Суд: Східний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №917/1286/25
Суддя: Білоусова Ярослава Олексіївна
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/1286/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” (вх.№1805 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.08.2026 (прийняту у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., ухвала складена і підписана 11.08.2026) у справі №917/1286/25
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, с. Гиряві Ісківці, Миргородський район, Полтавська область,
про стягнення 62 030 200,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” про стягнення 62 030 200,00 грн.
В межах даної справи призначено комплексну оціночну економічну судову експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн.
07.08.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” про заміну заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 шляхом припинення арешту грошових коштів ТОВ “Агро Перемога” (код ЄДРПОУ 36190829), які знаходяться на всіх рахунках товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах 62 030 200,00 грн, та застосування замість нього іншого заходу забезпечення позову – накладення арешту на належне ТОВ “Агро Перемога” нерухоме майно у межах сукупної вартості 62 030 200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.08.2026 у справі №917/1286/25 поновлено провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” від 06.08.2026 (вх. № 10791 від 07.08.2026) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у справі № 917/1286/25. Зупинено провадження у справі.
Ухвала суду обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1064/25 було накладено арешт на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” (код ЄДРПОУ 36190829), які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми 13 158 600 грн, а також накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” (код ЄДРПОУ 36190829) загальною вартістю 80 000 000,00 грн. Враховуючи сукупну вартість нерухомого майна ТОВ “Агро Перемога”, зазначену у Звіті про оцінку пакету корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, виконаному Приватним підприємством “Профоцінка”, вказане нерухоме майно вже знаходиться під арештом згідно з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі № 917/1064/25. Перебування нерухомого майна відповідача під арештом також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”. Таким чином, як зазначено судом, враховуючи, що заявник просить замінити вжитий ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 захід забезпечення позову, а саме – накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн, на інший захід забезпечення позову – накладення арешту на належне ТОВ “Агро Перемога” нерухоме майно, на яке вже накладено арешт ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі № 917/1064/25, суд дійшов висновку про те, що зазначений захід забезпечення позову не буде здатний забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову. Натомість чинний засіб забезпечення позову в даній справі – накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, є адекватним та співмірним із заявленою позовною вимогою, а також сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.08.2026 у справі №917/1286/25 у частині пункту 2 її резолютивної частини, яким відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” від 06.08.2026 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим; постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” від 06.08.2026 задовольнити; замінити захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі №917/1286/25, а саме арешт грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, які знаходяться на всіх рахунках Товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах 62 030 200,00 грн, на інший захід забезпечення позову — накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” нерухоме майно у межах сукупної вартості 62 030 200,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- суд першої інстанції застосував до статті 143 ГПК України умову, якої ця норма не містить;
- ТОВ “Агро Перемога” посилалося не на обставини, що існували станом на 25.05.2026, а на конкретні нові обставини та докази, які виникли вже в умовах дії арешту, зокрема: фінансову звітність Товариства станом на 30.06.2026; фактичні результати функціонування підприємства в умовах арешту за період з 25.05.2026; залучення після накладення арешту 28 624 100,00 грн поворотної фінансової допомоги; необхідність звернення до АТ КБ «ПриватБанк» щодо кредитування оборотного капіталу та отримані від банку умови фінансування; встановлений за результатами І півріччя 2026 року фактичний обсяг операційних витрат підприємства; фактичне співвідношення арештованих коштів і наявної ліквідності станом на серпень 2026 року; відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 07.08.2026 щодо об`єктів, права на які зареєстровані у 2026 році. Жодна з цих обставин не існувала і не могла бути оцінена судом 25.05.2026;
- суд не надав жодної оцінки новим обставинам і доказам, на яких ґрунтувалося клопотання;
- суд поклав в основу висновку про недостатність нерухомого майна оцінку, яка не відображає актуального майнового стану Товариства;
- суд неправильно використав арешт у справі №917/1064/25 як автоматичну підставу для висновку про неефективність запропонованого заходу;
- балансова вартість основних засобів була витлумачена судом поза контекстом, у якому на неї посилався відповідач;
- сукупне блокування 85,59% ліквідності Товариства за двома справами є ознакою надмірного забезпечення;
- арешт нерухомого майна є належним і прямо передбаченим законом заходом забезпечення грошової вимоги;
- збереження арешту коштів фактично перекладає на Відповідача фінансування забезпечення за рахунок зовнішнього кредиту;
- Суд порушив вимоги статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів;
- Недотримання строку, встановленого частиною другою статті 143 ГПК України;
09.10.2026 до суду від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11084), в якому остання проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на відсутність підстав для зміни виду забезпечення позову з арешту грошових коштів на арешт нерухомого майна, адже відповідач у своєму клопотанні не надав доказів того, чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність зміни обраного судом заходу забезпечення позову. Зазначає, що відповідач не надав доказів зміни обставин спірних правовідносин. У справі не відбулася зміна предмету позовних вимог – стягнення грошових коштів в сумі 62 030 200,00 грн. ТОВ “Агро Перемога” також не надало доказів створення перешкод у здійсненні господарської діяльності відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивачки у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24, від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 15.01.2025 у справі № 904/1803/24).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2026 у cправі № 916/1194/25).
Поряд з цим згідно з частиною 1 статті 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
За усталеними висновками Верховного Суду у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
Тобто, заміна заходів забезпечення позову, з огляду на ст. 143 ГПК України, пов`язана зі зміною чи припиненням підстав забезпечення позову і не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову на предмет її правомірності.
Заміна одного способу забезпечення позову іншим є правом суду, яке нерозривно пов`язане саме з наявністю відповідних підстав, а також те, що виходячи з загальних положень законодавства, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі Горнсбі проти Греції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.
При використанні механізму заміни заходу забезпечення позову ініціатор такої заміни повинен належним чином обґрунтовувати підстави заміни такого заходу та застосування іншого заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини та докази, які свідчать про те, що обставини справи змінилися настільки, що зумовлюють необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору та обрання іншого заходу, зазначити, що існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
Обґрунтовуючи необхідність заміни одного заходу забезпечення позову іншим, відповідач посилається на те, що арешт грошових коштів ТОВ “Агро Перемога” не є необхідним для досягнення мети забезпечення та створює істотно більші негативні наслідки, ніж запропонований арешт нерухомості; заміна не погіршує становище позивачки: вартісна межа забезпечення залишається незмінною – 62 030 200,00 грн; водночас припинення арешту коштів усуває необхідність постійно заміщувати оборотну ліквідність зовнішніми джерелами, що вже підтверджено фактом залучення 28 624 100,00 грн поворотної фінансової допомоги та зверненням до АТ КБ “Приватбанк” за умовами кредитування оборотного капіталу.
Зазначає, що ключовим для вирішення питання про заміну заходу забезпечення є документально підтверджений показник основних засобів. Відповідно до рядка 1010 Балансу залишкова балансова вартість основних засобів ТОВ “Агро Перемога” станом на 30.06.2026 становить 210 177 000 грн. Їх первісна вартість за рядком 1011 Балансу становить 451 828 000 грн. Загальна вартість активів товариства становить 895 637 000 грн, а власний капітал — 598 505 000 грн. Таким чином, документально підтверджена залишкова балансова вартість лише основних засобів — 210 177 000 грн перевищує суму позову 62 030 200 грн у 3,39 рази. Сума забезпечення становить 29,51% від залишкової балансової вартості основних засобів, а різниця між цими показниками становить 148 146 800 грн. Водночас загальні активи товариства становлять 895 637 000 грн, а власний капітал — 598 505 000 грн. Отже, офіційна звітність підтверджує значну майнову базу відповідача та відсутність необхідності зберігати забезпечувальне обтяження саме на найбільш ліквідному й необхідному для виробничого обороту активі — грошових коштах. Офіційний баланс також відображає зростання поточної кредиторської заборгованості за розрахунками з оплати праці з 1 549 тис. грн до 2 382 тис. грн та за розрахунками зі страхування — з 207 тис. грн до 515 тис. грн. Самі по собі ці показники не доводять причинного зв`язку виключно з арештом. Водночас вони мають оцінюватися разом із іншими доказами: Звіт про фінансові результати підтверджує 236 289 тис. грн операційних витрат за шість місяців; після арешту залучено 28 624 100 грн поворотної фінансової допомоги; 31.07.2026 товариство письмово повідомило банк про критичну потребу в обігових коштах; 03.08.2026 банк повідомив вартість кредитного фінансування оборотного капіталу.
Відповідачем до клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим було додано Звіт про оцінку пакету корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, виконаний Приватним підприємством “Профоцінка”, 2026 рік, зі змісту якого вбачається, що загальна ринкова вартість усіх об`єктів нерухомого майна ТОВ “Агро Перемога”, розміщеного у с. Старий Хутір, с. Гамаліївка, с. Березова Лука, с. Свиридівка, с. Юсківці та с. Гиряві Ісківці Полтавської області, становить 68 773 300,00 грн.
Також в матеріалах справи міститься рецензія члена Експертно-Методологічної Ради Київського обласного осередку “ВГО “ВСЕО”, оцінювач (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 3069/2025 від 14.11.202, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 3061/2025 від 14.11.2025, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 3063/2025 від 14.11.2025) на Звіт про оцінку пакету корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, згідно з якою вказаний Звіт виконаний Суб`єктом оціночної діяльності ПП “Профоцінка”, класифікується за ознакою п. 67 НС № 1 як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі – основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Згідно з п.5 вказаного стандарту для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
5.1. Основні засоби
5.1.1. Земельні ділянки.
5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом.
5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.
5.1.4. Машини та обладнання.
5.1.5. Транспортні засоби.
5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
5.1.7. Тварини, які не пов`язані із сільськогосподарською діяльністю.
5.1.8. Багаторічні насадження, які не пов`язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини.
5.1.9. Інші основні засоби.
Відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, до основних засобів відносяться не тільки об`єкти нерухомого майна, а і інші матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт, надання послуг тощо.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що суд першої інстанції застосував до статті 143 ГПК України умову, якої ця норма не містить, з огляду на те, що хоча норма ст.143 ГПК України не встановлює як умову заміни ані доведення зміни обставин, ані спростування правомірності раніше вжитого заходу, ані виникнення нових доказів після постановлення попередньої ухвали, проте дане твердження суперечить висновкам Верховного Суду про застосування ст.143 ГПК України, відповідно до яких саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 березня 2025 року у cправі № 922/2860/24, від 28 травня 2025 року у cправі № 916/4912/24, від 17 травня 2023 року у справі № 464/5457/21 тощо).
По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати, чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
Сторона, яка звертається з заявою про заміну заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з такою заявою.
З цією метою та із урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання належних та достатніх доказів наявності фактичних (змінених) обставин, з якими пов`язується заміна застосованих судом заходів забезпечення позову (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 липня 2025 року у справі № 916/4912/24).
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що ТОВ “Агро Перемога” посилалося не на обставини, що існували станом на 25.05.2026, а на конкретні нові обставини та докази, які виникли вже в умовах дії арешту, зокрема, суд не встановив і не оцінив фінансову звітність станом на 30.06.2026, зважаючи на те, що оцінка фінансового стану відповідача не була предметом дослідження при вирішенні питання про зміну заходів забезпечення позову, з огляду на визначені судом підстави відмови у задоволенні поданої відповідачем заяви.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що суд поклав в основу висновку про недостатність нерухомого майна оцінку, яка не відображає актуального майнового стану товариства, з огляду на наступне.
Відповідно до Звіту про оцінку пакету корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, виконаного Приватним підприємством “Профоцінка”, наданого самим відповідачем до заяви про зміну заходу забезпечення позову, загальна ринкова вартість усіх об`єктів нерухомого майна ТОВ “Агро Перемога” становить 68 773 300,00 грн. Звіт складений у 2026 році.
При цьому, суд відхиляє твердження апелянта про те, що датою оцінки у Звіті ПП “Профоцінка” є 2023 рік; висновок про вартість майна завжди прив`язаний до дати оцінки і відображає ринкову вартість саме станом на цю дату, з огляду на те, що зі змісту висновку вбачається, що датою оцінки є 28.03.2024, та даний висновок був наданий саме ТОВ “Агро Перемога”. Інших даних про ринкову вартість нерухомого майна, ніж та що зазначена в залученому скаржником доказі, матеріали справи не містять.
За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду.
Згідно з положеннями статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стосовно посилання скаржника на те, що суд неправильно використав арешт у справі №917/1064/25 як автоматичну підставу для висновку про неефективність запропонованого заходу, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі № 917/1064/25 було накладено арешт на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” (код ЄДРПОУ 36190829), які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми 13 158 600 грн, а також накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” (код ЄДРПОУ 36190829) загальною вартістю 80 000 000,00 грн.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказане нерухоме майно вже знаходиться під арештом згідно з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі № 917/1064/25, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ “Агро Перемога”.
Суд зазначає, що при використанні механізму заміни заходу забезпечення позову, ініціатор такої заміни повинен належним чином обґрунтовувати підстави заміни такого заходу та застосування іншого заходу забезпечення позову у конкретній справі.
У даному випадку, при зміни заходу забезпечення позову, при повторному накладенні арешту на нерухоме майно ТОВ “Агро Перемога” у даній справі за позовом ОСОБА_1 , між забезпеченнями позову застосованим у справі №917/1064/25 та у справі №917/1286/25 виникатиме конкуренція щодо нерухомого майна за рахунок якого суди забезпечили їх позови, що порушить права ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд не встановив, які саме конкретні об`єкти фактично охоплено ухвалою від 24.10.2025 у справі №917/1064/25, з огляду на те, що у поданому клопотанні не ідентифіковане майно щодо якого відповідач просить здійснити заміну заходу забезпечення позову, з зазначенням його окремої вартості. Так само відсутня ідентифікація майна та вартість кожного об`єкта і у справі №917/1064/25, у зв`язку з чим у суду фактично відсутня можливість встановити дані обставини.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження апелянта про те, що сукупне блокування 85,59% ліквідності Товариства за двома справами є ознакою надмірного забезпечення, з огляду на те, що наявність арешту у справі №917/1064/25 не може бути підставою для відмови у забезпеченні позову в інших судових справах, порушених щодо відповідача.
Враховуючи те, що заявник просить замінити вжитий ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 захід забезпечення позову, а саме, накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога”, які знаходяться на всіх рахунках цього товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 62 030 200,00 грн, на інший захід забезпечення позову – накладення арешту на належне ТОВ “Агро Перемога” нерухоме майно, на яке вже накладено арешт ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі № 917/1064/25, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначений захід забезпечення позову не буде здатний забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову. Натомість чинний засіб забезпечення позову в даній справі – накладення арешту на грошові кошти, належні ТОВ “Агро Перемога”, є адекватним та співмірним із заявленою позовною вимогою, а також сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, в зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” про заміну заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2026 у справі № 917/1286/25 шляхом припинення арешту грошових коштів ТОВ “Агро Перемога” (код ЄДРПОУ 36190829), які знаходяться на всіх рахунках товариства у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах 62 030 200,00 грн, та застосування замість нього іншого заходу забезпечення позову – накладення арешту на належне ТОВ “Агро Перемога” нерухоме майно у межах сукупної вартості 62 030 200,00 грн.
Стосовно посилання відповідача на недотримання строку, встановленого частиною другою статті 143 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.143 ГПК України питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.
Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
24.02.2022 Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Згідно з Рекомендаціями прийнятими Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Колегія суддів зазначає, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” про заміну заходу забезпечення позову надійшло до суду 07.08.2026 (п`ятницю), оскаржувану ухвалу постановлено судом 11.08.2026 (вівторок).
Суд апеляційної інстанції вважає, що постановлення судом ухвали з порушенням встановленого нормами ГПК України строку (1 день), з урахуванням введення воєнного стану в Україні, враховуючи поточну обстановку, що склалася в країні, не є підставою для скасування правильного судового рішення.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).
Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 11.08.2026 у справі №917/1286/25 без змін як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Перемога” залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.08.2026 у справі №917/1286/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 26.10.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя І.В. Тарасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua