Окрема думка від 23 вересня 2026 р. у справі №990SСGС/13/26 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Тітова М. Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 вересня 2026 року в справі № 990SCGC/13/26 (провадження № 11-197сап26)

за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

1. Предметом оскарження у цій справі є рішення ВРП, яким вона підтримала рішення її Другої Дисциплінарної палати про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

2. Цим рішенням ВРП встановила наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

підпунктом «а» пункту 1 (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду);

підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору);

пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу);

пунктом 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків);

пунктом 6 (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок);

пунктом 8 (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

3. Зазначений висновок ВРП мотивувала тим, що при розгляді справ про визнання права власності на земельні ділянки чи земельні частки (паї) суддя ОСОБА_1 порушував норми законодавства щодо спадкування, підстав набуття прав на земельні ділянки, ігнорував очевидні факти невідповідності наданих позивачами документів чи відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог, а судові рішення у цих справах базувалися лише на визнанні відповідачем позову.

4. Крім того, зазначила, що суддя ОСОБА_1 умисно не залучав в якості співвідповідачів відповідні територіальні громади (наведене призвело до істотних негативних наслідків у вигляді збитків в особливо великих розмірах). Окремі судові рішення у вказаній категорії справ, ухвалені під його головуванням, були скасовані Житомирським апеляційним судом, який встановив порушення прав територіальних громад.

5. Також суддя ОСОБА_1 допускав позапроцесуальне спілкування та, незважаючи на факти втручання в його діяльність як судді, не виконав установленого законом обов`язку повідомити про це ВРП та Генерального прокурора. Більше того, втручався у здійснення правосуддя іншим суддею під час розгляду справи № 294/306/22.

6. Такі дії судді ОСОБА_1 свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку.

7. У постанові від 24 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим рішенням ВРП. Вважала його законним і обґрунтованим, ухваленим дисциплінарним органом у межах наданих йому повноважень.

8. Велика Палата Верховного Суду, з огляду на доводи скарги щодо неможливості використання дисциплінарним органом матеріалів кримінального провадження, зокрема, результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в рамках дисциплінарного провадження до прийняття рішення по суті у кримінальному провадженні, зазначила, що фактично попередню оцінку матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій здійснив суд під час обрання судді запобіжного заходу.

9. Рішення дисциплінарного органу про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча й було ухвалено з урахуванням матеріалів кримінального провадження, однак ґрунтується на досліджених ВРП доказах, наявних у матеріалах дисциплінарної справи, та оцінці цих доказів, правових підставах та власній оцінці ВРП обставин конкретного дисциплінарного проступку.

10. Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скарги про те, що встановлення дисциплінарним органом у діях судді складу дисциплінарного проступку порушує презумпцію невинуватості, а також доводи про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності до розгляду розпочатого стосовно нього кримінального провадження.

11. Зауважила, що у дисциплінарній справі Рада та її дисциплінарний орган з`ясовували обставини щодо наявності в діянні судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині вчинення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішували питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

12. З такими висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можу й відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

13. Відповідно до статті 1 Основного Закону Україна є правовою державою, концепт якої за частиною другою статті 3 Конституції України передбачає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

16. За приписами частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

17. Тобто докази, якими ВРП під час ухвалення відповідного рішення обґрунтовує пропорційність застосування до судді найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, повинні бути чіткими та переконливими.

18. У дисциплінарному провадженні відносно ОСОБА_1 не можу вважати правомірним використання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні з огляду на таке.

19. З оскаржуваного рішення ВРП вбачається, що більша частина висновків про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків ґрунтується виключно на відомостях, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, показаннях свідків, наданих слідчому під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

20. Водночас сам факт отримання певних відомостей у межах досудового розслідування не надає їм автоматичної доказової сили у дисциплінарному провадженні.

21. Отже, висновок про вчинення дисциплінарного проступку має ґрунтуватися на доказах, які відповідають установленим законом критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

22. Відомості, отримані під час досудового розслідування, є складовою доказування у кримінальному провадженні та набувають доказового значення за правилами, встановленими КПК України. Зокрема, протокол допиту є процесуальною формою фіксації перебігу та результатів слідчої дії та містить показання, надані особою під час досудового розслідування.

23. Водночас сам факт фіксації таких відомостей у процесуальному документі не свідчить про їх достовірність, допустимість та достатність для встановлення відповідних обставин.

24. Остаточна перевірка доказів, отриманих у межах кримінального провадження, на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності здійснюється судом у порядку, встановленому КПК України.

25. Так, згідно зі статтею 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

26. Таким чином, відомості, зафіксовані у протоколах допитів свідків та підозрюваних, до їх безпосереднього дослідження судом не можуть бути достатньою підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

27. За протилежного підходу виникає ситуація, за якої одні й ті самі відомості можуть бути визнані судом недопустимими у кримінальному провадженні, але водночас такі відомості уже були використані в дисциплінарному провадженні як чіткі та переконливі докази вчинення суддею проступку. Такий підхід нівелює процесуальні гарантії, встановлені КПК України, та створює ризик їх обходу шляхом передчасного використання матеріалів кримінального провадження до остаточної судової оцінки законності їх отримання.

28. Те саме стосується матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, доказове значення яких залежить, зокрема, від дотримання встановленого КПК України порядку їх проведення, фіксації, розсекречення та використання. До перевірки судом дотримання зазначеного порядку такі матеріали не можуть розглядатися дисциплінарним органом як належні, допустимі та достовірні докази вчинення суддею дисциплінарного проступку.

29. Відтак, на мою думку, матеріали досудового розслідування можуть бути використані у дисциплінарному провадженні лише після їх безпосереднього дослідження судом у кримінальному провадженні.

30. Оскільки у цьому випадку матеріали досудового розслідування не були безпосередньо досліджені судом у кримінальному провадженні, тому, на моє переконання, вони не могли бути покладені дисциплінарним органом в основу відповідного рішення.

31. З огляду на викладене, вважаю, що оскаржуване рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності підлягало скасуванню, а допущені дисциплінарним органом недоліки - усуненню під час повторного розгляду дисциплінарної справи.

Суддя М. Ю. Тітов