Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №638/20616/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №638/20616/24

Суддя: Шишкін О. В.

Справа № 638/20616/24

Провадження № 2/638/917/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Власенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області, у якому просить встановити факт проживання її матері — ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також визнати за нею право власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що її мати ОСОБА_2 та вітчим - ОСОБА_3 тривалий час проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут, були пов`язані взаємними правами та обов`язками, займались вихованням позивача. Встановлення даного факту необхідно позивачу для визнання права власності на спадкове майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – помер. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 4,2555 га, розташована на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 на момент смерті постійно проживала разом із ОСОБА_3 , а тому відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України вважалася такою, що прийняла спадщину після його смерті. Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нею було складено заповіт на ім`я доньки позивача, однак остання відмовилась від спадщини. Одде єдиною спадкоємицею після смерті матері- ОСОБА_2 є-позивач. Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Разом із тим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки факт проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не був підтверджений рішенням суду, що набрало законної сили. Відповідно до постанови нотаріуса, у зв`язку з відсутністю такого судового рішення нотаріус не мав правових підстав для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно. Таким чином, позивач звернулася до суду у зв`язку з неможливістю оформити спадкові права у нотаріальному порядку.

Ухвалою Шевченківського районного суду місті Харкова від 20.01.2025 було відкрито загальне позовне провадження у справі.

У встановлений судом в ухвалі строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду місті Харкова від 09.07.2025 витребувано з Першої Черкаської державної нотаріальної контори, державний нотаріус Шалденко Лариса Василівна належним чином завірену копію спадкової справи за №62/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з невиконання ухвали суду, судом повторно були витребувані докази ухвалою суду від 29.09.2025, 05.11.2025, 22.01.2026, 21.04.2026.

Ухвалою Шевченківського районного суду місті Харкова від 05.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

05.08.2026 на виконання ухвали суду надійшли матеріали.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в установленому законом порядку. Позивач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Представник відповідача надав до суду заяву з проханням розглядати справу за відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 від 28.12.1963, де мати зазначено: ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00043644788 від 17.02.2024 вбачається, що ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Як вбачається із копії Свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 21.03.1985 після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишила прізвище – ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00043644205 від 17.02.2024 вбачається, що ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Як вбачається із копії Свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 28.11.1989 після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишила прізвище – ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого відділом ДРАЦС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.09.2022, актовий запис № 2792.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданого відділом ДРАЦС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 15.09.2022, актовий запис № 2833.

Довідкою Ізюмської міської ради Харківської області від 05 лютого 2024 року, та Довідкою в.о. старости Кам`янського старостинського округу, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27.09.2024, у яких зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , з 1965 року до дня смерті ОСОБА_3 .

Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок № НОМЕР_6 , виданим 09 листопада 2004 року Кам`янською сільською радою Ізюмського району Харківської області. У свідоцтві зазначено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_3 .

Належність зазначеного будинку ОСОБА_3 також підтверджується реєстраційним посвідченням Бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_3 .

Технічним паспортом на садибний житловий будинок підтверджується його місцезнаходження - АДРЕСА_1 , а також технічні характеристики об`єкта.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 052535, відповідно до якого ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,2555 га. Кадастровий номер земельної ділянки 6321881500:02:000:0139.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки підтверджується кадастровий номер 6321881500:02:000:0139, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 02 травня 2024 року становить 150 636,04 грн.

Згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 58,00 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 90 000,00 грн. Звіт складений оцінювачем ОСОБА_8 .

Матеріалами справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справа за його майном не була оформлена.

З інформації зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа, а також наявний заповіт, посвідчений 16 вересня 2014 року приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим № 2805. За цим заповітом ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно ОСОБА_9 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 від 30.04.1986 вбачається, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00043755738 від 24.02.2024 вбачається, що ОСОБА_10 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_11 .

Як вбачається із копії рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2016 шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 було розірвано.

Згідно із копії Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_8 від 08.08.2022 вбачається, що ОСОБА_9 після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_13 .

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 після смерті ОСОБА_2 подала заяву про відмову від прийняття спадщини.

Позивач, як дочка ОСОБА_2 , звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті матері у встановлений законом строк. На підтвердження цього матеріали справи містять документи спадкової справи.

05 квітня 2024 року державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Ларисою Василівною винесено постанову № 561/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Зі змісту постанови вбачається, що після смерті ОСОБА_3 спадщина залишилася неоформленою, при цьому ОСОБА_2 , відповідно до наданої довідки, проживала із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1965 року та на момент його смерті проживала разом із ним.

Нотаріус зазначив, що для оформлення спадкових прав позивачки необхідним є встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд виходить із того, що предметом доказування у цій справі є, насамперед, факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років до часу відкриття спадщини, а також належність спадкового майна спадкодавцю та прийняття спадщини наступним спадкоємцем.

Суд вважає належною та допустимою довідку Ізюмської міської ради Харківської області, оскільки вона видана органом місцевого самоврядування та безпосередньо містить відомості щодо фактичного спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за однією адресою. У довідці зазначено тривалий період такого проживання з 1965 року до дня смерті ОСОБА_3 .

Вказана довідка узгоджується з іншими письмовими доказами у справі документами щодо місця проживання, документами про смерть обох осіб та документами щодо спадкового майна.

При цьому суд бере до уваги, що сам по собі факт проживання за однією адресою не є достатнім для встановлення факту проживання однією сім`єю. Однак у даній справі він підтверджується сукупністю доказів та обставинами тривалого спільного проживання.

З матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом тривалого часу проживали разом, вели спільне домашнє господарство, були пов`язані спільним сімейним побутом та мали взаємні права й обов`язки.

Тривалість такого проживання з 1965 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 становить понад п`ятдесят років, що істотно перевищує передбачений законом п`ятирічний строк.

Суд також враховує, що на момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживала разом із ним, що підтверджується наданою довідкою.

Свідоцтва про смерть підтверджують факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 12 вересня 2022 року, а отже час відкриття спадщини після кожного зі спадкодавців.

Документи на житловий будинок суд оцінює як належні та допустимі письмові докази, оскільки вони безпосередньо підтверджують право власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок. Свідоцтво про право власності містить конкретну адресу об`єкта, його характеристику та зазначення ОСОБА_3 як власника.

Технічний паспорт та матеріали технічної інвентаризації узгоджуються зі свідоцтвом про право власності та підтверджують існування й характеристики житлового будинку.

Державний акт на право приватної власності на землю підтверджує належність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 4,2555 га та дозволяє індивідуалізувати об`єкт спадкування за кадастровим номером 6321881500:02:000:0139.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підтверджує її кадастровий номер та вартість, а тому суд вважає цей доказ належним для визначення вартості земельної ділянки.

Звіт про оцінку нерухомого майна суд оцінює як письмовий доказ вартості житлового будинку. Зі змісту звіту вбачається, що оцінювачем проведено оцінку конкретного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,00 кв. м, а його ринкову вартість визначено у розмірі 90 000,00 грн.

Суд також враховує постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначений документ не встановлює право позивача на спадщину, однак підтверджує об`єктивну перешкоду для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та необхідність встановлення відповідного юридичного факту в судовому порядку.

Досліджені судом документи зі спадкового реєстру підтверджують наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та заповіту від 16 вересня 2014 року.

Суд бере до уваги, що заповітом ОСОБА_2 заповіла своє майно ОСОБА_9 . Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що остання відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

З огляду на викладене суд доходить висновку, що надані докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в своїй сукупності підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. При цьому такий факт встановлюється судом, якщо від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав особи.

У цій справі встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має безпосереднє юридичне значення, оскільки від нього залежить визначення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , а відповідно -склад спадщини після смерті ОСОБА_2 та право позивача на її спадкування.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб- спадкоємців.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, встановлений судом факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1965 року до 07 вересня 2022 року свідчить про те, що ОСОБА_2 належала до спадкоємців четвертої черги після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку він не заявив про відмову від неї.

Оскільки на час смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживала разом із ним однією сім`єю та за матеріалами справи відсутні дані про її відмову від спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті.

Таким чином, майно, яке належало ОСОБА_3 на день його смерті, перейшло до складу спадщини, прийнятої ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло і майно, яке вона прийняла після смерті ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та звернулася із заявою про прийняття спадщини після її смерті у встановлений законом строк.

Наявність заповіту ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 не перешкоджає задоволенню позову, оскільки матеріалами справи підтверджується відмова ОСОБА_9 від прийняття спадщини.

Відтак суд приходить до висновку, що позивач є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а спірне нерухоме майно входить до складу спадщини.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У даному випадку неможливість оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку підтверджується постановою державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

При цьому суд враховує, що встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю є необхідною передумовою для підтвердження прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Отже, позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю є обґрунтованими.

Так само обґрунтованою є вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, оскільки право власності ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку підтверджене правовстановлюючими документами, факт прийняття спадщини ОСОБА_2 встановлений судом, а позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим суд враховує характер спірних правовідносин, те, що відповідачем є орган місцевого самоврядування, а спір виник у зв`язку з необхідністю встановлення юридичного факту та оформлення спадкових прав, а не внаслідок неправомірних дій Ізюмської міської ради Харківської області.

За таких обставин суд вважає за необхідне судові витрати, понесені позивачкою, залишити за нею.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–259, 263–265, 268, 273, 315 ЦПК України, статтями 1216, 1218, 1264, 1268, 1270, 1296, 392 ЦК України, статтею 3 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 1965 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,00 кв. м, житловою площею 29,80 кв. м, який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок № 184 від 09 листопада 2004 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 4,2555 га, розташовану на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6321881500:02:000:0139, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 052535.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.В. Шишкін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua