Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №922/1457/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Харків Справа № 922/1457/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.;

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№1780Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 у справі №922/1457/26 (повний текст рішення складено та підписано 13.08.2026 суддею Чистяковою І.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем», Волинська область, Луцький район, місто Луцьк,

до Харківської міської ради, м. Харків,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, місто Харків,

про стягнення 1229692,8 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішем» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради про стягнення 1229692,8 грн.

Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Мішем» та Департаментом будівництва та шляхового господарства в Харківській області 24.11.2021 укладено договір про закупівлю робіт №870, роботи виконані на суму 1229692,8 грн, як результат, відбулася фактична передача результату робіт замовнику, результат виконаних робіт фактично перебуває у володінні територіальної громади вже майже 5 років. Позивач звертався з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради у справі №922/1840/24. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024, яким задоволено позовні вимоги, та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову у зв"язку з невиконанням усього обсягу робіт. На даний час виконання додаткового обсягу робіт не видається за можливе. Позивач вважає, що територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради без достатньої правової підстави набула у власність результати виконаних робіт з капітального ремонту вул.Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішем» (підрядник) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник), тому вартість виконаних робіт в сумі 1229692,8 грн має бути стягнута з набувача цього майнового блага – територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1457/26. Ухвалено: справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.06.2026 о 10:00. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, Конституції Майдан, будинок, 7; код ЄДРПОУ 34861610).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 у справі №922/1457/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що Харківська міська рада не є стороною договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 та є неналежним відповідачем за цим позовом. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (Харківської міської ради) про стягнення 1229692,8 грн є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та виключає необхідність надання судом оцінки іншим аргументам учасників справи (подібний за змістом висновок сформульований у пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20). Водночас господарський суд зауважив, що у справі №922/1840/24 між ТОВ «Мішем», як підрядником та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, як замовником вирішено спір щодо заборгованості в сумі 1229692,8 грн за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021. Вказане судове рішення (постанова Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 по справі №922/1840/24) не може бути проігнороване у цій справі №922/1457/26, оскільки воно набрало законної сили і остаточно вирішило спір щодо заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн. Господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі №922/1840/24 підлягають урахуванню через необхідність забезпечення принципу правової визначеності та недопустимості повторного вирішення спору щодо стягнення грошової суми 1229692,8 грн за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, який уже остаточно вирішений судом. При цьому сама лише обставина надання позивачем нового доказу (висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1733-25 від 30.07.2025) не може бути самостійною підставою для ініціювання нового судового спору у справі, спрямованого на повторне вирішення питання щодо існування права стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн з неналежного відповідача (Харківської міської ради). Отже, допущення можливості повторного вирішення спору щодо стягнення 1229692,8 грн за вказаним договором на підставі ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України шляхом пред`явлення нового позову з іншим способом захисту до неналежного відповідача (Харківської міської ради), але фактично з метою досягнення результату, який не було досягнуто під час розгляду справи №922/1840/24, означало б обхід передбаченого процесуальним законом механізму перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, фактичний перегляд остаточного судового рішення поза межами встановленої законом процедури та порушення принципу res judicata, як складової принципу правової визначеності.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішем», подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що між ТОВ «Мішем» та Департаментом будівництва та шляхового господарства в Харківській області 24.11.2021 укладено договір про закупівлю робіт №870, роботи виконані на суму 1229692,8 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, які 28.12.2023 були вручені безпосередньо замовнику. Позивач звертався з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради у справі №922/1840/24. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024, яким задоволено позовні вимоги, та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову у зв"язку з невиконанням усього обсягу робіт. Відповідач стверджує, що гп даний час виконання додаткового обсягу робіт не видається за можливе. Позивач не має процесуальної можливості ініціювати повторний спір з замовником капітального ремонту, оскільки постанова Східного апеляційного господарського суду набрала чинності, касаційний суд відмовив у відкритті провадження у зв`язку з його малозначністю. У зв`язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради про стягнення вартості майна, набутого без достатньої правової підстави. Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що належним відповідачем у цьому спорі є Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, але суд не урахував того, що цей спір не про стягнення коштів за договором, а про повернення майна без достатньої правової підстави. Посилаючись на Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, позивач вважає, що Департамент не міг бути набувачем об`єкта будівництва, майно у власність набула Харківська міська рада. Позивач стверджує, що факт виконання робіт підтверджується: - актами виконаних робіт, які 28.12.2023 вручені безпосередньо замовнику, а також 29.12.2023 направлені засобами поштового зв`язку (отримані 09.01.2024); - відсутністю протягом тривалого строку будь-яких заперечень на вказаний акт, у тому числі заперечення не надані на запити адвоката, які були направлені на адресу замовника; - загальним журналом робіт на об`єкті, актами на закриття прихованих робіт, які підписані у тому числі представником технічного нагляду відповідача; - накладними на придбання товарів для проведення робіт по договору; - висновками проведеної експертизи, тобто на даний час об`єкт будівництва є повністю придатним для використання. Департамент не прийняв завершений об`єкт будівництва в експлуатацію, але фактично територіальна громада почала та продовжує ним користуватись з 2023 року. На думку позивача, Харківська міська рада володіє об`єктом будівництва без достатніх правових підстав, тому саме міська рада є належним відповідачем у справі про повернення безпідставно набутого майна, відтак суд першої інстанції неповно та неправильно оцінив докази, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Також позивач зазначає, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 20 тисяч грн, що ураховує ціну позову, обсяг роботи по справі, кваліфікацію виконавця та інші істотні обставини. Водночас, остаточний обсяг наданих послуг у справі та їх ціна будуть узгоджені з клієнтом після завершення розгляду справи, отже, заявляє про понесені витрати та просить надати строк 5 днів з дня розгляду справи по суті для подання відповідних доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1457/26 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/1457/26.

26.08.2026 матеріали справи №922/1457/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - ТОВ «Мішем» (вх.№1780Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 у справі №922/1457/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2026 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено відповідачу та третій особі строк до 15.09.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву скаржнику. Встановлено учасникам справи строк до 15.09.2026 для подання заяв, клопотань, тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.

15.09.2026 Харківська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала відзив (вх.№10112) на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на умови договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, зазначає, що предметом укладеного між сторонами договору будівельного підряду є результат роботи – закінчені роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації та виконаних у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт, з узгодженим переліком робіт, виконуваних за цим договором, визначеному як 1 робота на загальну вартість 1772362,80 грн. Щодо обставин справи та преюдиційності судового рішення у справі №922/1840/24, то судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами склалися правовідносини з договору будівельного підряду, предметом якого є результат роботи – закінчені роботи відповідно до проектно-кошторисної та тендерної документації. При цьому сторони за взаємною згодою погодили, що весь перелік робіт, виконуваних за цим договором, є 1 робота. Обов`язок щодо оплати виконаних робіт виникає у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником, тому наразі відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт від 24.11.2021 №870 у сумі 1229692,8 грн. Харківська міська рада вважає, що факти, встановлені Східним апеляційним господарським судом у постанові від 22.10.2024, яка набрала законної сили, у справі №922/1840/24, є преюдиційними та не підлягають доказуванню у справі №922/1457/26. Також відповідач вважає, що до правовідносин, які склалися за договором №24.11.2021 №870 між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради та ТОВ «Мішем» не підлягають застосуванню ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами виникли та склалися правовідносини з договору будівельного підряда. Договір №870 про закупівлю робіт від 24.11.2021 підписаний сторонами, чим останні засвідчили про обізнаність щодо прав та обов`язків кожної сторони, тому за відсутності належним чином виконання свого обов`язку за вказаним договором, що є встановленим судом фактом у справі №922/1840/24, посилання позивача про набуття без достатньої правової підстави у власність результату виконаних робіт з капітального ремонту по вул.Борзенка, 7 у м.Харкові, є безпідставними. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати залишити за відповідачем.

17.09.2026 від Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№10199) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення від 03.08.2026 у справі №922/1457/26 ураховано, що відповідно до Положення Департамент є самостійною юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків відповідно до чинного законодавства України, у межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, здійснювати з ними розрахунки, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в суді. Господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні правильно встановив, що Харківська міська рада не є стороною договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021. У справі №922/1840/24, яка має преюдиційне значення для справи №922/1457/26 встановлено, що між сторонами виникли та склалися правовідносини з договору будівельного підряду. Жодного доказу щодо виконання повного обсягу робіт на суму 1772362,80 грн, що мали бути виконані у 2023 році та завершені станом на грудень 2023 року, відповідно до додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору позивачем надано не було. Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради вважає, що застосування до спірних правовідносин ст.1212 Цивільного кодексу України є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки кондикція є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, натомість договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Мішем» на рішення Господарського суду Харківської області віл 03.08.2026 у справі №922/1457/26 та залишити рішення господарського суду у даній справі без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем», адвоката Годунова В.С., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, задоволено. Ухвалено: судове засідання 01.10.2026 о 12:00 год. та усі подальші судові засідання у справі №922/1457/26 проводити за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем», адвоката Годунова В.С., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 01.10.2026, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, проти вимог апеляційної скарги заперечували, вважають її безпідставною та необґрунтованою з підстав, зазначених у відзивах на апеляційну скаргу. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Після заслуховування правової позиції сторін у судовому засіданні 01.10.2026 оголошено перерву до 14.10.2026 до 17:00 год, про що винесено протокольну ухвалу суду.

12.10.2026 від ТОВ «Мішем» через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (вх.№11123) у даній справі, в яких зазначає, що під час попереднього судового засідання одним з обговорюваних питань була можливість/неможливість ТОВ «Мішем» виконати додатковий обсяг робіт. З матеріалів справи убачається, що верхній шар асфальтобетонного покриття влаштований, отже, виконання додаткових робіт є неможливим з технічної точки зору. Водночас, з юридичної точки зору це також неможливо. На веб-ресурсі «Прозорро» замовником ще у 2024 році розміщено повідомлення про розірвання договору, отже, замовник самостійно створив умови для припинення зобов`язань за договором. Просить долучити до справи вказаний звіт, вважати цей доказ загальновідомим, оскільки він розміщений на публічному онлайн-майданчику), урахувати вказані дії замовника під час розгляду апеляційної скарги. Водночас, ця обставина не є додатковою підставою позову, яку апеляційний суд не може розглядати в силу частини 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ще в суді першої інстанції серед іншого, у тому числі з огляду на принцип добросовісності сторін господарських правовідносин, мали довести, як фактичну, так і юридичну можливість виконання позивачем додаткового обсягу робіт, водночас такі обставини вони не доводили, пославшись лише на формальну невідповідність обсягів виконання робіт договірній ціні. До вказаних пояснень позивачем надано копію звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-10-04-005571-b (дата формування звіті: 12.01.2024).

У судовому засіданні 14.10.2026, яке проходило в режимі відеоконференції, провадження у справі продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Представник позивача підтримав заявлене у додаткових поясненнях у справі клопотання про долучення нового доказу та просив урахувати наданий звіт про виконання договору про закупівлю UA-2021-10-04-005571-b (дата формування звіті: 12.01.2024) під час розгляду апеляційної скарги.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заперечували проти задоволення клопотання, оскільки сплив строк для подання доказів у справі, а вказаний доказ не надавався позивачем до суду першої інстанції.

Розглянувши клопотання позивача про долучення нового доказу, заявлене у додаткових поясненнях у справі, колегія суддів зазначає таке.

Учасники справи повинні подавати всі наявні у них докази разом із позовною заявою, відзивом або відповіддю на відзив (ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ст.119 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі саме тих доказів, що містилися в матеріалах справи на момент ухвалення такого рішення та оцінка яким була надана судом першої інстанції. Лише у виняткових випадках (частина 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України), суд апеляційної інстанції може прийняти докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що новий доказ (звіт про виконання договору про закупівлю UA-2021-10-04-005571-b (дата формування звіті: 12.01.2024), який роздрукований з сайту «Прозорро», існував на момент прийняття оскаржуваного судового рішення від 03.08.2026 у даній справі, однак до суду першої інстанції сторонами не подавався, позивач вказаними у додаткових поясненнях обставинами, з посиланням на новий доказ, позовні вимоги у даній справі не обґрунтовував, що не заперечується останнім. Разом з цим, доказ подано у порушення строків, встановлених ст.80, 269 Господарського процесуального кодексу України та судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 31.08.2026 у справі №922/1457/26, в якій, зокрема, сторонам надано строк до 15.09.2026 для подання заяв, клопотань тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам справи. Обов`язок довести, чому доказ не міг бути поданий раніше, лежить виключно на тій стороні, яка його подає.

Отже, такий доказ не надавався на момент вирішення відповідного спору в суді першої інстанції, а позивач не довів винятковості випадку для прийняття нового доказу у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття такого доказу, а рішення суду першої інстанції переглядається без урахування наданого позивачем нового доказу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами існували договірні відносини щодо договору будівельного підряду, а саме:

24.11.2021 між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішем» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №870, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту вул.Борзенка,7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проєктно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування робіт - Капітальний ремонт вул.Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9- Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг). Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються відповідно до проєктно-кошторисної документації. 1 робота.

За умовами пункту 1.3 договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить 1772362,80 грн (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі триста шістдесят дві грн 80 коп.), в тому числі ПДВ- 295393,80 грн (двісті дев`яносто п`ять тисяч триста дев`яносто три грн 80 коп.).

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки здійснюються у формі після оплати протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1 договору, у разі, якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника.

Замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника (пункт 4.7 договору).

Згідно з пунктом 4.10 договору фінансування робіт здійснюється у 2021 році згідно з «Програма розвитку і реформування житлового-комунального господарства м.Харкова на 2011-2025 р.р.», затвердженою рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 №328/10 (зі змінами) і складає 9987,60 грн, в т.ч. ПДВ 1664,60 грн, за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади.

За умовами пункту 4.11 договору джерело фінансування – кошти бюджету Харківської міської територіальної громади.

Місцем виконання робіт є: 61177, Україна, Харківська область, місто Харків, вул. Борзенка, 7 (пункт 5.2 договору).

У пункті 5.7 договору сторони погодили, що приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об`єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами Загальних умов, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 №668, постанови КМУ №461 від 13.04.2011 та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об`єктів в експлуатацію.

Відповідно до пунктів 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3.1 договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. Приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3). Своєчасно та повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Згідно з підпунктом 6.4.4.1 договору підрядник має право своєчасно та повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 11.2 договору зміни до договору здійснюються згідно з діючим законодавством України з обов`язковим складанням письмової додаткової угоди.

Відповідно до пункту 11.3 договору замовник сплачує підряднику за виконані роботи у разі розірвання договору у зв`язку з припиненням ремонту, у т.ч. шляхом консервації або ліквідації незавершеного ремонту.

Розділом ХІІ передбачено, що невід`ємною частиною договору є: договірна ціна; календарний графік виконання робіт; план фінансування будівництва.

Додатками до договору «Договірна ціна» сторони погодили виконання робіт у 2021-2022 році на суму 1772362,80 грн, у тому числі будівельних робіт - 1474243,00 грн, інших витрат -298119,80 грн. Вказані додатки складені на підставі проектно-кошторисної документації, а саме, локальних кошторисів на будівельні роботи, відомостей ресурсів, розрахунків загально - виробничих витрат, розрахунків коштів на покриття додаткових витрат, розрахунків кошторисного прибутку та адміністративних витрат.

Пунктом 5.1 у редакції додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору визначено, що строк виконання робіт до 31.12.2023, початок робіт листопад 2021, завершення робіт: грудень 2023 згідно з графіком виконання робіт.

Пунктом 10.1 у редакції додаткової угоди №2 від 17.11.2022 договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Невід`ємною частиною цього договору є: договірна ціна, календарний графік виконання робіт, план фінансування будівництва (розділ XII договору).

Договірна ціна визначена сторонами у сумі 1772362,80 грн, у тому числі будівельних робіт 1474243, 00 грн, інші витрати 298119,80 грн.

Згідно з календарним графіком виконання робіт з капітального ремонту вул.Борзенка, 7 (додаток №2 до додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору) загальна вартість робіт за договірною ціною та кошторисна вартість становить 1772362,80 грн.

Відповідно до плану фінансування будівництва (додаток №3 до додаткової угоди №2 від 17.11.2022 до договору) виконання робіт (капітальний ремонт вул.Борзенка, 7) за 2023 рік становить 1772362,80 грн.

Позивач стверджує, що роботи по договору виконані на суму 1229692,8 грн, що підтверджується: - актами виконаних робіт, які 28.12.2023 вручені безпосередньо замовнику, а також додатково 29.12.2023 направлені засобами поштового зв`язку (отримані 09.01.2024); - відсутністю протягом тривалого строку будь-яких заперечень на вказаний акт, в тому числі вказані заперечення не надані на запити адвоката, які були направлені на адресу замовника; - загальним журналом робіт на об`єкті, актами на закриття прихованих робіт, які підписані в тому числі представником технічного нагляду відповідача; - накладними на придбання товарів для проведення робіт по договору; - висновком експерта №1733-25 за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи, який складено 30.07.2025.

За твердженням позивача, відбулася фактична передача результату робіт замовнику, результати виконаних робіт фактично перебувають у володінні територіальної громади вже майже 5 років.

27.05.2024 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1840/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» заборгованість за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн, а також суму судового збору у розмірі 14756,31 грн.

Постановою Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24 апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/1840/24 скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» на користь Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 27668,08 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

У постанові Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24, зокрема, зазначено: «між сторонами виникли та склалися правовідносини з договору будівельного підряду. Таким чином, колегія суддів вважає, що обов`язок щодо сплати виконаних робіт виникає у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником, тому наразі відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн. Колегією суддів встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено авансові чи поетапні проміжні платежі, а також не передбачено обов`язку замовника прийняти окремі етапи та/або окремі види робіт, виконані до повного виконання підрядником всього визначеного проектно-кошторисною документацією обсягу робіт. Положення договору підряду про те, що виконані роботи приймаються на підставі актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (пункт 4.1), на підставі яких замовник здійснює оплату (пункт 4.2), ураховуючи норму статей 854, 875, 879 Цивільного кодексу України, не кореспондують обов`язку останнього оплатити відповідну частину виконаних робіт. Такий порядок оплати не був узгоджений сторонами умовами договору. Колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки роботи, передбачені в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н, б/д є лише частиною робіт, передбачених пунктами 1.1, 1.2, 5.2 договору №870 від 24.11.2021, позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі виконаних робіт, а відповідач відповідно до приписів статті 612 Цивільного кодексу України не є таким, що прострочив оплату виконаних позивачем робіт за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021. Отже, це свідчить про передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1229692,8 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021. Таким чином, колегія суддів вважає, що обов`язок щодо сплати виконаних робіт виникає у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником, тому наразі відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, постанова Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24 набрала законної сили 22.10.2024.

Згідно з частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обґрунтовуючи позов у даній справі №922/1457/26, позивач зазначає, що відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1733-25 від 30.07.2025 та долучених до нього документів, журналу виконаних робіт, актів про закриття прихованих робіт роботи на об`єкті завершені повністю, виконання додаткового обсягу робіт не видається за можливе. Позивач вважає, що через недобросовісні дії замовника та сумнівне з точки зору законності, справедливості рішення суду у справі №922/1840/24 порушуються права та законні інтереси позивача. Як вказано позивачем, він не має процесуальної можливості ініціювати повторний спір з замовником капітального ремонту, оскільки касаційний суд відмовив у відкритті провадження у зв`язку з його малозначністю. Позивач вважає, що територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради без достатньої правової підстави набула у власність результати виконаних робіт з капітального ремонту вул.Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішем» (підрядник) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник), тому вартість виконаних робіт у сумі 1229692,8 грн має бути стягнута з набувача цього майнового блага – територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Зі змісту положень ст.15, 16 Цивільного кодексу та ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України убачається, що задоволення позовної вимоги узалежнюється від доведення позивачем (ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України) та встановлення судом такої сукупності обов`язкових елементів: наявність та належність позивачеві захищуваного суб`єктивного права (легітимного інтересу) (а) порушення (невизнання або оспорювання) такого права чи інтересу з боку визначеного відповідача (б) та належність і ефективність обраного способу судового захисту (в). Недоведеність або відсутність будь-якого з вказаних елементів зумовлює відмову у задоволені позову.

Спір у даній справі полягає у стягненні вартості виконаних робіт з капітального ремонту вул.Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) за договором №870 від 24.11.2021, укладеним між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, з набувача цього майнового блага -Харківської міської ради на підставі ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, що передбачає, зокрема, встановлення таких обставин позадоговірних відносин: - зменшення майна позивача, - одночасне збільшення майна відповідача – набувача за рахунок позивача, - відсутність правових підстав для цього або, якщо така підстава згодом відпала.

З огляду предмет та підстави позову, а також встановлені фактичні обставини справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, спірним є питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення позивачу спірної суми грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sinecausa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19.

Конструкція частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача майна, що набуто поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї, якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна. Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

У разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава у правомірному порядку припинена. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, Верховним Судом у постанові від 04.02.2026 у справі №202/4756/15.

Верховним Судом у постанові від 20.09.2024 у справі №628/1203/19 зроблено висновок, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Як правильно встановлено господарським судом, 24.11.2021 між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішем» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №870, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту вул.Борзенка,7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проєктно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Сторонами вказаного договору є Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішем», між якими виникли та склалися правовідносини з договору будівельного підряду.

Отже, твердження позивача про те, що територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради без достатньої правової підстави набула у власність результати виконаних робіт з капітального ремонту вул.Борзенка, 7 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішем» (підрядник) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник), є безпідставними.

Посилання позивача про те, що він не має процесуальної можливості ініціювати повторний спір з замовником капітального ремонту - Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, оскільки постанова Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24 про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн набрала законної сили, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки, як зазначено вище, у справі №922/1840/24 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову через передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1229692,8 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, строк дії договору закінчився 23.12.2023, як зазначає позивач у позові, апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до суду апеляційної інстанції, посилаючись на висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1733-25 від 30.07.2025 та долучених до нього документів, журналу виконаних робіт, актів про закриття прихованих робіт, на даний час роботи на об`єкті завершені повністю, виконання додаткового обсягу робіт не видається за можливе.

Отже, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з метою реалізації свого права на судовий захист у межах договірних правовідносин, що склалися між ним та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, за наведення інших підстав та надання нових доказів в обґрунтування заявлених вимог.

При цьому колегія суддів зазначає, що у цивільному чи господарському процесі діє принцип Jura novit curia - «суд знає закони», тому має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних відносин, навіть, якщо позивач у ній помилився (Велика Палата Верхоівного Суду у справі №662/397/15-ц від 08.06.2021).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №278/2111/23 вказав, що застосування судом принципу jura novit curia («суд знає закони») не є безмежним. Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача; з іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд, як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін, яких не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Водночас, за сталою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2019 у справі №910/7122/17, що підтверджена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/22, «за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем».

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі (позивачами та відповідачами) можуть бути фізичні та юридичні особи.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача /співвідповідача до участі у справі.

Водночас, установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть, якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та, яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі №907/825/22.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (підпункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі №304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі №907/825/22.

На підставі положень ст.14, частини 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у даному випадку не може самостійно «перекваліфікувати» заявлені позивачем вимоги у порядку ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, застосувавши примушення до виконання договірного зобов`язання та стягнення заявленої суми заборгованості за договірними правовідносинами, адже позивачем у даній справі визначено відповідачем Харківську міську раду, яка не є стороною спірного договору (не є належним відповідачем у договірному спорі), а суд не може самостійно змінити відповідача або стягнути кошти з особи, яка не вказана у позові як відповідач, навіть, якщо бачить, що у даному випадку за наявних договірних правовідносин між ТОВ «Мішем» та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, вимоги повинні бути пред`явлені про стягнення заборгованості за договором саме до Департаменту, відтак, пред`явлені не до тієї особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, який, посилаючись на Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 №7/20 (зі змінами), зазначив, що саме Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, який є стороною договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 та самостійною юридичною особою, набуває прав та зобов`язань за цим договором. Аналогічний висновок викладено у постанові Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24, в якій зазначено, що обов`язок щодо сплати виконаних робіт за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 виникає саме у Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. Натомість, Харківська міська рада не є стороною договору про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 та є неналежним відповідачем за цим позовом.

Отже, оскільки спір виник з виконання договірних правовідносин, а спірна сума грошових вимог заявлена до стягнення з відповідача за наявності правової підстави, то ці кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, господарський суд правильно зазначив, що судове рішення (постанова Східного апеляційного господарський суду від 22.10.2024 у справі №922/1840/24) набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021 у сумі 1229692,8 грн та підлягає урахуванню за необхідності забезпечення принципу правової визначеності та недопустимості повторного вирішення спору щодо стягнення грошової суми 1229692,8 грн за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Подібні за змістом висновки про застосування принципу res judicata наведені у постанові об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15.

Водночас, суд звертає увагу, що у справі №922/1840/24 суд відмовив у задоволенні позову через передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1229692,8 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт №870 від 24.11.2021, що не позбавляє його права за наведення інших підстав (у разі, якщо обставини, що досліджувались судом, змінились) та надання нових доказів в обґрунтування заявлених вимог, звернутись до суду з метою реалізації свого права на судовий захист.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про те, що стягнення коштів у порядку ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України з Харківської міської ради на користь позивача за спірним договором будівельного підряду, укладеним між Департаментом як замовником та ТОВ «Мішем» як підрядником, є неправомірним, оскільки Харківська міська рада не є стороною цього договору та відсутні підстави для кондикційного збагачення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування судового рішення, та жодним чином не спростовують встановлені господарським судом обставини, отже, заявник апеляційної скарги не обґрунтував та не довів порушення застосування господарським судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 у справі №922/1457/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.10.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза