Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №473/2970/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2970/26

РІШЕННЯ

іменем України

"26" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретарів судового засідання Козаченко О.І., Ракуленко Є.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю спадкодавця,

ВСТАНОВИВ

у червні 2026 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, поданим в їхніх інтересах адвокатом Глушич Інною Іванівною, до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємці за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , в рівних частках за кожним. Однак, нотаріус відмовила в видачі свідоцтва про право на спадщину на весь будинок, оскільки встановила, що спірний будинок був придбаний 22 серпня 2000 року під час шлюбу спадкодавиці з колишнім чоловіком, ОСОБА_3 , а тому 1/2 частка майна вважається об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Водночас, позивачі зазначали, що житловий будинок АДРЕСА_1 , був придбаний ОСОБА_4 за її особисті кошти, отже спірний будинок не є спільним майном подружжя, а належав спадкодавиці на праві особистої приватної власності.

У зв`язку з викладеним, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просила визнати за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представниця позивачів адвокат Глушич І.І. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, згідно поданої ним заяви просив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України ухвалив відмовити в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжити судовий розгляд, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону.

При цьому суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. заведено спадкову справу № 25/2022 від 19 листопада 2022 року за заявами про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Позивачі звернулися до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , в рівних частках за кожним. Однак, нотаріус відмовила в видачі свідоцтва про право на спадщину на весь будинок, оскільки встановила, що спірний будинок був придбаний 22 серпня 2000 року під час шлюбу спадкодавиці з колишнім чоловіком, ОСОБА_3 , а тому 1/2 частка майна вважається об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч.1,2 ст. 5 ЦПК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 вказано, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.[…]Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду» (постанова Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі 522/3974/20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України).

Визнання права особистої власності померлої є неналежним способом захисту своїх прав з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, у зв`язку з цим позовні вимоги про визнання права особистої власності спадкодавиці на спірний житловий будинок не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 259, 263- 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю спадкодавця відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прошолошення.

Суддя Л.В.Лузан