Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №990/341/25 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/341/25

провадження № 11-131заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідачки Мартинюк Н. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Оболонської Ю. С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представниці відповідача - Петренко Ю. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 990/341/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2026 року (судді Стародуб О. П., Бучик А. Ю., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Чиркін С. М.)

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 20 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, кандидат) через підсистему «Електронний суд» звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у складі Першої палати ВККС;

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 3 червня 2025 року № 71/ас- 25 (далі - оскаржуване рішення, спірне рішення);

- зобов`язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

2. Насамперед на обґрунтування позовних вимог вказував, що склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити. На переконання позивача, у засіданні повинні були взяти участь щонайменше половина членів - суддів, що відповідало б міжнародним принципам незалежності суддів та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Натомість у засіданні Першої палати Комісії, яке відбулося 3 червня 2025 року, взяли участь шість членів ВККС, з яких лише два були суддями.

Крім того, в силу приписів абзацу другого статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та з огляду на надходження висновку Громадської ради доброчесності (далі- ГРД) щодо позивача співбесіда мала б проводитись пленарним складом Комісії.

3. Окрему увагу позивач звертав на те, що склад Комісії під час дослідження досьє і проведення співбесіди не був безстороннім. Це зумовлено поданням ОСОБА_1 позову про визнання протиправними дій ВККС щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва (справа № 990/383/24). Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній справі були задоволені, цю правову ситуацію відповідач сприйняв негативно, що підтверджується, зокрема, висловлюваннями члена Комісії Духа Я. М. під час співбесіди («…має місце між Комісією та суддею конфліктна ситуація щодо кваліфікаційного оцінювання…»).

У ході співбесіди Комісія також ставила запитання щодо стану розгляду справи № 990/284/24 (позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій щодо непризначення на посаду судді безстроково), хоча відповідач не є стороною у цій справі; немає інформації щодо неї і в досьє. Водночас детальна поінформованість Комісії про саму справу, дату судового засідання в ній свідчить про позапроцесуальний збір інформації чи отримання інформації з порушенням встановлених процедур від третіх осіб щодо позивача з невідомою метою, що у стороннього спостерігача викликає обґрунтований сумнів у об`єктивності та безсторонності відповідача.

Не містили матеріали досьє й інформації про посаду матері кандидата, яка на час проведення співбесіди вже тривалий час не працювала (перебувала на пенсії). У світлі цього запитання члена Комісії Духа Я. М. про обставини врегулювання конфлікту інтересів між кандидатом та його матір`ю, яка працює у Національній школі суддів України, також свідчить про небезсторонність процедури проведення співбесіди та упередженість членів Комісії.

4. Позивач вважав також порушеними принцип рівності умов для учасників конкурсу та вимогу про недискримінацію. Зокрема, з огляду на те, що ОСОБА_1 є суддею, який не здійснює повноважень, до нього було висунуто вимогу з проходження додаткових навчань, не передбачених законодавством.

5. Позивач наголошує, що чинне законодавство не встановлює необхідності набрання «прохідних балів» за кожним показником. Лише встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є підставою для кар`єрного зростання, і саме для цього критерію встановлений «прохідний бал». Враховуючи викладене, позивач вважає свавільним посилання Комісії на те, що він не набрав необхідної (прохідної) кількості балів за критеріями особистої, соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики.

6. ОСОБА_1 переконаний, що під час співбесіди можна обговорювати лише матеріали досьє. Попри це в оскаржуваному рішенні ВККС зазначає про обставини надходження заяви ОСОБА_4 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3, що вбачається з матеріалів кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС). Разом з тим ці обставини не обговорювалися під час співбесіди, а відповідна інформація відсутня у матеріалах досьє кандидата. Зазначене вище було віднайдене і використане вже під час написання рішення без надання позивачу спростувати будь-які сумніви та факти.

7. Щодо вказівки Комісії в оскаржуваному рішенні на ухвалення кандидатом рішень, обумовлених політичними мотивами, а також повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді за 2016 рік ОСОБА_1 зазначає, що вказані обставини були предметом розгляду на спеціальному засіданні Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) та ВККС 18 січня 2019 року, про що ГРД зазначила у висновку. За результатами вказаного засідання було констатовано, що наведені обставини не свідчать про невідповідність позивача критеріям доброчесності, що відображено в рішенні № 49/вс-19 від 18 січня 2019 року. За таких обставин позивач наполягає на тому, що ВККС не могла переглядати факти й обставини, яким вже була надана оцінка ГРМЕ. Більше того, під час співбесіди Комісія погодилася з таким твердженням позивача (таймкод засідання 02:13:19). Неможливість здійснення такого перегляду передбачена і в пункті 10 розділу ІІ Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники).

8. Позивач також вказував на те, що відповідач у спірному рішенні відобразив неправдиві та спотворені обставини. Так, під час співбесіди ОСОБА_1 продемонстрував знання практики ЄСПЛ, пославшись щонайменше на чотири рішення, а не одне, як зазначила Комісія.

9. Сумнів у відповідності кандидата показнику «чесність» у Комісії викликали обставини повідомлення позивачем, що дисциплінарні процедури щодо нього за повідомленнями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про декларування в декларації доброчесності судді за 2016 рік завідомо недостовірної інформації не проводилися (такі повідомлення були надіслані ВРП) та отримані нею 9 листопада 2020 року), а також те, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) здійснило повну перевірку його декларацій за 2015-2016 роки, не виявило ознак незаконного збагачення та підтвердило законність джерел набуття майна (повноваження НАЗК не поширювались на правовідносини, які передували набуттю чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Водночас у постанові від 3 липня 2025 року у справі № 990/383/24 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що означені вище обставини вже були предметом розгляду ВРП і ВККС та були визнані такими, що не свідчать про існування обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критеріям доброчесності і професійної етики.

10. Окрему увагу позивач звертає на те, що ВККС не мала правових підстав для розгляду висновку ГРД від 26 травня 2025 року, оскільки останній був затверджений 12 голосами із 17 членів ГРД, тобто не колегією. Крім того, означений висновок не адресувався ВККС; адресатом висновку зазначено ОСОБА_1 . До того ж позивач бере участь у конкурсі на зайняття вакантної посади в апеляційному адміністративному суді, а не в апеляційному суді, як зазначено у висновку.

Позиція відповідача

11. У відзиві на позов Комісія просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

12. За змістом відзиву на позов відповідач навів детальне обґрунтування щодо підстав встановлення невідповідності ОСОБА_1 критеріям особистої, соціальної компетентності, професійної етики і доброчесності [відповідають доводам, що були наведені в оскаржуваному рішенні] та вказав, що з позову вбачається саме незгода позивача з підставами ухвалення спірного рішення ВККС та наведеними в ньому мотивами, а не з їх відсутністю взагалі, що не може бути підставою для скасування означеного рішення. Зауважив, що вмотивованість кожного критерію при прийнятті рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв`язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням ВККС.

13. Щодо доводу позивача про необхідність участі в засіданні щонайменше половини членів Комісії - суддів відповідач зауважив, що під час співбесіди позивач не заявив відводів членам Комісії, не висловив недовіру складу палати. Більше того, вказав, що вимоги чинного законодавства не передбачають обов`язкової наявності половини суддів від складу палати для проведення засідання.

14. Проведення ж засідання у пленарному складі відповідно до приписів частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено для ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Водночас ОСОБА_1 не підтвердив такої здатності, що унеможливлює застосування у спірному випадку означеного порядку.

15. З приводу доводів позивача про перегляд Комісією фактів й обставин, які вона в силу приписів пункту 10 розділу ІІ Єдиних показників не мала права переглядати, відповідач зазначив, що такого перегляду не здійснював. Натомість врахував висновки, викладені в рішеннях від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, і це не суперечить ні наведеним вище приписам Єдиних показників, ні пункту 5.4 розділу 5 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення). Під час співбесіди кандидат підтвердив висновки, зроблені в зазначених рішеннях Комісії.

16. ВККС вважала незмістовними доводи позивача в частині відсутності підстав для розгляду висновку ГРД від 26 травня 2025 року. З урахуванням приписів, наведених у статті 87 Закону № 1402-VIII та частині четвертій статті 4 розділу 1, пункту 4 частини другої статті 12 розділу 3, частини третьої статті 19 розділу 4 Регламенту ГРД, схваленого рішенням ГРД № 1/2016 від 23 листопада 2016 року, висновок ГРД щодо ОСОБА_1 був наданий належним органом та в належний спосіб.

17. Підсумовуючи, Комісія у відзиві зауважила, що конкурсна процедура і кваліфікаційне оцінювання щодо позивача були проведені в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства, жодних порушень прав, свобод чи законних інтересів позивача не виявлено, оскаржуване рішення Комісії містить правові підстави та мотиви його ухвалення.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

18. Президент України Указом від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначив позивача на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п`ять років, присягу судді позивач склав 14 лютого 2012 року, а з 20 лютого 2012 року його зараховано до штату суду.

19. ВККС рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 оголосила конкурс на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, в тому числі адміністративних.

20. У грудні 2024 року позивач звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі та про проведення щодо нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

21. Рішенням від 4 березня 2023 року № 1/ас-24 Комісія допустила позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

22. ВККС рішеннями від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 9 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначила кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначила черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

23. 18 жовтня 2024 року позивач склав тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

24. Рішенням від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. Допустила позивача до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

25. Тестування когнітивних здібностей позивач склав 16 січня 2025 року.

26. Комісія рішенням від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, допустила ОСОБА_1 до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

27. Практичне завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду позивач виконав 24 лютого 2025 року.

28. Рішеннями від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 24-25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів. Відповідно до вказаних вище результатів позивач отримав такі бали: знання історії української державності - 40; знання у сфері права та спеціалізації суду - 136; когнітивні здібності - 46,8; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 118,5. Загальна кількість балів, отриманих позивачем за кваліфікаційний іспит, становила 341,3 із 400 можливих.

29. Згідно з рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, у тому числі і позивача. Також вирішено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Комісією у складі Першої палати.

30. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 13 березня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно позивача як кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду визначено члена Комісії Духа Я. М.

31. 11 квітня 2025 року Комісія звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного адміністративного суду з листом, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

32. На виконання вказаного листа позивач надіслав Комісії пояснення та докази, де навів інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

33. Щодо позивача проведено спеціальну перевірку, за результатами якої у рішенні Комісії від 12 травня 2025 року № 4/ас-25 зазначено, що під час згаданої перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді. Цим рішенням також визначено, що результати спеціальної перевірки мають бути враховані при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

34. 27 травня 2025 року до ВККС надійшов висновок ГРД про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 26 травня 2025 року.

35. Співбесіду з позивачем проведено 3 червня 2025 року. Цього ж дня Комісія ухвалила рішення № 71/ас-25 та одноголосно вирішила:

- визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 396,8 бала;

- визнати ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

36. Так, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критерієм особистої компетентності, становить 29,25 із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала), а тому Комісія виснувала, що кандидат не відповідає цьому критерію.

Зокрема, під час співбесіди кандидат не назвав конкретних прикладів рішучості та відповідальності у своєму професійному та особистому житті (за винятком прикладу участі кандидата в судових процесах як сторони щодо захисту своїх прав), обмежившись загальними фразами щодо розуміння і сприйняття вказаних понять.

У світлі розкриття аспекту безперервного розвитку кандидат не надав інформації щодо участі в навчально-просвітницьких чи інших заходах, щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ його безперервного розвитку як судді та особистості. Натомість повноваження судді ОСОБА_1 припинилися у січні 2017 року, впродовж останніх восьми років він не здійснює правосуддя, тому Комісія припустила, що він мав можливість досягти осяжних результатів у питанні саморозвитку.

ВККС навела приклад певних прогалин у розумінні базових понять, що очевидно повинні входити до сфери розуміння юриста загалом, а саме незнання ОСОБА_1 понять, що використовуються для опису різниці між юридичними нормами та принципами «хард ло» (hard law) та «софт ло» (soft law).

Хоч суддя під час співбесіди і заявляв, що відстежує практику ЄСПЛ, але він не продемонстрував знань достатньої релевантної практики цього суду щодо адміністративної практики (окрім рішення у справі «Волков проти України»). Крім того, Комісія встановила, що кандидат не володіє достатнім рівнем знань однієї з офіційних мов ЄСПЛ, зокрема англійської, і не може використовувати оригінального тексту рішень без перекладу. Не навів кандидат і чітко сформульованого плану розвитку, обмежившись загальновживаними узагальненими фразами, та не окреслив жодного пункту вказаного плану.

37. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів палати за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критерієм соціальної компетентності, становить 26,25 із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснувала, що кандидат не відповідає цьому критерію.

Такий висновок обумовлений тим, що ОСОБА_1 ставилися питання щодо його обізнаності з результатами розгляду звернення Комісії до ВРП для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (відображено в рішенні ВККС від 20 березня 2019 року № 43/ко-19). Кандидат повідомив, що, наскільки йому відомо, скарги немає (таймкод засідання 1:40:25). У світлі таких пояснень Комісія відзначила активні дії кандидата в частині виправлення описки в абзаці третьому резолютивної частині наведеного вище рішення і повну відсутність будь-яких комунікативних дій щодо з`ясування інформації про наявність / відсутність дисциплінарної скарги із зазначених вище підстав, а також результатів її розгляду.

Комісія зауважила, що враховує висновки стосовно кандидата (рішення від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, прийняте на спільному засіданні Комісії та ГРМЕ), зроблені в межах повноважень відповідних органів та у передбачений законом спосіб, що не суперечить приписам пункту 10 Єдиних показників.

Оцінюючи відповідність позивача критерію соціальної компетентності, ВККС також врахувала ухвалене ним рішення у справі № 759/2804/14-к [набуло суспільного резонансу] щодо обрання запобіжного заходу учаснику подій Революції Гідності ОСОБА_4 та його скасування через чотири дні із зазначенням різних соціально-анкетних даних стосовно особи підозрюваного як мотивуючих підстав його прийняття. Комісія зауважила, що не переглядає факти та обставини подій, зазначених вище, проте зазначає, що є обґрунтований сумнів щодо відповідності дій кандидата в частині чіткого і структурованого доведення своєї точки зору щодо забезпечення розуміння своїх рішень, особливо в контексті аргументації, логічності, послідовності. Пояснення ОСОБА_1 стосовно швидкої зміни ним позиції щодо обрання запобіжного заходу ВККС не взяла до уваги, зазначивши, що послідовність та логічність дій судді оцінюється саме під час обрання запобіжного заходу (з урахуванням вимог кримінально-процесуального закону щодо пропорційності обрання найбільш суворого запобіжного заходу в момент затримання особи, що і викликало суспільний резонанс та обґрунтований сумнів з точки зору стороннього спостерігача щодо самостійності та політичної доцільності ухваленого суддею рішення).

ВККС також врахувала, що спільним рішенням Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року № 49/вс-19 констатовано, що кандидат проявив істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійність манери поведінки. Ці ж якості кандидат підтвердив під час співбесіди 3 червня 2025 року.

38. Перевіряючи питання відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія за змістом спірного рішення вказала про надходження від ГРД висновку, затвердженого 26 травня 2025 року, про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва означеним критеріям. Навела виявлені ГРД обставини, що слугували підставою для формування такого висновку, та інформацію, яка, на думку ГРД, має враховуватися під час оцінки відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. ВККС також відхилила посилання ОСОБА_1 на відсутність правових підстав для врахування означеного висновку з огляду на те, що він затверджений 12 голосами з 17 членів ГРД, тобто не колегією ГРД. Зауважила, що кандидат під час співбесіди не навів правових норм , якими б Комісія мала керуватися при відхиленні висновку ГРД.

39. ВККС виснувала про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності кандидата показнику «чесність». Так, ОСОБА_1 надав Комісії заяву ОСОБА_4 , щодо якого суддя обирав запобіжний захід у 2014 році. У цій заяві вказано про відсутність будь-яких претензій до судді щодо зазначеного судового розгляду. Проте Комісія звернула увагу на те, що ця заява не містила адресата, а датою її складення є 3 січня 2019 року, тобто період ознайомлення ОСОБА_1 з досьє кандидата на посаду судді ВАКС та підготовки до співбесіди. З урахуванням обставин надсилання означеної заяви на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 Комісія мала обґрунтований сумнів, що ОСОБА_4 самостійно ініціював подання заяви до Комісії, а не ОСОБА_1 сприяв написанню такої заяви, а також самостійно чи за його дорученням інші особи ініціювали чи зверталися з проханням про її надання.

Крім того, під час співбесіди кандидат повідомив, що дисциплінарна процедура за повідомленнями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з приводу декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді [декларація доброчесності судді ОСОБА_1 за 2016 рік, у якій у пункті 17 суддя підтвердив, що не ухвалював одноособово або у колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»]не проводилася. Проте відповідні повідомлення були надіслані ВРП листом Комісії від 6 листопада 2020 року № 21-1597/20.

Комісія також відхилила пояснення ОСОБА_1 в частині того, що НАЗК не встановило ознак незаконного збагачення та підтвердило законність джерел набуття майна, зокрема придбання транспортних засобів «Audi Q7» у 2011 році за 715 100 грн (89 723 доларів США), «ToyotaAvensis» у 2008 році за 182 086 грн (36 400 доларів США) та низки інших об`єктів рухомого і нерухомого майна, придбаних кандидатом та його батьками до 26 жовтня 2014 року (дати набрання чинності Законом України «Про запобігання корупції»). ВККС визнала таке твердження кандидата надуманим, оскільки повноваження НАЗК не поширювалися на правовідносини, які передували набранню чинності вказаним законом.

40. Окремо ВККС, оцінюючи відповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики і доброчесності, повторно врахувала висновки, викладені у спільному рішенні ГРМЕ та Комісії від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, а саме що кандидат не спростував обґрунтованого сумніву щодо відповідності критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»: доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), зокрема щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС. Це свідчить про істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійність манери поведінки кандидата, що ставить під обґрунтований сумнів наявність у кандидата професійних якостей, необхідних для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС. Комісія зауважила, що ці ж якості кандидат проявив під час співбесіди.

41. Ураховуючи викладене, Комісія оцінила критерії етики та доброчесності у 0 балів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

42. Касаційний адміністративний суд рішенням від 5 березня 2026 позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправними дії ВККС щодо дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у складі Першої палати ВККС. Визнав протиправним і скасував рішення Комісії від 3 червня 2025 року № 71/ас-25. Зобов`язав ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

43. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог статті 98 Закону № 1402-VIII та пункту 58.17 Регламенту ВККС рішення про визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, ухвалила ВККС у складі Палати, а не в пленарному складі. Враховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд вважав, що оскаржуване рішення ухвалене відповідачем у неповноважному складі, що є безумовною, самостійною підставою для скасування прийнятого відповідачем рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ВККС

44. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), Комісія подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 5 березня 2026 року та ухвалити нове про відмову в позові.

45. Скаржник наголошує, що пункт 5.7 розділу 5 Положення передбачає, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальності компетентності здійснюється Комісією у складі палати або колегії. У свою чергу, пункт 6.22 розділу 6 указаного Положення встановлює, що співбесіда походить у засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Відповідно до пункту 103 Регламенту ВККС палати та колегії ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу (матеріали).

46. ВККС вважає, що у спірному випадку доручення Першій палаті (рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25) провести етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» очевидно передбачало й ухвалення палатою відповідного рішення за наслідками такої співбесіди. Постановлення для цього окремого рішення є надлишковим, оскільки обов`язок ухвалити рішення за наслідками проведеної співбесіди чітко визначений пунктом 103 Регламенту ВККС та пунктом 6.41 розділу 6 Положення.

47. Скаржник зауважує, що з огляду на приписи статті 88 Закону № 1402-VIII за наявності висновку ГРД відповідна колегія або палата, яка проводить співбесіду, позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення про підтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, оскільки таке рішення може бути ухвалене (підтримане) не менше ніж двома третинами голосів призначених членів Комісії. Водночас рішення про непідтвердження кандидатом такої здатності у випадку ненабрання кандидатом мінімальної кількості балів за відповідними критеріями (критерієм) за наслідками співбесіди ухвалюється тим складом Комісії, який проводив співбесіду, і не потребує підтвердження пленарним складом.

48. ВККС окрему увагу звертає на те, що Положення для Комісії у пленарному складі не передбачає права оцінювати критерії особистої та соціальної компетентності, а також професійної етики та доброчесності. Таке право надано виключно колегії або палаті Комісії залежно від визначеного для проведення співбесіди складу. На переконання скаржника, тлумачення яке надав суд першої інстанції абзацу другому частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII та пункту 58.17 Регламенту ВККС, суперечить як самому змісту зазначених норм, так і порядку проведення етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» (розділи 5 та 6 Положення), а також принципам оцінювання критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Це також узгоджується і з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 15 січня 2026 року у справі № 990/62/24. Водночас посилання суду першої інстанції на означену постанову здійснені без урахування її змісту і правової природи сформульованих у ній висновків. ВККС наполягає, що, за змістом висловлених Великою Палатою Верховного Суду висновків, Закон № 1402-VIII пов`язує обов`язковість розгляду питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді з необхідністю подолання негативного висновку ГРД, тобто у випадку ухвалення рішення [Комісією у складі колегії / палати] про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя.

49. Окремо скаржник послався на приписи частини першої статті 98, частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII, пункти 53, 57, 59 Регламенту ВККС та зауважив, що оскаржуване рішення за результатами проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 ухвалене Першою палатою у складі шести членів Комісії, що становить більшість від визначеного складу у вісім осіб. З огляду на викладене, спірне рішення ухвалене повноважним складом Комісії, який мав право як здійснювати кваліфікаційне оцінювання, так і приймати рішення за його результатами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

50. Позивач також не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду від 5 березня 2026 року та подав апеляційну скаргу, в якій просив його змінити, доповнивши мотивувальну частину судового рішення наведеним в апеляційній скарзі обґрунтуванням щодо відсутності у Комісії повноважень проводити співбесіду, оскільки суб`єктно-кваліфікаційний склад відповідача не відповідав вимогам про необхідність участі в засіданні щонайменше половини членів Комісії - суддів, а також з огляду на упередженість ВККС та небезсторонність етапу дослідження досьє та проведення співбесіди, порушення принципу рівності умов для учасників конкурсу та вимоги про недискримінацію, відсутність в оскаржуваному рішенні посилань на визначені законом підстави його ухвалення, свавільність мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, які не ґрунтуються на матеріалах досьє та співбесіди, посилання на недопустимі докази і обставини в порушення пункту 10 розділу ІІ Єдиних показників, відображення відповідачем у рішенні неправдивих та спотворених обставин / фактів, що не відповідають досьє кандидата та обговорюванню під час співбесіди, відсутність правових підстав для розгляду висновку ГРД від 26 травня 2025 року.

51. ОСОБА_1 зазначив, що погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції про задоволення позову повністю, тому в цій частині судове рішення не оскаржує. Водночас Касаційний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі лише на підставі прийнятті Комісією спірного рішення неповноваженим складом і не надав оцінки іншим підставам позову, які мають суттєве значення для вирішення цього спору.

52. Насамперед скаржник просить врахувати, що 3 червня 2025 року у засіданні Першої палати Комісії брали участь шість членів ВККС, з яких лише двоє є суддями. Відтак склад Першої палати Комісії не відповідав вимогам до органу, який приймає рішення щодо добору та підвищення суддів по службі в частині кількості (щонайменше наполовину) в його складі суддів. Такі обставини ВККС фактично не заперечуються. Це порушення, на думку позивача, безпосередньо впливає на гарантії незалежності та неупередженості процедури.

53. Поза увагою та правовою оцінкою Касаційного адміністративного суду залишилися й обставини того, що склад Комісії та етап дослідження досьє та проведення співбесіди не були безсторонніми. У ході проведення співбесіди член Комісії Дух Я. М. ставив питання щодо розгляду справ № 990/383/24, № 990/284/24, а також вказував на існування «конфліктної ситуації між Комісією та суддею щодо кваліфікаційного оцінювання». На переконання позивача, це свідчить про особисту упередженість та необ`єктивність членів ВККС до позивача. Окрему увагу скаржник звернув і на детальну поінформованість Комісії про справу № 990/383/24, в якій вона не є стороною, а також про матір позивача, яка на момент проведення співбесіди перебувала на пенсії [питання щодо врегулювання конфлікту інтересів між позивачем та матір`ю, яка працювала у Національній школі суддів України].

54. ОСОБА_1 вважає порушеним принцип рівності умов для учасників конкурсу, вимог про недискримінацію та безсторонність. Це виявилося в тому, що Комісія висунула вимогу до позивача як судді, який не здійснює повноважень, із додаткового проходження навчань, не передбачених законодавством. Позивач переконаний, що відповідач по-різному ставиться до учасників конкурсу - суддів, які здійснюють суддівські повноваження, і тих, що без таких повноважень. Така відмінність у поводженні є дискримінацією, не передбачена законодавством та є свавільною.

55. Аналогічно до викладених у позові обґрунтувань ОСОБА_1 посилається на відсутність в оскаржуваному рішенні ВККС підстав його ухвалення, мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, які не ґрунтуються на матеріалах досьє та співбесіди, є свавільними. Наголошує також на тому, що чинне законодавство не встановлює необхідності набрання «прохідних балів» за кожним показником.

56. ОСОБА_1 переконаний, що Комісія під час проведення з ним співбесіди та ухвалення спірного рішення послалась на недопустимі докази та обставини. Так, обставина надходження від ОСОБА_4 заяви на електронну пошту члена ВККС Василенка А. В. ІНФОРМАЦІЯ_1 не обговорювалася під час співбесіди. Цієї інформації також немає у матеріалах досьє кандидата. Відповідно указані відомості були віднайдені та використані вже під час написання оскаржуваного рішення. Такий підхід суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/767/18, які полягають у тому, що ВККС не може оцінювати інформацію (дані, докази), про яку не повідомлено кандидата.

57. Скаржник вважає, що Комісія не могла переглядати факти й обставини ухвалення позивачем рішень, обумовлених політичними мотивами, а також повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді за 2016 рік, оскільки оцінка означеним обставинам вже була надана ГРМЕ. Протилежний підхід суперечить приписам пункту 10 розділу ІІ Єдиних показників.

58. На переконання позивача, не відповідають дійсності викладені в оскаржуваному рішенні ВККС висновки, що ОСОБА_1 під час співбесіди не продемонстрував знання практики ЄСПЛ. Він назвав принаймні чотири рішення вказаного міжнародного суду, а не одне, як вказала Комісія. Незрозумілими для позивача видаються і посилання ВККС на наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показнику «чесність» з огляду на надані ним пояснення щодо проведення / непроведення дисциплінарної процедури за повідомленнями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

59. У розрізі висновків Комісії про те, що повноваження НАЗК не поширювалися на правовідносини, які передували набранню чинності Законом України «Про запобігання корупції», позивач звертає увагу на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2025 року у справі № 990/383/24. Зі змісту цього рішення встановлено, що ВРП дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням його на посаду судді. У світлі наведеного скаржник вважає висновки ВККС у спірному рішенні такими, що порушують принцип «resjudicata».

60. Скаржник також наполягає, що висновок ГРД від 26 травня 2025 року не підлягав врахуванню ВККС, оскільки він наданий неналежним органом у неналежний спосіб, а саме затверджений 12 голосами із 17 членів ГРД, тобто не колегією ГРД, а іншою не передбаченою законодавством організаційною формою діяльності ГРД.

Короткий зміст відзиву ВККС на апеляційну скаргу

61. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначає, що чинне законодавство не містить жодної імперативної норми, яка б вимагала обов`язкової присутності щонайменше половини членів - суддів на засіданні окремої палати чи колегії для визнання такого засідання повноважним. Наголошує, що під час засідання позивач не заявляв відводів, не висловлював недовіри складу палати та підтвердив, що закон не вимагає наявності половини суддів у складі палати. Натомість, отримавши рішення, з яким він не згоден, позивач кардинально змінив свою позицію і намагається використати склад палати як формальну підставу для скасування результатів оцінювання.

62. Доводи позивача, що поставлені йому під час співбесіди запитання свідчать про упереджене ставлення членів Комісії до нього, ґрунтуються на суб`єктивному та викривленому тлумаченні суті кваліфікаційного оцінювання та характеру запитань. Означені доводи фактично зводяться до незгоди з результатом оцінювання та мотивами Комісії, що не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

63. На переконання відповідача, позивач безпідставно ототожнює запитання члена Комісії, спрямоване на з`ясування рівня його відповідності показнику безперервного розвитку, із встановленням «нових законодавчих вимог». Запитання про те, як саме суддя без повноважень компенсує відсутність практики і підтримує свої знання в актуальному стані, має абсолютно легітимну мету - перевірити відповідність судді показнику безперервного розвитку.

64. Посилання ОСОБА_1 на свавільність висновків Комісії з огляду на їх невідповідність матеріалам досьє та проведеній співбесіді відповідач вважає безпідставними, зазначаючи, що в цьому випадку вбачається незгода позивача саме з підставами ухвалення рішення Комісією та мотивами, з яких вона дійшла таких висновків, а не з їх відсутністю взагалі. Аналогічно незгода ОСОБА_1 з рівнем виставлених компетентним органом балів, яка ґрунтується на власній оцінці фактів і обставин, не свідчить про відсутність належних мотивів у спірному рішенні як підстави для його скасування, що передбачена пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

65. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач безпідставно звужує межі оцінювання, стверджуючи, що на співбесіді можна обговорювати виключно інформацію, що міститься в досьє кандидата на посаду судді. При цьому він свідомо ігнорує наявність та обов`язковість дослідження матеріалів свого суддівського досьє. Обговорені під час співбесіди обставини були відомі позивачу, що він не заперечує. До того ж під час проведення співбесіди ОСОБА_1 не заперечував проти дослідження тих чи інших обставин нібито через відсутність відповідної інформації у матеріалах його суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді. Відповідач також наголошує на тому, що з кандидатом були обговорені усі обставини, відображені Комісією в оскаржуваному рішенні, що спростовує його доводи в цій частині.

66. ВККС вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 в частині відсутності в законодавстві вимоги про встановлення мінімального прохідного бала для інших критеріїв компетентності (відмінних від професійної компетентності). Позивач залишив поза увагою приписи Положення, яке було прийняте на виконання частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII та яким і визначено відповідні мінімальні прохідні бали.

67. Комісія наголошує, що не переглядала фактів і обставин стосовно кандидата, що були відображені в її рішеннях від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 та від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, рішенні ВРП від 20 листопада 2020 року № 3657/0/15-20, а лише констатувала, що під час співбесіди позивач підтвердив зроблені в указаних рішеннях висновки. Твердження ОСОБА_1 , що Комісія під час співбесіди погодилася з неможливістю перегляду фактів, є викривленням змісту засідання.

68. Доводи позивача про нелегітимність висновку ГРД від 26 травня 2025 року є безпідставними, оскільки системне тлумачення статті 87 Закону № 1402-VIII та норм Регламенту ГРД підтверджує правомірність процедури, за якої прийнятий колегією висновок затверджується зборами Ради, що робить такий документ наданим належним органом у встановлений законом спосіб.

69. Підсумовуючи, Комісія просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Короткий зміст відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу

70. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС позивач просив відмовити в її задоволенні. На його переконання, в абзаці другому частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII встановлено додаткову вимогу для ухвалення Комісією рішення за умови надходження висновку ГРД. У такому випадку рішення має бути прийняте двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами, що можливо виключно у пленарному засіданні ВККС. Враховуючи викладене, Комісія не мала повноважень проводити 3 червня 2025 року засідання у складі її Першої палати. Те, що у спірних правовідносинах ВККС може діяти виключно у пленарному складі, підтверджується і положеннями підпункту 58.17 пункту 58 Регламенту ВККС.

71. Позивач звертає увагу на те, що Закон № 1402-VIII та Регламент ВККС не містять норм, які передбачають повноваження палат ВККС проводити кваліфікаційне оцінювання, досліджувати досьє, проводити співбесіди та ухвалювати рішення про підтвердження / непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Такими повноваженнями в силу приписів абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, підпункту 58.17 пункту 58, підпункту 60.3 пункту 60 Регламенту ВККС наділені лише Комісія у складі колегії та в пленарному складі.

Рух апеляційної скарги

72. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 8 квітня 2026 року відкрила апеляційне провадження за скаргою ВККС у цій справі, а ухвалою від 29 квітня 2026 року - за скаргою ОСОБА_1 .

73. Ухвалою від 25 червня 2026 рокуВелика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 17 вересня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

74. Відповідно до частин першої - третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційних скарг правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Щодо проведення із суддею співбесіди Комісією у складі палати

75. Відповідно до статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

76. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

77. Частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

78. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС, до яких згідно з пунктами 2, 3, 7, 10 частини першої цієї статті належать: проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; внесення до ВРП рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; проведення кваліфікаційного оцінювання; здійснення інших повноважень, визначених законом.

79. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), яким внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Так, за змістом пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Закону № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту».

80. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

81. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

82. Частина перша статті 83 Закону № 1402-VIII встановлює, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII).

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).

83. За правилами частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

84. Організація роботи та засідань ВККС визначені у статті 98 Закону № 1402-VIII.

85. Відповідно до частини першої вказаної статті організаційними формами діяльності Комісії є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом ВККС.

86. Частина друга статті 98 Закону № 1402-VIII встановлю, що у складі ВККС діють дві палати, до кожної з яких входять по вісім членів Комісії. У разі потреби Комісія може ухвалити рішення про залучення членів однієї палати до роботи іншої палати.

87. Колегія ВККС формується не менш як з трьох членів Комісії (частина третя статті 98 Закону № 1402-VIII).

88. Згідно із частиною одинадцятою статті 98 Закону № 1402-VIII ВККС затверджує Регламент, який регулює відповідно до цього Закону процедурні питання діяльності Комісії.

89. За правилами частини тринадцятої статті 98 Закону № 1402-VIII засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо у ньому беруть участь усі члени колегії.

90. Відповідно до частини другої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення палати ВККС ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання.

91. Палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. ВККС може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору (частина четверта статті 98 Закону № 1402-VIII).

92. Відповідно до пункту 1 параграфа 1 Регламенту ВККС цей Регламент визначає порядок роботи Комісії та регулює процедурні питання її діяльності.

93. За правилами пункту 45 параграфа 6 Регламенту ВККС до кожної палати входять по вісім членів Комісії включно з головою та секретарем палати.

94. Пункт 57 параграфа 7 Регламенту ВККС визначає, що організаційними формами діяльності ВККС є засідання Комісії у пленарному складі, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених Законом № 1402-VIII та Регламентом.

95. У пункті 58 параграфа 7 Регламенту ВККС наведено перелік питань, які Комісія вирішує у пленарному складі, до яких, серед іншого, віднесено ухвалення рішення про підтвердження (непідтвердження) здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність (невідповідність) судді займаній посаді), якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності (підпункт 58.17).

96. У свою чергу, пункт 59 параграфа 7 Регламенту ВККС визначає питання, які вирішує Комісія у складі палати. До них належать внесення подання ВРП про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, про дострокове закінчення відрядження судді, про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя до закінчення кваліфікаційного оцінювання (підпункт 59.1); вирішення питань, віднесених до повноважень палати Законом № 1402-VIII, цим Регламентом та/або рішенням Комісії у пленарному складі (підпункт 59.2).

97. Питання, що вирішуються Комісією у складі олегії, визначені в пункті 60 параграфа 7 Регламенту ВККС. Зокрема, підпункт 60.3 передбачає, що Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження (непідтвердження) здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність (невідповідність) судді займаній посаді), крім випадків, коли інший порядок ухвалення (прийняття) рішення визначено Законом № 1402-VIII, Регламентом або окремим рішенням Комісії. У разі ухвалення колегією рішення про невідповідність судді займаній посаді одночасно ухвалюється рішення щодо внесення подання ВРП про звільнення судді з посади.

98. Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, що надані ГРД, визначено параграфом 9 Регламенту ВККС.

99. За правилами пункту 120 параграфа 9 Регламенту ВККС висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

100. Відповідно до пункту 122 параграфа 9 Регламенту ВККС за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).

101. Пункт 123 параграфа 9 Регламенту ВККС передбачає, що якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, колегія проводить оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, та ухвалює рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді) та внесення подання до ВРП про звільнення судді з посади або вносить на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтвердження (непідтвердження) здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність або невідповідність судді займаній посаді).

102. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону (пункт 124 параграфа 9 Регламенту ВККС).

103. Згідно із пунктом 126 параграфа 9 Регламенту ВККС у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.

104. Відповідно до пункту 128 параграфа 9 Регламенту ВККС за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, Комісія ухвалює одне з таких рішень:

- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);

- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).

105. Пункт 1.5 розділу 1 Положення передбачає, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією у складі, визначеному рішенням Комісії.

106. За правилами пункту 5.7 розділу 5 Положення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала.

107. Пункт 6.41 розділу 6 Положення передбачає, що за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

108. За наслідками системного аналізу наведеного правового регулювання Велика Палата Верховного Суду висновує, що ВККС здійснює покладені на неї повноваження в трьох організаційних формах: у пленарному складі, у складі палати та Колегії. Питання того, в якій організаційній формі Комісія вирішує те чи інше питання в ході своєї діяльності, унормовано як Законом № 1402-VIII, так і Регламентом ВККС [тобто законодавець надав Комісії право самостійно вирішувати, в якій організаційній формі вона має вирішувати певне питання (з урахуванням визначених у законі вимог у цій частині]).

109. За загальним правилом, визначеним пунктом 60 параграфа 7 Регламенту ВККС, рішення про підтвердження / непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється Комісією у складі Колегії. Водночас правила пункту 59 параграфа 7 Регламенту ВККС передбачають, що Комісія у складі палати вирішує також ті питання, що були віднесені до її повноважень Комісією у пленарному складі у відповідному рішенні.

110. Поряд з наведеним законодавець передбачив особливий порядок підтвердження / непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності щодо такого судді (кандидата на посаду судді) негативного висновку ГРД. На першій стадії первинне дослідження матеріалів досьє та проведення співбесіди здійснює саме Комісія у складі колегії (або палати за наявності підстав, визначених пунктом 59 параграфа 7 Регламенту ВККС). Якщо за результатами співбесіди Комісія у складі колегії або палати вважає, що суддя (кандидат на посаду судді) не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, то вона уповноважена самостійно ухвалити негативне рішення. Водночас якщо Комісія у складі колегії або палати, попри наявність негативного висновку ГРД щодо судді (кандидата на посаду судді), вважає, що останній підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, вона не може самостійно завершити процедуру ухваленням позитивного рішення. У такому випадку наступною стадією є проведення співбесіди із суддею (кандидатом на посаду судді) Комісією у пленарному складі, за наслідками якої може бути ухвалене одне з рішень, визначених частиною першої статті 88 Закону № 1402-VIII, підпунктом 58.17 пункту 58 параграфа 7 Регламенту ВККС. Одночасно якщо Комісія вважатиме, що суддя (кандидат на посаду судді) підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, таке рішення має бути підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

111. Отже, законодавець установив особливий порядок подолання Комісією негативного висновку ГРД, який полягає в тому, що не тільки Комісія у складі колегії або палати повинна дійти висновку про підтвердження суддею (кандидатом на посаду судді) здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, але й аналогічного висновку має дійти також Комісія у пленарному складі.

112. Водночас наявність негативного висновку ГРД сама по собі не змінює початкової стадії такого етапу кваліфікаційного оцінювання, як дослідження досьє та проведення співбесіди, яка проводиться саме Комісією у складі палати або колегії. За умови ухвалення Комісією у зазначеному складі позитивного рішення проведення співбесіди із суддею (кандидатом на посаду судді) Комісією у пленарному складі завершує особливу процедуру підтвердження таким суддею (кандидатом на посаду судді) здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності негативного висновку ГРД.

113. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до рішення, ухваленого ВККС у пленарному складі, від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 (том 1 досьє кандидата на посаду судді, а. с. 27-30) Комісія визначила у пункті 5 резолютивної частини, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами), проводиться у складі Першої палати ВККС. Отже, враховуючи приписи пункту 59 параграфа 7 Регламенту ВККС, у розглядуваній ситуації Перша палата Комісії мала повноваження, надані їй пленарним складом, на розгляд питання про підтвердження / непідтвердження, зокрема, суддею ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

114. З огляду на наведені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає помилковою позицію позивача (яка була підтримана судом першої інстанції), що співбесіда щодо нього початково мала б бути проведена саме Комісією у пленарному складі. Такі судження не відповідають змісту приписів частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, Регламенту ВККС та Положення у їх системному взаємозв`язку.

115. Хибними є і посилання Касаційного адміністративного суду у розрізі встановлених у цій справі обставин на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15 січня 2026 року у справі № 990/62/24. Так, за змістом указаної постанови початково Комісія саме у складі колегії визнала суддю Межівського районного суду Дніпропетровської області Гончаренка О. О. таким, що відповідає займаній посаді. З огляду на наявність стосовно вказаного судді негативного висновку ГРД питання про прийняття остаточного рішення щодо вказаного судді було передано Комісією у складі колегії для підтримання її пленарним складом. Водночас Комісія у пленарному складі ухвалила рішення про визнання судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Гончаренка О. О. таким, що не відповідає займаній посаді, з чим не погодився цей суддя та оскаржив таке рішення до суду.

За наслідками вирішення означеного спору Велика Палата Верховного Суду у пункті 68 постанови від 15 січня 2026 року у справі № 990/62/24 виснувала, що процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності, закінчується не висновком колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у відповідному судді, а передбачає ухвалення рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.

116. З огляду на викладене є підстави вважати, що висновки, наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 990/62/24, стосувалися обставин, що не є релевантними до обставин цієї справи. У справі № 990/62/24 спірною була правомірність передачі на вирішення Комісії у пленарному складі питання про відповідність судді займаній посаді після отримання ним позитивного рішення від Комісії у складі колегії. Питання щодо правомірності / неправомірності первинного дослідження досьє та проведення співбесіди із суддею Комісією у складі колегії або палати замість пленарного складу перед судом не поставало.

117. Поряд із цим слід зазначити, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 990/62/24, у повній мірі корелюються із висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду за змістом цієї постанови у розрізі досліджуваного вище питання.

118. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає помилковим висновок Касаційного адміністративного суду у цій справі про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВККС з огляду на ухвалення цього рішення неповноважним складом, а саме Комісією у складі палати замість пленарного її складу.

119. Оскільки Касаційний адміністративний суд не надавав правової оцінки іншим визначеним позивачем підставам позову, такий процесуальний обов`язок виникає у Великої Палати Верховного Суду.

Щодо участі в засіданні Комісії щонайменше половини членів Комісії - суддів

120. Відповідно до пункту 1.3 Європейської хартії про статус суддів від 10 липня 1998 року щодо кожного рішення стосовно відбору та призначення судді на посаду, підвищення по службі або припинення його повноважень законом має бути передбачено втручання органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, у складі якого щонайменше половина членів - судді, обрані їх колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу.

У пункті 4.1 цієї Хартії зазначено, що коли система підвищення суддів по службі ґрунтується не на вислузі років, вона має ґрунтуватися виключно на якостях та достоїнствах, що були помічені під час виконання суддею його обов`язків, шляхом об`єктивної оцінки його діяльності одним або кількома суддями та бесіди з суддею, що оцінюється. Рішення щодо підвищення по службі виноситься органом, про який ідеться у пункті 1.3, або за його пропозицією чи згодою. Суддям, яким не запропоновано підвищення по службі, має бути надане право подати свою скаргу до зазначеного органу.

121. Згідно із пунктом 46 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, орган влади, який приймає рішення щодо добору та підвищення суддів по службі, повинен бути незалежним від виконавчої та законодавчої влади. Для гарантування незалежності такого органу щонайменше половина його членів мають становити судді, обрані самими ж суддями.

122. У пункті 20 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЕС) № 24 (2021) від 5 листопада 2021 року зазначено, що ЄСПЛ та Суд Європейського союзу встановили, що призначення суддів має величезне значення для незалежності судової влади. КРЄС завжди дотримувався цієї думки. А отже, ключовим завданням є добір нових суддів чи рекомендування їх до призначення і просування по службі на основі критерію професійності. Якщо це належить до повноважень судової ради, ці повноваження слід виконувати незалежно і підзвітно. Рішення щодо кар`єри суддів не повинні прийматися через лояльність до політиків чи інших суддів. Рішення про добір і кар`єру судді чи рішення про склад суду мають величезний вплив на майбутні судові рішення. А отже, більшість тих, хто приймає рішення чи рекомендації, мають бути суддями. Водночас, КРЄС вітає, коли до прийняття таких рішень залучаються члени, які не є суддями, як гарантія захисту від корпоративізму і «клонування» серед суддів.

123. У пункті 109 рішення від 27 травня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ вказав, що у разі, якщо щонайменше половина складу суду, враховуючи голову з правом вирішального голосу, складається із суддів, це є суттєвим свідченням безсторонності. Аналогічні за змістом висновки виклав ЄСПЛ і в пункті 68 рішення від 25 вересня 2018 року у справі «Денісов проти України».

124. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 наполягає на порушенні вимоги щодо повноважності складу палати ВККС під час розгляду питання про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді. Так, 3 червня 2025 року у засіданні Першої палати ВККС взяли участь шість членів ВККС, з яких лише двоє були суддями. На переконання позивача, ці обставини вказують на недотримання відповідачем наведених вище вимог міжнародного законодавства в частині ухвалення рішення органом, щонайменше половина членів якого є суддями.

125. Велика Палата Верховного Суду не може визнати обґрунтованими та переконливими такі доводи ОСОБА_1 з огляду на таке.

126. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

127. За правилами частин третьої, четвертої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС складається з шістнадцяти членів, вісім з яких призначаються з числа суддів або суддів у відставці. ВККС вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше одинадцяти членів, щонайменше шість із яких призначені з числа суддів або суддів у відставці.

128. Зміст означеної правової норми вказує на те, що законодавець передбачив особливі вимоги до складу і повноважності Комісії як колегіального органу суддівського врядування, що полягає у призначенні до складу саме половини суддів або суддів у відставці.

129. Згідно із частиною другою статті 98 Закону № 1402-VIII у складі ВККС діють дві палати, до кожної з яких входять по вісім членів Комісії.

130. Частина тринадцята статті 98 Закону № 1402-VIII визначає, що засідання Комісії, її палат є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Комісії або палати відповідно. Засідання колегії є повноважним, якщо у ньому беруть участь усі члени колегії.

131. Відповідно до пункту 45 параграфа 6 Регламенту ВККС до кожної палати входять по вісім членів Комісії включно з головою та секретарем палати.

132. Персональний склад палати, крім голови та секретаря, формується з урахуванням пропозиції кожного члена Комісії про його намір здійснювати свої повноваження в тій чи іншій палаті Комісії. Комісія у пленарному складі може прийняти рішення про формування палат шляхом жеребкування, крім випадків, передбачених пунктом 49 Регламенту (пункт 47 параграфа 6 Регламенту ВККС).

133. З аналізу наведених приписів Закону № 1402-VIII та Регламенту ВККС слідує, що будь-яких вимог щодо обов`язкової присутності щонайменше половини членів Комісії - суддів на засіданні окремої палати як умови визнання такого засідання повноважним чинне законодавство не містить. Поряд із цим у Законі № 1402-VIII передбачено призначення щонайменше половини членів Комісії - суддів як умова її легітимності як колегіального органу в цілому, що в повній мірі відповідає міжнародним стандартам в частині гарантій незалежності та неупередженості такого органу, про, що зазначав ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи. Водночас позивач, обґрунтовуючи вимоги позову в цій частині, вдається до довільного та розширювального тлумачення означених вище вимог на свою користь.

134. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на такі обставини. Так, за змістом співбесіди, яка проводилася Першою палатою ВККС із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ще на її початку кандидат порушив перед Комісією у складі палати питання щодо неповноважності її складу саме з огляду на відсутність у її складі щонайменше половини членів - суддів, на що ВККС неодноразово ставила кандидату запитання про наявність у нього відводу складу Комісії (таймкод засідання 3:12 - 15:15). Під час вирішення означеного питання кандидат обговорював із Комісією приписи наведених у пунктах 119-122 цієї постанови міжнародних актів та повідомив, що вважає Комісію у складі палати повноважною відповідно до вимог національного законодавства, але вона не є повноважною відповідно до міжнародних підходів. Водночас у підсумку ОСОБА_1 повідомив Комісії, що відводів не має і Комісія у складі палати може розпочати з ним співбесіду. Отже, позивач не скористався наданим йому правом на заявлення відводу складу Комісії, якщо дійсно вважав її неповноважною для розгляду питання про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Щодо доводів ОСОБА_1 про упереджене та дискримінаційне ставлення до нього членів Комісії

135. Позивач стверджує, що під час доповіді член ВККС Дух Я. М. вказав, що «…має місце між Комісією та суддею конфліктна ситуація щодо кваліфікаційного оцінювання». Ця обставина стосується поданого ОСОБА_1 позову до ВККС про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивача як судді Святошинського районного суду міста Києва (справа № 990/383/24). На переконання ОСОБА_1 , таке сприйняття відповідачем правових відносин із ним свідчить про особисту упередженість та необ`єктивність членів ВККС щодо позивача.

136. У світлі таких доводів позивача Велика Палата Верховного Суду зазначає, що дійсно під час співбесіди член ВККС Дух Я. М. вказав про наявність конфліктної ситуації між Комісією та позивачем щодо кваліфікаційного оцінювання (таймкод засідання 17:38). Проте в подальшому на уточнювальне запитання ОСОБА_1 щодо вказаного твердження (таймкод засідання 17:44) член Комісії Дух Я. М. повідомив, що мається на увазі судовий спір (таймкод засідання 17:57). Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведене позивачем твердження про існування між ним та Комісією саме конфліктної ситуації не знайшло належного підтвердження.

137. На думку кандидата, упереджене ставлення Комісії до нього також виявилося в детальній поінформованості членів Комісії про справу № 990/284/24 (позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій щодо непризначення судді на посаду безстроково), до якої ВВКС не має відношення. Крім того, про означену упередженість свідчить і запитання члена Комісії Духа Я. М. про те, яким чином було врегульовано конфлікт інтересів між позивачем та матір`ю, яка працювала у Національній школі суддів України. Водночас інформація як про означену справу, так і про місце роботи матері (на момент проведення співбесіди перебувала на пенсії) відсутня у матеріалах досьє кандидата.

138. Такі доводи ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду відхиляє.

139. У пункті 49 постанови від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для цілей кваліфікаційного оцінювання використання та обговорення Комісією у процесі проведення співбесіди із суддею (кандидатом на посаду судді) загальнодоступної і загальновідомої інформації не суперечить приписам Закону № 1402-VIII та відповідає вимогам Положення. З огляду на природу такої інформації, немає підстав вважати порушеними права судді (кандидата на посаду судді) на завчасне ознайомлення з нею. Поряд з цим у разі, якщо суддя (кандидат на посаду судді) з будь-яких причин не готовий обговорити з Комісією загальновідому і загальнодоступну інформацію, він не позбавлений права заявити клопотання про оголошення перерви (пункт 6.29 розділу 6 Положення).

140. Враховуючи викладене, а також приписи Закону України «Про доступ до судових рішень», Положення про порядок роботи офіційного вебпорталу «Судова влада України», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 9 лютого 2023 року № 75, інформацію про наявність у позивача з Президентом України судового спору слід вважати такою, що є загальнодоступною і загальновідомою. Відповідно запитання стосовно стану розгляду справи № 990/284/24, постановлене ОСОБА_1 під час співбесіди, не може розцінюватися як таке, що виходить за межі процесуальних повноважень Комісії, а тим більше свідчить про упереджене її ставлення до позивача.

141. З приводу посилань позивача на відсутність у матеріалах досьє інформації про роботу матері кандидата в Національній школі суддів України Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у зазначеному досьє наявна відповідь № 1297364 від 16 квітня 2025 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, щодо матері кандидата ОСОБА_10 (том 5 досьє кандидата на посаду судді, а. с. 198-202). Відповідно до відомостей указаної відповіді мати кандидата в період з ІІ кварталу 2018 року по жовтень 2024 року отримувала доходи від Національної школи суддів України. Відтак доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

142. Прояв дискримінації щодо себе ОСОБА_1 вбачає в тому, що член Комісії Сабодаш Р. Б. поставив йому запитання про вжиття ним додаткових заходів із підвищення свого професійного рівня, враховуючи, що він як суддя не здійснює повноважень. Таке питання, на переконання позивача, порушує принцип рівності умов для учасників конкурсу.

143. У світлі таких доводів Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 ЗаконуУкраїни від 6 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

144. У рішенні від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

145. Факт дискримінації може бути встановлений, якщо: 1) державний захід, дія чи бездіяльність, які оскаржуються, підпадають під чинність (захист, регулювання, дію) іншого положення закону, яким встановлені певні права та свободи; 2) є відмінність у поводженні проти інших осіб, котрі знаходяться в аналогічній або схожій ситуації (становищі, стані). При цьому поводження з особою, яка заявляє про дискримінаційне ставлення до неї, є істотно (разюче) відмінним і менш справедливим, ніж з іншими особами; підставами для розрізнення є особиста характеристика або статус заявника; інші особи, з якими така особа себе порівнює, знаходяться в аналогічній ситуації, а різниця у ставленні до особи не мотивована притаманною їй певною персональною ознакою. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 15 червня 2023 року у справі № 800/582/16 (800/515/15).

146. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача в частині дискримінаційного ставлення до нього під час проведення співбесіди. Так, скаржник не вказує на будь-яку особистісну (персональну) характеристику або особливості його статусу в розумінні наведених вище приписів закону та судової практики, які б впливали на відмінність процедури застосованої до нього. Довід про дискримінаційний характер поставленого йому запитання в частині вжиття ОСОБА_1 додаткових заходів із підвищення свого професійного рівня критично оцінюється Великою Палатою Верховного Суду. У спірному випадку відмінність у змісті поставленого позивачу запитання порівняно з іншими кандидатами - суддями, які здійснюють повноваження, зумовлена встановленням Комісією актуального рівня професійної компетентності позивача, що є прямим обов`язком та легітимною метою Комісії. Слід зауважити, що у процедурі кваліфікаційного оцінювання однакове (рівне) ставлення до кандидатів [які є суддями (з повноваженнями або без), адвокатами, науковцями тощо] забезпечується Комісією не шляхом постановки усім без винятку кандидатам однакових запитань у ході співбесіди, а застосуванням однакових критеріїв оцінювання з можливістю поставити різні запитання залежно від індивідуальної ситуації кожного з кандидатів.

147. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суб`єктивне сприйняття кандидатом поставлених йому запитань Комісією як прояву упередженості та дискримінації не може свідчити про дійсну наявність таких та про порушення ВККС процедури проведення оцінювання в цілому і співбесіди зокрема. Доводи ОСОБА_1 про порушення членами Комісії процедури проведення співбесіди та про прояв упередженого й дискримінаційного ставлення до нього не знайшли свого підтвердження.

Щодо наявності у спірному рішенні посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків

148. Зі змісту спірного рішення слідує, що Комісія встановила невідповідність ОСОБА_1 критеріям особистої, соціальної компетентностей, а також професійної етики та доброчесності. Слід зазначити, що така невідповідність (за кожним критерієм окремо) є самостійною підставою для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

149. Здійснюючи судовий контроль за відповідністю висновків Комісії вимогам статті 2 КАС України, Велика Палата Верховного Суду нагадує, що ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

150. Завдання ВККС у межах процедури конкурсного призначення на посаду судді апеляційного суду полягає в тому, щоб сформувати професійний суддівський корпус, який, здійснюючи правосуддя іменем України, має також утверджувати довіру до судової влади. Іншими словами, посада судді передбачає не тільки високий професійний рівень особи, яка займає цю посаду чи претендує на її зайняття, але також відповідні особистісні якості, які необхідні для виконання професійних обов`язків на цій посаді, адже здійснення правосуддя, як і його сприйняття (розуміння таким) у соціумі, вимагає передовсім від «носія» (представника) судової влади (як і від / тих, хто претендує / ним / ними стати) дотримуватися гідної поведінки не лише в межах професійної роботи, але й повсякчас, що має сприяти утвердженню в суспільстві та державі авторитету судової влади та верховенства права.

151. У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що межі дискреції ВККС щодо вирішення питання про внесення рекомендацій до ВРП про призначення кандидата на посаду судді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачеві.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

152. У постанові від 18 квітня 2024 року № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація ВККС дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

153. Висновок Комісії про невідповідність ОСОБА_1 критерію особистої компетентності зумовлений тим, що він під час співбесіди:

- не назвав конкретних прикладів рішучості та відповідальності у своєму професійному та особистому житті (за винятком прикладу участі кандидата в судових процесах як сторони щодо захисту свої прав), обмежившись загальними фразами щодо розуміння і сприйняття вказаних понять;

- не надав інформації щодо участі в навчально-просвітницьких чи інших заходах щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ для його безперервного розвитку як судді та особистості (з урахуванням обставин нездійснення правосуддя із січня 2017 року);

- не продемонстрував знання понять, що використовуються для опису різниці між юридичними нормами та принципами «хард ло» (hard law) та «софт ло» (soft law);

- не продемонстрував знань достатньої релевантної практики ЄСПЛ щодо адміністративної практики (окрім рішення у справі «Волков проти України»), а також володіння однієї з офіційних мов цього суду, зокрема англійської, на рівні, достатньому для використання оригінального тексту рішень без перекладу;

- не навів чітко сформульованого плану розвитку, обмежившись загальновживаними узагальненими фразами, та не окреслив жодного пункту вказаного плану.

154. Формулюючи висновок про невідповідність кандидата рівню соціальної компетентності, Комісія послалась на таке:

- ОСОБА_1 не вчинив будь-яких комунікативних дій щодо з`ясування інформації про наявність / відсутність дисциплінарної скарги за повідомленнями ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також результатів її розгляду;

- Комісія врахувала висновки стосовно кандидата (рішення від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, прийняте на спільному засіданні Комісії та ГРМЕ), зроблені в межах повноважень відповідних органів та в передбачений законом спосіб, що не суперечить приписам пункту 10 Єдиних показників. Комісія, зокрема, врахувала те, що кандидат проявив істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійність манери поведінки. Ці ж самі якості він підтвердив і під час співбесіди 3 червня 2025 року;

- ОСОБА_1 не пояснив належним чином логічності та послідовності своїх дій під час ухвалення судових рішень про обрання запобіжного заходу у справі № 759/2804/14-к.

155. Підставами для проставлення кандидату 0 балів за критеріями професійної етики і доброчесності слугувало таке:

- Комісія навела за змістом спірного рішення інформацію, зазначену у висновку ГРД від 26 травня 2025 року, та зауважила, що суддя критично оцінював пункти 1 і 2 висновку ГРД щодо постановлення ухвали від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідного відображення / невідображення інформації про наведене рішення в декларації доброчесності, вважаючи їх такими, що не підлягають розгляду в силу пункту 10 Єдиних показників;

- Комісія мала обґрунтовані сумніви в частині обставин написання заяви ОСОБА_4 про відсутність претензій до судді ОСОБА_1 та її направлення до Комісії;

- під час співбесіди кандидат повідомив, що дисциплінарна процедура за повідомленнями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з приводу декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді не проводилася, але відповідні повідомлення були надіслані ВРП листом Комісії від 6 листопада 2020 року № 21-1597/20;

- Комісія критично сприйняла пояснення ОСОБА_1 в частині того, що НАЗК не встановило ознак незаконного збагачення та підтвердило законність джерел набуття ним майна, оскільки повноваження вказаного органу не поширювалися на правовідносини, які передували набранню чинності Законом України «Про запобігання корупції»;

- ураховано висновки, викладені у спільному рішенні ГРМЕ та Комісії від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, а саме про істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійність манери поведінки кандидата, що ставить під обґрунтований сумнів наявність у кандидата професійних якостей, необхідних для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС. Комісія зауважила, що ці ж якості кандидат проявив під час співбесіди.

156. Насамперед Велика Палата Верховного Суду зауважує, що показники вказаних вище критеріїв кваліфікаційного оцінювання оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження та попереднього досвіду членів Комісії. При цьому ВККС є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження з оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

157. Аналізуючи оскаржуване рішення, Велика Палата Верховного Суду констатує, що у ньому в повній мірі наведено достатньо мотивів, з посиланням на які Комісія ухвалила негативне для кандидата рішення. З огляду на викладене слід відхилити як безпідставний довід ОСОБА_1 про відсутність у рішенні Комісії від 3 червня 2025 року № 71/ас-25 мотивів щодо критеріїв оцінювання. За наслідками перевірки висновків Комісії в аспекті їх свавільності та необґрунтованості слід зазначити таке.

158. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наполягає на тому, що в спірному рішенні Комісія відтворила неправдиві та спотворені обставини та факти, що не відповідають досьє кандидата та обговоренню під час співбесіди.

159. Кандидат стверджує, що під час співбесіди продемонстрував знання принаймні чотирьох рішень ЄСПЛ, а не одного, як вказано в оскаржуваному рішенні. За наслідками прослуховування співбесіди з позивачем (таймкоди засідання 01:10:32 - 01:13:00) Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в контексті доводів кандидата про його постійний саморозвиток Комісія поставила йому запитання про рішення ЄСПЛ, які стосуються саме адміністративної юрисдикції. Протягом часу обговорення означеного питання ОСОБА_1 двічі повідомив Комісії, що не готовий надати відповідь на це запитання, проте дійсно назвав рішення ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», «Денісов проти України», «Твердохлєбова проти України». На такі посилання Комісія зауважила, що перші два рішення стосуються саме суддів, що з огляду на відповідні судові провадження відомо позивачу. Щодо рішення ЄСПЛ «Твердохлєбова проти України» ОСОБА_1 , посилавшись на нього, самостійно уточнив, що це рішення стосується процесуальних аспектів порушення права на справедливий суд. З огляду на викладене немає обґрунтованих підстав вважати, що кандидат під час співбесіди навів не просто назви рішень ЄСПЛ, які б стосувалися адміністративної практики, але й детально б розкрив викладені у них міркування. За таких обставин не можна визнати свавільними та необґрунтованими висновки Комісії, викладені в спірному рішенні щодо розглядуваного питання.

160. ОСОБА_1 вважає незрозумілим у чому полягає обґрунтований сумнів ВККС щодо кандидата в частині повідомлення ним під час співбесіди, що дисциплінарна процедура стосовно нього не проводилася. У розрізі такого доводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що останній зводиться до незгоди з висновком відповідача, що саме по собі, без існування виняткових обставин, не може слугувати підставою для втручання суду в дискреційні повноваження Комісії.

161. Щодо висновку Комісії, викладеного у пункті 160 цієї постанови, а також стосовно вказівки ВККС на надуманість твердження кандидата про те, що НАЗК здійснило повну перевірку його декларацій за 2015-2016 роки, ОСОБА_1 звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2025 року у справі № 990/383/24 та рішення ВРП від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20, на виконання якого було внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва. За змістом зазначеного рішення ВРП вказала на відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням його на посаду судді. Покликаючись на приписи частини четвертої статті 78 КАС України, ОСОБА_1 вважає, що перегляд чи спростування викладених вище висновків є неправомірним і таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, елементом якого є правова визначеність.

162. Такі доводи ОСОБА_1 не дають підстав вважати висновки Комісії в означеній частині такими, що не відповідають вимогам статті 2 КАС України.

163. За правилами пункту 5.4 розділу 5 Положення при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов`язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такі висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

164. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що предметом розгляду Комісією відповідно до спірного рішення було саме підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді. Ця процедура, хоча у спірному випадку і стосується тієї самої особи - ОСОБА_1 , але за своєю природою є відмінною від процедури визначення відповідності судді займаній посаді [була предметом розгляду Комісії (рішення від 20 березня 2019 року № 43/ко- 19), ВРП (рішення від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20), Великої Палати Верховного Суду (постанова від 3 липня 2025 року у справі № 990/383/24]). Відповідно процедура підтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді має самостійний предмет оцінки та завершується ухваленням окремого рішення. Сама ж по собі обставина того, що Комісія не мала обґрунтованого сумніву щодо певних критеріїв кваліфікаційного оцінювання щодо кандидата в одній процедурі не є свідченням того, що Комісія позбавлена можливості дійти іншого висновку в іншій процедурі стосовно цього ж кандидата (з урахуванням відповідних обставин справи, пояснень кандидата та мети конкретної процедури). Велика Палата Верховного Суду переконана, що Комісія зобов`язана у кожній процедурі надати окрему правову оцінку відповідним обставинам, що мають значення для успішного її проходження суддею або кандидатом на посаду судді. За протилежного підходу кожна наступна процедура набувала б лише формального характеру.

165. Позивач також покликається на приписи пункту 10 Єдиних показників, стверджуючи, що Комісія не могла переглядати фактів й обставин ухвалення кандидатом рішень, обумовлених політичними мотивами, а також повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді за 2016 рік, оскільки вказаним обставинам була надана належна оцінка ГРМЕ.

166. Відповідно до пункту 10 Єдиних показників будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу:

1) не є заздалегідь визначальним та обов`язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам;

2) не спростовує обґрунтованого сумніву у відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Такі висновки та оцінки можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Не підлягають перегляду під час оцінювання факти й обставини, яким у встановленому законом порядку була надана належна оцінка інституціями за участю представників міжнародних та іноземних організацій, які в конкурсних процедурах сприяють державним органам у встановленні відповідності осіб критеріям професійної етики та доброчесності, і особу було визнано такою, що відповідає або не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, крім випадків виявлення нової інформації, яка має істотне значення.

167. За змістом спірного рішення Комісія зауважила, що не переглядає фактів та обставин стосовно кандидата, які були предметом обговорення, у зокрема, спільному засіданні Комісії та ГРМЕ 18 січня 2019 року, за наслідками чого було ухвалено рішення № 49/вс-19, за участю ОСОБА_1 в конкурсі на посаду судді Апеляційної палати ВАКС. Водночас Комісія не позбавлена можливості щодо врахування висновків чи оцінок національного або міжнародного органу, у тому числі тих, які не спростовують обґрунтованого сумніву у відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

У подальшому Комісія зауважила, що, не переглядаючи фактів і обставин подій щодо ухвалення суддею ОСОБА_1 рішень у справі № 759/2804/14 щодо обрання запобіжного заходу учаснику подій Революції Гідності, зазначає, що є обґрунтованим сумнів щодо відповідності дій кандидата в контексті чіткого і структурованого доведення своєї точки зору щодо забезпечення розуміння своїх рішень, особливо в контексті аргументації, логічності та послідовності. Ці висновки вплинули на оцінку відповідачем рівня відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Крім того, Комісія врахувала висновки спільного рішення Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року № 49/вс-19 у частині прояву кандидатом істотно низького рівня розсудливості, стриманості та непрофесійності манери поведінки.

168. З огляду на такі висновки Комісії, а також приписи пункту 10 Єдиних показників та пункту 5.4 розділу 5 Положення у Великої Палати Верховного Суду немає обґрунтованих підстав вважати, що у спірному випадку Комісія під час оцінювання дійсно здійснила перегляд певних фактів і обставин щодо позивача.

169. Так, зі змісту спільного рішення Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року № 49/вс-19 слідує, що питання правових наслідків здійснення НАЗК повної перевірки декларацій за 2015-2016 роки не було покладено в основу висновків Комісії та ГРМЕ та не відображено в його мотивувальній частині. Відповідно, немає підстав вважати, що означеній обставині була надана оцінка ГРМЕ та Комісією.

170. Щодо ухвалення суддею ОСОБА_1 рішень у справі № 759/2804/14 про обрання запобіжного заходу учаснику подій Революції Гідності у рішенні ГРМЕ та Комісії від 18 січня 2019 року № 49/вс-19 немає жодної правової оцінки обставинам їх прийняття у розрізі аргументації, логічності та послідовності, на чому зосередила увагу ВККС, ухвалюючи спірне у цій справі рішення.

171. Отже, ВККС в оскаржуваному рішенні не надавала іншої, відмінної від ГРМЕ, оцінки обставинам і фактам ухвалення позивачем рішень у справі № 759/2804/14 та повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді за 2016 рік. При цьому можливість врахування висновків, викладених у рішенні Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, передбачена приписами пункту 10 Єдиних показників.

172. Стосовно посилань позивача на використання Комісією недопустимих доказів, а саме відомостей про обставини надсилання заяви від ОСОБА_4 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

173. Насамперед слід зазначити, що питання подання ОСОБА_4 заяви, відповідно до змісту якої вказана особа не має претензій до позивача як до судді, ОСОБА_1 порушив самостійно під час співбесіди (таймкод співбесіди 02:20:00), поставивши Комісії запитання про необхідність надання їй копії цієї заяви. З огляду на вказане представник ГРД поцікавився у кандидата, яким чином ОСОБА_4 взагалі дізнався про ці обставини, на що ОСОБА_1 повідомив, що це питання обговорювалося на спеціальному засіданні ГРМЕ та Комісії і, за потреби, його можна передивитися. За змістом спірного рішення ВККС відобразила, що під час означеного спільного засідання (таймкод засідання 1:51:07) член Комісії Василенко А. В. повідомив, що запитів до ОСОБА_1 з приводу надання заяви від ОСОБА_4 не направляв. Одночасно Комісія врахувала, що поштова скринька з ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_4 створювалася для колишнього працівника секретаріату Комісії, який міг надіслати такий запит кандидату.

174. В оскаржуваному рішенні ВККС зазначає також, що інформацію про надсилання від імені ОСОБА_4 на поштову скриньку працівника Комісії заяви отримала з матеріалів кандидата на посаду судді ВАКС ОСОБА_1 . Натомість, хоча з кандидатом під час співбесіди і не обговорювалося питання дослідження наявних стосовно нього матеріалів саме як кандидата на посаду судді ВАКС, немає підстав вважати, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з такою інформацією. До того ж під час проведення співбесіди він сам порушив перед Комісією питання щодо обставин подання означеної заяви, а також запропонував ознайомитися з ходом обговорення цього питання ГРМЕ та Комісією на спільному засіданні, яке відбулося 18 січня 2019 року.

175. За таких обставин допущений ВККС недолік у частині дослідження матеріалів досьє кандидата не впливає в цілому на правомірність її оскаржуваного рішення, не свідчить про його свавільність та необґрунтованість.

176. ОСОБА_1 також доводить, що Закон № 1402-VIII встановлює вимогу щодо набрання не менше 75 відсотків від максимального бала виключно за результатами кваліфікаційного іспиту, тоді як щодо інших критеріїв компетентності мінімальних прохідних балів законом не встановлено. Проте такі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

177. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено у пункті 83 цієї постанови, законодавець надав ВККС право самостійно встановлювати, зокрема, методологію кваліфікаційного оцінювання.

178. За правилами пункту 5.5 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

179. Для критерію доброчесності та професійної етики в пункті 5.12 розділу 5 Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

180. Означені норми Положення прийняті ВККС відповідно до наданих законодавцем повноважень та є чинними. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача в цій частині.

Щодо врахування висновку ГРД

181. ОСОБА_1 стверджує, що Комісія не повинна була враховувати під час співбесіди наданий ГРД 26 травня 2025 року висновок, вважаючи, що цей висновок на порушення вимог закону затверджений не колегією ГРД, а іншою не передбаченою законодавством організаційною формою діяльності ГРД.

182. Відповідно до частини першої, другої статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД складається з двадцяти членів.

183. ГРД здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради. Колегія ГРД діє від імені Ради (частина п`ята статті 87 Закону № 1402-VIII).

184. ГРД вважається правомочною за умови призначення щонайменше десяти її членів (частина дев`ятнадцята статті 87 Закону № 1402-VIII).

185. У статті 1 Регламенту ГРД встановлено, що цей Регламент містить правила організації та діяльності ГРД, якими члени Ради погодилися керуватися.

186. Пункт 5 частини першої статті 6 Регламенту ГРД передбачає, що Рада на зборах, зокрема, розглядає прийняті колегіями Ради висновки про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, затверджує їх (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і скеровує до ВККС, приймає інші рішення відповідно до Регламенту.

187. Збори вважаються повноважними, якщо у них бере участь більше половини фактичного складу Ради (частина перша статті 8 Регламенту ГРД).

188. Правила частини першої статті 10 Регламенту ГРД передбачають, що Рада ухвалює рішення шляхом голосування більшістю голосів членів, які беруть участь у зборах, якщо інше не визначено Регламентом.

189. Відповідно до частини першої статті 12 цього Регламенту Рада здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради. У разі, якщо кількість членів Ради є меншою, ніж двадцять, то члени Ради мають право за її рішенням входити до більш ніж однієї колегії.

190. Згідно із частиною першою статті 19 Регламенту ГРД за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

191. За правилами частини другої статті 19 Регламенту ГРД прийнятий колегією Ради висновок виноситься на збори Ради для затвердження. Рада зборами може: 1) затвердити висновок (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і надати його ВККС; 2) скерувати висновок відповідній або іншій колегії Ради чи окремому члену Ради для доопрацювання із внесенням на затвердження Ради; 3) прийняти рішення про направлення інформації ВККС без затвердження висновку; 4) відхилити висновок.

192. З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що прийнятий колегією ГРД висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності має бути затверджений зборами ГРД. У такому випадку рішення про затвердження вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало більшість членів ГРД, які беруть участь у зборах. При цьому збори є повноваженими, якщо у них бере участь більше половини фактичного складу Ради.

193. У справі, що розглядається, згідно із протоколом електронного голосування висновок про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності був затверджений

12 голосами із 17 голосів членів Ради. Такий підхід повною мірою відповідає приписам статті 87 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку з нормами Регламенту ГРД. Довід ОСОБА_1 про затвердження ГРД означеного висновку у невстановленій законом формі організаційної діяльності не знайшов свого підтвердження.

194. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що мета конкурсу покладає на кандидата, який зацікавлений отримати посаду судді апеляційного суду, обов`язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які доводять його відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання та усувають усі сумніви, що могли виникнути в Комісії та ГРД під час дослідження досьє кандидата.

195. У межах цієї справи неспростованим є те, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання, якою він скористався на власний розсуд. У наданих позивачем як письмових, так і усних поясненнях немає будь-яких суттєвих та значущих обставин, які б не були предметом обговорення чи не враховані Комісією.

196. У підсумку Велика Палата Верховного Суду наголошує, що викладені Комісією в оскаржуваному рішенні висновки не є довільними чи нераціональними. Такі висновки не видаються свавільними чи необґрунтованими. Підстав вважати, що ВККС вийшла за межі наданих їй дискреційних повноважень чи вдалась до зловживання ними, немає.

197. Судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію кваліфікаційного оцінювання. Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноважним складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної необґрунтованості та свавільності його висновків. У всіх інших випадках оцінка критерії кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до дискреційних повноважень Комісії.

198. У спірній ситуації зміст наявних у справі доказів та наданих сторонами пояснень не дає підстав вважати, що Комісія, ухвалюючи рішення щодо непідтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями кваліфікаційного оцінювання, діяла свавільно, неправильно встановила фактичні обставини чи не врахувала суттєвих відомостей, повідомлених кандидатом. Сама ж по собі незгода позивача з негативним для себе результатом проходження конкурсної процедури та висновками Комісії за відсутності наведених вище виняткових обставин не може слугувати підставою для втручання суду у дискреційні повноваження Комісії.

199. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду від 5 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

200. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

201. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 317 КАС України).

Згідно із частиною другою цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Висновки в частині розподілу судових витрат

202. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддяС. О. Погрібний

Суддя-доповідачкаН. М. Мартинюк

Судді:О. О. БанаськоС. І. Кравченко

О. В. БілоконьО. В. Кривенда

О. Л. БулейкоМ. В. Мазур

М. М. ГімонК. М. Пільков

О. А. ГубськаО. В. Ступак

А. А. ЄмецьМ. Ю. Тітов

Л. Ю. КишакевичІ. В. Ткач

В. В. КорольВ. Ю. Уркевич