Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: перевезення, транспортного експедирування, з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №918/848/26
Суддя: Маціщук А.В.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Справа № 918/848/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Василишин А.Р.
суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Степанчук С.Ю.
за участю представників сторін:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» - не з`явився
відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України»
на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 р.
постановлене у м. Рівне, повний текст складено 11.08.2026 р.
у справі № 918/848/26 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія»
до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України»
про стягнення 748 227,83 грн. заборгованості з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат і пені
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення від 11.08.2026 р. у справі № 918/848/26 Господарський суд Рівненської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» та ухвалив про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» 632686,07 грн. заборгованості, 67610,93 грн. пені, 25393,85 грн. інфляційних втрат, 22536,98 грн. 10 % річних та 4489,37 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 632686,07 грн. заборгованості.
Посилається на норми ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу Україниіа зазначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості.
Також зауважує, що суд першої інстанції не надав можливості відповідачу на захист своїх інтересів у судовому засіданні 11.08.2026 р. та реалізації принципу змагальності сторін.
Звертає увагу, що відкладення розгляду справи є дискреційним повноваженням суду, правом, а не обов`язком суду та передбачена процесуальним законом можливість учасника справи подавати заяви/клопотання не є безумовною підставою для задоволення таких. Разом з тим вважає, що відповідач був позбавлений розумної можливості ефективно представляти свою справу, будучи поставленим в істотно невигідне становище порівняно з опонентом.
Просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 р. у справі № 918/848/26 повністю і ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в частині стягнення 632686,07 грн. заборгованості.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника, вважає їх безпідставними та такими, що зводяться виключно до незгоди з ухваленим судом першої інстанції рішенням.
Зазначає, що апеляційна скарга зводиться виключно до цитування норм законодавства і не містить жодного посилання щодо неправомірності рішення суду першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив правомірне рішення щодо стягнення з відповідача 67610,93 грн. пені, 25393,85 грн. інфляційних втрат та 22536,98 грн. 10% процентів річних, яке ґрунтується на поданих сторонами доказах та враховує усталену практику Верховного Суду у питання про зменшення неустойки судом.
Також пояснює, що станом на дату подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, по-перше, усі заяви по суті сторонами були подані, додаткових заяв, в межах строку, встановленого судом, від сторін не надходило, по друге, відповідачем було подано відзив з поясненнями по суті вимог, а отже необхідності у відкладенні розгляду справи не було, натомість були достатні підстави для розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення.
Зауважує, що сам факт того, що відповідач не був представлений у судовому засіданні представником, зокрема, через зайнятість останнього в інших судових процесах, не спростовує висновків суду першої інстанції під час ухвалення рішення суду, не змінює факту неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та не є підставою для скасування рішення суду.
Просить апеляційну скаргу ДП «ДГ «Тучинське» ІСГ Західного Полісся НААН України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 р. у справі № 918/848/26 без змін.
02.10.2026 р. скаржник/відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що відповідач уклав договір з адвокатом Лунеговим О.О. про представництво інтересів в апеляційному суді у даній справі лише 02.10.2026 р., а тому адвокат Лунегов О.О. ще не мав часу, щоб ознайомитися із матеріалами справи та погодити правову позицію із відповідачем. Крім того, адвокат Лунегов О. О. 06.10.2026 р. о 14:00 год. буде брати участь в Вінницькому міському суді Вінницької області у справі № 127/29736/26, про притягнення Гриневич К.С. до адміністративної відповідальності, у якій адвокат Лунегов О.О. є її захисником. До клопотання доданий витяг з порталу «Судова влада України» про те, що у Вінницькому міському суді Вінницької області 06.10.2026 р. о 14:00 відбудеться розгляд справи № 127/29736/26, у якій захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є Лунегов О.О.
05.10.2026 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» подав заперечення на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, де зазначає, що відповідач жодним чином не доводить неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, що надає суду право розглядати справу за відсутності представників сторін, які були належним чином та завчасно повідомленні про дату та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги.
Одночасно позивач просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника ТОВ «Зернова транспортна компанія» за наявними матеріалами.
Сторони не забезпечили явку представників у судове засідання 06.10.2026 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 113-114 у т.1/.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхиляє його з урахуванням такого.
В суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до норм ст.270 ГПК України. Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини будуть визнані судом поважними.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
В даному випадку відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 114 у т.1/.
Відповідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження і призначення справи до розгляду від 14.09.2026 р. апеляційний суд не визнав обов`язковою явку представників сторін.
Разом з тим, відповідно до норм ст. 56 Господарського процесуального кодексу України коло представників юридичних осіб у господарському судочинстві не є обмеженим, і відповідач жодним чином не доводить неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, так само як і неможливість розгляду справи без участі представника відповідача.
Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника відповідача підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, тоді як таких пояснень апеляційному суду не надано.
Отже, причиною неявки представника відповідача до суду апеляційної інстанції є надання представником переваги участі в іншій справі; відповідачем не доведено неможливість участі в судовому засіданні іншого представника або неможливість розгляду справи без участі відповідача; явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція скаржника викладена в апеляційній скарзі, тобто - доведена апеляційному суду.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи є можливим у даному судовому засіданні без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
11.12.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" як виконавець та Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» як клієнт уклали договір організації залізничних перевезень № 11/12/2025-МГ /а.с. 13 – 16 у т.1/, згідно з п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів зазначених клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним договором і погоджених із клієнтом.
Згідно з п. 3.1 договору вартість (ціна) послуг за кожною заявкою клієнта визначається і фіксується сторонами в окремій додатковій угоді до договору, згідно попередньо погоджених договірних тарифів, і вказується в рахунках.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата клієнтом здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в наступній пропорції: - 70% в якості передоплати згідно виставленого рахунку; - 30% вартості, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу в пункт призначення.
Згідно з п. 4.4 договору за результатами кожного перевезення сторони погоджують і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг. Неповернення клієнтом спрямованого йому для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг або не надання письмових заперечень по ньому в 5 (п`яти) денний строк від дня одержання, визначається сторонами як згода клієнта з актом виконаних робіт/наданих послуг (підписання акту виконаних робіт/наданих послуг Клієнтом без заперечень).
Відповідно до п. 5.1. договору за прострочення в оплаті рахунків виконавця по Договору клієнт додатково оплачує штрафні санкції – пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з п. 5.10. договору у разі якщо клієнт прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, клієнт зобов`язаний на вимогу виконавця сплатити виконавцю суму боргу, а також десять процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026 р., а в частині розрахунків – до повного їх завершення та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після вступу договору в чинність всі попередні переговори, попередні документи і переписка по ньому вважаються недійсними.
29.12.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" та Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» уклали додаткову угоду № 1 до договору організації залізничних перевезень від 11.12.2025 р. № 11/12/2025-МГ /а.с. 16 зв. у т.1/ у якій погодили продукцію, її кількість та вартість її перевезення.
Договір та додаткова угода до нього підписані представниками ТОВ "Зернова транспортна компанія" та ДП «ДГ "Тучинське" ІСГЗП НААН України» і скріплені печатками юридичних осіб.
На виконання договору організації перевезень від 11.12.2025 р. № 11/12/2025-МГ ТОВ "Зернова транспортна компанія" надало для ДП «ДГ "Тучинське" ІСГЗП НААН України» послуги з організації залізничних перевезень на загальну суму 1620003,63 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт /а.с. 17 – 20 у т.1/.
Згідно з платіжними інструкціями Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" 19.02.2026 р. 910467,56 грн. та 09.04.2026 р. 76850,00 грн., всього - 987317,56 грн. /а.с. 23 у т.1/.
Доказів оплати решти вартості наданих послуг на суму 632686,07 грн. матеріали справи не містять.
Отже, колегією суддів встановлено, що на умовах договору організації залізничних перевезень від 11.12.2025 р. № 11/12/2025-МГ між сторонами виникли правовідносини з транспортного експедирування, які врегульовані нормами глави 63, 65 ЦК України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено обов`язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Згідно з нормами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги не виконало, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення 632686,07 грн. заборгованості. Одночасно позивач просив стягнути з відповідача на підставі п. 5.1 договору 67610,93 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за період прострочення з 26.02.2026 р. по 06.07.2026 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 5.10 договору 22536,98 грн. 10% річних, нарахованих за період прострочення з 26.02.2026 р. по 06.07.2026 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості та 25393,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з березня по травень 2026 року з урахуванням конкретних періодів заборгованості.
Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» у відзиві на позовну заяву зазначало про підстави для зменшення неустойки та просило суд задоволити позовні вимоги частково шляхом стягнення 632 686,07 грн. заборгованості.
Судом встановлено і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати наданих послуг. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 632686,07 грн. заборгованості сторонами не оспорюється. Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 67610,93 грн. пені, 22536,98 грн. 10% річних та 25393,85 грн. інфляційних втрат.
Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги про застосування відповідальності у вигляді пені та відсотків річних ґрунтуються на умовах договору - так, за умовами п. 5.1 погоджено сплату штрафних санкцій – пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а за умовами п.5.10 договору погоджено про обов`язок клієнта сплатити виконавцю десять процентів річних від простроченої суми.
Судами виконана перевірка розрахунків і встановлено, що періоди прострочення позивачем визначені вірно, і вимоги про стягнення 67610,93 грн. пені, 22536,98 грн. 10% річних та 25393,85 грн. інфляційних втрат ґрунтуються на розрахунку, який є арифметично правильним.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції виснував, що відповідач не довів наявність виключних обставин, які б надавали суду підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, і колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Судова практика щодо застосування ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.
Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Колегія суддів відзначає, що за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, зменшення суми належної до стягнення неустойки є прерогативою суду, але не обов`язком. Зменшення належної до стягнення неустойки можливе за виняткових обставин, про що зазначено вище.
Звертається увага, що відповідач Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» як у відзиві на позовну заяву так і у апеляційній скарзі не наводив доводів про наявність виняткових обставин для зменшення пені та не подавав жодних доказів у відповідності до норм ст. 74, 76 – 78 ГПК України на підтвердження таких виняткових обставин.
За таких встановлених обставин колегія суддів висновує, що під час розгляду даної справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідач/скаржник не навів, і суд не встановив виняткових обставин для зменшення пені, тоді як значного перевищення розмір збитків (заборгованості, яка є прямими збитками кредитора) не встановлено. Тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.
Також, як зазначено вище, позивач правомірно заявив до стягнення 25393,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з березня по травень 2026 року з урахуванням конкретних періодів заборгованості. Відповідач проти строків нарахування не заперечує.
Виходячи із норми ст.625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а - особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6- 38цс11).
Стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 5.10. договору. Натомість питання щодо наявності підстав для зменшення розміру відсотків річних вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин, якими обумовлене таке зменшення. Натомість відповідач не навів обставин, які мали б оцінюватись судом як підстави для зменшення як пені так і 10 % річних, тому відсутні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в такій частині, про що зазначено вище.
Що стосується інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. З огляду на наведене доводи відповідача про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення 25393,85 грн. інфляційних втрат є безпідставними.
Аналогічні правові висновки щодо неможливості зменшення інфляційних втрат викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.
При цьому колегія суддів оцінює як необґрунтовані доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав можливості відповідачу на захист своїх інтересів у судовому засіданні 11.08.2026 р. та реалізації принципу змагальності сторін.
Так, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів судом. Серед основних засад господарського судочинства – рівність і змагальність учасників процесу, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до норм ст.42 ГПК України права учасників справи кореспондуються із обов`язками.
Відповідно до норм ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що ухвалою від 13.07.2026 р. Господарський суд Рівненської області відкрив провадження у справі № 918/848/26, ухвалив про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.08.2026 р.
Відповідач Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії Аграрних Наук України» отримало таку ухвалу 13.07.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 33 у т.1/.
27.07.2026 р. подало відзив на позовну заяву в якому просило позов задоволити лише в частині стягнення 632686,07 грн./а.с. 43 – 45 у т.1/.
10.08.2026 р. відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю представника відповідача адвоката Лунегова О.О. в інших судових справах.
Відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції мотивовано виснував, що відкладення розгляду справи є дискреційним повноваженням суду, правом, а не обов`язком суду і передбачена процесуальним законом можливість учасника справи подавати заяви/клопотання не є безумовною підставою для задоволення таких. Суд зазначив, що процесуальним законом не передбачено обов`язку суду відкладати розгляд справи у зв`язку з надмірною зайнятістю адвоката, тоді як інших поважних підстав для відкладення розгляду справи по суті заявник не навів. Також суд врахував, що зібраних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та зазначає, що умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Також колегія суддів зауважує, що неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника відповідача підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, тоді як таких пояснень не надано ні суду першої інстанції в клопотанні про відкладення розгляду справи, ні апеляційному суду в апеляційній скарзі.
Отже, причиною неявки представника відповідача до суду першої інстанції було надання представником переваги участі в іншій справі; відповідачем не доведено неможливість участі в судовому засіданні іншого представника або неможливість розгляду справи без участі відповідача; явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція відповідача викладена в відзиві на позовну заяву, тобто - доведена суду першої інстанції.
Враховано при цьому, що, як вбачається з протоколу судового засідання від 11.08.2026 р. та змісту оскаржуваного рішення, розгляд справи № 918/848/26 у суді першої інстанції відбувся за відсутності обох сторін. Отже, жодна із сторін не мала переваг у представленні своєї позиції перед судом першої інстанції.
Підсумовуючи, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції з достатньою обґрунтованістю відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і порушення принципу змагальності сторін не встановлено.
Підсумовуючи викладене за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 р. у справі № 918/848/26 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 р. у справі № 918/848/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 918/848/26 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений 23.10.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua