставшись відсутністю спостереження за ним сторонніх осіб, ОСОБА_6 за допомогою викрути зняв циліндровий механізм та потрапив всередину приміщення, де в подальшому виявив велосипед «Leon Super Junior 26» чорного кольору, вартість якого становить 7900 гривень, яким таємно заволодів. Після цього, ОСОБА_6 залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду на суму 7900 гривень.

Крім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, під час дії воєнного стану, 02.05.2026, точного часу не встановлено, ОСОБА_6 перебував біля будинку № 9-А по вулиці Амосова в місті Харкові, де заздалегідь підшукував будинки, в яких був відчинений під`їзд. Встановивши, що до другого під`їзду будинку АДРЕСА_4 хтось заходить та двері відчинені, у ОСОБА_6 виник умисел на вчинення крадіжки з під`їзду вказаного будинку. Маючи на меті злочинний намір, направлений на викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 зайшов до другого під`їзду де на дев`ятому поверсі виявив спільний балкон. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, скориставшись відсутністю спостереження за ним сторонніх осіб, ОСОБА_6 за допомогою плоскогубців переламав замок до балкону та потрапив всередину приміщення, де в подальшому виявив велосипед «Fort Spectrum 27,5» синього кольору, вартість якого становить 13226 гривень, яким таємно заволодів. Після цього, ОСОБА_6 залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріальну шкоду на суму 13226 гривень.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що 26.04.2026 він проходив по вул. Єдності у м.Харкові, де підшукував під`їзди будинків, які не зачинені. Після цього, він зайшов до одного із під`їздів житлового будинку, адресу якого не пам`ятає, що не був зачинений, де на сходовій клітині верхніх поверхів будинку побачив велосипед, яким вирішив заволодіти. Крім того, 05.05.2026 року він перебував по вул. Єдності у м.Харкові, де також підшукував під`їзди будинків, які не були зачинені та зайшовши до одного із під`їздів житлового будинку, адресу якого не пам`ятає, він побачив підсобне нежитлове приміщення на першому поверсі яке було зачинене на замок. За допомогою викрути він зняв циліндровий механізм та потрапив всередину приміщення, де в подальшому виявив велосипед, яким таємно заволодів. Крім того, 02.05.2026 року він перебував по вул. Амосова в місті Харкові, де підшукував під`їзди будинків, які не зачинені. Після цього, він зайшов до одного із під`їздів житлового будинку, адресу якого не пам`ятає, що не був зачинений, де на верхніх поверхах будинку виявив спільний балкон, за допомогою плоскогубців переламав замок до балкону та потрапив всередину приміщення, де в подальшому виявив велосипед, яким таємно заволодів. Вказав, що точного часу вчинення ним вищевказаних дій не пам`ятає, проте всі події відбувалися у світлу пору доби. Зазначив, що всі 3 велосипеда були ним реалізовані в різних місцях, а отримані грошові кошти були ним витрачені на власні потреби. Просив його суворо не карати, оскільки бажає виправитися, повернутися на військову службу для захисту Держави.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надали суду заяви, в яких просила розглянути кримінальне провадження за їх відсутності, не заперечувала проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КК України.

Потерпілою ОСОБА_10 також було заявлено цивільний позов, в якому просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 15000 грн.

Від потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 цивільні позови до суду не надходили.

Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану за епізодом від 26.04.2026 року, а за епізодами від 02.05.2026 року та 05.05.2026 року з ознакою проникнення в приміщення, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), пов`язане з проникненням в приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 суд вважає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

При цьому, в обвинувальному акті в якості обставини, яка обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України вказано також повторність злочинів, з чим суд погодитися не може, з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Відтак, наявність у кримінальному провадженні такої ознаки злочину, що впливає на його юридичну кваліфікацію (за ознакою повторності), унеможливлює її повторне врахування судом при призначенні покарання та визнання обставиною, що його обтяжує.

Зазначене узгоджується практикою Верховного Суду, зокрема з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20.12.2018 у справі № 679/783/17 тощо.

У свою чергу, дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану за епізодом від 26.04.2026 року, а за епізодами від 02.05.2026 року та 05.05.2026 року з ознакою проникнення в приміщення, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), пов`язане з проникненням в приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Тобто, оскільки повторність вже передбачена як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, а тому з обвинувального акту необхідно виключити обставину, що обтяжує покарання - повторність

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він має середньо-технічну освіту, раніше неодноразово судимий, на обліку в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, має постійне місце проживання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженої. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, наявність обтяжуючої покарання обставини, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини, у зв`язку з чим, дійшов висновку про неможливість виховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції інкримінованої статті.

За положеннями ч. ч.1, 4 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу

На переконання суду, для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.4 ст.185 КК України – 5 років 10 місяців позбавлення волі, та саме таке покарання, на переконання суду буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 , вироком Слобідського районного суду м.Харкова від 15.09.2026 року засуджений до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, а кримінальні правопорушення були вчинені обвинуваченим 26.04.2026, 02.05.2026 та 05.05.2026 року, тобто до ухвалення вироку суду, то при призначенні остаточного покарання необхідно керуватися положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, тобто, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Також згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженню не обирався, проте вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 23.09.2026 року залишено ОСОБА_6 у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у зв`язку із необхідністю розгляду кримінального провадження у Немишлянському районному суді міста Харкова. Таким чином, на підставі ухвали суду ОСОБА_6 утримується у слідчому ізоляторі для доставки до суду, без обрання запобіжного заходу.

Також, вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з 15.09.2026 року та відповідно до ст.72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21.05.2026 по 14.09.2026, включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили 16.10.2026 року.

Відповідно до позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 4 червня 2024 року у справі №523/11745/22, від 19 березня 2026 року у справі № 335/6584/22, від 4 червня 2024 року по справі №523/11745/22 не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано відповідно до частини 5 статті 72 КК. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення.

В зв`язку з чим, на підставі ч.4 ст.70 КК України у строк покарання необхідно зарахувати покарання частково відбуте за вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року, а саме: з 15.09.2026 року по 25.10.2026 року включно, а також відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 21.05.2026 по 14.09.2026 включно, із розрахунку один день позбавлення волі, дорівнює одному дню попереднього ув`язнення.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Потерпілою ОСОБА_10 до початку судового розгляду заявлено цивільний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду у розмірі 15000 грн.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить із такого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства ( ч. 5 ст. 128 КПК України).

У відповідності до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав позовні вимоги про стягнення з нього на користь потерпілої ОСОБА_10 матеріальної шкоди у розмірі 15000 грн., суд вважає, що цивільний позов в слід задовольнити в повному обсязі, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, ч. 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки цивільний позов в цій частині не підлягає доказуванню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Таким чином, з обвинуваченого підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведені у кримінальному провадженні судово-товарознавчі експертизи №СЕ-19/121-26/14141-ТВ від 19.05.2026 (2406 гривень 80 копійок), № СЕ-19/121- 26/16569-ТВ від 16.06.2026 (3369 гривень 52 копійки), № СЕ-19/121- 26/14142-ТВ від 20.05.2026 (3369 гривень 52 копійки) та судову трасологічну експертизу № СЕ-19/121- 26/13718-ТР від 27.05.2026 (2888 гривень 36 копійок).

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 10 (десять) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 , у виді 6 (шість) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дати ухвалення вироку - з 26 жовтня 2026 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 21.05.2026 по 14.09.2026 включно у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України зарахувати в строк відбування покарання частково відбуте ОСОБА_6 покарання за вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 15.09.2026 року, а саме з 15.09.2026 року по 25.10.2026 року включно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 компенсацію на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід Держави судові витрати за проведені у кримінальному провадженні судово товарознавчу експертизу №СЕ-19/121-26/14141-ТВ від 19.05.2026 у розмірі 2406 гривень 80 копійок; судово товарознавчу експертизу № СЕ-19/121-26/16569-ТВ від 16.06.2026 у розмірі 3369 гривень 52 копійки; судово товарознавчу експертизу № СЕ-19/121- 26/14142-ТВ від 20.05.2026 у розмірі 3369 гривень 52 копійки та судову трасологічну експертизу № СЕ-19/121-26/13718-ТР від 27.05.2026 у розмірі 2888 гривень 36 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- фрагмент циліндрового замку з ключем, первинна упаковка, які опечатано до експертного сейф пакету № 6066781 - зберігається в камері схову речових доказів ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області (квитанція № 195), після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_8 ;

- оригінал договору закладання з ломбарду «Найкращий» щодо закладання велосипеду «Titan» та DVD-R диск з відеозаписами камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Амосова, 9-А - залишити на зберіганні в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя