Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №484/1774/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 484/1774/26

Провадження № 2/467/947/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 січня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір №5221780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 10000 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка склала 0.95% на день. 29 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-27/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Лінеура Україна», визначеними в Реєстрі боржників, в т.ч. і за договором №5221780. Станом на дату складання позовної заяви відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування. Крім того, 27 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1982724 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 1000 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка склала 1% на день. 30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в Реєстрі боржників, в т.ч. і за договором № 1982724. Станом на дату складання позовної заяви відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування. На підставі викладеного прохав стягнути з відповідача заборгованість: за кредитним договором від 03 січня 2025 року у розмірі 35760 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 19760 грн. - заборгованість за відсотками, штраф, пеня – 5000 грн., комісія -1000 грн.; за кредитним договором від 27 грудня 2024 року у розмірі 4850 грн., з яких: 1000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1850 грн. - заборгованість за відсотками, пеня – 2000 грн., а також судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 к.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2026 року справу передано на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області по підсудності.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання двічі не з`явився без повідомлення причин, незважаючи на те, що про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за місцем реєстрації.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подані письмові пояснення по справі, у яких він вказує про те, що відповідач ОСОБА_1 з 04 жовтня 2022 року відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , який з 26 лютого 2022 року призваний на військову службу по мобілізації на особливий період до Збройних Сил України та 07 липня 2026 року звільнений у відставку за п.п. «б», п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Посилаючись на п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прохав відмовити у стягненні з відповідача як дружини мобілізованого військовослужбовця штрафних санкцій та процентів за кредитними договорами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 611, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону,є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки в статті 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що 03 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5221780, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на його платіжну картку в розмірі 10000 грн., строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 0.95 % в день в межах всього строку кредиту.

Відповідно до умов п.п. 1.2. п. 1 кредитного договору, банк надає позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

П.п. 1.3. п. 1 кредитного договору визначено, що періодичність платежів зі сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 1.5 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 3461.94% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 45200 грн.

За змістом п. 2.1 договору перерахування коштів здійснюється на платіжну картку № НОМЕР_3 .

У відповідності до п.п. 9.7.1 кредитного договору договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству і ІТС товариства/зазначений в цьому договорі.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 57343.

Аналогічні умови містить паспорт споживчого кредиту.

Зі змісту відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 липня 2025 року видно, що 03 січня 2025 року о 09:20:12 відбулось зарахування коштів на суму 10000 грн., маска картки № НОМЕР_3 .

29 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-27/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Лінеура Україна», визначеними в Реєстрі боржників, в т.ч. і за договором № 5221780 у розмірі 35760 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 19760 грн. - заборгованість за відсотками, штраф, пеня - 5000 грн., комісія -1000 грн.

Згідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило позивачу право вимоги від відповідача належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, право на одержання яких належить товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на підставі кредитного договору № 5221780 від 03 січня 2025 року, а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань має заборгованість за кредитним договором № 5221780 від 03 січня 2025 року у розмірі 35760 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 19760 грн. - заборгованість за відсотками, штраф, пеня - 5000 грн., комісія -1000 грн.

Аналізуючи викладенні обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 10000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів та штрафний санкцій за вказаному кредитному договору.

У письмовому поясненні представник відповідача посилається на застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначаючи про те, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця.

Так, відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Ці положення внесені до зазначеного Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

На підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця надано до суду свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 04 жовтня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Первомайську Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про укладення шлюбу між нею та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, на підтвердження того, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем до суду надано копію його військового квитка серії НОМЕР_4 .

В пункті 11 військового квитка вказано, що з 26 лютого 2022 року на підставі Указу Президента № 69/2022 від 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Пункт 12 військового квитка містить запис про те, що останній 07 липня 2026 року на підставі наказу НВМКЦ ПР від 22 червня 2026 року № 25РС звільнений (демобілізований) у відставку на підставі п.п. 15, п.2 ч.4 ст. 26.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученого до позовної заяви вбачається, що позивачем нараховані проценти розмірі за період з 03 січня 2025 року по 29 липня 2025 року.

З урахуванням викладених обставин, оскільки проценти та штрафні санкції нараховані відповідачу у період дії Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», то вони не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктами 3.6.1-3.10 договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Умовами договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту, належить відмовити.

За такого, з відповідача кредитному договору № 5221780 підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 10000 грн.

Також, 27 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1982724 про надання споживчого кредиту. За умовами договору відповідач отримав 1000 грн. фінансового кредиту строком на 360 днів з умовою сплати процентів за стандартною процентною ставкою 1.00% в день.

Відповідно до п.п. 1.9 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 2899.03 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 4600 грн.

За змістом п. 2.1 договору перерахування коштів здійснюється на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Договір підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором Е924.

Аналогічні умови містить паспорт споживчого кредиту.

З листа ТОВ «Пейтек» від 01 липня 2025 року видно, що 27 грудня 2024 року здійснено переказ коштів у розмірі 1000 грн., зарахування на картку № НОМЕР_3 .

30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в Реєстрі боржників, в т.ч. і за договором №1982724 у розмірі 4850 грн., з яких: 1000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1850 грн. - заборгованість за відсотками, пеня - 2000 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань має заборгованість за кредитним договором №1982724 від 27 грудня 2024 року у розмірі у розмірі 4850 грн., з яких: 1000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1850 грн. - заборгованість за відсотками, пеня - 2000 грн.

Аналізуючи викладенні обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 1000 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученого до позовної заяви вбачається, що позивачем нараховані проценти розмірі за період з 27 грудня 2024 року по 29 червня 2025 року.

З урахуванням викладених обставин, оскільки проценти та штрафні санкції нараховані відповідачу у період дії Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», то вони не підлягають стягненню з відповідача.

За такого, з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог -27.09%.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість за кредитним договором від 03 січня 2025 року у розмірі 10000 (десять тисяч) грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2024 року у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., з яких: 1000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) судовий збір у розмірі 721 (сімсот двадцять одна) грн. 24 к.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива