Суд: Східний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №922/360/26
Суддя: Істоміна Олена Аркадіївна
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Харків Справа №922/360/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вх.№1586Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026
у справі №922/360/26 (суддя Шатерніков М.І., повне рішення складено 30.06.2026)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп", м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль,
про стягнення 239.891,55 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення заборгованості за договорами поставки сільськогосподарської продукції, які за своїм змістом, в частині предмету, вимог до якості, взаємодії щодо поставки, умов оплати, є ідентичними, а саме: №131125 від 13.11.2025 та №081225 від 08.12.2025. Відповідно до вимог позовної заяви та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої до розгляду ухвалою суду від 30.03.2026 року, ціна позову становить 239.891,55 грн, з яких: 11.139,85 грн боргу за договором №131125 від 13.11.2025, 111,51 грн 3 % річних за період з 28.11.2025 до 11.03.2026 (включно), 212,82 грн інфляційних втрати за період грудень 2025 - лютий 2026; 222 711,95 грн боргу за договором №081225 від 08.12.2025, 1.530,67 грн 3% річних за період з 16.12.2025 до 11.03.2026 (включно), 4.184,75 грн інфляційних втрат за період грудень 2025 - лютий 2026. Також позивач просив визначити в рішенні суду про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.878,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20.000,00 грн.
Також, позивач просив суд, визначити в рішенні суду: про нарахування 3% річних на суму боргу за Договором поставки сільськогосподарської продукції №131125 від 13.11.2025 з 04.02.2026 до моменту виконання рішення за наступною формулою: cума 3% річних = С х 3 х Д : К : 100, де С сума непогашеної заборгованості, Д кількість днів прострочення, К кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення; про нарахування 3% річних на суму боргу за Договором поставки сільськогосподарської продукції №081225 від 08.12.2025 з 04.02.2026 до моменту виконання рішення за наступною формулою: cума 3% річних = С х 3 х Д : К :100, де С сума непогашеної заборгованості, Д кількість днів прострочення, К кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення.
14.04.2026 відповідач надав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх.№8948), в якій наголошує, що визнання боргу ТОВ "Крокус-Агро Груп" є доказом найвищого ступеня добросовісності згідно з практикою ЄСПЛ. Проте просить суд, у разі задоволення позовних вимог ТОВ "Крокус-Агро Груп", розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/360/26 строком на три місяці рівними частинами, починаючи з 01.08.2026, посилаючись на обставини непереборної сили, з якими зіткнувся відповідач, а саме обстріл БпЛА”Shahed” (типу Герань- 2), який стався 31.12.2025 на території відповідача. Внаслідок влучання було завдано великих збитків, зокрема: пошкоджено зерновий комплекс відповідача; втрачено товарні запаси; втрачено документи щодо бухгалтерської та господарської діяльності за останні 5 років; порушено господарську діяльність підприємства. Це прямим чином паралізувало звичний хід господарської діяльності та призвело до гострого дефіциту обігових коштів. Відповідач наголошує, що наразі керівництвом реалізується жорсткий план операційного відновлення та фінансової стабілізації підприємства. Розрахункові фінансові моделі показують, що підприємство зможе акумулювати достатньо коштів для повного погашення заборгованості за даною справою без загрози власному банкрутству починаючи з серпня 2026 року. Разом з тим, у наданому контррозрахунку інфляційних втрат, відповідач не погоджується з розрахунком позивача у частині нарахування інфляційних втрат за грудень 2025 року, оскільки позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 383,06 грн на частину вартості товару (14% 31.179,67 грн) за грудень 2025 року, однак, згідно з умовами Договору, строк оплати цих 14% настав лише 01.01.2026. Коректний розрахунок (за Договором №081225): Сума основного боргу (86%): 191 532,28 грн. Період прострочення у грудні: з 16.12.2025 по 31.12.2025. Сума боргу (14%): 31.179,67 грн. Період прострочення: з 02.01.2026. Інфляційні нарахування за грудень 2025 року на суму 31.179,67 грн: 0,00 грн. ВИСНОВОК: Сума інфляційних втрат, заявлена позивачем, є завищеною на 383,06 грн, що робить наданий Позивачем розрахунок недостовірним доказом.
Крім того, 14.04.2026 відповідач надав до суду заяву (вх.8896) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ТОВ "Крокус-Агро Груп", на 70% та визначити їх до стягнення в сумі, що не перевищує 6.000,00 грн (або відмовити у їх стягненні в частині, що перевищує вказану суму)
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 позов ТОВ "Крокус-Агро Груп" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Терра" (64107, Харківська обл., Лозівський р-н, м.Златопіль, вул.Учительська, буд. 1-А; ідент. код 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" (61010, м.Харків, Гімназійна набережна, буд. 24, оф. 202; ідент. Код 39895178) 233.851,80 грн основного боргу, 1.642,18 грн 3% річних, 4014,51 грн інфляційних втрат, а також 2.874,10 грн судового збору та 20.000,00 витрат на професійну правову допомогу. Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 233.851,80 грн починаючи з 12.03.2026 до моменту остаточного виконання рішення суду, за наступною формулою: cума 3% річних = С х 3 х Д : К : 100, де С.сума непогашеної заборгованості, Д кількість днів прострочення, К кількість днів у календарному році, в якому допущено прострочення. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягненні інфляційних втрат у розмірі 383,06 грн. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра", не погодилося з зазначеним рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/360/26 скасувати в частині пункту 6 резолютивної частини (відмова у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розстрочити виконання рішення на три місяці, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання постановою суду апеляційної інстанції законної сили, у такому порядку: перший платіж - 100.000,00 грн, другий платіж - 100.000,00 грн, третій платіж - решта присудженої суми у розмірі 39.508,49 грн разом із сумою відшкодування судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих цим рішенням з урахуванням змін, внесених постановою суду апеляційної інстанції; або визначити інший строк і графік розстрочення на розсуд суду в межах строку, встановленого ст.331 ГПК України. Також скаржник просить рішення змінити в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 20.000,00 грн до 6.000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач не заперечував та не заперечує наявність основної заборгованості перед позивачем;
- господарська діяльність скаржника здійснюється у прифронтовому регіоні — м.Златопіль Лозівського району Харківської області. Внаслідок атаки ворожого ударного безпілотного літального апарата типу “Герань-2” 31.12.2025 по виробничому об`єкту ТОВ "Терра" майновий комплекс підприємства зазнав значних руйнувань (пошкоджено елеваторні споруди, технологічне обладнання, інфраструктуру зберігання зерна, гараж, побутові приміщення), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 №22025220000001291, витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, актами обстеження та інвентаризації, наявними в матеріалах справи;
- позивач заперечень проти заяви про розстрочення не подав;
- суд першої інстанції визначивши, що заявником надані достатні докази на підтвердження існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, в супереч власному висновку відмовив у застосуванні наслідку, який закон із цією підставою пов`язує;
- суд не надав належної правової оцінки доказам доданим до заяви про розстрочення виконання рішення;
- суд не надав оцінки наявним у справі доказам, що стосуються перспективи відновлення платоспроможності , а саме контракту на обладнання для глибокої переробки зі сплаченою передоплатою, статусу критично важливого підприємства, стовідсоткове бронювання трудового колективу;
- суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21) відповідно до якої при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення щодо юридичної особи враховуються, зокрема, наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, а також стихійне лихо та інші надзвичайні події — тобто саме ті обставини, які у цій справі наявні й документально підтверджені.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв`язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Васильєва Є.О., сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Терра" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/360/26; встановлено строк до 15.09.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 15.09.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
16.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10133), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на те, що:
- суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та дотримався балансу інтересів сторін;
- відсутність коштів, визнання боргу, а також визнання відповідача критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період не є обставинами, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання;
- вимога апеляційної скарги про розстрочення виконання рішення на три місяці, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання постановою суду апеляційної інстанції законної сили, у запропонованому відповідачем порядку суперечить вимозі, наведеній у заяві від 14.04.2026 (розстрочення строком на три місяці рівними частинами, починаючи з 01.08.2026), і її задоволення призведе до безпідставного відтермінування виконання рішення на строк, що перевищує заявлений у цій заяві;
- відповідач не виконав рішення суду першої інстанції навіть у межах запропонованого ним самим розстрочення: станом на 15.09.2026 він мав би сплатити щонайменше дві рівні частини, чого зроблено не було, що, на думку позивача, свідчить про зловживання правом на апеляційне оскарження з метою відтермінування набрання рішенням законної сили;
- заборгованість виникла 28.11.2025 за договором поставки №131125 від 13.11.2025 та 16.12.2025 за договором поставки №081225 від 08.12.2025, тобто до обставин, на які посилається відповідач (31.12.2025), і станом на 15.09.2026 триває понад 10 місяців, що за відсутності доказів необхідних доходів не узгоджується з вимогою про розстрочення як за заявою від 14.04.2026, так і за апеляційною скаргою;
- розстрочення виконання рішення на умовах апеляційної скарги може призвести до порушення майнових інтересів позивача, діяльність якого також здійснюється в умовах воєнного стану та який змушений витримувати ті самі виклики;
- договір №N-2070325 від 22.10.2025 не свідчить про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання; на думку позивача, наявність таких зобов`язань порівняно із сумою стягнення свідчить або про неспроможність відповідача виконати рішення навіть за умов розстрочення, або, у разі належного виконання договору, про очевидну можливість виконати рішення після набрання ним законної сили;
- правова оцінка, надана Господарським судом Харківської області певним фактам при розгляді інших справ, на які посилається відповідач, не є обов`язковою для суду відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України;
- розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20.000,00 грн є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову (менше 10 %), а також узгоджується з мінімальними ставками адвокатського гонорару згідно з рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7; про те, що такі витрати будуть понесені, відповідачу було заздалегідь відомо з претензії-вимоги від 14.01.2026 №14/1 та позовної заяви;
- відповідач не визнав позову у порядку, передбаченому ГПК України, подав клопотання від 16.03.2026 про поновлення строку для подання відзиву, яким у подальшому не скористався, та клопотання від 02.04.2026 про роз`єднання позовних вимог, не вживав заходів для досудового та мирного врегулювання спору, що на думку позивача, свідчить про його недобросовісну поведінку, яка призвела до неминучих витрат позивача на правничу допомогу.
Також позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 20.000,00 грн, та на підставі ч.8 ст.129 ГПК України заявляє, що докази їх понесення будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після прийняття постанови.
21.09.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу з клопотаннями про поновлення процесуального строку та про приєднання доказів (вх.№10283), в яких відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині відмови у розстроченні та ухвалити нове рішення про розстрочення виконання на три місяці з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання постановою законної сили (перший платіж - 100.000,00 грн, другий - 100.000,00 грн, третій — решта присудженої суми разом із судовим збором та витратами на правничу допомогу), або на інших умовах у межах ст.331 ГПК України, а також змінити рішення в частині витрат на правничу допомогу, зменшивши їх до 6.000,00 грн, а в будь-якому разі до 19.968,06 грн. Також відповідач у відзиві зазначає таке:
- відзив позивача надійшов до суду 16.09.2026, тобто після спливу строку до 15.09.2026 (включно), встановленого ухвалою від 25.08.2026, а тому скаржник об`єктивно не міг заперечити проти його доводів у цей строк, не заперечуючи проти прийняття відзиву, скаржник просить застосувати такий самий підхід до цих пояснень, поновити (продовжити) процесуальний строк та прийняти їх до розгляду на підставі ч.7 ст.161, ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України;
- на підставі ч.3 ст.269 ГПК України скаржник просить приєднати до матеріалів справи докази, що виникли після ухвалення оскаржуваного рішення (30.06.2026) і тому не могли бути подані до суду першої інстанції: баланс (форму №1) на 30.06.2026 та звіт про фінансові результати (форму № 2) за І півріччя 2026 року, подані 31.07.2026; повідомлення про присудження тендеру від 27.07.2026 та витяг з формального договору закупівлі від 31.07.2026 №UA26MIL03/4500097938, укладеного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН, з нотаріально засвідченими перекладами;
- згідно з балансом станом на 30.06.2026 залишок коштів на банківських рахунках становив 10 тис. грн, а загальна сума грошових коштів та їх еквівалентів — 68 тис. грн, тоді як присуджена рішенням сума становить 262.382,59 грн; за І півріччя 2026 року чистий дохід знизився на 60,9% (з 123.525 тис. грн до 48.346 тис. грн), чистий збиток становив 26.514 тис. грн внаслідок зростання інших витрат до 30.195 тис. грн (з 3.973 тис. грн), що, на думку скаржника, відображає списання активів, знищених унаслідок ураження 31.12.2025, тоді як операційна діяльність залишилась прибутковою (6.418 тис. грн);
- за договором з Всесвітньою продовольчою програмою ООН (100 метричних тонн проса, вартість 87.700,00 дол. США з ПДВ, строк поставки 01.09.2026 — 31.10.2026, оплата частинами протягом 10 робочих днів після кожної поставленої партії) скаржник має документально підтверджене джерело погашення заборгованості в період, на який просить розстрочення, тоді як примусове виконання з арештом рахунків унеможливить виконання цього договору, погашення заборгованості із заробітної плати та може призвести до банкрутства підприємства;
- скаржник не стверджував, що сама по собі відсутність коштів чи статус критично важливого підприємства є підставою для розстрочення; підставою є сукупність обставин, зокрема пряме бойове ураження виробничого об`єкта 31.12.2025, яке є надзвичайною подією у розумінні ст. 331 ГПК України, а за цією нормою оцінюється стан боржника на момент виконання рішення, а не обставини виникнення боргу, який він визнає;
- запропонований у скарзі графік не суперечить заяві від 14.04.2026: строк розстрочення (три місяці) не змінився, змінилася лише точка відліку у зв`язку зі спливом часу, а за перші два місяці стягувач за цим графіком отримує на 25.078,28 грн більше, ніж за рівними частинами; суд не зв`язаний запропонованими датами та може визначити інший графік у межах одного року з дня ухвалення рішення (до 30.06.2027);
- рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а розстрочення судом не надавалося, тому обов`язок сплатити "дві рівні частини" не виник, а апеляційне оскарження є конституційним правом і не є зловживанням;
- договір з HOSOKAWA ALPINE Aktiengesellschaft є інвестиційним, передоплату (20%) здійснено у жовтні 2025 року, до укладення договорів поставки з позивачем, за рахунок цільових інвестиційних та кредитних ресурсів, а відповідні доводи відзиву є внутрішньо суперечливими, оскільки одну й ту саму обставину позивач подає як доказ і спроможності, і неспроможності виконати рішення;
- рішення суду першої інстанції у справах №922/1026/26, №922/1070/26 та №922/1302/26 наведені не як преюдиційні, а як приклад правозастосування того самого суду щодо того самого боржника за тих самих обставин (принцип правової визначеності) і як доказ, тому ч.7 ст.75 ГПК України до них не застосовується;
- майновий інтерес позивача захищений нарахуванням 3% річних до моменту виконання рішення (пункт 3 резолютивної частини), а позивач не навів і не довів жодних конкретних збитків від розстрочення;
- скаржник готовий укласти з позивачем мирову угоду на умовах графіка погашення присудженої суми та просить суд сприяти примиренню сторін;
- щодо витрат на правничу допомогу: борг визнано у заяві від 14.04.2026, клопотання від 16.03.2026 та від 02.04.2026 є реалізацією процесуальних прав, а частка витрат у ціні позову і мінімальні ставки Ради адвокатів не є критеріями співмірності; витрати у розмірі 20.000,00 грн неспівмірні з обсягом виконаної роботи у малозначній справі, розглянутій у спрощеному провадженні, і в будь-якому разі не можуть перевищувати 19.968,06 грн за правилом пропорційності; заперечує проти стягнення 20.000,00 грн витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, вважаючи розумним розмір не більше 3.000,00 грн (письмове провадження, відзив обсягом п`ять сторінок).
Розглянувши письмові пояснення разом з клопотанням скаржника щодо доданих до них доказів, колегія суддів зазначає таке.
Так ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 учасникам справи встановлено строк до 15.09.2026 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та заперечень. Відзив позивача доставлено до підсистеми "Електронний суд" 16.09.2026 (направлено стороною 15.09.2026). Скаржник отримав відзив у своєму електронному кабінеті 16.09.2026, а письмові пояснення з клопотаннями про продовження строку та приєднання доказів надійшли 21.09.2026, тобто за п`ять днів після отримання відзиву.
Відповідно до ст.118 ГПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд, відповідно до ст. 119 ГПК України, має право продовжити встановлений ним процесуальний строк.
З огляду на те, що вирішення питання про розстрочення потребує оцінки доводів і доказів обох сторін для з`ясування балансу їхніх інтересів, а також з огляду на принципи рівності учасників справи перед законом і судом та змагальності сторін (ст. 7, 13 ГПК України), колегія суддів вважає, що скаржник не міг подати заперечення на відзив у встановлений строк, оскільки відзив з`явився у справі в останній день встановленого строку. Пояснення подано невідкладно після отримання відзиву і стосуються доводів, які позивач навів у відзиві (відсутність доказів доходів, неспроможність виконати навіть запропонований графік, наявність зобов`язань за договором №N-2070325), тоді як у суді першої інстанції заперечень проти заяви про розстрочення позивач не подавав. Тому колегія суддів продовжує скаржнику строк та приймає пояснення до розгляду відповідно до ч.7 ст. 161, ст. 119 ГПК України. Позивач не позбавлений можливості викласти свою позицію щодо цих пояснень, оскільки апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження і не завершений, а копію пояснень скаржник надіслав позивачу.
До пояснень додано, а скаржник просить приєднати до матеріалів справи на підставі ч.3 ст.269 ГПК України: баланс (форму №1) на 30.06.2026 та звіт про фінансові результати (форму №2) за І півріччя 2026 року, подані 31.07.2026; повідомлення про присудження тендеру від 27.07.2026; витяг з формального договору закупівлі від 31.07.2026 №UA26MIL03/4500097938, укладеного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН, з нотаріально засвідченими перекладами.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, що не були подані до суду першої інстанції, приймаються, якщо учасник справи обґрунтував неможливість їх подання з причин, що не залежали від нього. Усі зазначені документи складено або подано після ухвалення оскаржуваного рішення (30.06.2026): фінансова звітність подана до органів статистики 31.07.2026, повідомлення про присудження тендеру датоване 27.07.2026, договір закупівлі укладений 31.07.2026. На час розгляду справи судом першої інстанції цих документів не існувало, а тому скаржник не міг подати їх до цього суду з причин, що не залежали від нього.
Колегія суддів також враховує, що предметом перегляду є питання розстрочення виконання рішення, яке за ст.331 ГПК України залежить від наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, та фінансового стану боржника на час його виконання, а суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення в цій частині, самостійно визначає порядок виконання на майбутній період. Докази стосуються обставин, на які позивач уперше послався у відзиві, а їх неприйняття призвело б лише до повторного звернення боржника із заявою про розстрочення до суду першої інстанції з тими самими доказами, що не відповідає завданню господарського судочинства щодо ефективного та своєчасного вирішення спору (ст. 2 ГПК України). З огляду на це колегія суддів приєднує зазначені докази до матеріалів справи.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
13.11.2025 між ТОВ "Крокус-Агро Груп" (Постачальник, позивач по справі) та ТОВ "Терра" (Покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №131125 (договір № 131125).
08.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-АГРО ГРУП" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №081225 (договір №081225).
Іншими умовами Договору сторони визначили наступне:
- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: ячмінь (надалі іменується продукція) (п. 1.1 Договору);
- продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 3769-98 "Ячмінь фуражний - технічні умови". Якість продукції має відповідати: вологість не більше 14%; сміттєві домішки не більше 2%; зернові домішки не більше 7%; натура зерна складає 600г/л; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг. Зараження шкідниками - не дозволено, крім зараженості кліщем не вище 1 ступеня (розділ 2 Договору);
- вартість продукції становить 9,70 грн за 1 кг з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору);
- кількість відповідної партії продукції зазначається у видаткових накладних (п.3.2 Договору);
- порядок оплати Продукції, а саме: 86% від суми відповідної партії продукції протягом робочого дня з моменту отримання її відповідачем, 14% від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою Продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки) (п. 3.4 Договору);
- в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН (п. 3.5 Договору);
- постачальник зобов`язаний: не пізніше 7 днів з моменту підписання цього договору передати покупцю продукцію; забезпечити покупця документами пов`язаними з поставкою продукції (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки); у випадку поставки продукції якість якої не відповідає вимогам п. 2.3. даного договору (якість визначається виробничою лабораторією ТОВ "ТЕРРА" або іншою акредитованою лабораторією), продавець зобов`язується протягом двох днів з моменту пред`явлення претензії, відшкодувати вартість лабораторних досліджень, відшкодувати транспортні витрати покупця, забрати за власний рахунок продукцію та у той же строк повернути покупцю суму сплачених за продукцію грошових коштів або за вимогою покупця зменшити вартість продукції (п. 4.1Договору);
- договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1 Договору).
14.11.2025 на виконання умов договору №131125 позивачем передано у власність відповідачу продукцію у кількості 26 100 кг на загальну суму 247.949,90 грн, що підтверджується: рахунком на оплату №188 від 13.11.2025; видатковою накладною №750 від 14.11.2025; товарно-транспортною накладною №1.14 від 14.11.2025; протоколами за показниками безпеки (посвідченням про якість зерна №99/101 від 14.11.2025); податковою накладною №14 від 14.11.2025 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН 26.11.2025 (а.с. 8-13).
Позиція позивача ґрунтується на тому, що позивач виконав свої зобов`язання за договором №131125 у повному обсязі, однак відповідачем в порушення умов п. 3.4 Договору №131125, зобов`язання з оплати продукції виконані не в повному обсязі, а саме було сплачено лише 236.810,05 грн (17.11.2025 – 217.000,00 грн, 08.12.2025 – 19.810,05 грн), а тому заборгованість відповідача за Договором №131125 становить 11.139,85 грн. При цьому позивач стверджує, що враховуючи порядок здійснення оплати, відповідач повинен був здійснити оплату за вищезазначену продукцію в наступному порядку: 213.236,91 грн (86% від суми відповідної партії продукції) – до 17.11.2025 (включно); 34.712,99 грн (14% від суми відповідної партії Продукції) – до 27.11.2025 (включно).
На виконання умов договору №081225 12.12.2025 позивачем передано у власність відповідачу продукцію у кількості 22 960 кг на загальну суму 222.711,95 грн, що підтверджується: рахунком на оплату №234 від 12.12.2025; видатковою накладною №905 від 12.12.2025; товарно-транспортною накладною №1.12 від 12.12.2025; протоколами за показниками безпеки (посвідченням про якість зерна №183 від 12.12.2025); податковою накладною №33 від 12.12.2025 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН 31.12.2025 (а.с. 16-21).
Позиція позивача ґрунтується на тому, що позивач виконав свої зобов`язання за договором №081225 у повному обсязі, однак відповідачем в порушення умов п. 3.4 Договору №081225, зобов`язання з оплати продукції не виконав, а тому заборгованість відповідача за Договором №081225 становить 222.711,95 грн. При цьому позивач стверджує, що враховуючи порядок здійснення оплати, відповідач повинен був здійснити оплату за вищезазначену продукцію в наступному порядку: 191.532,28 грн (86% від суми відповідної партії Продукції) – до 15.12.2025 (включно); 31.179,67 грн (14% від суми відповідної партії Продукції) – до 01.01.2026 (включно).
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до відповідача із Претензією-вимогою вих. №14/1 від 14.01.2026, в якій вимагав сплатити прострочену заборгованість за Договорами.
Однак, протягом передбаченого п. 5.3 Договорів строку та станом на момент подання позовної заяви відповідач вищезазначені вимоги не виконав, що зумовило необхідність звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав та майнових інтересів.
Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано на суми заборгованості і заявлено до стягнення 111,51 грн – 3 % річних за період з 28.11.2025 до 11.03.2026 (включно) та 212,82 грн інфляційних втрати за період грудень 2025 - лютий 2026, нарахованих на заборгованість за договором №131125 від 13.11.2025; 1.530,67 грн – 3% річних за період з 16.12.2025 до 11.03.2026 (включно), 4184,75 грн інфляційних втрат за період грудень 2025 - лютий 2026, нарахованих на заборгованість за договором №081225 від 08.12.2025.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відповідачем не спростовані, тому позов підлягає задоволенню частково (відмовлено лише у стягненні 383,06 грн інфляційних втрат). Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд визнав, що відповідачем надано достатні докази існування виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, проте відмовив у її задоволенні, мотивуючи це тим, що розстрочення може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, діяльність якого також здійснюється в умовах воєнного стану, тривалістю розгляду справи, а також тим, що відповідач не надав доказів покращення свого фінансового стану та того, що розстрочення забезпечить виконання рішення у майбутньому. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20.000,00 грн суд поклав на відповідача в повному обсязі, зазначивши, що доказів їх неспівмірності відповідачем не надано.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 в частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення (пункт 6 резолютивної частини) та у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20.000,00 грн (пункт 2 резолютивної частини). В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Оскільки у цій справі питання розстрочення вирішено у самому рішенні, його вирішення переглядається в апеляційному порядку разом із рішенням.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення виконання рішення - це перенесення строку виконання рішення в цілому на нову, пізнішу дату, а розстрочення - це встановлення судом порядку виконання рішення частинами з визначенням розміру і строків кожного платежу.
Підставою відстрочення чи розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі “Корнілов та інші проти України”, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
При розгляді заяв щодо відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання відстрочення або розстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.
Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві від 14.04.2026 відповідач просив розстрочити виконання рішення на три місяці рівними частинами, починаючи з 01.08.2026, обґрунтовуючи це тим, що:
- 31.12.2025 внаслідок ворожої атаки із застосуванням ударного безпілотного літального апарата на виробничий об`єкт ТОВ "Терра" майновий комплекс підприємства зазнав значних руйнувань (пошкоджено елеваторні споруди, технологічне обладнання, інфраструктуру зберігання зерна), що, на його думку, унеможливлює одномоментне виконання рішення і не пов`язане з ухиленням від його виконання;
- підприємство має статус критично важливого для функціонування економіки, працівники заброньовані, а одномоментне стягнення присудженої суми, за твердженням відповідача, з високою ймовірністю призведе до відкриття провадження у справі про банкрутство;
- відповідач визнає наявність основної заборгованості та зазначає, що не ухиляється від виконання рішення;
- 22.10.2025 ним укладено договір №N-2070325 з HOSOKAWA ALPINE Aktiengesellschaft на поставку системи ALPINE ZPS 500 + ATP 200/4 для сухого фракціонування (обладнання для глибокої переробки горохового протеїну), передоплату за яким у розмірі 20% здійснено в жовтні 2025 року; на думку відповідача, запуск цього виробництва забезпечить відновлення його платоспроможності та можливість погасити борг.
В апеляційній скарзі відповідач у зв`язку зі спливом часу змінив лише початок відліку розстрочення і просить розстрочити виконання рішення на три місяці, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання постановою суду апеляційної інстанції законної сили, у такому порядку: перший платіж - 100.000,00 грн, другий платіж — 100.000,00 грн, третій платіж - решта присудженої суми (39.508,49 грн) разом із судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу. Відповідач вважає, що таке розстрочення відповідає балансу інтересів сторін, оскільки забезпечить позивачу повне погашення з доходів підприємства, тоді як примусове одноразове стягнення за обмежених залишків коштів на рахунках (довідка про стан розрахункових рахунків та виписки станом на 14.04.2026 є в матеріалах справи) може призвести до банкрутства відповідача, у межах якого вимоги задовольнятимуться в порядку черговості.
У суді першої інстанції позивач заперечень проти заяви про розстрочення не подавав. Проте, у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти розстрочення, посилаючись на те, що: заборгованість виникла 28.11.2025 та 16.12.2025, тобто до обставин, на які посилається відповідач, і триває понад 10 місяців; відповідач не сплатив навіть двох перших частин за запропонованим ним самим графіком; зобов`язання відповідача за договором №N-2070325 не свідчать про неможливість виконання рішення; запропонований у скарзі порядок суперечить заяві від 14.04.2026 і призведе до відтермінування виконання понад заявлений строк; розстрочення може призвести до порушення майнових інтересів позивача, діяльність якого також здійснюється в умовах воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що передбачені ст.331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочення чи розстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Колегія судів зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Так, на думку колегії суддів у даній справі відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку колегія суддів не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.
В той же час, колегія суддів враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України”, заява №6962/02).
Хоча розстрочення виконання рішення є правом суду, його реалізація має ґрунтуватися на оцінці доказів і мотивах, що відповідають ст. 331 ГПК України. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визнавши наявність підстави для розстрочення, відмовив у ньому з мотивів, які не відповідають закону та матеріалам справи, а саме:
- "тривалість розгляду справи" не належить до критеріїв ст.331 ГПК України. Суд не пояснив, як ця обставина впливає на можливість розстрочення, а рішення не містить висновків про зловживання відповідачем процесуальними правами;
- вимога довести, що фінансовий стан відповідача покращиться, а результати діяльності будуть позитивними, у ст.331 ГПК України відсутня: закон пов`язує розстрочення з наявними обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення, а не з гарантіями майбутніх результатів. Наміри боржника суд мав оцінювати за його поведінкою та поданими доказами (визнання боргу, пропозиція короткого графіка);
- висновок про можливе порушення майнових інтересів стягувача не підкріплений доказами: у суді першої інстанції позивач заперечень проти заяви не подавав, конкретної шкоди не називав, а суд не врахував, що пунктом 3 резолютивної частини рішення визначено нарахування 3% річних до фактичного виконання, чим інтерес позивача у компенсації затримки захищено;
- суд не оцінив ступінь вини відповідача, яку сам навів як критерій, і не перевірив співмірність запропонованого розстрочення.
Посилання суду першої інстанції на рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" є недоречним, оскільки у цій справі йдеться про розстрочення на три місяці в межах річного строку, а не про тривалу затримку, що порушує сутність права (див. також наведену вище практику щодо затримок виконання менше одного року).
Доводи відзиву колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Те, що заборгованість виникла 28.11.2025 та 16.12.2025, тобто до ураження 31.12.2025, колегія враховує як ступінь вини відповідача у виникненні спору, однак вона не є визначальною: ст.331 ГПК України пов`язує розстрочення з обставинами, що ускладнюють виконання рішення, тобто зі станом боржника на час виконання, а не з причинами виникнення боргу, який відповідач визнає і в цій частині рішення не оскаржує.
Несплата за запропонованим відповідачем графіком не свідчить про зловживання правом: рішення не набрало законної сили (ст.241 ГПК України), розстрочення судом не надавалося, а право на апеляційне оскарження гарантоване Конституцією України. Водночас колегія враховує, що добровільних платежів відповідач не здійснював, а тому визначає короткий строк розстрочення з переважним погашенням у перші два місяці.
Відмінність періоду, заявленого в апеляційній скарзі, від заяви від 14.04.2026 зумовлена спливом дати 01.08.2026. Строк (три місяці) не змінився, а суд не пов`язаний запропонованими датами, оскільки скаржник просив також визначити інший графік на розсуд суду, і межа розстрочення (до 30.06.2027) не порушується.
Договір №N-2070325 від 22.10.2025 колегія суддів не розглядає ні як доказ відновлення платоспроможності відповідача, ні як доказ наявності в нього вільних коштів. Позивач, посилаючись на п.5.1.2, 5.1.3 цього договору, не довів, що відповідач виконав ці зобов`язання або має кошти, які могли б бути спрямовані на виконання рішення, його доводи є припущеннями та внутрішньо суперечливими, оскільки одна й та сама обставина подається і як доказ неспроможності, і як доказ можливості виконати рішення.
Загальне посилання позивача на те, що його діяльність здійснюється в умовах воєнного стану, не доводить конкретної шкоди від розстрочення. Умови воєнного стану є однаковими для обох сторін, однак відповідач, на відміну від позивача, зазнав прямого ураження виробничого об`єкта, а доказів погіршення свого фінансового стану позивач не надав.
Висновок суду першої інстанції про відмову в розстроченні зроблено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи та з порушенням ст. 331 ГПК України, що відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення в цій частині.
Колегія суддів вважає за можливе розстрочити виконання рішення на три місяці до 30.11.2026 (включно) - 100.000,00 грн; до 31.12.2026 (включно) - 100.000,00 грн; до 29.01.2027 (включно) - 62.382,59 грн (залишок присудженої суми, до якого входять 2.874,10 грн судового збору та 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу). Такий графік передбачає сплату близько 76% присудженої суми протягом двох місяців, не виходить за межі одного року з дня ухвалення рішення (30.06.2027) і забезпечує баланс інтересів сторін. На суму основного боргу продовжують нараховуватися 3% річних відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення, що не змінюється.
Щодо доводів скарги про зменшення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат; їх розмір визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті (ч.3 ст.126 ГПК України). Суд за клопотанням іншої сторони може зменшити ці витрати, оцінивши їх співмірність за критеріями ч.4 ст.126 і ч.5 ст.129 ГПК України, при цьому обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання (ч.6 ст.126 ГПК України).
На підтвердження витрат позивач подав договір про надання правничої допомоги від 24.07.2023, додаткову угоду №1 від 02.01.2026 (п.2.1), якою фіксований гонорар за підготовку позовної заяви та супровід справи в суді першої інстанції визначено у розмірі 20.000,00 грн, та акт наданої правничої допомоги №1 від 11.03.2026. Те, що гонорар підлягав сплаті після завершення розгляду, не перешкоджає його відшкодуванню (ч.3 ст.126 ГПК України).
Відповідач просив зменшити витрати до 6.000,00 грн, проте у клопотанні від 14.04.2026 обмежився твердженням про їх завищеність, не навівши доказів неспівмірності. Ті самі обставини наведені й у скарзі. Колегія суддів не вбачає неспівмірності: справа стосувалася двох договорів поставки з двома партіями товару, частковими оплатами та окремим розрахунком 3% річних та інфляційних втрат за різні періоди за кожним договором, адвокат підготував позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог (прийнята ухвалою від 30.03.2026). Відповідач визнав борг лише у заяві від 14.04.2026, тобто після подання позову та відкриття провадження (09.02.2026), а тому визнання не усуває потреби у правничій допомозі, наданій до цього моменту. Крім того, відповідач заявляв клопотання про роз`єднання вимог та розгляд у загальному порядку, у задоволенні яких відмовлено ухвалою від 07.04.2026. Відсутність судових засідань не свідчить про неспівмірність, оскільки гонорар встановлено за підготовку документів та супровід справи. Розмір 20.000,00 грн становить близько 8,3% ціни позову (239.891,55 грн) і не є неспівмірним предмету спору. Співвідношення гонорару із судовим збором та рекомендовані ставки Ради адвокатів не є критеріями за ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 ГПК України, тому колегія не бере їх до уваги.
Довід про пропорційне зменшення колегія суддів відхиляє, оскільки різниця є незначною і не впливає на розумність та співмірність стягнутої суми в цілому. Відсутність у рішенні докладної оцінки співмірності не призвела до неправильного вирішення цього питання, а тому підстав для зміни рішення в цій частині немає.
Колегія суддів також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.
Водночас, враховуючи встановлені колегією суддів обставини реального незадовільного фінансового стану відповідача, негайне виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача і виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.
У свою чергу, відстрочення виконання судового рішення дасть підприємству відповідача можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Відтак, відстрочка виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
Приймаючи до уваги ситуацію, що склалася, дії, які вчиняв відповідач щодо належного виконання покладеного на нього обов`язку, і що прострочення не призвело до збитків позивача (протилежного матеріали справи доказів не містять), зважаючи на те, що розстрочення виконання рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для розстрочення виконання рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а за ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, відповідач має довести обставини, що ускладнюють виконання рішення, а позивач - обставини, на які він посилається, заперечуючи проти розстрочення, зокрема щодо шкоди його майновим інтересам.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що, в порушення вимог ст.331 ГПК України, місцевий господарський суд не дотримався справедливого балансу інтересів сторін у спорі.
Оскільки скарга задовольняється частково, а спір виник через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (заява про попередній розрахунок у відзиві, ч.8 ст.129 ГПК України) вирішується після подання доказів їх понесення додатковою постановою.
Керуючись ст.ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281– 284 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі № 922/360/26 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/360/26 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про розстрочення виконання рішення суду (пункт 6 резолютивної частини) та ухвалити в цій частині нове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.
Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська область, Лозівський район, м.Златопіль, вул.Учительська, буд.1-А; ідентифікаційний код 30150670) виконання рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/360/26 в частині стягнення 233.851,80 грн основного боргу, 1.642,18 грн 3% річних, 4.014,51 грн інфляційних втрат, 2.874,10 грн судового збору та 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 262.382,59 грн, на три місяці у такому порядку:
- до 30.11.2026 (включно) - 100.000,00 грн;
- до 31.12.2026 (включно) - 100.000,00 грн;
- до 29.01.2027 (включно) - 62.382,59 грн.
Нарахування 3% річних на суму непогашеного основного боргу відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/360/26 розстрочення не змінюється та продовжується до повного виконання рішення.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/360/26 залишити без змін.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ з урахуванням розстрочення виконання рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 26.10.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.С. Хачатрян
Оригінал: reyestr.court.gov.ua