Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №908/1806/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про відшкодування шкоди

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №908/1806/25

Суддя: Верхогляд Тетяна Анатоліївна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1806/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25 (суддя Федько О.А.), повний текст рішення складено 14.11.2025

за позовом першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя

до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

12.06.2025 до Господарського суду надійшла позовна заява Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів у сумі 108 840,00 грн.

Прокурор обґрунтовує позов тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належної охорони лісових насаджень, унаслідок чого невстановленими особами здійснено незаконну порубку 85 дерев, чим державі завдано шкоди у розмірі 108 840,00 грн.

Підставою для звернення з позовом прокурором визначено недотримання відповідачем вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України (далі ЛК України), п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 (далі – Порядок № 761), яке полягає у не забезпеченні належної охорони лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25 у задоволені позову відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладено на позивача.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25, апелянт звернувся з апеляційною скарго. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте при невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 25.08.2022 у полезахисній лісовій смузі, розташованій у м. Запоріжжі на перегоні станції Вільнянськ – Запоріжжя Ліве, 16 км, пк 4+00 до 8+00, виявлено незаконну порубку 85 дерев порід «Дуб», «Ясен», «В`язь» та «Акація біла», за фактом якої 17.11.2022 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022082010000215 за ч. 2 ст. 246 КК України.

Відповідно до висновку інженерно-екологічної експертизи від 15.02.2024 № СЕ-19/108-24/194-ФХЕД розмір заподіяної шкоди становить 108 840,00 грн, яка на час розгляду справи не відшкодована, а осіб, які здійснили незаконну порубку, не встановлено. При цьому земельна ділянка площею 31,96 га, на якій виявлено порубку, перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» як правонаступника ДП «Придніпровська залізниця».

Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у АТ «Укрзалізниця» обов`язку вживати заходів з охорони лісів від незаконних рубок через відсутність спеціально визначеного переліку таких заходів.

На думку апелянта, положення статей 19, 38, 63, 64, 86, 89, 90, 91, 93 ЛК України, Порядку організації охорони і захисту лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612, та Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.03.2012 № 072-Ц, прямо покладають на постійного лісокористувача обов`язок забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, у тому числі від незаконних рубок. При цьому Порядком № 612 передбачено конкретні способи охорони лісів, зокрема наземне та авіаційне патрулювання, систематичне спостереження за станом лісів та інші заходи.

Крім того, Інструкцією № 072-Ц безпосередньо передбачено постійний догляд за захисними лісонасадженнями залізниць, їх охорону від самовільних рубок і пожеж, а відповідні обов`язки покладено на спеціалізовані лісогосподарські підрозділи та конкретних посадових осіб АТ «Укрзалізниця» відповідними посадовими інструкціями.

Відтак, апелянт вважає доведеним факт наявності у відповідача обов`язку щодо належної охорони лісових насаджень та зазначає, що відповідачем не надано доказів вжиття необхідних заходів для запобігання незаконній порубці, а саме лише повідомлення правоохоронних органів про вже виявлений факт порубки не свідчить про належне виконання обов`язків щодо охорони лісу.

Апелянт також заперечує висновок суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою, посилаючись на положення статей 1166, 1172 ЦК України та статей 19, 63, 64, 86, 89, 90, 91, 93, 105, 107 ЛК України, оскільки у діях АТ «Укрзалізниця» наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна бездіяльність, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісових насаджень; шкода у розмірі 108 840,00 грн; причинний зв`язок між неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача та заподіяною шкодою; вина, що виражається у невжитті належних заходів щодо охорони і збереження лісу. При цьому, на думку апелянта, для покладення цивільно-правової відповідальності на постійного лісокористувача не має визначального значення встановлення безпосередніх виконавців незаконної порубки, оскільки відповідальність пов`язується з порушенням самим лісокористувачем установлених правил охорони та використання лісових ресурсів.

На підтвердження зазначеної позиції апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 23.01.2025 у справі № 914/669/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18 та від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, відповідно до яких постійні лісокористувачі можуть нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану незаконною порубкою третіми особами, у разі невжиття ними належних заходів з охорони та збереження лісу.

Крім того, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19, згідно з якою лісокористувач є не потерпілою, а відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, тоді як право на відшкодування такої шкоди має держава як власник лісових ресурсів.

Також, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду щодо покладення цивільно-правової відповідальності на постійних лісокористувачів за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок, чим порушив вимоги ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене апелянт просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до АТ «Укрзалізниця» в особі АТ «Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про стягнення 108 840,00 грн збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги Запорізької обласної прокуратури, вважаючи доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт розташування пошкоджених лісових насаджень саме на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні АТ «Укрзалізниця», оскільки до матеріалів справи не надано витягу з Державного земельного кадастру та документів про державну реєстрацію речових прав на відповідну земельну ділянку.

Відповідач також наголошує на відсутності доказів неналежного виконання ним обов`язків щодо охорони лісових насаджень та на тому, що осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, не встановлено.

Окремо відповідач зазначає про суперечливість представництва прокуратурою інтересів держави у спорі проти АТ «Укрзалізниця», 100 % акцій якого належать державі, вбачаючи у цьому фактичне протиставлення інтересів держави самій державі.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо застосування положень лісового законодавства та покладення на нього обов`язку забезпечувати охорону лісових насаджень, у тому числі шляхом авіапатрулювання в умовах воєнного стану.

У зв`язку з викладеним відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25 – без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

25.08.2022 близько 09:56 год. у полезахисній лісовій смузі, розташованій у м. Запоріжжі по вул. Софіївській поблизу вузлової сортувальної станції «Запоріжжя Ліве» Запорізької дирекції Придніпровської залізниці, на перегоні станцій Вільнянськ – Запоріжжя Ліве, парк Л, 16 км, пікет 4+00-8+00 (права сторона колії), виявлено незаконну порубку невстановленими особами 85 дерев порід «Дуб», «Ясен», «В`язь» та «Акація біла».

За вказаним фактом Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя 17.11.2022 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022082010000215 за ч. 2 ст. 246 КК України, у ході якого осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлено.

Відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції Південного округу та висновку інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/108-24/194-ФХЕД від 15.02.2024 розмір заподіяної довкіллю шкоди внаслідок незаконної порубки зазначених дерев становить 108 840,00 грн.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП №003536 земельна ділянка площею 31,96 га на перегоні станцій Вільнянськ – Запоріжжя Ліве, 16 км, перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка є правонаступником ДП «Придніпровська залізниця».

Як встановлено судом із листа Регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 27.03.2023, захисні насадження, в межах яких відбулася незаконна порубка, були створені ДП «Придніпровська залізниця» у 1940 та 1955 роках у межах смуги відведення та перебувають у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця».

Посилаючись на те, що АТ «Укрзалізниця» як постійний лісокористувач зобов`язане забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» 108 840,00 грн шкоди, завданої порушенням вимог лісового та природоохоронного законодавства.

Підставою для представництва інтересів держави прокурор визначив бездіяльність Державної екологічної інспекції Південного округу, яка, будучи уповноваженим органом у сфері державного екологічного контролю та маючи повноваження на звернення до суду з вимогами про відшкодування заподіяної державі шкоди, після отримання відповідних звернень прокуратури заходів щодо її стягнення в судовому порядку не вжила. Суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави та розгляду вимог про стягнення з відповідача збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Предметом виникнення спору у даній справі є стягнення з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» 108 840,00 грн шкоди, завданої державі незаконною порубкою 85 дерев, а причиною звернення до суду – невідшкодування зазначеної шкоди постійним користувачем лісових насаджень та бездіяльність уповноваженого органу щодо її стягнення в судовому порядку.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши оцінку доводам учасників справи, вважає доводи апеляційної скарги прокуратури обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідним є встановлення складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою і вини особи, яка її заподіяла. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За приписами ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, а також вживати інших заходів відповідно до законодавства.

Згідно зі статтями 63, 64, 86 ЛК України ведення лісового господарства включає комплекс заходів з охорони та захисту лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, а власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані здійснювати такі заходи та забезпечувати збереження лісових насаджень.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, з наведених норм у їх сукупності вбачається, що на постійного лісокористувача покладено спеціальний обов`язок щодо організації та забезпечення охорони і захисту лісових насаджень, у тому числі від незаконних рубок. Невиконання або неналежне виконання такого обов`язку за наявності інших елементів складу цивільного правопорушення може бути підставою для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування заподіяної державі шкоди.

Такий правовий підхід відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, відповідно до якого визначальним для вирішення питання про відповідальність постійного лісокористувача є не встановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну рубку, а встановлення факту неналежного виконання лісокористувачем покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісу, що перебуває у його постійному користуванні, та причинного зв`язку такого порушення із заподіяною шкодою.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність за незаконну порубку може бути покладена не лише на безпосереднього порушника, а й на постійного лісокористувача, якщо встановлено його власну протиправну бездіяльність, що полягає у неналежному виконанні обов`язку щодо охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок, наявність заподіяної шкоди та причинний зв`язок між такою бездіяльністю і шкодою.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 25.08.2022 у полезахисній лісовій смузі на перегоні станцій Вільнянськ – Запоріжжя Ліве, 16 км, пк 4+00 до 8+00, виявлено незаконну порубку 85 дерев порід «Дуб», «Ясен», «В`язь» та «Акація біла». За цим фактом 17.11.2022 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022082010000215 за ч. 2 ст. 246 КК України. Безпосередніх виконавців порубки не встановлено.

Згідно з висновком інженерно-екологічної експертизи від 15.02.2024 № СЕ-19/108-24/194-ФХЕД розмір заподіяної державі шкоди становить 108 840,00 грн.

Земельна ділянка площею 31,96 га, у межах якої виявлено порубку, перебуває у постійному користуванні Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» як правонаступника ДП «Придніпровська залізниця», що підтверджується Державним актом серії І-ЗП № 003536, а належність спірних лісових насаджень до цієї території – сукупністю матеріалів огляду місця події, документів залізниці та інших доказів у справі.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заподіяної шкоди, колегія суддів виходить із положень ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідним є встановлення сукупності таких елементів: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка її заподіяла.

У спірних правовідносинах протиправність поведінки відповідача має оцінюватися з урахуванням його спеціального правового статусу як постійного лісокористувача.

Порядком організації охорони і захисту лісів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 (далі – Порядок № 612), який набрав чинності до моменту виявлення спірної порубки, визначено організаційні засади охорони і захисту лісів та передбачено, зокрема, наземне й авіаційне патрулювання як способи охорони лісів від незаконних рубок. При цьому наземне патрулювання безпосередньо передбачає переміщення територією лісів з метою, зокрема, забезпечення їх охорони від незаконних рубок.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність нормативно встановленого вичерпного переліку конкретних заходів автоматично виключає можливість встановлення протиправної бездіяльності постійного лісокористувача, є помилковим, адже обов`язок щодо охорони лісових насаджень випливає безпосередньо із закону, тоді як конкретні способи організації його виконання можуть визначатися підзаконними нормативними актами та локальними актами постійного лісокористувача.

При цьому обов`язок щодо охорони захисних лісових насаджень був покладений на відповідні структурні підрозділи та посадових осіб АТ «Укрзалізниця» не лише нормативними актами, а й локальними актами самого відповідача. Зокрема, посадовими обов`язками відповідних працівників передбачалося забезпечення охорони лісових насаджень залізничної смуги відчуження, проведення вибіркових оглядів, виявлення та попередження незаконних рубок, повідомлення правоохоронних органів про виявлені порушення та здійснення інших заходів щодо збереження захисних лісонасаджень.

Отже, твердження відповідача про відсутність конкретного обов`язку щодо охорони спірних насаджень спростовується як вимогами лісового законодавства, так і його власними локальними актами (посадовими інструкціями відповідних працівників).

Посилання суду першої інстанції на те, що працівники відповідача 25.08.2022 виявили факт незаконної порубки та повідомили про нього правоохоронні органи, не може бути підставою для висновку про належне виконання відповідачем обов`язків постійного лісокористувача. Виявлення вже вчиненої незаконної порубки та повідомлення про неї правоохоронним органам є заходами реагування на виявлене правопорушення, однак саме по собі не свідчить про належне виконання превентивного обов`язку щодо охорони лісових насаджень та запобігання незаконним рубкам.

Інше тлумачення фактично зводило б обов`язок постійного лісокористувача з охорони лісу до обов`язку лише фіксувати наслідки незаконної порубки після її вчинення, що не відповідає змісту статей 19, 63, 64 ЛК України та Порядку № 612.

Відповідач, посилаючись на належне виконання покладених на нього обов`язків, не довів належними та допустимими доказами фактичного і систематичного здійснення передбачених законодавством та його локальними актами заходів з охорони відповідних лісових насаджень до моменту незаконної порубки. З урахуванням встановленого факту незаконного вирубування 85 дерев це свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень.

Так само безпідставним є посилання відповідача на неможливість застосування авіапатрулювання в умовах воєнного стану, оскільки Порядок № 612 визначає авіаційне патрулювання лише як один із способів охорони лісів. Відсутність можливості застосування такого способу сама по собі не звільняє постійного лісокористувача від обов`язку забезпечувати охорону лісів іншими доступними та належними способами, зокрема шляхом наземного патрулювання.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ «Укрзалізниця» є особою, якій заподіяно шкоду незаконною порубкою, а тому не може бути відповідачем у цій справі.

Той факт, що відповідні лісові насадження перебувають у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», не перетворює останнє на власника лісових ресурсів та не позбавляє державу права вимагати відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення встановлених правил охорони лісів. Навпаки, набуття статусу постійного лісокористувача зумовлює виникнення у відповідача спеціальних обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень.

У зв`язку з цим висновок суду першої інстанції про те, що позов пред`явлено до особи, якій фактично завдано шкоди, є помилковим.

Встановлення безпосередніх виконавців незаконної порубки не є необхідною умовою для покладення цивільно-правової відповідальності на постійного лісокористувача, оскільки у цій справі підставою відповідальності є власне порушення відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо організації та забезпечення охорони і збереження лісових насаджень, а не вчинення ним чи його працівниками безпосередніх дій з незаконної порубки. Тому не встановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, саме по собі не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання обов`язку щодо охорони відповідних лісових насаджень.

Щодо причинного зв`язку колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах він полягає у тому, що неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо охорони і збереження лісових насаджень перебуває у причинному зв`язку із заподіяною державі шкодою, оскільки належне виконання такого обов`язку спрямоване, зокрема, на запобігання незаконним рубкам. З огляду на встановлені обставини справи, зокрема значну кількість незаконно зрубаних дерев та відсутність належних доказів здійснення відповідачем превентивних заходів з охорони відповідних насаджень, колегія суддів доходить висновку про наявність причинного зв`язку між неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача та заподіяною державі шкодою.

Посилання відповідача на положення ст. 1172 ЦК України не спростовує наведених висновків, оскільки підставою відповідальності у цій справі є не відшкодування шкоди, завданої безпосередніми діями працівників відповідача, а власна протиправна бездіяльність АТ «Укрзалізниця» як постійного лісокористувача щодо забезпечення охорони відповідних лісових насаджень.

Колегія суддів враховує також усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої постійні лісокористувачі несуть цивільно-правову відповідальність за неналежне виконання обов`язків щодо охорони лісу від незаконних рубок, у тому числі якщо безпосередні особи, які здійснили порубку, не встановлені. Наведений правовий підхід, зокрема, викладено у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони також пов`язані з порушенням спеціального обов`язку постійного лісокористувача щодо охорони лісових насаджень від незаконної порубки.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт незаконної порубки, розмір заподіяної шкоди та факт перебування відповідної території у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», однак надав неправильну правову оцінку встановленим обставинам, унаслідок чого помилково дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку щодо охорони відповідних лісових насаджень, недоведеність його протиправної бездіяльності та причинного зв`язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою.

За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку про наявність у поведінці відповідача всіх необхідних елементів цивільного правопорушення: протиправної бездіяльності, що полягає у неналежному виконанні обов`язків постійного лісокористувача щодо охорони захисних лісових насаджень; шкоди, завданої державі незаконною порубкою 85 дерев, розмір якої визначено у сумі 108 840,00 грн; причинного зв`язку між неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків та виникненням шкоди; а також вини відповідача, яка полягає у невжитті належних заходів щодо запобігання незаконній порубці та забезпечення збереження лісових насаджень.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову та стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь держави 108 840,00 грн шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 269 ГПК України законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 та ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову і стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь держави 108 840,00 грн шкоди.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, підлягають покладенню на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/1806/25 – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815), в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72А, код ЄДРПОУ 43877338) матеріальної шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 108 840,00 грн (Сто вісім тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815), в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) 2 422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору за подання позовної заяви та 3633,60 грн (Три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua