Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №131/1404/25 — Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1404/25

Провадження № 1-кп/131/85/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іллінці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиса Гора, Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, середня спеціальна освіта, пенсіонера (інвалід 3 групи), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України,-

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби за мобілізацією за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією (довідка військово-лікарської комісії № 18/238 від 12.02.2025), діючи всупереч положенням Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 14.01.2025 № 27/2025, Закону України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері забезпечення призову та мобілізації за наступних обставин.

Так, 12.02.2025 близько 14 години військовозобов`язаний ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в АДРЕСА_2 відмовився від отримання повістки на відправку, яку надавав офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_6 , в якій вказувалось прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.02.2025 о 08.00 для відправки в складі команди до військової частини « НОМЕР_1 », зміст якої ОСОБА_3 доведено до відома в усній формі ОСОБА_6 .

При цьому, військовозобов`язаний ОСОБА_3 достовірно знав, що указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, строк проведення якої продовжено неодноразово, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 14.01.2025 № 27/2025 (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 08.02.2025 строком на 90 діб), у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 6 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, ОСОБА_3 будучи військовозобов`язаним, а також являючись придатним до військової служби і не маючи, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, а також відповідно до ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» - права на альтернативну службу та будучи повідомленим у встановленому законом порядку про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого відправлення до військової частини для проходження військової служби у Збройних Силах України по мобілізації, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації (військової частини НОМЕР_1 ), чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

У ході судового розгляду судом досліджено надані сторонами докази що Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні ОСОБА_3 під час допиту в якості обвинуваченого вину у скоєних інкримінованих йому кримінальному правопорушенні при зазначених вище обставинах визнав частково. При цьому, обвинувачений під час судових дебатів вказав, що вину визнає в повному обсязі та зробив належні висновки, та щиро кається.

Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам злочину. Зазначив, що від отримання повісток він відмовився через ряд хронічних хвороб, які потребують постійного лікування, на даний час він є особою з інвалідністю 3-ої групи, просив суворо його не карати.

Окрім повного визнання вини, винуватість ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів, які безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду кримінального провадження, а саме: показаннями обвинуваченого, свідків та письмовими документами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , суду показав, що він станом на 2025 рік працював у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в АДРЕСА_2 , так 12.02.2025 році він став очевидцем того як ОСОБА_3 у службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 після проходження військово-лікарську комісію відмовився від отримання повістки, яку йому вручав ОСОБА_6 . При цьому здійснювалася відеофіксація. Крім того, у подальшому він підписував акт відмови. Також, обвинуваченого неодноразово ОСОБА_6 попередив про кримінальну відповідальність за відмову від отримання повістки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду надав наступні покази. Так, свідок вказав, що він станом на 12.02.2025 та по теперішній час працює у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в АДРЕСА_2 , так 12.02.2025 році до ІНФОРМАЦІЯ_2 після проходження військово-лікарської комісії з`явився ОСОБА_3 . У подальшому після того, як було установлено, що останній згідно висновку ВЛК придатний до військової служби, ним у службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 вручена повістка на відправку для проходження військової служби, однак ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки, яку йому При цьому здійснювалася відеофіксація. Крім того, у подальшому він склав акт відмови. Також, обвинуваченого неодноразово було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від отримання повістки.

Судом безпосередньо досліджено надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого наступні письмові документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025022240000063 від 20.06.2025 за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України (Т.1 а.с. 193)

- довідка військово-лікарської комісії від 12.02.2025 № 18/238, якою ОСОБА_3 визнано придатним до військової служби та картка обстеження та медичного огляду (Т. 1 а.с. 206, 207-212);

- Мобілізаційне розпорядження А4960 від 12.02.2025, видане ОСОБА_3 (а.с. 213);

- розписка від повістки на відправку на ім`я ОСОБА_3 , команда № НОМЕР_1 з наказом з`явитися 13.02.2025 о 08 год. 00 хв. за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в АДРЕСА_2 (Т. 1 а.с. 214);

- попередження про кримінальну відповідальність з роз`ясненням положень ст. 336 КК України від 12.02.2025 (Т. 1 а.с. 215-216);

- протокол огляду предмету (відео) від 04.07.2025, яким оглянуто паперовий конверт, при відкритті якого всередині виявлено один оптичний DVD-R диск. (Т. 1 а.с. 223-224).

Крім того судом досліджено надані сторонами документи, що характерезують особу ОСОБА_3 :

- копія паспорта ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 204); картку фізичної особи-платника податків (Т. 1 а.с. 205);

- довідку характеристику та довідку КНП «Іллінецька міська лікарня» (Т. 1 а.с. 200-201);

- витяг щодо судимостей ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 198);

- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10473/26/8556/В, від 21.08.2026 яким ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання (Т. 1 а.с.229-232 );

Інші досліджені судом документи не впливають на правильність кваліфікації діяння, не спростовують наявність складу злочину та вини обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 336 КК України, натомість враховані судом при обранні міри покарання, як характеризуючі особу обвинуваченого дані.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості, безпосередньо дослідивши усі докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, здобуті у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, порушень вимог статтей 87 та 99 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено, тому суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Письмові документи, які мають доказове значення в розумінні ст. 84 КПК України, містять фактичні дані, що отримані з дотриманням встановленого порядку, є достатніми і беззаперечними, підтверджують вину обвинуваченого та доводять фактичні обставини кримінальних правопорушень у межах висунутого обвинувачення, не грунтуються на доказах, що визнані судом недопустимими та не отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому суд покладає їх в обґрунтування обвинувального вироку.

Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є послідовними, незмінними та логічними, судом беруться до уваги, як правдиві та такі, що узгоджуються з іншими письмовими документами, зокрема відео відмови ОСОБА_3 від отримання повістки.

За таких обставин, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні та зіставленні всіх фактичних обставин справи, оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів їх достатності та взаємозв`язку у відповідності до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого повністю та кваліфікує його умисні дії за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, є нетяжким кримінальним правопорушенням у сфері забезпечення призову та мобілізації.

Так, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10468/26/741/В від 21.08.2026, ОСОБА_3 із 21.08.2026 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання.

Згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації, як особі з інвалідністю 3-ої групи.

Також суд бере до уваги обставини, характер та ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_3 , відомості про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, має інвалідність 3-ої групи загального захворювання, має ряд хронічних хвороб, є обмежено придатним до військової служби, згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_9 отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснив добровільний внесок на підтримку ЗСУ, за місцем поживання характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що на підставі наявного у ОСОБА_3 діагнозу G55.1 йому встановлено 3-ю групу інвалідності з 21.08.2026 із проходженням повторного оцінювання та надано відстрочку від мобілізації. Вказані обставини беруться судом до уваги при призначенні покарання, оскільки свідчать про наявність стійких порушень здоров`я, хронічних захворювань, які потребують постійного лікування та обмежують життєдіяльність обвинуваченого та суттєво впливають на суттєво впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину та істотно знижують ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Беручи до уваги ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має інвалідність 3-ої групи, що підтверджується відповідними медичними документами, його щире каяття та визнання вини, критичне ставлення до вчиненого, позитивну характеристику за місцем поживання, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, зважаючи на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 336 КК України з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

На переконання суду саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Водночас суд враховує останні за часом правові позиції Верховного Суду (постанови від 18.02.25 у справі № 226/1856/23, від 10.04.25 у справі № 750/14407/23) про можливість застосування ст. 75 КК України під час воєнного стану при визначенні покарання за ст. 336 КК України (звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не несе для нього позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він є особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК України протягом іспитового строку має виконувати покладені на нього обов`язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання).

Верховний Суд підтримав позицію, що навіть можливе бронювання у майбутньому є підставою для застосування ст. 75 КК України, відтак оскільки ОСОБА_3 є особою, яка має відстрочку від призову на військову службу відповідно до Закону, застосування інституту звільнення від відбування покарання продемонструє суспільству додержання державою, її представниками законодавства про мобілізацію і не створить негативного враження про їх бездіяльність.

Цивільний позов у справі не заявлено. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Зважаючи на призначене судом покарання та процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65 - 67, 336 КК України, ст. ст. 368 - 371, 373-374, 382, 394 - 395, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирати.

Речовий доказ - диск DVD-R із відеозаписом вручення повістки - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької областіОСОБА_10