Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №127/32214/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32214/26

Провадження № 2-а/127/336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова винесена з порушенням вимог закону, без належних доказів події та складу правопорушення, а також після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП. Позивач зазначає, що 07.02.2020 року переїхав до населеного пункту с-ще Дашів, Іллінецького р-н., Вінницької області. Станом на 07.02.2020 року с-ще Дашів знаходився в Іллінецькому районі. У зв`язку із цим 07.02.2020 року його було взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважає, що з огляду на ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не може бути застосоване у травні 2026 року, адже порушено двох місячний строк з моменту вчинення адміністративного правопорушення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2026 року було прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не виконав обов`язку щодо взяття на військовий облік за місцем проживання та не усунув розбіжностей у військово-облікових даних. Зазначає, що позивач 29.04.2026 через застосунок «Резерв+» визнав факт правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, у зв`язку з чим постанову від 02.05.2026 винесено правомірно. Також відповідач вважає правопорушення триваючим, а причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, з огляду на попереднє залишення позову без розгляду. У зв`язку із чим, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Із змісту постанови № R510019 від 02 травня 2026 року вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку, а саме за те, що змінивши місце проживання він не став на військовий облік за новою адресою, чим допустив порушення правил військового обліку, застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

29 квітня 2026 року ОСОБА_1 подано особисту заяву про визнання вини до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про те, що у семиденний строк після зміни місця проживання не став на військовий облік та не повідомив ТЦК та СП про зміну персональних даних.

Водночас із витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що 07.02.2020 року ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 /138 позивача 07.02.2020 року знято з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та цього ж дня взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, наявними доказами підтверджено виконання позивачем обов`язку щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання станом на 07.02.2020 року.

Отже, наявні у справі документи підтверджують, що після зміни місця проживання 07.02.2020 року позивач виконав дії щодо зняття з військового обліку за попереднім місцем проживання та взяття на облік за новим місцем проживання.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» Іллінецький район ліквідовано, а Дашівську селищну територіальну громаду включено до складу Гайсинського району Вінницької області.

Водночас адміністративно-територіальна реформа сама по собі не свідчить про зміну позивачем місця проживання та не є тотожною прибуттю військовозобов`язаного до нового місця проживання, з яким законодавство пов`язує обов`язок взяття на військовий облік.

Доказів того, що після 07.02.2020 року позивач змінив зареєстроване місце проживання, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що відповідно до АІТС «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 , не спростовує відомостей тимчасового посвідчення військовозобов`язаного про його взяття на облік в Іллінецькому ОРВК 07.02.2020 року.

При цьому відповідач не надав доказів визнання недійсними відповідних відміток у військово-обліковому документі або встановлення факту неналежного оформлення взяття позивача на військовий облік.

Наявність розбіжностей між відомостями електронного реєстру та військово-облікового документа сама по собі не підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що у відзиві відповідач посилається на невиконання позивачем обов`язку щодо уточнення персональних даних протягом 60 днів у 2024 році, неприбуття до ТЦК та СП за повісткою та непроходження військово-лікарської комісії.

Однак зазначені обставини мають самостійні фактичні та правові підстави оцінки і не можуть ототожнюватися з невзяттям на військовий облік після зміни місця проживання у 2020 році, яке визначено підставою винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім передбачених законом випадків.

Відтак наведені у відзиві обставини щодо можливих інших порушень правил військового обліку не можуть самі по собі бути підставою для визнання правомірною постанови, прийнятої з приводу конкретного інкримінованого діяння.

За змістом статті 279-9 КУпАП особа може подати заяву про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Водночас зазначеною нормою передбачено обов`язок уповноваженої посадової особи перевірити викладені у заяві фактичні дані та винести постанову з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Отже, подання такої заяви не усуває необхідності перевірки встановлених законом умов притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Сама по собі згода особи на розгляд справи за її відсутності не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення після закінчення строків, установлених законом.

Крім того, положення статті 279-9 КУпАП не передбачають позбавлення особи права на судове оскарження постанови.

Оцінюючи доводи сторін щодо строків накладення адміністративного стягнення, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Частиною першою статті 38 КУпАП у редакції, чинній у 2020 році, передбачалося, що адміністративне стягнення у справах, підвідомчих органам, а не суду, може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення.

Законом України від 09.05.2024 року № 3696-IX запроваджено спеціальний строк накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП у чинній редакції адміністративне стягнення за такі правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас застосування законодавчих змін не може призводити до відновлення строку притягнення до адміністративної відповідальності за завершене правопорушення, строк накладення стягнення за яке закінчився до набрання такими змінами чинності.

Вирішальним для визначення строку накладення адміністративного стягнення у цій справі є встановлення часу інкримінованого порушення та оцінка доводів відповідача щодо його триваючого характеру.

Триваючим адміністративним правопорушенням є діяння, пов`язане з тривалим, безперервним невиконанням установленого законом обов`язку.

Аналогічний підхід до визначення триваючого правопорушення викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17.

Водночас для визнання правопорушення триваючим необхідно встановити наявність конкретного обов`язку та його безперервне невиконання протягом відповідного періоду. Саме по собі посилання на триваючий характер правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від доказування зазначених обставин.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 07.02.2020 року був знятий з військового обліку за попереднім місцем проживання та взятий на військовий облік за новим місцем проживання.

Відповідачем не доведено, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи у позивача виник новий обов`язок особисто повторно стати на військовий облік без зміни ним зареєстрованого місця проживання, а також не встановлено конкретного часу виникнення такого обов`язку та строку його виконання.

Твердження відповідача про те, що позивач не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , за наявності відміток про взяття його на військовий облік 07.02.2020 року, не є достатнім доказом безперервного невиконання позивачем обов`язку, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про триваючий характер саме інкримінованого правопорушення як такі, що не підтверджені належними та достатніми доказами.

Оскільки наведені в оскаржуваній постанові обставини пов`язані зі зміною позивачем місця проживання у 2020 році, а іншого доведеного періоду вчинення інкримінованого правопорушення відповідачем не встановлено, накладення адміністративного стягнення 02.05.2026 року відбулося поза межами строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому дата подання позивачем заяви через застосунок «Резерв+» 29.04.2026 року не може вважатися датою вчинення правопорушення та не змінює встановленого законом порядку обчислення строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем постанови № R510019 від 02.05.2026 року існувала передбачена законом обставина, яка виключала можливість накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлене суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, а тому підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Додана позивачем квитанція від 18.05.2026 року на суму 1331,50 грн підтверджує сплату судового збору за подання позову в іншій справі - № 127/20034/26, а тому зазначена сума не підлягає розподілу як судові витрати в цьому провадженні.

Доказів понесення інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем судовий збір за подання адміністративного позову не сплачувався та об`єкт справляння судового збору у цій категорії справ відсутній, судові витрати у виді судового збору в даній справі розподілу не підлягають.

На підставі ч. 3 ст.210, п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.77,78,90 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову № R510019 про накладення адміністративного стягнення від 02.05.2026 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про притягнення до відповідальності у виді штрафу у сумі 17000,00 грн стосовно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Судові витрати у справі розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 23.10.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя: