Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №686/8410/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 686/8410/26

Провадження № 2/127/5450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених внаслідок неналежного виконання адвокатом обов`язків за договором про надання правової допомоги, про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до адвоката Сподаренка О.М. про відшкодування витрат, понесених внаслідок неналежного виконання адвокатом обов`язків за договором про надання правової допомоги, про розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.04.2023 року між позивачем (клієнтом) та відповідачем (адвокатом) був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 цього договору адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу та забезпечити захист його прав, свобод та законних інтересів у цивільній справі №686/5019/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя з участю адвоката в якості захисника та представника в усіх державних та недержавних органах і організаціях, а також судах усіх рівнів, у тому числі першої, апеляційної та касаційної інстанцій з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу та третій особі.

12.10.2023 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/5019/23 спірні будинок та земельну ділянку визнано спільною сумісною власністю подружжя, за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину цього майна, а також стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати. 24.01.2024 року Хмельницький апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Інтереси позивача представляв адвокат Сподаренко О.М. на підставі договору про надання правової допомоги. За представництво та захист його прав у справі ОСОБА_1 сплатив адвокату 5000 грн. готівкою та 7000 грн шляхом банківського переказу. Після ухвалення рішення апеляційним судом ОСОБА_1 домовився зі ОСОБА_2 про подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. На виконання цієї домовленості 27.01.2024 року ОСОБА_1 перерахував адвокату 13000,00 грн. та 330,00 грн, а 28.01.2024 року – 325,00 грн, тобто на загальну суму 13655,00 грн.

У подальшому ОСОБА_1 встановив, що касаційна скарга ОСОБА_2 фактично не подавалася, а наведена адвокатом інформація щодо перебування справи на розгляді Верховного Суду не відповідала дійсності.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до КДКА Вінницької області. Довідкою члена ДП КДКА Вінницької області від 23.10.2025 року встановлено наявність у діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку та порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики.

Рішенням Дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 21.11.2025 року дисциплінарну справу закрито у зв`язку зі спливом строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Водночас у рішенні зазначено про наявність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку та зафіксовано його готовність повернути ОСОБА_1 отриманий гонорар і судові витрати.

Однак, адвокат Сподаренко О.М. не виконав взятого на себе зобов`язання щодо підготовки та подання касаційної скарги, отримані за це кошти у розмірі 13655,00 грн не повернув, у зв`язку з чим ОСОБА_1 завдано збитків.

Загальний розмір заявлених ОСОБА_1 збитків становить 47549,24 грн, з яких 21894,24 грн - судові витрати, стягнуті з нього у справі № 686/5019/23, та 25655,00 грн — кошти, сплачені адвокату за надання правничої допомоги, у тому числі 13 655 грн за підготовку та подання касаційної скарги.

Посилаючись на неналежне виконання адвокатом умов договору про надання правової допомоги від 12.04.2023 року, ОСОБА_1 просить розірвати зазначений договір та стягнути зі ОСОБА_2 заявлені збитки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 12.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

24.07.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого зазначає, що він ОСОБА_2 належним чином виконував умови договору про надання правничої допомоги від 12.04.2023 року: представляв інтереси ОСОБА_1 у суді першої та апеляційної інстанцій, готував процесуальні документи та здійснював захист його прав. Суд першої інстанції задовольнив позов колишньої дружини ОСОБА_1 , а апеляційна скарга була залишена без задоволення. При цьому саме ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду особисто підтвердив обставини, які стали підставою для визнання за колишньою дружиною права на частину майна.

Відмова ОСОБА_1 від касаційного оскарження була його власним рішенням. Запропоноване адвокатом позасудове врегулювання спору також було відхилене позивачем. Матеріали справи, які залишились у адвоката після завершення справи, були повернуті позивачу засобами поштового зв`язку, а договір відповідно розірвано.

Що стосується рішення дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 21.11.2025 року, ухваленого за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 , то вказана дисциплінарна справа дійсно була закрита за спливом строку притягнення адвоката до відповідальності. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» негативний для клієнта результат справи, скасування чи зміна судового рішення самі по собі не є підставою для дисциплінарної відповідальності адвоката. Висновки КДКА не мають преюдиційного значення та самі по собі не підтверджують вину особи у цивільному чи іншому судовому провадженні.

Надані позивачем скріншоти листування у Viber відповідач вважає неналежними та недопустимими доказами, оскільки вони не засвідчені належним чином та не підтверджують їх відповідність оригіналу.

Відповідач вважає заявлену позивачем ціну позову необґрунтованою та незрозумілою, оскільки ОСОБА_1 у скарзі до КДКА Вінницької області від 22.08.2025 року просив сприяти поверненню 13730,00 грн, сплачених за правничу допомогу, тоді як у цій справі заявив до стягнення 21 894,24 грн судових витрат, раніше стягнутих із нього за рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.10.2023 року, а також 25655,00 грн гонорару, розмір та підстави сплати якого документально не підтверджені. При цьому зазначає, що у справі № 686/5019/23 провадження тривало близько 11 місяців, протягом яких він здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 та належно виконував свої професійні обов`язки, що позивачем не враховано. Крім того, відповідач до ч. 9 ст. 83 ЦПК України зазначає, що копія скарги ОСОБА_1 до КДКА від 22.08.2025 року, яка подається як доказ, йому попередньо не надсилалася.

З огляду на викладене відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

27.07.2026 року представником позивача ОСОБА_4 подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого, зазначав, що 12.04.2023 року між ОСОБА_1 (клієнтом) та адвокатом Сподаренком О.М. (адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі № 686/5019/23, який передбачав представництво інтересів ОСОБА_1 у судах усіх інстанцій, у тому числі у Верховному Суді. Після ухвалення Хмельницьким апеляційним судом постанови від 24.01.2024 року сторони домовилися про підготовку та подання адвокатом касаційної скарги, для чого ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 13655,00 грн, а саме 13 000,00 грн, 330,00 грн та 325,00 грн, які, за твердженням позивача, призначалися для сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підтвердження домовленостей та передачі коштів позивач надав скріншоти листування у «Viber», з яких убачається, що адвокат повідомляв про підготовку касаційної скарги, а згодом - про те, що Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду в силі.

У Постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі №357/7533/22, Суд зазначив, що повідомлення, відправлені через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який має розглядатися та оцінюватися судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами. Колегія суддів наголосила, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не визнає такий доказ недопустимим. Аналізуючи зміст повідомлень позивача та відповідача у даній справі, враховуючи перераховані ОСОБА_1 кошти з метою оплати адвокатом Сподаренком О.М. судового збору за подання касаційної скарги, запевнення відповідачем ОСОБА_2 позивача про те, що касаційна скарга подана та домовленості виконано, відповідач ОСОБА_2 не подав касаційної скарги на Постанову Хмельницького апеляційного суду від 24.01.2024 року, та не сплатив судовий збір до Верховного Суду.

Тобто, кошти в сумі 13655,00 грн є безпідставно набутими відповідачем, оскільки вони перераховувались не як гонорар адвоката згідно договору про надання правової допомоги, а з метою подальшого здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , однак здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного суду не було, та відповідно ці кошти залишились у володінні ОСОБА_2 , протилежного ж матеріали справи не містять та відповідачем протилежного не доведено. За таких обставин, ОСОБА_1 звернувся до Дисциплінарної палати кваліфікаціно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області зі скаргою на дії/ бездіяльність адвоката Сподаренка О.М.

Із рішення дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 21.11.2025 року вбачається наступне: «Окрім того адвокат Сподаренко О.М. заявив про свою готовність повернути весь отриманий ним від ОСОБА_1 гонорар та судові витрати.» «Дисциплінарна палата КДКА Вінницької області надаючи оцінку фактам викладеним в скарзі та матеріалам перевірки приходить до висновку про наявність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»…» Дійсно дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_2 було закрито у зв`язку зі спливом строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, однак обставини викладені у рішенні дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 21.11.2025 року мають суттєве та доказове значення для вирішення справи за позовом ОСОБА_1 .

Враховуючи обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , належні та допустимі докази, які наявні у матеріалах справи, просив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 у повному обсязі.

30.07.2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначає, що у відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 перерахував адвокату Сподаренку О.М. грошові кошти 13655,00 грн для сплати судового збору за подання касаційної скарги. Він заперечує зазначене, посилаючись на те, що у нього не має рахунків в АТ КБ «Приватбанк», а тому наведені перекази, на його думку, не пов`язані з ним, при цьому призначення сум 330,00 грн та 325,00 грн є незрозумілим.

Також відповідач заперечує твердження позивача щодо неналежного виконання адвокатом своїх обов`язків та вважає безпідставними звинувачення у програші судової справи, оскільки адвокат не може гарантувати позитивний результат розгляду справи. Зазначає, що негативні наслідки у справі настали, на його думку, внаслідок самостійних дій ОСОБА_1 , зокрема його пояснень в апеляційному суді щодо фінансування будівництва спільного будинку колишньою дружиною, про що адвокат раніше не був повідомлений. При цьому протягом 11 місяців розгляду справи адвокат належно здійснював представництво інтересів клієнта, а договором не передбачено відшкодування клієнту витрат, спричинених його власними неузгодженими діями. Також зазначає, що рішення КДКА не мають преюдиційної чи виключної доказової сили для суду, а тому самі по собі не можуть підтверджувати його вину. Крім того, вимога про розірвання договору, на його думку, є безпідставною, оскільки строк дії договору вже закінчився, а під час його дії позивач не заявляв про порушення адвокатом договірних чи законних обов`язків. Вважає позовні вимоги недоведеними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Частина 1 статті 6 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

За положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Цей Закон визначає, що видами правової допомоги є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 цього Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до нього застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (ч. 5 ст. 27 Закону).

За змістом положень статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Водночас договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Стаття 32 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012, визначає, що в договорі про надання правової допомоги має бути передбачено право клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку; в договорі можуть бути визначені умови виплати гонорару за таких обставин; Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права; водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати договір з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з`ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання договору, і якщо вони пов`язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, - пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження договору, якщо це об`єктивно відповідає інтересам клієнта.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 12.04.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем адвокатом Сподаренком О.М. укладено договір про надання правової допомоги (а.с.24).

Згідно з п. 1 договору, адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу та забезпечити захист його прав, свобод та законних інтересів у цивільній справі №686/5019/23 за позовом ОСОБА_3 до Федорова А.Г. про розподіл майна подружжя з участю Адвоката в якості захисника та представника в усіх державних та недержавних органах і організаціях, а також судах усіх рівнів, у тому числі першої, апеляційної та касаційної інстанцій з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу та третій особі.

Згідно з п. 2 договору, адвокат зобов`язуються надати Клієнту повний обсяг юридичних послуг, використовуючи усі передбачені законом засоби захисту під час підготовки матеріалів справи, судового розгляду, виконання судового рішення тощо.

Згідно з п. 4 договору, вартість професійної правничої допомоги (гонорару) за цим Договором встановлюється за домовленістю Сторін з урахуванням складності і тривалості справи, досудової підготовки, судового розгляду та інших обставин. Судовий збір за подання заяв по суті справи, а також витрати за послуги експертів, спеціалістів і державних виконавців оплачуються окремо у визначеному законом порядку. Правова допомога вважається наданою, а Договір таким, ще припинив свою дію після досягнення результату, обумовленого Сторонами.

Згідно з п. 5 договору, адвокат не несе відповідальності за надану Клієнтом недоброякісну інформацію, яка не відповідає дійсності, або неналежність чи недопустимість наданих ним доказів, що спричинили негативні наслідки у справі. Адвокат зобов`язується зберігати адвокатську таємницю та дотримуватись конфіденційності з усіх обставин справи. Адвокат гарантує збереження та цілісність документів і матеріалів Клієнта та повертає їх на першу про те вимогу.

Згідно з п. 6 договору, Адвокат не несе відповідальності за негативні наслідки у справі, що виникли внаслідок самостійних дій Клієнта, не узгоджених з Адвокатом. Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою або на вимогу однієї із Сторін, викладену у письмовому вигляді. При цьому Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокату винагороду (гонорар) за обсяг робіт, що був виконаний чи підготовлений до виконання протягом дії Договору та відшкодувати усі витрати, що були фактично понесені на момент розірвання Договору. Адвокат зобов`язаний повідомити Клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим розірванням Договору. При укладанні цього Договору Клієнт усвідомлює, що сума гонорару є винагородою за роботу Адвоката та компенсацією понесених ним витрат.

В договорі про надання правової допомоги від 12.04.2023 року адвокатом було зазначено рахунок № НОМЕР_1 в АТ «АБ «РАДАБАНК».

Факт його укладання та підписання сторонами договору не оспорюється.

Відповідно до дублікатів чеку ОСОБА_1 було здійснені перекази грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 : 11.04.2023 року – 7000,00 грн, 27.01.2024 року – 13000,00 грн, 27.01.2024 – 330,00 грн, 28.01.2024 року – 325,00 грн (а.с.9-10).

Згідно з копією рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12.10.2023 року у справі № 686/5019/23 адвокат Сподаренком О.М. представлялись інтереси відповідача, а саме ОСОБА_1 , позов задоволено (а.с.27-28).

Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої просив відмовити у задоволені позову у цивільній справі №686/5019/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя. Дану скаргу постановою Хмельницького апеляційного суду від 24.01.2024 року було залишено без задоволення, мотивуючи рішення також тим, що «У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував те, що у період шлюбу проводилися будівельні роботи у будинку, у тому числі й за кошти, які заробляла позивачка. Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про визнання за ОСОБА_3 права власності на частину спірного об`єкта нерухомого майна». У зв`язку із чим рішення залишено без змін (а.с.29-31).

За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 21.11.2025 року Дисциплінарної палати КДКА Вінницької області до адвоката Сподаренка О.М. було закрито за спливом строку для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (а.с.16-18).

Позивач, зазначав про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, не повідомлення про всі можливі ризики та наслідки його справи, не надання повної та достовірної інформації про його справу, в результаті дій адвоката він зазнав витрати.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (ч.3 ст. 652 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження невиконання умов договору відповідачем.

Суд звертає увагу, що сторони не направляли на адресу одне одного заяв про розірвання договору та повідомлення про відмову від виконання договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність в Україні», чим фактично відмовились від даного зобов`язання і, відповідно до положень ч. 3 ст. 651 ЦК України, зазначений договір вже є розірваним, а зобов`язання сторін за ним - припиненими.

На підтвердження своїх доводів щодо передачі грошових коштів позивач надав суду скріншоти листування у застосунку «Viber» (а.с. 20-23). Зі змісту наведеного листування вбачається, що між сторонами обговорювалося питання передачі грошових коштів, зокрема зазначено номер банківської картки № НОМЕР_3 . Отже, в своїй сукупності надані позивачем докази підтверджують факт сплати позивачем коштів.

В свою чергу, заперечуючи вказану обставину, відповідач не надав суду жодного доказу.

Щодо наданих позивачем скріншотів листування у застосунку «Viber», суд зазначає, що відповідно до ст. 100 ЦПК України текстові повідомлення та інша інформація в електронній формі є електронними доказами. Сам по собі факт подання таких доказів у вигляді скріншотів або їх паперових копій не свідчить про їх неналежність чи недопустимість.

Скрін-шоти з телефону та планшету, роздруківки з застосунку "Viber" є належними та допустимими доказами у справі, що досліджуються судами у їх сукупності з іншими доказами та яким має бути надана оцінка. Постанови ВС від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19 (провадження № 61-22727св19), від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 (провадження № 61-17622св20).

Разом із тим сам факт наявності у листуванні повідомлень про передачу або переказ грошових коштів не є безумовним підтвердженням того, що такі кошти фактично отримав саме відповідач. Суд має встановити як факт здійснення платежу, так і його одержувача, призначення та правову підставу передачі коштів.

Водночас суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази (договори, акти, розписки), які б підтверджували факт передачі позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що йому не було надано будь-яких квитанцій, підтверджень про оплату, а грошові кошти надавались ним «на руки».

Отже, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю.

Щодо грошових коштів у розмірі 21894,24 грн суд зазначає, що зазначена сума пов`язана із судовими витратами, стягнутими у цивільній справі № 686/5019/23. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, саме по собі стягнення судових витрат у вказаній цивільній справі на користь ОСОБА_3 не свідчить про те, що відповідні кошти були отримані відповідачем ОСОБА_2 або що він є особою, яка повинна їх повернути позивачу. Доказів фактичного отримання відповідачем зазначених коштів матеріали справи не містять.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 21894,24 грн також не підлягають задоволенню.

Що стосується грошових коштів на суму 13000,00 грн та 7000,00 грн, 330,00 грн та 325,00 грн, то суд зазначає наступне, у відповіді на відзив адвокат Лавренчук А.С. зазначив: «Як вбачається із дублікатів чеків (квитанцій), 27.01.2024 року ОСОБА_1 перерахував адвокату Сподаренку О.М.: 13000,00 грн, 330,00 грн, а 28.01.2024 року – 325,00 грн, на оплату судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду».

Проте, як зазначає адвокат Сподаренко О.М. (відповідач) у запереченнях на відповідь на відзив він не має рахунків в АТ КБ «Приватбанк», а тому ОСОБА_1 робив грошові перекази іншим особам, але вони не мають жодного відношення до адвоката. Крім цього, окремі суми, такі як 330,00 грн та 325,00 грн. є спірними за своїм розміром та незрозумілим призначенням.

Вказане підтверджується відповіддю з АТ «Приватбанк», де було зазначено, що 27.01.2024 року на суму з комісією за здійснення відповідних переказів - 13065,00 грн, 28.01.2024 року – 330,00 грн, 11.04.2023 року -7035,00 грн, 27.01.2024 року – 335,00 грн, здійснено перекази «на свою карту», отримувач «-», НОМЕР_4 . Повідомлялось, що рахунок НОМЕР_2 іншого банку, а саме Joint Stock Company "First Ukrainian International Bank" — це офіційна англомовна назва українського комерційного банку, відомого в Україні як АТ «ПУМБ», у зв`язку із чим можливості визначити дані отримувача коштів немає. Таким чином, надані позивачем банківські відомості підтверджують факт здійснення відповідних переказів, однак не підтверджують, що їх отримувачем був саме відповідач ОСОБА_2 . Належних доказів, які б пов`язували зазначені банківські операції безпосередньо з відповідачем, позивачем суду не надано.

Саме по собі підтвердження факту здійснення позивачем банківських переказів не є достатнім для висновку про виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення таких коштів. Для задоволення цієї частини позовних вимог позивач повинен довести не лише факт здійснення платежів, а й те, що відповідні кошти були отримані саме відповідачем, а також правову підставу їх передачі. Надані банківські документи не містять відомостей про отримувача коштів, а доказів належності карткового рахунку № НОМЕР_2 відповідачу матеріали справи не містять. Надане Viber-листування не усуває цієї невизначеності, оскільки саме по собі не підтверджує належність зазначеного карткового рахунку відповідачу.

Водночас, від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали про витребування відомостей, надано відповідь, що емітентом і власником карток є АТ "АБ" Радабанк".

Судом було витребувано відомості з АТ "АБ" Радабанк", відповідно до яких, ухвала судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2026 року не підлягає виконанню з тих підстав, що оскільки платіжна картка № НОМЕР_2 унеможливлює з`ясувати яка картка та якому саме клієнту Банка вона належить.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 13000,00 грн та 7000,00 грн, 330,00 грн та 325,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги про розірвання договору про надання правничої допомоги, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними у визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 29 зазначеного Закону дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Частиною другою цієї статті передбачено можливість дострокового припинення договору за взаємною згодою сторін або його розірвання на вимогу однієї зі сторін на умовах, передбачених договором.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Таким чином, істотне порушення договору не є єдиною передбаченою законодавством підставою для його розірвання за рішенням суду.

Судом установлено, що 12 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сподаренком Олександром Миколайовичем укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1 договору адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу та здійснювати представництво його інтересів у цивільній справі № 686/5019/23 у судах усіх інстанцій, у тому числі першої, апеляційної та касаційної.

Відповідно до пункту 4 договору правова допомога вважається наданою, а договір таким, що припинив свою дію, після досягнення результату, обумовленого сторонами.

Водночас пунктом 6 договору прямо передбачено можливість його дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї зі сторін.

Аналіз зазначених положень договору свідчить, що сторони погодили право кожної з них ініціювати дострокове припинення договірних правовідносин, не обмеживши реалізацію такого права виключно випадками істотного порушення договору іншою стороною.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд цивільної справи № 686/5019/23 у суді апеляційної інстанції завершився ухваленням постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року.

Разом із тим після завершення апеляційного розгляду між сторонами продовжували існувати правовідносини щодо підготовки касаційного оскарження, що підтверджується наявними у справі матеріалами стосовно підготовки касаційної скарги та здійснення розрахунків, пов`язаних зі сплатою судового збору.

При цьому доказів досягнення сторонами обумовленого пунктом 4 договору результату, з яким вони пов`язали припинення його дії, матеріали справи не містять.

Отже, саме по собі завершення апеляційного розгляду не свідчить про припинення договору про надання правової допомоги від 12 квітня 2023 року.

Суд також ураховує, що відповідач не заперечує факту припинення фактичного представництва інтересів позивача та посилається на повернення останньому матеріалів справи після завершення співпраці.

Звернувшись до суду з вимогою про розірвання договору, позивач однозначно висловив волевиявлення щодо припинення договірних правовідносин з відповідачем.

Та обставина, що до пред`явлення позову ОСОБА_1 не звертався до адвоката з окремою вимогою про розірвання договору, не позбавляє його права на судовий захист, оскільки обов`язкового досудового порядку врегулювання такого спору законом не встановлено.

При цьому суд виходить із того, що правовідносини з надання професійної правової допомоги ґрунтуються на особистій довірі між адвокатом і клієнтом, а продовження таких правовідносин усупереч однозначно висловленій волі клієнта не відповідає їх правовій природі.

Відповідно до статті 32 Правил адвокатської етики клієнт має право в будь-який час і з будь-яких причин розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку.

Отже, право клієнта припинити договірні відносини з адвокатом не поставлено у залежність від обов`язкового встановлення вини адвоката, неналежного виконання ним професійних обов`язків або досягнення певного результату судового розгляду.

За таких обставин доводи відповідача щодо відсутності істотного порушення ним умов договору не спростовують наявності передбаченого спеціальним законом та пунктом 6 договору права позивача вимагати його дострокового розірвання.

Водночас розірвання договору не означає автоматичного встановлення факту неналежного виконання адвокатом професійних обов`язків та не зумовлює безумовного повернення всіх сплачених за договором коштів.

Правові наслідки розірвання договору, зокрема щодо оплати фактично наданої правової допомоги та повернення коштів, підлягають окремій оцінці відповідно до умов договору, положень цивільного законодавства та спеціального закону.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги зміст пунктів 1, 4, 6 договору, характер спірних правовідносин, припинення фактичної співпраці між сторонами та однозначно висловлене позивачем волевиявлення щодо припинення договору, суд приходить до висновку про наявність передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і пунктом 6 договору правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору про надання правової допомоги від 12 квітня 2023 року.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору в судовому порядку зобов`язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Розірвати договір про надання правової допомоги від 12.04.2023року, укладений між ОСОБА_1 та давокатом ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.10.2026 року.

Суддя: