Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №629/7972/26
Суддя: ТКАЧЕНКО. Н. В.
Справа № 629/7972/26
Номер провадження 2/629/3091/26
РIШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 09.02.2022 року між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74844749, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 3500,00 грн. В подальшому ТОВ «1БАНК» 29.09.2022 року ТОВ «1БАНК» відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Сірко Фінанс». 27.04.2026 року ТОВ «Сірко Фінанс» відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Сіті Колект». На момент виникнення у ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги за кредитним договором з боку відповідача існувала заборгованість, але відповідач свого обов`язку зі сплати заборгованості, а ні на користь первісного кредитора, а ні на користь нового кредитора до теперішнього часу не виконала. Тому для відновлення порушеного права позивач вирішив звернутися із вказаним позовом до суду, в якому просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в розмірі 5436,27 грн., з яких основна сума боргу – 3500,00 грн., проценти – 1936,27 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів відповідачу – 381,74.
Ухвалою суду від 10.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін.
05.10.2026 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування зазначила, що долучена позивачем довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» про перерахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі не може вважатися доказом перерахування коштів відповідачу, оскільки даний лист не містить жодних відомостей, які б могли б ідентифікувати отримувача коштів. Дана довідка свідчить лише про наявність інформації щодо певної інформації, але не підтверджує завершення переказу та фактичного отримання коштів саме відповідачем. Позивачем не надано до матеріалів справи жодної виписки по рахунку, інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували б виникнення у відповідача зобов`язань за кредитним договором та факт зарахування коштів саме відповідачу. Крім того, позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування з банку, який емітував банківську картку, інформацію щодо повного номеру картки, її власника (особи, якій картка була видана), а також щодо руху коштів по картці, в тому числі і зарахування на картку грошової суми. Тому не можливо довести належними та допустимими доказами факт переказу кредитних коштів відповідачу. Не доведено перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Сірко Фінанс», що виключає можливість визнання доведеним подальшого переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Сіті Колект», оскільки особа не може передати іншій особі право, належність якого їй самій належним чином не підтверджена. Вказав, що є необґрунтованою вартість наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу, оскільки предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних данихі процесуальні документи, які містять у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Тому заявлена сума витрат позивачем є завищеною та необґрунтованою, а також неспівмірною з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Представник відповідача також, просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позивачем в зазначений строк не подано відповідь на відзив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74844749, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 3500,00 грн. строком на 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99 % (фіксована) в день, зі зниженою процентною ставкою/день 0,597%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70 %.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 0e5hVN9B7j.
Також, 09.02.2022 року відповідачем було підписано електронним підписом таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якого проценти за кристування кредитом становить 626,85 грн.
Відповідно до довідки №КД-000173496/ТНПП від 18.06.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: 1) дата 09.02.2022 року; 2) номер платежу 53063a4f-1b63-49eb-ae7f-f88461eb3181; 3) сума 3500,00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 .
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №74844749 від 09.02.2022 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 5436,27 грн., з яких основна сума боргу – 3500,00 грн., проценти – 1936,27 грн.
29.09.2022 року між ТОВ «1БАНК» і ТОВ «Сірко Фінанс» був укладений Договір факторингу № 028-290922, згідно з умовами якого ТОВ «1БАНК» відступив ТОВ «ФК «Сірко Фінанс» права грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до реєстру боржників.
29.09.2022 року відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів ТОВ «Сірко Фінанс» перерахувало на користь ТОВ «1БАНК» 8802648,74 грн., фінансування згідно реєстру договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №29/09/22, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року, що ТОВ «Сірко Фінанс» набуло право вимоги заборгованостей до боржників за період укладення кредитних договорів за період з 06.12.2021 по 06.02.2022.
27.04.2026 року між ТОВ «Сірко Фінанс» і ТОВ «ФК «Сіті Колект» був укладений Договір факторингу № 27/04/26-02, згідно з умовами якого ТОВ «Сірко Фінанс» відступив ТОВ «ФК «Сіті Колект» права грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до реєстру боржників.
27.04.2026 року відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів ТОВ «ФК «Сіті Колект» перерахувало на користь ТОВ «Сірко Фінанс» 1099864,93 грн., фінансування згідно реєстру договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 року.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №27/04/26-2, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 року, ТОВ «Сіті Колект» набуло право вимоги заборгованостей до боржників за період укладення кредитних договорів з 15.12.2021 по 29.01.2022.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України).
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до частин третьої, шостої, сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Наведена вище правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.04.2024 у справі справа № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово стверджував, що належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див. постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 та інші).
У постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 Верховний Суд вказував на те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Із наданих договорів факторингу вбачається, що передання прав грошової вимоги здійснюється відповідно до реєстрів прав вимоги, погоджених сторонами відповідних договорів.
Водночас надані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги щодо ОСОБА_1 не містять підписів сторін договорів факторингу, а належних доказів підписання та погодження відповідних реєстрів у частині передання права вимоги за договором № 74844749 позивачем не надано.
Крім того, згідно Реєстру прав вимог №29/09/22, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року, ТОВ «Сірко Фінанс» набуло право вимоги заборгованостей до боржників за період укладення кредитних договорів з 06.12.2021 по 06.02.2022, згідно з Реєстру прав вимог №27/04/26-2, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 року, що ТОВ «Сіті Колект» набуло право вимоги заборгованостей до боржників за період укладення кредитних договорів за період з 15.12.2021 по 29.01.2021. Отже у наданих реєстрах прав вимоги зазначені періоди укладення кредитних договорів, які не охоплюють дату укладення договору позики № 74844749 від 09.02.2022.
Суд не бере до уваги витяг з Реєстру прав вимоги №29/09/22 від 29.09.2022 відносно боржника ОСОБА_1 , оскільки витяг засвідчений лише, як копія оригіналу представником позивача, проте не містить погодження реєстру сторонами договору факторингу (підписи і печатка), відповідно до п.2.1.3 договору факторингу №29/09/22 від 29.09.2022 та витяг з Реєстру прав вимоги №27/04/26-02 від 27.04.2026 відносно боржника ОСОБА_1 , оскільки витяг не засвідчений і не містить погодження реєстру сторонами договору факторингу (підписи і печатка), відповідно до п.2.3 договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026.
Пункт 2.1.3 договору факторингу №29/09/22 від 29.09.2022 та пункт 2.3 договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 встановлюють обов`язок підписання та скріплення печатками реєстру обома сторонами.
Самі по собі договори факторингу та платіжні документи про перерахування фінансування без належного підтвердження включення конкретної грошової вимоги до погодженого сторонами реєстру не дають достатніх підстав для висновку про набуття позивачем права вимоги саме до відповідача.
Згідно із статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відтак, суд вважає, що у ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект», як фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би отримати на підставі договорів факторингу.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Статтею 81ЦПК країни передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахування фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт відступлення до нього права грошової вимоги за договором позики № 74844749 від 09.02.2022. Недоведеність належності позивачу спірного матеріального права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
За вказаних обставин, суд вважає що правові підстави для задоволення позову у справі відсутні.
З огляду на вказане, оцінка інших доводів щодо розміру заборгованості та фактичного отримання кредитних коштів не впливає на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати, пов`язані з розглядом справи суд покладає на рахунок позивача.
Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано до суду: договір 14.09.2026 року між адвокатом Скользнєвою В.В. та ОСОБА_1 ; акт здачі-прийняття наданих послуг від 21.09.2026 року відповідно до якого відповідачеві були надані наступні послуги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи 1,5 години вартість складає 2000,00 грн. та написання відзиву на позовну заяву 2 години вартість складає 4000,00 грн., загальна вартість наданих послуг складає 6000,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 21.09.2026 року відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила 6000,00 грн. за надані послуги адвоката згідно договору від 14.09.2026 року та акту здачі-прийняття наданих послуг від 21.09.2026 року.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, беручи до уваги відсутність заперечень позивача щодо їх розміру, суд, керуючись положеннями статей 137, 141 ЦПК України, доходить висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: м.Київ, просп.Соборності, буд.30А, приміщення 321, ЄДРПОУ 43950742.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ТКАЧЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua