Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/4029/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 904/4029/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 29.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 (повний текст складено 01.05.2026)

у справі №904/4029/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Східний офіс Держаудитслужби

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 2 269 027,75 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі, позивач) звернулося до господарського суду з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум», в якому просило суд:

- визнати недійсними Додаткові угоди від 17.08.2022 №2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 №4, від 01.01.2023 № б/н до Договору від 11.02.2022 №44/22, укладеного між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» безпідставно отримані кошти в сумі 2 269 027,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому з огляду на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними, а зайво сплачені кошти підлягають поверненню.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17.08.2022 №2 до договору від 11.02.2022 №44/22 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум».

Визнано недійсною додаткову угоду від 06.10.2022 №3 до договору від 11.02.2022 №44/22 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум».

Визнано недійсною додаткову угоду від 07.10.2022 №4 до договору від 11.02.2022 №44/22 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум».

Визнано недійсною додаткову угоду від 01.01.2023 №б/н до договору від 11.02.2022 №44/22 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум».

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на користь Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» грошові кошти в сумі 2 269 027,75 грн та 44 771,42 грн судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач є замовником в розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому на спірні правовідносини сторін поширюється дія цього Закону.

Досліджуючи питання правомірності укладення додаткової угоди №2 від 17.08.2022, суд установив, що за вказаною додатковою угодою збільшення ціни на одиницю спірного товару відбулось у межах 10%. Водночас, врахувавши позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 11.02.2026 у справі № 925/1282/23, від 28.01.2026 у справі № 925/783/24, суд зазначив, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Усупереч умовам Договору відповідачем не дотримано вимог щодо надання обґрунтування необхідності внесення змін до договору та документального підтвердження факту збільшення ціни в період між укладенням договору і укладенням додаткової угоди №2, не зазначено та не доведено неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що додаткова угода №2 від 17.08.2022 укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає визнанню недійсною.

У подальшому сторонами укладено три додаткові угоди (від 06.10.2022, 07.10.2022, 01.01.2023) до основного правочину, за якими поступово збільшено вартість електричної енергії на 32,06 % від початкової ціни договору.

З огляду на те, що додаткова угода №2 від 17.08.2022 визнана судом недійсною, то в силу приписів статті 216 Цивільного кодексу України остання не створює юридичних наслідків. Тому при наданні оцінки змісту додаткової угоди №3, а також наступних додаткових угод, на предмет її відповідності вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відсоткове співвідношення збільшення ціни за кожною додатковою угодою слід обчислювати від ціни товару, визначеної у договорі.

Суд установив, що додаткові угоди №3 від 06.10.2022, №4 від 07.10.2022 та №б/н від 01.01.2023 укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись до позивача з пропозиціями внести відповідні зміни до договору (додаткові угоди № 3 та № 4), надавав Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати. Однак, вказані висновки не підтверджують коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди №3 в порівнянні з датою підписання додаткової угоди №2, та відповідно коливання на дату укладення додаткової угоди №4 у порівнянні з датою підписання додаткової угоди №3. Аналогічно не обґрунтовано коливання ціни щодо додаткової угоди від 01.01.2023.

Більше того, додаткові угоди №3 та №4 укладені з різницею в 1 день, що не відповідає приписам п. 5.6.2 договору, в якому сторони погодили, що зміна ціни за одиницю товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, встановленого у п. 5.8. договору та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення цього договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №3 від 06.10.2022, №4 від 07.10.2022, №б/н від 01.01.2023 також підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 2 269 027,75 грн, то суд їх задовольнив, оскільки недійсність додаткових угод №2, №3, №4, № б/н від 01.01.2023 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, а саме з розрахунку 3,61199999745 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії, відповідач поставив, а позивач прийняв електричну енергію у кількості 3225491 кВт/год. Враховуючи умови договору, позивач мав сплатити за отриману електричну енергію 11650473,48 грн (3,61199999745 грн *3225491 кВт/год). У той же час, як вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивачем сплачено за поставлену електроенергію грошові кошти у розмірі 13944691,24 грн. Відповідно кошти у сумі 2294217,76 грн отримані відповідачем безпідставно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 19.05.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідач наголошує на такому:

- редакцією Договору, розробленого та опублікованого позивачем, у складі тендерної документації, АТ «Дніпровська ТЕЦ» визначило можливість змінювати ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до Договору за результатами переговорів сторін;

- Господарським судом міста Києва не було враховано відсутність у матеріалах справи доказів та розрахунку позивача, що сторонами при укладенні оскаржуваних додаткових угод було порушено вимоги Додатку №2 до Договору Порядку визначення вартості електричної енергії;

- Додаткова угода від 01.01.2023 укладена на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку із збільшенням регульованого тарифу на передачу. У матеріалах справи міститься постанова НКРЕКП від 21.12.2022 №1788, якою ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» з 01.01.2023 по 31.03.2023 встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 380,28 грн/МВт*год (без врахування ПДВ). Тобто Додаткова угода від 01.01.2023 укладалася в результаті зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що є регульованими нормативно. При цьому у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову позивач обґрунтовує підставу для визнання такої Додаткової угоди від 01.01.2023 недійсною «якою порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату)». Відповідно, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення така обставина не була врахована, а відповідно було порушено пункт 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України;

- в оскаржуваному рішенні встановлено, що у підготовчому засіданні 05.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову. Однак, Господарським судом міста Києва не були враховані обґрунтування, викладені скаржником у запереченнях на заяву про зміну предмета позову щодо одночасної зміни позивачем предмету та підстав позову. З аналізу змісту заяви про зміну предмету позову від 16.02.2026 вбачається, що позивач замінив як одні позовні вимоги іншими (замінив Додаткову угоду б/н від 30.12.2022 на Додаткову угоду б/н від 01.01.2023), так і правову підставу заявленої майнової вимоги зі стягнення «втрат фінансових та майнових ресурсів» на стягнення «безпідставно отриманих коштів»;

- в обґрунтування стягнення «втрат фінансових та майнових ресурсів» позивач вказав статті 16, 215, 216 Цивільного кодексу України (недійсності правочину, правові наслідки недійсності правочину). Однак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався частиною 1 статті 1212 та пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, таким чином змінивши норми права, обрані позивачем для захисту порушеного права;

- позовна заява та додатки до неї не містять розрахунку із посиланням на додані докази того, скільки коштів було сплачено за кожною оскаржуваною додатковою угодою. Наведене свідчить про недотримання позивачем пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, що не було враховано Господарським судом міста Києва;

- АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» не є замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», отже положення вищенаведеного Закону не застосовуються до Договору від 11.02.2022 №44/22 та додаткових угод, укладених за цим договором;

- судом безпідставно не враховано наданий відповідачем Висновок експерта №22/32-01-24, відповідно до якого ціна електричної енергії впродовж дії Договору №44/22 від 11.02.2022, а саме в періоди укладання Додаткових угод №2 від 17.08.2022, №3 від 16.10.2022, №4 від 07.10.2022, №б/н від 30.12.2022, №б/н від 01.01.2023 до вказаного Договору відповідає рівню дійсних фактичних цін, укладених за результатами публічних закупівель електричної енергії в Україні, а в деяких місяцях 2022 року вона виявилася нижчою мінімальної ціни наведених об`єктів порівняння.

Також в апеляційній скарзі заявлені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» без задоволення.

Позивач наголошує, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови ВП ВС у справі №922/2321/22). Водночас, внесення відповідних змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Однак, сторонами не було додержано вимог Договору та норм Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Також Додаткові угоди 17.08.2022 №2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 №4, від 01.01.2023 № б/н до Договору від 11.02.2022 №44/22 передбачають збільшення ціни на поставлену електричну енергію вже після її фактичної поставки, що є порушенням пункту 5.6.2 Договору. Оскільки Додаткові угоди до Договору укладені після фактичного виконання Договору зі сторони ТОВ «Енергум», то збільшення договірної ціни є порушенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а доводи про наявність підстав такого збільшення post factum, підтверджені висновками Черкаської торгово-промислової палати, є недопустимими.

07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23, прийняти у цій справі нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «Дніпровська теплоелектроцентраль» у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу відповідач додатково наголошує на тому, що 23.06.2026 у газеті «Голос України» офіційно оприлюднений новий Закон України «Про публічні закупівлі», який містить не лише комплексну реформу закупівельного законодавства, а й одну надзвичайно важливу норму для всього ринку постачання товарів із волатильним ціноутворенням. Йдеться про зміну пункту 2 частини п`ятої статті 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII. Нова редакція цієї норми закріплює, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків допускається пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни, за умови що така зміна не призведе до збільшення загальної суми договору про закупівлю. При цьому обмеження «не більше ніж на 10 відсотків» застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару, без обмеження кількості таких змін. Окремо законодавець підтвердив спеціальну логіку для товарів із високою ринковою волатильністю: бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Для них не застосовується строкове обмеження щодо зміни ціни за одиницю товару. Ключовою є перехідна норма, відповідно до якої положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII у редакції нового Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII. Відповідно, законодавець прямо встановив ретроспективну дію цієї норми. Спірні правовідносини у цій справі виникли у сфері публічних закупівель після набрання чинності Законом №922-VIII. Відтак вони охоплюються пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-IX.

31.08.2026 та 22.09.2026 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення, в яких додатково наголосив на тому, що попередні висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 щодо сукупної 10-відсоткової межі не можуть застосовуватися без урахування наступної зміни самої норми Закону України «Про публічні закупівлі». Станом на дату апеляційного перегляду відбулася зміна нормативного критерію оцінки послідовних змін ціни за пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього закону. Законодавець прямо відмовився від сукупної 10-відсоткової стелі та визначив 10 відсотків як межу кожного окремого випадку збільшення ціни. Одночасно він прямо поширив цю редакцію пункту 2 на правовідносини, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII. Після 24.06.2026 вже сформувався послідовний напрям застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» судами, зокрема, це справи №910/347/25, №913/261/25, №904/2124/26, №910/7514/25, в яких суди застосовували нову редакцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 названого закону до раніше виниклих правовідносин.

Також скаржник наголосив, що використання електронної системи Prozorro не створює статусу замовника та не є достатньою підставою для застосування Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII. На дату укладення Договору № 44/22 від 11.02.2022 АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» здійснювало господарську діяльність як юридична особа приватного права, метою діяльності якої є одержання прибутку на основі виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності. Позивач самостійно формував напрями своєї діяльності, обирав постачальників і споживачів та самостійно відповідав за ризики, пов`язані з господарською діяльністю. За даними ЄДР, наведеними в апеляційній скарзі та долученими до матеріалів справи, учасниками АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» були акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів із розміром частки 25 409 711 грн та Міністерство палива та енергетики України, розмір частки якого становить 0 грн. Такі обставини мають істотне значення для правильного застосування пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII, оскільки відповідність суб`єкта критеріям замовника має визначатися виходячи з його правового та фактичного статусу на момент виникнення відповідних правовідносин.

Застосування до Додаткової угоди від 01.01.2023 виключно підходу, передбаченого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, без розмежування складових зміни ціни є неправильним. У цій додатковій угоді зміна ціни була обумовлена різними за своєю правовою природою факторами: зміною поточної ціни електричної енергії та зміною тарифу на послуги з її передачі, який встановлюється НКРЕКП. Для Додаткової угоди від 01.01.2023 зміна тарифу на передачу електричної енергії з 0,34564 грн до 0,38028 грн за 1 кВт·год була наслідком набрання чинності з 01.01.2023 постановою НКРЕКП №1788, а не результатом домовленості сторін про довільне збільшення відповідної складової ціни. Тому зазначена зміна повинна оцінюватися судом у контексті пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, як окремої законодавчої підстави зміни ціни, а не механічно включатися до кумулятивного розрахунку збільшення ціни за пунктом 2 цієї ж частини.

Відповідач зазначає, що за кожною з оскаржуваних додаткових угод збільшення ціни за одиницю електричної енергії не перевищувало 10 відсотків порівняно з ціною, що діяла безпосередньо до відповідної зміни. При цьому послідовні зміни ціни за окремими додатковими угодами не можуть автоматично об`єднуватися в єдине кумулятивне збільшення та оцінюватися виключно шляхом порівняння кінцевої ціни з первісною ціною договору. Кожна додаткова угода є окремим правочином та має оцінюватися з урахуванням ціни, яка діяла безпосередньо до відповідної зміни, фактичного розміру такого збільшення та конкретної правової підстави внесення відповідних змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №904/4029/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.06.2026 матеріали справи №904/4029/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 призначено до розгляду на 14.07.2026.

17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Східного офісу Держаудитслужби надійшла заява про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 заяву Східного офісу Держаудитслужби про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому також викладена заява про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 заяву Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

08.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» до Північного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі, у яких останній просить суд зупинити апеляційне провадження у справі №904/4029/23 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У судове засідання, призначене на 14.07.2026, з`явилися представник відповідача в приміщенні Північного апеляційного господарського суду та представник третьої особи - в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 14.07.2026, представник позивача не з`явився та 14.07.2026 подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю технічної можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (відсутність світла та заряду на пристроях).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 клопотання представника Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про відкладення розгляду справи №904/4029/23 задоволено, розгляд справи №904/4029/23 відкладено на 01.09.2026.

У судове засідання, призначене на 01.09.2026, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Суд у судовому засіданні заслухав пояснення учасників справи з приводу заявленого відповідачем клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №904/4029/23 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Клопотання скаржника про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи №904/4029/23 до прийняття рішення КСУ, яка пов`язана з тим, що предметом спору є легітимність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється саме пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», правова визначеність цієї норми є преюдиційною для даної справи. У разі визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність з дня ухвалення рішення КСУ, що докорінно змінює правовий ландшафт спірних правовідносин. У даному випадку така об`єктивна неможливість полягає у тому, що суд у межах цієї справи повинен надати правову оцінку правовідносинам із застосуванням норми права, конституційність якої є предметом безпосереднього розгляду Конституційного Суду України. Фактично вирішення спору по суті напряму залежить від результатів конституційного провадження та правової позиції Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якої підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі №904/4029/23, і є однією із основних правових підстав заявленого позову.

Скаржник наголошує, що 06.05.2026 Конституційний Суд України відкрив конституційне провадження за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 (провадження №11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України (положення якого є аналогічними із положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України) у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 роз`яснила, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, доцільне у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Отже, зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (частина перша статті 58 Конституції України). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (частина друга статті 152 Конституції України).

Такий висновок викладений у пункті 35 ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25.

Таким чином, сам факт відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності норми права (у даному випадку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» та інших осіб не є безумовною підставою для зупинення провадження в усіх господарських справах, де ця норма застосовується. Звернення суб`єктів господарювання до Конституційного Суду України не створює об`єктивної перешкоди чи неможливості для Північного апеляційного господарського суду здійснити апеляційний перегляд рішення суду в даній справі на підставі чинного законодавства.

При цьому суд враховує, що у цій справі відповідачем є юридична особа, а не фізична особа. Предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору, завершені у 2022- 2023 роках, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд в ухвалі від 18.08.2026 у справі №910/11553/25 з подібними правовідносинами.

У той же час Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі №К/9901/572/18 (826/24755/15) зазначив, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його прийняття.

Згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів. В Україні діє презумпція конституційності законів (стаття 152 Конституції України), відповідно до якої закон або його окремі положення вважаються конституційними та підлягають обов`язковому застосуванню судами доти, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про їх неконституційність.

Отже, у разі, якщо Конституційний Суд України у майбутньому визнає неконституційним закон (його окреме положення), що був застосований судом при вирішенні цієї справи, ТОВ «Енергум» не позбавлене права звернутися із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Енергум» про зупинення провадження у справі №904/4029/23 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», про що у судовому засіданні 01.09.2026 постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні такого клопотання.

У судовому засіданні 01.09.2026 суд заслухав пояснення представників сторін по суті спору.

Протокольною ухвалою від 01.09.2026 у судовому засіданні у справі №904/4029/23 оголошено перерву до 29.09.2026 о 15 год. 40 хв.

У судовому засіданні 29.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 29.09.2026, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-12-13-011389-с про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія у кількості 5020971.9 кВт/год.

У відкритих торгах взяли участь шість учасників. Переможцем торгів визнано TOB «Енергум».

11.02.2022 між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль», як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум» як постачальником укладено Договір №44/22 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого постачальник зобов`язується поставити електричну енергію відповідно ДК 021:2015 09310000-5 (Електрична енергії на транспортування теплової енергії власними тепловими мережами та на власні потреби АТ «Дніпровська ТЕЦ») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язується оплатити вартість використаної (поставленої) електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (далі - товар).

Згідно з пунктом 2.4. Договору загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 5 020 971,90 кВт*г.

Відповідно до пункту 5.1. Договору ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,00999999787 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,60199999957 грн, разом з ПДВ 3,61199999745 гривень.

Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором розрахована відповідно до Додатку №2 договору та включає ціну (тариф) послуг оператора системи передачі електричної енергії та вартість послуг постачальника (пункт 5.2. Договору).

У пункті 5.3. Договору визначено, що загальна вартість цього договору (ціна договору) не перевищить 15 113 125,4083 грн, крім того ПДВ - 3 022 625,0817 грн разом з ПДВ 18 135 750,49 гривень.

Сторони у пункті 5.6. Договору визначили, що ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках:

- зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товару), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку (пункт 5.6.1 договору);

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми договору. Зміна умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару здійснюється шляхом укладання відповідної додаткової угоди про внесення змін.

У разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідками (завіреними копіями довідок(ок)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, щодо розміру цін на товар на момент укладання договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій. Разом із листом постачальник надає довідку (завірену копію довідки (ок)), яка підтверджує та обґрунтовує зміну ціни порівняно з ціною, встановленою в договорі. Також, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію, розміщену ДП «Оператор ринку» на своєму сайті: https://www.oree.com.ua.

Довідка повинна бути надана постачальником споживачу не пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути замінена після зазначеного терміну. Довідка, надана постачальником пізніше вказаного терміну, споживачем не розглядається та внесення змін до ціни за одиницю товару не здійснюється.

В подальшому, якщо протягом дії договору відбуваються коливання ціни за одиницю товару в сторону збільшення, постачальник повинен письмово звернутися до споживача та надати новий оригінал довідки (завірену копію довідки (ок)), яка обґрунтує збільшення ціни по зазначеному діапазону порівняно з ціною, встановленою в договорі (Додатковій угоді). Також, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію, розміщену ДП «Оператор ринку» на своєму сайті https://www.oree.com.ua.

Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у довідці, порівняно з ціною товару, визначеною в договорі (Додатковій угоді). За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданій довідці відносно ціни за одиницю товару, зазначеній в договорі (додатковій угоді), але не більше ніж на 10 відсотків.

Зміна ціни за одиницю товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, встановленого у пункті 5.8. договору та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення цього Договору.

На підставі довідки, наданої постачальником споживачу, сторони розраховують ціну за одиницю товару за формулою визначення ціни товару, вказаною в Додатку 2 до цього договору.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору за результатами переговорів сторін в частині коригування обсягів фактичного споживання товару споживачем без зміни ціни договору (пункт 5.6.2 Договору).

- зміни встановлених згідно із законодавством органами державної статистики регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі.

Ціна за одиницю товару в таких випадках визначається за формулою зміни ціни за одиницю товару, вказаною в Додатку 2 до договору (пункт 5.6.4).

Відповідно до пункту 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У додатку №2 до Договору сторони визначили розмір ціни за одиницю електричної енергії, як складової одиниці товару, та формулу визначення ціни за одиницю товару.

01.04.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої сторони доповнили договір пунктом 5.13.

17.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 13.3. Договору сторони дійшли згоди внести зміни та викласти пункт 2.4. Договору в наступній редакції: «Загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 4658928,579 кВт*г». За ціною 3,61199999745 грн з ПДВ спожито 1006134 кВт*год. Залишок за ціною 3,97 грн з ПДВ - 3652794,579 кВт*год.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди №2 від 17.08.2022 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме з 01.08.2022.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угод №2 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 № 0-239, яким визначено, що середньозважена ціна на (РДН) за червень (в цілому) 2022 року - 2262,82 грн/МВт*год., за липень (в цілому) 2022 року - 2640,45 грн/МВт*год., коливання середньозваженої ціни електричної енергії за липень (в цілому) 2022 року відносно червня (в цілому) 2022 року +16,69 %.

06.10.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 13.3. Договору, сторони дійшли згоди внести зміни та викласти пункт 2.4. Договору в наступній редакції: «Загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 4350037.07 кВт*г». За ціною 3,61199999745 грн з ПДВ спожито 1006134 кВт*год (на загальну суму 3634156,01грн з ПДВ). За ціною 3,97 грн з ПДВ спожито 199553 кВт*год (на загальну суму 792225,41 грн з ПДВ). Залишок за ціною 4,36 грн з ПДВ - 3144350,7 кВт*год (на суму 13709369,07 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди №3 від 06.10.2022 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме з 01.10.2022.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди №3 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 12.09.2022 №0-322/2, яким визначено, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на РДН за серпень (в цілому) 2022 року - 2993,06 грн/МВт*год., за І декаду вересня 2022 року - 3303,40 грн/МВт*год., коливання середньозваженої ціни електричної енергії за І декаду вересня 2022 року відносно серпня (в цілому) 2022 року +10,37 %.

07.10.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до якої, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 13.3. Договору сторони дійшли згоди внести зміни та викласти пункт 2.4. Договору в наступній редакції: «Загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 4119701.54 кВт*г». За ціною 3,61199999745 грн з ПДВ спожито 1006134 кВт*год (на загальну суму 3634156,01грн з ПДВ). За ціною 3,97 грн з ПДВ спожито 199553 кВт*год (на загальну суму 792225,41 грн з ПДВ). За ціною 4,36 грн з ПДВ спожито 199783 кВт*год (на загальну суму 871053,88 грн з ПДВ). Залишок за ціною 4,73 грн з ПДВ - 2714231.54 кВт*год (на суму 12838315,19 грн з ПДВ).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди №3 від 06.10.2022 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме з 05.10.2022.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №4 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 29.09.2022 №0-373, яким визначено, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на РДН за І декаду вересня 2022 року - 3303,40 грн/МВт*год., за II декаду вересня 2022 року - 35930,50 грн/МВт*год., коливання середньозваженої ціни електричної енергії за ІІ декаду вересня 2022 року відносно I декади вересня 2022 року +8,69%.

30.12.2022 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.01.2023 та викласти пункти 2.4, 3.1, 5.3, 14.1 у новій редакції.

01.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № б/н до Договору, відповідно до якої у зв`язку зі збільшенням регульованого тарифу на передачу, керуючись пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 13.3. Договору, сторони дійшли згоди внести зміни та викласти пункт 2.4. Договору в наступній редакції: «Загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 4865533.92201 кВт*г».

З 01.01.2023 вартість за одиницю становить 4,77 грн з ПДВ.

За ціною 3,61199999745 грн з ПДВ спожито 1006134 кВт*год (на загальну суму 3634156,01грн з ПДВ).

За ціною 3,97 грн з ПДВ спожито 199553 кВт*год (на загальну суму 792225,41 грн з ПДВ).

За ціною 4,36 грн з ПДВ спожито 161089 кВт*год (на загальну суму 702348,04 грн з ПДВ).

За ціною 4,73 грн з ПДВ спожито 1372604 кВт*год (на суму 6492416,92 грн з ПДВ).

Залишок за ціною 4,77 грн з ПДВ - 2126153.92201 кВт*год (на суму 10141754,208 грн з ПДВ).

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу електроенергію у кількості 3225491 кВт/год на суму 13944691,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії.

Позивач перерахував відповідачу кошти за поставлену електроенергію у розмірі 13944691,24 грн, на підтвердження чого надано відповідні копії платіжних доручень.

21.06.2023 на підставі наказу від 02.06.2023 №134 та направлення від 02.06.2023 №367, виданого начальником Східного офісу Держаудитслужби Довгим В.В., головний державний аудитор Східного офісу Держаудитслужби Ірина Тесля провела перевірку закупівель АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль, інформація про які оприлюднена в електронній системі закупівель за № UA-2021-12-13-011389-с.

За наслідками перевірки 21.06.2023 складено акт №040406-25/1 перевірки закупівель АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль».

Відповідно до висновків, зазначених у вказаному акті перевірки, укладання додаткових угод № 2, № 3, № 4, від 01.01.2023 № б/н в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату), призвело до перевитрати (зайво сплачених) коштів АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» в сумі 2 269 027,75 грн.

Перерахунок наведено в Додатку 5 акта перевірки.

Також у вказаному акті зазначено, що висновки Черкаської торгово-промислової палати за своїм змістом відображають середньозважену ціну електричної енергії станом на певні проміжки часу та не доводять її коливання. У документі не визначено ринкової ціни на товар і її порівняння з ринковою ціною на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Аудитором зазначено, що внаслідок безпідставно укладених додаткових угод № 2, 3, 4 та від 01.01.2023 № бн ціну електроенергії збільшено на 30,06% від первинної ціни.

Із урахуванням викладеного, посилаючись на Акт перевірки та розрахунки до нього, позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди від 17.08.2022 № 2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 № 4, від 01.01.2023 № б/н до Договору від 11.02.2022 №44/22 та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 2 269 027,75 грн, відповідно до розрахунку, наведеного аудитором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду підлягає залишенню без змін із огляду на таке.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійсними додаткових угод від 17.08.2022 №2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 №4 та від 01.01.2023 № б/н до Договору від 11.02.2022 №44/22 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Скаржник, заперечуючи доводи позивача, наголошує, зокрема, що АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» не є замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», отже положення вищенаведеного Закону не застосовуються до Договору від 11.02.2022 №44/22 та додаткових угод, укладених за цим договором.

Місцевий господарський суд відхилив такі доводи відповідача, зазначивши, що позивач є замовником у розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 Закону, а тому на спірні правовідносини сторін поширюється дія Закону.

Суд першої інстанції в даному контексті установив, що засновником позивача є Міністерство палива та енергетики України. Відповідно до Статуту позивача Товариство входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у пункті 1.7.1 цього Статуту. Інтереси Товариства співпадають з інтересами акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код: 20077720) як власника домінуючого контрольного пакета акцій Товариства та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Звітність Товариства включається до консолідованої звітності Групи Нафтогаз. Внутрішні документи Групи Нафтогаз є обов`язковими для Товариства після їх затвердження Наглядовою радою Товариства. У свою чергу згідно з п. 1.7.3 Статуту Група Нафтогаз - означає Товариство, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №857 до статутного капіталу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передано 99,9277 акцій позивача. У свою чергу засновником та єдиним акціонером АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №857 «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Фонд державного майна України мав забезпечити разом з НАК «Нафтогаз України» передачу до 1 травня 2022 р. НАК «Нафтогаз України» пакетів акцій акціонерних товариств, зазначених у додатку, серед яких АТ «Дніпровська ТЕЦ» - 99,9277 (розмір пакета акцій). Однак, судом першої інстанції не було враховано, що Договір №44/22 укладено сторонами 11.02.2022, тобто до крайньої дати, визначеної КМУ у постанові від 11.08.2021 №857. Поруч із цим, згідно з Витягом з ЄДРПОУ, сформованого станом на 19.07.2023, учасниками (засновниками) АТ «Дніпровська ТЕЦ» є: Акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів, розмір частки засновника (учасника): 25409711; Міністерство палива та енергетики України, розмір частки засновника (учасника): 0. Тобто як на дату укладення Договору №44/22, так і на дату формування витягу з ЄДРПОУ не були виконані вимоги постанови КМУ від 11.08.2021 №857 щодо передачі НАК «Нафтогаз України» пакетів акцій, у тому числі АТ «Дніпровська ТЕЦ».

Оцінивши вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції станом на дату укладення Договору) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак:

органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб`єкта господарювання;

наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об`єктивних критеріїв.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» для цілей пункту 4 частини першої цієї статті діяльність в окремих сферах господарювання - діяльність, що здійснюється в одній або декількох із таких сфер, зокрема, забезпечення виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії споживачам, диспетчерське управління та забезпечення відпуску електричної енергії до/з системи передачі/розподілу та забезпечення функціонування ринку електричної енергії «на добу наперед» і внутрішньодобового ринку електричної енергії та балансуючий ринок електричної енергії та організація купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках.

Отже у разі, якщо юридичні особи та/або суб`єкти господарювання здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, встановлених Законом, та одночасно відповідають хоча б одній з цих ознак, то такі суб`єкти є замовниками у сфері та мають здійснювати закупівлі з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є виробництво електроенергії; засновником позивача є Міністерство палива та енергетики України.

Згідно зі Схематичним зображенням структури власності АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», розміщеної на офіційному сайті позивача (https://dtec.com.ua/documents/informaciya-dlya-akcioneriv-ta-steikholderiv?doc=115535), станом на 31.12.2021 Державі через Фонд державного майна України належало 99,927744% акцій в АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», 0,072256% - 24 акціонера фізичних осіб, жоден з яких не володіє більше 5%.

Аналогічною була структура власності АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» станом на 31.03.2022.

У подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 11.08.2021 №857, якою вирішено передати до статутного капіталу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 99,9277 акцій позивача, при цьому така передача мала бути здійснена Фондом державного майна України до 1 травня 2022 року.

Скаржник обґрунтовано наголошує, що сама наявність рішення про передачу пакета акцій не є підтвердженням фактичного переходу права власності на них до акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що передача акцій АТ «Дніпровська ТЕЦ» до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» відбулась 11.10.2022, тобто після укладення між сторонами даного спору Договору №44/22 про постачання електричної енергії споживачу.

Зазначене, втім, не призвело до ухвалення судом першої інстанції неправильного рішення.

Так, із установлених судом апеляційної інстанції обставин убачається, що станом на дату укладення Договору Держава Україна через Фонд державного майна України володіла 99,927744% акцій АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», тобто часткою, яка істотно перевищує встановлений пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» поріг у 50 відсотків.

Отже, оскільки АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» здійснювало діяльність у сфері виробництва електричної енергії, яка відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» належить до окремих сфер господарювання, та водночас відповідало ознаці, визначеній пунктом 4 частини першої цієї статті, а саме державі належало понад 50 відсотків його статутного капіталу, товариство на момент проведення торгів та укладення Договору мало статус замовника у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» та було зобов`язане здійснювати закупівлі відповідно до вимог цього Закону.

У свою чергу саме лише зазначення у витязі з ЄДРПОУ станом на 19.07.2023 Міністерства палива та енергетики України як засновника позивача з нульовим розміром частки не спростовує наведеного висновку, оскільки відомості про засновника в реєстрі не є тотожними відомостям про фактичну структуру власності акціонерного товариства та належність акцій конкретним акціонерам. Формулювання «Акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів, розмір частки засновника (учасника)», у свою чергу, відображає узагальнений запис, про що свідчить, у тому числі, те, що розмір частки акціонерів відповідає розміру статутного капіталу позивача (25 409 711,00 грн).

Таким чином, доводи відповідача про відсутність у позивача статусу замовника у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що не порушував положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки довів належними доказами факт коливання ціни товару на ринку у певний період часу, що було законною підставою для укладення спірних додаткових угод.

Однак, дослідивши матеріали справи та зміст спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсними оспорюваних додаткових угод з огляду на таке.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Передбачена частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у cправі №908/653/22.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Крім того, провадження у цій справі зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24, а тому суд у цій справі застосовує також правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

У пунктах 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 зазначено, що філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, у постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставати правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Отже, систематичний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Укладаючи 11.02.2022 Договір №44/22 про постачання електричної енергії споживачу, сторони обумовили усі істотні умови.

Так, виходячи з умов Договору сторонами погоджено кількість електричної енергії - не більше 5020971,90 кВт/год, фактичну ціну товару - 3,61199999745 з ПДВ за 1кВт/год.

У пункті 5.6. Договору сторони визначили, що ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Ціна за одиницю Товару може змінюватись, зокрема, у випадках збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми договору. Зміна умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару здійснюється шляхом укладання відповідної додаткової угоди про внесення змін.

Як вбачається з додаткової угоди №2 від 17.08.2022 до Договору, останньою збільшено ціну за 1 КВт/год з 3,61199999745 з ПДВ за 1кВт/год до 3,97 грн з ПДВ за 1 кВт/год, та зменшено кількість електричної енергії - до 4658928,579 кВт/год. За наслідками укладення вказаної додаткової угоди №2 від 17.08.2022, ціна за одиницю товару збільшилась на 9,9 %.

Тобто, як вірно установив суд першої інстанції, за вказаною додатковою угодою збільшення ціни на одиницю спірного товару відбулось у межах 10%.

Водночас, досліджуючи питання правомірності укладення додаткової угоди №2 від 17.08.2022, суд у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 11.02.2026 у справі №925/1282/23, від 28.01.2026 у справі №925/783/24, та зазначає таке.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №916/747/24).

Довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22).

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №2 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 №0-239, яким визначено, що середньозважена ціна на (РДН) за червень (в цілому) 2022 року - 2 262,82 грн/МВт*год., за липень (в цілому) 2022 року - 2 640,45 грн/МВт*год., коливання середньозваженої ціни електричної енергії за липень (в цілому) 2022 року відносно червня (в цілому) 2022 року + 16,69 %.

Дослідивши Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.08.2022 №0-239, суд зазначає, що він не містить будь-якої інформації про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення договору (11.02.2022) та моментом звернення постачальника з пропозицією внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару (01.08.2022), в ньому відображено коливання ціни за липень 2022 року відносно червня 2022 року, а не відносно дати укладення договору.

Тобто, вказаний висновок не підтверджує коливання ціни електричної енергії в бік збільшення в період між укладенням Договору і укладенням додаткової угоди №2 від 17.08.2022, а тому не був належною та обґрунтованою підставою для укладення додаткової угоди №2.

Більше того, умови укладеного між сторонами Договору (пункт 5.6.2.) чітко встановлюють, що під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у довідці, порівняно з ціною товару, визначеною в договорі, а не будь-яке коливання за будь-які місяці.

Сам по собі факт коливання ціни на ринку в липні 2022 року відносно червня 2022 року, враховуючи, що Договір укладено в лютому 2022 року, не міг бути правомірною підставою для внесення змін у Договір.

У той же час, усупереч умовам Договору, для укладення додаткової угоди до Договору використано інформацію про коливання ціни в липні 2022 року порівняно з червнем 2022 року, а не порівняно з ціною товару, визначеною в Договорі.

Більше того, поточна ціна електричної енергії, визначена в Договорі, виходячи зі змісту додатку №7 до договору становила 2,65535999787 за 1 кВт без ПДВ (3,00999999787-0,009-0,34564), тобто 2655,3599 грн/МВт.год.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті АТ «Оператор ринку» oree.com.ua, середньозважена ціна електричної енергії РДН без ПДВ за місяць становила: у лютому 2022 року - 2 127.23 грн/МВт.год; у березні 2022 року - 2 299.33 грн/МВт.год; у квітні 2022 року - 2 330.00 грн/МВт.год; у травні 2022 року - 2 275.79 грн/МВт.год; у червні 2022 року - 2 262.82 грн/МВт.год; у липні 2022 року - 2 640.45 грн/МВт.год.

Із викладеного вбачається, що станом на 01.08.2022 (дата звернення постачальника з листом про внесення змін до договору) ціна на електричну енергію не збільшилась у порівнянні з ціною, за якою постачальник постачав електричну енергію відповідно до укладеного Договору, а тому законних підстав для укладення додаткової угоди №2 від 17.08.2022 не було.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачем не дотримано вимог щодо надання обґрунтування необхідності внесення змін до договору та документального підтвердження факту збільшення ціни в період між укладенням Договору і укладенням додаткової угоди №2, не зазначено та не доведено неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері.

Враховуючи наведене у сукупності, наявні підстави для визнання недійсною додаткової угоди №2 від 17.08.2022 як такої, що укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому, як встановлено судом, сторонами укладено три додаткові угоди (від 06.10.2022, 07.10.2022, 01.01.2023) до основного правочину, за якими поступово збільшено вартість електричної енергії на 32,06 % від початкової ціни договору.

Так, додатковою угодою №3 від 06.10.2022 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 3,97 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 4,36 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 9,8% від попередньої додаткової угоди та на 20,71% від початкової ціни Договору.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди №3 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 12.09.2022 №0-322/2.

Додатковою угодою №4 від 07.10.2022 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 4,36 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 4,73 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 8,49 % від попередньої ціни та на 30,95% від початкової ціни Договору.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди №4 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 29.09.2022 №0-373.

Додатковою угодою №б/н від 01.01.2023 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 4,73 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 4,77 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 0,85% від попередньої ціни та на 32,06 % від початкової ціни Договору.

Так, згідно з пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

У пункті 5.6.4. Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, зокрема, зміни встановлених згідно із законодавством органами державної статистики регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі. Ціна за одиницю товару в таких випадках визначається за формулою зміни ціни за одиницю товару, вказаною в Додатку 2 до договору.

У той же час, у порушення зазначених приписів, у додатковій угоді б/н від 01.01.2023 лише зазначено, що з 01.01.2023 вартість за одиницю товару становить 4,77 грн з ПДВ, жодної формули визначення ціни саме в такому розмірі не зазначено.

Суд зазначає, що з огляду на те, що додаткова угода №2 від 17.08.2022 визнана судом недійсною, то в силу приписів статті 216 Цивільного кодексу України остання не створює юридичних наслідків. Тому при наданні оцінки змісту додаткової угоди №3, а також наступних додаткових угод на предмет їх відповідності вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відсоткове співвідношення збільшення ціни за кожною додатковою угодою слід обчислювати від ціни товару, визначеної у договорі.

При цьому, хоча додатковою угодою від 01.01.2023 збільшено ціну за одиницю електричної енергії на 0,85 % від попередньої ціни, однак в загальному ціна за одиницю товару збільшилась на 32,06% від початкової ціни договору.

Таким чином, з викладеного вбачається, що додаткові угоди №3 від 06.10.2022, №4 від 07.10.2022 та №б/н від 01.01.2023 укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись до позивача з пропозиціями внести відповідні зміни до договору (додаткові угоди №3 та №4), надавав Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати. Однак, вказані висновки не підтверджують коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди №3 в порівнянні з датою підписання додаткової угоди №2, та відповідно коливання на дату укладення додаткової угоди №4 у порівнянні з датою підписання додаткової угоди №3.

Крім того, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного Суду від 03.02.2026 у справі №902/37/24).

У будь-якому випадку, враховуючи, що судом визнано недійсною додаткову угоду №2 від 17.08.2022, при укладенні додаткових угод № 3, № 4, № б/н від 01.01.2023 порушено приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо перевищення 10% від ціни договору.

Більше того, додаткові угоди №3 та №4 укладені з різницею в 1 день, що не відповідає приписам пункту 5.6.2. Договору, в якому сторони погодили, що зміна ціни за одиницю товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, встановленого у пункті 5.8. Договору та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення цього договору.

Відповідач в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях від 22.09.2026 зазначає, що укладення додаткової угоди №б/н від 01.01.2023 було зумовлене не лише зміною поточної ціни електричної енергії на ринку, а й зміною державного регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Так, тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 був установлений НКРЕКП постановою від 21.12.2022 №1788 на рівні 380,28 грн/МВт·год. без ПДВ, тобто 0,38028 грн./кВт·год. без ПДВ. Зазначений тариф набрав чинності з 01.01.2023. У свою чергу у попередній додатковій угоді №4 тариф оператора системи передачі становив 0,34564 грн без ПДВ.

Таким чином, відповідач наголошує, що застосування до додаткової угоди від 01.01.2023 виключно підходу, передбаченого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», без розмежування складових зміни ціни є неправильним. У цій додатковій угоді зміна ціни була обумовлена різними за своєю правовою природою факторами: зміною поточної ціни електричної енергії та зміною тарифу на послуги з її передачі, який встановлюється НКРЕКП.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

У Додатку №2 до Договору «Порядок визначення ціни на електричну енергію» наведено формулу визначення ціни за одиницю товару, яка має наступний вигляд:

Ціна за одиницю товару (Ц) з ПДВ визначається за формулою:

Ц = (К * Цп + Тпер + Впост) * 1,2, де

1,2 - урахування ПДВ (у разі якщо постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1);

Цп - ціна за електричну енергію поточна, грн/кВт*год без ПДВ;

Тпер - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі (ціна регульованих послуг, яка визначається НКРЕКП), грн/кВт*год без ПДВ;

Впост - вартість послуг постачальника, що включає усі витрати постачальника, які необхідні для виконання постачальником умов цього Договору, в тому числі на оплату митних тарифів, податків, зборів та інших платежів, інших витрат, які понесе постачальник у зв`язку з виконанням Договору;

Впост - становить 0,009 грн/кВт*год без ПДВ та не змінюється протягом усього строку дії Договору;

К - коефіцієнт збільшення або зменшення середнього показника ціни за одиницю електричної енергії у наданій довідці відносно ціни за одиницю електричної енергії (Цп), який на момент укладення Договору становить 1 (один).

Отже складовою відповідної формули є поточна ціна за електричну енергію.

Обґрунтовуючи правомірність укладення додаткової угоди від 01.01.2023, відповідач виходить із ціни 4,73 грн за 1 кВт·год, установленої додатковою угодою № 4 від 07.10.2022, та визначає збільшення ціни до 4,77 грн за 1 кВт·год як наслідок зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Проте такий розрахунок ґрунтується на вихідній ціні, сформованій унаслідок укладення попередніх додаткових угод, які, як встановлено судом вище, суперечать приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо перевищення 10% від ціни договору.

За таких обставин визначення відповідачем розміру збільшення ціни лише шляхом порівняння її значень до та після укладення додаткової угоди від 01.01.2023 не підтверджує правомірності встановлення ціни 4,77 грн за 1 кВт·год. Зміна регульованого тарифу могла бути підставою для коригування відповідної складової ціни, однак не звільняла відповідача від обов`язку визначити кінцеву ціну відповідно до погодженої сторонами формули з використанням належних вихідних показників.

Отже, посилання відповідача на зміну регульованого тарифу саме по собі не спростовує доводів щодо неправомірності встановлення ціни за спірною додатковою угодою від 01.01.2023, оскільки наведений ним розрахунок не підтверджує правильності визначення кінцевої ціни з урахуванням правових наслідків недійсності попередньої додаткової угоди.

Із урахуванням викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що додаткові угоди №3 від 06.10.2022, №4 від 07.10.2022, №б/н від 01.01.2023 підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Посилання відповідача на Висновок експерта №22/32-01-24 судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, наявність правових підстав для укладення додаткових угод про внесення змін мала бути підтверджена на момент звернення із пропозицією про внесення змін; по-друге, наданий відповідачем висновок не спростовує відсутність правових підстав для укладення спірних додаткових угод.

Під час апеляційного перегляду справи відповідач наголошував на тому, що з прийняттям нового Закону України «Про публічні закупівлі» №4888-IX від 27.05.2026 змінився пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII від 25.12.2015, що має бути враховано судом апеляційної інстанції.

Колегією суддів із цього приводу встановлено таке.

23.06.2026 в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті «Голос України» №122 - було оприлюднено новий Закон України №4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі за текстом - Закон №4888-ІХ), який набрав чинності 24.06.2026.

Відповідно до пункту 2 частини 5 Закону, у редакції Закону України №4888-IX від 27.05.2026, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Тобто нова редакція наведеної норми закріпила, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків допускається пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни, за умови що така зміна не призведе до збільшення загальної суми договору про закупівлю. При цьому обмеження «не більше ніж на 10 відсотків» застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару, без обмеження кількості таких змін.

При цьому пунктом 7 розділу XIV Прикінцевих та Перехідних положень Закону №4888-ІХ визначено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII.

Отже, законодавцем уточнено норму закону (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку в редакції до внесення змін Законом №4888-IX судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Однак, зміст зазначеного перехідного положення необхідно тлумачити системно, у взаємозв`язку з конституційними принципами дії нормативно-правових актів у часі, положеннями Цивільного кодексу України щодо дії актів цивільного законодавства в часі та принципом правової визначеності.

Колегія суддів вважає, що саме по собі зазначення законодавцем часових меж правовідносин, на які поширюється нове правове регулювання, не означає, що новій редакції норми надано зворотну дію в частині правової оцінки юридичних фактів, які відбулися до набрання нею чинності.

Правовідносини за договором про закупівлю охоплюють сукупність прав та обов`язків сторін, що виникають у процесі укладення, зміни та виконання договору. Водночас кожна додаткова угода, якою змінюються істотні умови договору, є окремим юридичним фактом, правомірність якого має оцінюватися з урахуванням вимог законодавства, чинного на момент його вчинення.

На переконання колегії суддів, після введення в дію Закону №4888-ІХ щодо внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону №4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону №4888-ІХ в частині внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII, застосовується редакція статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Протилежне тлумачення наведеної норми фактично означало б, що подальша зміна законодавства може ретроспективно змінювати правові наслідки вже вчинених дій учасників господарських відносин, які на час їх учинення оцінювалися відповідно до іншого нормативного регулювання.

Застосування нового правила до раніше укладених додаткових угод без урахування правових наслідків, які вже настали, створювало б ситуацію, за якої правомірність однакових за змістом правочинів залежала б не від обставин їх укладення та чинного на той час законодавства, а виключно від того, чи був спір щодо них розглянутий судом до набрання чинності законодавчими змінами.

Так, суб`єкти господарювання, додаткові угоди яких уже були визнані недійсними на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII судовими рішеннями, що набрали законної сили, опинилися б у відмінному правовому становищі порівняно із суб`єктами, спори щодо аналогічних правочинів яких залишилися нерозглянутими до набрання чинності Законом №4888-ІХ, яким до Закону №922-VIII внесені відповідні зміни. При цьому така відмінність була б зумовлена не різницею у фактичних обставинах, поведінці сторін або характері правовідносин, а лише процесуальним станом відповідних справ.

Зазначене не узгоджується з вимогами правової визначеності, стабільності економічних відносин, передбачуваності правового регулювання та послідовності судової практики, які є складовими принципу верховенства права.

Із урахуванням наведеного, заперечення відповідача щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору спірними додатковими угодами судом апеляційної інстанції відхиляються.

До спірних правовідносин суд застосовує саме положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 2 269 027,75 грн, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки судом встановлено, що спірні додаткові угоди від 17.08.2022 №2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 №4 та від 01.01.2023 № б/н є недійсними, останні не породжують жодних правових наслідків для сторін, відповідно, правовідносини з постачання товару між позивачем та відповідачем у спірний період регулюються Договором без урахування внесених до нього недійсними додатковими угодами змін, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов договору.

Отже, недійсність додаткових угод № 2, № 3, № 4, № б/н від 01.01.2023 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, а саме з розрахунку 3,61199999745 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії, відповідач поставив, а позивач прийняв електричну енергію у кількості 3225491 кВт/год.

Враховуючи умови договору, позивач мав сплатити за отриману електричну енергію 11 650 473,48 грн (3,61199999745 грн *3225491 кВт/год).

У той же час, як вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивачем сплачено за поставлену електроенергію кошти у розмірі 13 944 691,24 грн.

Відповідно кошти у сумі 2 294 217,76 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

У той же час позивач заявив до стягнення 2 269 027,75 грн, посилаючись на розрахунок аудитора (том 1, а.с. 133).

Із вказаного розрахунку вбачається, що він здійснений із урахуванням змін тарифів на послуги з передачі електричної енергії згідно постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022.

Так, аудитором визначено, що позивач мав сплатити за поставлену електроенергію 11 675 663,53 грн із розрахунку: 2 619 495 кВт/год* 3,61199999745 грн = 9 461 615,94 грн; та 605996 кВт/год*3,653567997 грн = 2 214 047,59 грн. Всього 11 675 663,53 грн. Різниця (зайво сплачені грошові кошти) - 2 269 027,75 грн.

Однак, як установив суд вище, враховуючи умови договору та визнання недійними додаткових № 2, № 3, № 4, № б/н від 01.01.2023, відповідач безпідставно отримав 2 294 217,76 грн. З огляду на положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти в сумі 2 269 027,75 грн (у межах заявлених позовних вимог).

Посилання скаржника на те, що позовна заява та додатки до неї не містять розрахунку із посиланням на додані докази того, скільки коштів було сплачено за кожною оскаржуваною додатковою угодою, не спростовують обґрунтованості заявленої до стягнення суми. При цьому суд враховує, що позивачем до позову долучені як копії актів приймання-передачі електричної енергії, так і платіжні доручення/інструкції про їх оплату на підставі виставлених рахунків. Також позивач у позовній заяві зазначив, що перерахунок зайво сплачених коштів наведено у додатку 5 до Акта перевірки.

При цьому відповідач не спростовує наведеного судом розрахунку суми, що підлягає стягненню з відповідача, а суд, який має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, правильно визначив суму, що підлягає стягненню з відповідача у межах даного спору.

За викладених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у даній справі шляхом визнання недійсними додаткових угод від 17.08.2022 № 2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 №4 та від 01.01.2023 № б/н до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.02.2022 № 44/22, та стягнення з відповідача на користь позивача 2 269 027,75 грн.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з прийняттям до розгляду заяви позивача, якою було змінено і предмет, і підстави позову, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зміну предмета позову (том 4, а.с. 9-11).

У підготовчому засіданні 05.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.

Судом установлено, що у позовній заяві АТ «Дніпровська ТЕЦ» просило суд визнати недійсними додаткові угоди №2 від 17.08.2022, №3 від 06.10.2022, №4 від 07.10.2022, б/н від 30.12.2022 та стягнути втрати фінансових та матеріальних ресурсів у сумі 2 269 027,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, що призвело до сплати позивачем відповідачу зайвих коштів.

У заяві про зміну предмета позову позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними додаткових угод від 17.08.2022 №2, від 06.10.2022 №3, від 07.10.2022 №4, від 01.01.2023 №б/н та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 2 269 027,75 грн.

В обґрунтування заяви про зміну предмету позову позивач зазначав, що в позовній заяві помилково зазначено додаткову угоду б/н від 30.12.2022, замість додаткової угоди від 01.01.2023 №б/н, якою порушено вимоги частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому саме копія додаткової угоди від 01.01.2023 № б/н долучена до позовної заяви, а в тексті позовної заяви наведені підстави її укладення. Саме додаткова угода від 01.01.2023 №б/н досліджувалась Східним офісом Держаудитслужби під час перевірки закупівель АТ «Дніпровська ТЕЦ».

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.

Колегія суддів зазначає, що подаючи заяву про зміну предмета позову позивачем не змінювались правові підстави позову та первісні фактичні обставини, а виникла лише необхідність у зміні предмета позову у зв`язку з допущенням помилки при формулюванні прохальної частини позову.

Крім того, як в первісній позовній заяві, так і в заяві про зміну предмета позову наявна вимога про стягнення з відповідача 2 269 027,75 грн, а тому зміна слів «втрати фінансових та матеріальних ресурсів» на «безпідставно отриманих коштів» не є новою вимогою та не є зміною підстав позову.

При цьому колегія суддів приймає до уваги принцип «Суд знає закони» (jura novit curia), який передбачає, що під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин та здійснити правильну правову кваліфікацію останніх у разі, якщо учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин застосування судом поруч із положеннями статті 216 Цивільного кодексу України положень статті 1212 Цивільного кодексу України не суперечить принципам господарського судочинства, зокрема, диспозитивності та змагальності.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає у діях місцевого господарського суду порушень норм процесуального права при прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум».

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №904/4029/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум».

Матеріали справи №904/4029/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2026 після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко