Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №129/4059/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4059/26

Провадження по справі № 1-кп/129/756/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р.Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні суду у м. Гайсині у спрощеному провадженні (порядку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026025090000042 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дашів Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

Встановив:

ОСОБА_2 відповідно до виконавчого листа № 2-690/2009 Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.12.2009 зобов`язаний сплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 170 грн. щомісяця, починаючи із 05.10.2009 року до досягнення ним повноліття, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, ОСОБА_2 , знаючи про необхідність сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, але будучи дієздатною та працездатною особою, отримуючи неофіційні доходи, мав можливість сплачувати аліменти, однак, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених виконавчим листом коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи виконавчий лист та ухиляючись від його виконання, аліменти не сплачував, добровільно допомоги на утримання дитини не надавав, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний та соціальний) розвиток, передбачене ст. 51 Конституції України, ст. ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-XII від 27.02.1991, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Крім того, в період часу з 01.01.2024 по 03.04.2026 не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я ОСОБА_3 офіційно на роботу не влаштовувався, на обліку в Гайсинській районній філії Вінницького обласного центру зайнятості та в Іллінецькому відділі Вінницької філії Вінницького обласного центру зайнятості не перебував та не перебуває.

Встановлено, що ОСОБА_3 з метою ухилення від сплати коштів на утримання дитини (аліментів) в період з 01.01.2024 по 03.04.2026 умисно вчинив дії, спрямовані на невиконання виконавчого листа, а саме: отримавши із 01.01.2024 по 14.08.2024 виплату за проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в загальній сумі 429 392 грн., заходів по погашенню виниклої заборгованості по сплаті аліментів не вживав, та починаючи з 01 січня 2024 року аліменти на утримання дитини взагалі не сплачував, тобто умисно, злісно ухилився від сплати встановлених виконавчим листом коштів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті аліментів станом на 03.04.2026 у розмірі 42 022 грн., що перевищує суму виплат більше ніж за три місяці.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захист якого здійснював захисник - адвокат ОСОБА_4 , звернувся до суду із заявою, згідно з якою він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Потерпілий ОСОБА_3 також надав згоду на такий порядок розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України суд визнає встановленими обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та підтверджують винуватість ОСОБА_2 у скоєнні поставленого йому за вину кримінального правопорушення.

Цивільний позов не заявлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Обираючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вчинив кримінальний проступок, свою винуватість визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, що відповідно до ст. 66 КК України є обставиною, яка пом`якшує покарання. Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, наявності пом`якшуючої та відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

До набрання вироком законної сили суд визнає за можливе відносно обвинуваченого запобіжного заходу не обирати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-370, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,

Присудив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

На підставі п.1), п.2) п.3) ч.2 ст. 59-1 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 не обирати.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Гайсинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Суддя: