Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №911/2481/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 911/2481/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Іванова В.П.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання Медведєвої К.І.,

згідно з протоколом судового засідання від 29.09.2026:

від позивача: Ломака О.В. (ордер АІ №2323346 від 29.09.2026);

від відповідача: не з`явився

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2026 (суддя В.М. Бацуца) про відмову у забезпеченні позову

у справі №911/2481/26

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП»

про стягнення 161 593,17 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст заяви про забезпечення позову

Приватне акціонерне товариство «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (далі - ПрАТ «ККФ «Рошен», позивач, заявник) 18.08.2026 звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову, поданою одночасно з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» (далі - ТОВ «СМАЙТ ГРУП», відповідач) про стягнення 161 593,17 грн.

У заяві позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом (1) накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «СМАЙТ ГРУП» у межах суми позову 161 593,17 грн та судового збору в розмірі 2 662,40 грн; (2) накладення арешту на грошові кошти ТОВ «СМАЙТ ГРУП» у межах зазначених сум, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських та/або фінансових установах, які будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття зазначених заходів, заявник посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду №198 від 19.03.2026.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору 20.03.2026 перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 88575,00 грн. Відповідач, однак, не розпочав виконання робіт у передбачений договором строк та не забезпечив їх завершення до 19.05.2026.

За твердженням заявника, листом від 04.05.2026 №0186 відповідач повідомив про неможливість виконання договірних зобов`язань та запропонував розірвати договір із поверненням попередньої оплати або продовжити строк виконання робіт до 01.07.2026.

У зв`язку із цим позивач 08.05.2026 направив відповідачу вимогу про повернення коштів. Проте 14.05.2026 відповідач повернув лише 3575,00 грн, унаслідок чого залишок неповернутої попередньої оплати становив 85000,00 грн.

Заявник вказував, що листом від 15.05.2026 №0203 відповідач гарантував повернення залишку авансу до 01.06.2026, а листом від 11.06.2026 №0250 повідомив про намір повернути кошти частинами до 01.07.2026 у міру їх надходження від постачальників. Водночас відповідач своїх зобов`язань не виконав, а запропонований ним порядок повернення коштів позивач не погодив.

Позивач також зазначав, що направив відповідачу претензію від 02.07.2026 №04/219, яку останній отримав 22.07.2026, проте заборгованість залишилася непогашеною.

Загальний розмір заявлених до стягнення коштів становить 161593,17 грн, з яких 85000,00 грн - неповернута попередня оплата, 70860,00 грн - штраф, 5060,41 грн - пеня, 169,75 грн - інфляційні втрати та 503,01 грн - 3% річних.

На переконання заявника, поведінка відповідача свідчить про його недобросовісність, систематичне невиконання взятих на себе зобов`язань та відсутність реального наміру погасити заборгованість. Зокрема, позивач стверджував, що отриманий аванс відповідач використав у власній господарській діяльності, не пов`язаній із виконанням договору підряду, а повернення коштів поставив у залежність від надходжень від своїх постачальників.

Крім того, заявник посилався на наявність інших судових спорів за участю ТОВ «СМАЙТ ГРУП» як відповідача, зокрема зі справ за позовами ТОВ «Кононівський елеватор», ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля». На підтвердження цих обставин позивач долучив скриншот сторінки вебсайту «Судова влада України» з відомостями про відповідні судові провадження.

На думку позивача, сукупність наведених обставин свідчить про існування реального ризику ухилення відповідача від виконання майбутнього судового рішення, зокрема шляхом виведення грошових коштів із банківських рахунків, подальшої ліквідації юридичної особи або доведення її до банкрутства.

Посилаючись на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та практику Верховного Суду щодо застосування заходів забезпечення позову, заявник стверджував, що накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача є належним, адекватним і співмірним заходом забезпечення заявлених майнових вимог, невжиття якого може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Водночас позивач просив не застосовувати зустрічне забезпечення, посилаючись на відсутність підстав вважати, що обрані заходи забезпечення позову можуть завдати відповідачу чи іншим особам збитків або інших негативних наслідків.

2. Стислий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26 (суддя Бацуца В. М.) відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «ККФ «Рошен» від 18.08.2026 про забезпечення позову.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статей 136, 137 ГПК України забезпечення позову допускається за наявності обставин, які свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

Посилаючись на частину третю статті 13 та частину першу статті 74 ГПК України, місцевий господарський суд зазначив, що обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону.

Дослідивши матеріали справи та доводи заявника, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження існування на момент розгляду заяви обставин, передбачених статтею 136 ГПК України, які б обґрунтовували необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Зокрема, за висновком суду, заявник не довів, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача може утруднити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З огляду на відсутність достатнього обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів та доказів на підтвердження відповідних ризиків місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.

3. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

ПрАТ «ККФ «Рошен» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 28.08.2026 подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення заяви від 18.08.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках ТОВ «СМАЙТ ГРУП», у межах ціни позову 161 593,17 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову, неправильно застосував норми процесуального права та не врахував актуальних правових висновків Верховного Суду щодо застосування заходів забезпечення позову у спорах майнового характеру.

На переконання скаржника, місцевий господарський суд застосував завищений стандарт доказування, фактично поклавши на позивача обов`язок довести вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна, виведення грошових коштів чи ухилення від виконання майбутнього судового рішення.

Позивач стверджує, що такий підхід суперечить правовим висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, відповідно до яких у спорах про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на банківських рахунках або відчужити належне йому майно є очевидною та не потребує окремого доказування. Вимога доведення такої можливості, на думку скаржника, свідчить про застосування надмірного стандарту доказування та порушує баланс інтересів сторін.

Посилаючись також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, скаржник зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову визначальними є наявність спору між сторонами, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірність обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами та відсутність ознак зловживання процесуальними правами.

На думку позивача, зазначені умови у цій справі дотримані, оскільки між сторонами існує майновий спір про стягнення 161 593,17 грн, а накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову безпосередньо пов`язане з предметом спору, є адекватним і співмірним заходом та спрямоване на забезпечення реального виконання можливого судового рішення.

Крім того, скаржник наголошує, що необхідність забезпечення позову підтверджується не лише загальною можливістю відповідача розпоряджатися своїм майном, а й конкретними обставинами його поведінки.

Зокрема, позивач посилається на листування сторін, зі змісту якого, за його твердженням, убачається визнання відповідачем наявності заборгованості за договором підряду, повідомлення про відсутність достатніх грошових коштів для виконання взятих на себе зобов`язань та неможливість своєчасного повернення отриманої попередньої оплати. При цьому відповідач не виконав власних запевнень щодо повернення коштів у визначені ним строки, повернувши лише незначну частину отриманого авансу.

На переконання скаржника, зазначені обставини свідчать про недобросовісну поведінку відповідача та підтверджують існування обґрунтованого ризику утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення.

Позивач звертає увагу на наданий разом із заявою про забезпечення позову скриншот сторінки офіційного вебсайту «Судова влада України», який, за твердженням скаржника, підтверджує наявність інших судових проваджень щодо ТОВ «СМАЙТ ГРУП», пов`язаних із невиконанням договірних зобов`язань перед контрагентами, зокрема ТОВ «Кононівський елеватор», ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика», ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля».

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки цьому доказу, хоча у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі №916/143/24 існування значної кількості судових проваджень щодо відповідача, у яких він виступає боржником, наведено серед обставин, що можуть обґрунтовувати ризик утруднення виконання судового рішення. При цьому, на думку позивача, відповідні ризики не обов`язково мають підтверджуватися доказами вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення суду.

Також скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №915/538/24 та від 06.10.2022 у справі №905/446/22, зазначаючи, що саме відповідач має можливість довести недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення позову, зокрема їхній негативний вплив на його господарську діяльність. На думку позивача, такий розподіл обов`язку доказування зумовлений, серед іншого, обмеженим доступом позивача до інформації про фінансовий стан відповідача, його банківські рахунки та операції за ними.

З огляду на викладене скаржник вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 277 ГПК України, а заява про забезпечення позову - задоволенню.

4. Узагальнені доводи відповідача щодо апеляційної скарги

Відповідач, ТОВ «СМАЙТ ГРУП», своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, письмових пояснень чи заперечень щодо її доводів і вимог до суду апеляційної інстанції не надіслав та в інший спосіб своєї правової позиції стосовно апеляційної скарги не висловив.

Відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

5. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С. Є., суддів Іванова В. П., Крижного О. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26.

6. Пояснення сторін та інших учасників справи, надані в судовому засіданні під час апеляційного розгляду

У судовому засіданні представник позивача Ломака О.В. підтримала доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягала на її задоволенні, скасуванні ухвали Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26 та задоволенні заяви від 18.08.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках ТОВ, у межах ціни позову 161593,17 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали суду в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача ТОВ «СМАЙТ ГРУП».

7. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

7.1. Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Між Приватним акціонерним товариством «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» (підрядник) 19.03.2026 укладено договір підряду №198.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати роботи, передбачені технічним завданням, відповідно до специфікацій до договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно зі Специфікацією №1 до договору підрядник зобов`язався виконати будівельні роботи з ремонту приміщення на території ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за адресою: м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 82.

Загальна вартість робіт за Специфікацією №1 становить 295 250,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації №1 передбачено здійснення замовником попередньої оплати в розмірі 30% вартості робіт, що становить 88575,00 грн, протягом п`яти банківських днів із моменту підписання договору. Решта вартості робіт у розмірі 70%, що становить 206675,00 грн, підлягає оплаті після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3 Специфікації №1 роботи мали бути виконані протягом 60 календарних днів із дати попередньої оплати, тобто до 19.05.2026.

ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» 20.03.2026 перерахувало ТОВ «СМАЙТ ГРУП» попередню оплату в розмірі 88575,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1543 від 20.03.2026, у призначенні платежу якої зазначено: «Аванс за послуги зг. угоди №198 від 19.03.2026 р., спец №1 від 19.03.2026 р. без ПДВ».

Листом від 04.05.2026 вих. №0186 ТОВ «СМАЙТ ГРУП» повідомило замовника про неможливість виконання зобов`язань за договором підряду №198 у зв`язку з масовою відмовою набраних працівників їхати у відрядження до Дніпропетровської області та їх звільненням після такої відмови.

У зазначеному листі відповідач запропонував розглянути можливість розірвання договору за згодою сторін із поверненням отриманого авансу або продовження кінцевого строку виконання робіт до 01.07.2026.

ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» 08.05.2026 склало лист-вимогу вих. №04/154, адресований директору ТОВ «СМАЙТ ГРУП», у якому вимагало повернути перераховані кошти в сумі 88575,00 грн протягом трьох банківських днів у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем умов договору.

ТОВ «СМАЙТ ГРУП» 14.05.2026 здійснило часткове повернення попередньої оплати в розмірі 3 575,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №27 від 14.05.2026, у призначенні платежу якої зазначено: «Повернення попередньої оплати, згідно договору №198 від 19.03.2026 року».

Таким чином, різниця між перерахованою попередньою оплатою та сумою її часткового повернення становить 85 000,00 грн.

Листом від 15.05.2026 вих. №0203 ТОВ «СМАЙТ ГРУП» у відповідь на лист-вимогу замовника повідомило, що станом на 14.05.2026 не має можливості повністю погасити заборгованість із повернення попередньої оплати через відсутність грошових коштів на рахунку. Відповідач зазначив, що отримані від замовника кошти були спрямовані постачальникам будівельних матеріалів, та запропонував повернути аванс частинами до 01.06.2026 у міру надходження коштів від постачальників.

ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» 20.05.2026 направило відповідачу лист вих. №04/165, у якому зазначило, що підрядник не приступив до виконання робіт, а сума неповерненої попередньої оплати становить 85000,00 грн. Замовник повідомив, що в разі неповернення зазначеної суми до 01.06.2026 буде змушений звернутися до господарського суду з вимогами про стягнення грошових коштів, втраченої вигоди та штрафних санкцій.

Листом від 11.06.2026 вих. №0250 ТОВ «СМАЙТ ГРУП» повторно повідомило, що не має можливості повністю погасити заборгованість через відсутність коштів на рахунку та неповернення коштів постачальниками. Відповідач знову запропонував розглянути можливість повернення авансу частинами, цього разу до 01.07.2026.

ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» 02.07.2026 склало претензію вих. №04/219, у якій заявило про одностороннє розірвання договору підряду №198 на підставі пунктів 5.2 та 11.6 договору.

У претензії зазначено, що договір вважається розірваним із моменту отримання відповідачем відповідної письмової претензії.

Також позивач вимагав повернути залишок попередньої оплати в розмірі 85000,00 грн, сплатити пеню в розмірі 2095,89 грн та штраф у розмірі 35430,00 грн. Загальна сума вимог за претензією становила 122525,89 грн.

Надалі ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «СМАЙТ ГРУП» про стягнення 161593,17 грн, з яких 85000,00 грн - неповернута попередня оплата, 70860,00 грн - штраф, 5060,41 грн - пеня, 169,75 грн - інфляційні втрати та 503,01 грн - 3% річних.

До позовних матеріалів долучено розрахунок штрафу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, у якому штраф за порушення строків виконання робіт обчислено за період із 20.05.2026 до 12.08.2026, а пеню і три проценти річних - за період із 02.06.2026 до 12.08.2026.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник також надав скриншот сторінки офіційного вебсайту «Судова влада України», що містить відомості про судові провадження за участю ТОВ «СМАЙТ ГРУП» як відповідача.

Зокрема, у скриншоті відображені відомості про справи №911/1969/26 за позовом ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про стягнення 150417,54 грн, №911/1847/26 за позовом ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» про стягнення 164300,00 грн, №911/1587/26 за позовом ПрАТ «Вінницька кондитерська фабрика» про розірвання договору та стягнення 548123,44 грн, а також №911/2095/26 за позовом ТОВ «Кононівський елеватор» про стягнення 444885,00 грн.

Відомості про наявність зазначених судових проваджень заявник навів на підтвердження своїх доводів щодо ризику утруднення виконання можливого судового рішення.

7.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні постанови

Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Щодо правових підстав забезпечення позову

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, який здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом запобігання можливому порушенню прав та охоронюваних законом інтересів особи, спрямованим, зокрема, на створення умов для реального виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, їх зв`язок із предметом позову, співмірність заявленим вимогам, імовірність утруднення або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та інших осіб.

Водночас забезпечення позову не є способом попереднього вирішення спору по суті. На стадії розгляду відповідної заяви суд не встановлює остаточно обґрунтованість заявлених матеріально-правових вимог та не вирішує питання про наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу спірну суму.

Щодо стандарту доказування обставин, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову

У постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України під час забезпечення позовів про стягнення грошових коштів.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що в разі пред`явлення позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках або відчужити належне йому майно є очевидною. Вимога доведення самого існування такої можливості свідчить про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Водночас Верховний Суд наголосив, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, яке має ґрунтуватися на відповідних фактичних обставинах.

Отже, наведений правовий висновок не означає, що забезпечення будь-якого позову про стягнення грошових коштів є обов`язковим або здійснюється автоматично за самим фактом пред`явлення позову.

Проте він виключає підхід, за якого заявник повинен неодмінно довести вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на приховування майна, виведення коштів або ухилення від виконання майбутнього судового рішення.

Предметом оцінки суду має бути сукупність установлених обставин, які дають підстави для обґрунтованого припущення про існування відповідного ризику, а не виключно наявність доказів уже вчинених відповідачем недобросовісних дій.

Щодо оцінки обставин справи, що переглядається

Предметом позову у справі №911/2481/26 є вимога майнового характеру про стягнення з ТОВ «СМАЙТ ГРУП» 161 593,17 грн, що включає суму неповерненої попередньої оплати за договором підряду, неустойку (штраф), інфляційні втрати та 3% річних.

Отже, в разі задоволення позову виконання судового рішення безпосередньо залежатиме від наявності у відповідача грошових коштів або іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як установлено колегією суддів, 20.03.2026 позивач перерахував відповідачу попередню оплату за договором підряду №198 від 19.03.2026 у розмірі 88575,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1543.

Листом від 04.05.2026 вих. №0186 відповідач повідомив про неможливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань та запропонував розірвати договір із поверненням авансу або продовжити строк виконання робіт.

Відповідач 14.05.2026 повернув позивачу 3575,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №27. Різниця між сумою отриманої попередньої оплати та здійсненим поверненням становить 85000,00 грн.

Особливого значення для вирішення питання про забезпечення позову колегія суддів надає змісту листів самого відповідача від 15.05.2026 вих. №0203 та від 11.06.2026 вих. №0250.

Так, у листі від 15.05.2026 відповідач повідомив, що не має можливості повністю погасити заборгованість із повернення попередньої оплати через відсутність грошових коштів на рахунку, а отримані від позивача кошти були спрямовані постачальникам будівельних матеріалів.

При цьому відповідач запропонував повернути аванс частинами до 01.06.2026 у міру надходження коштів від постачальників.

Надалі, у листі від 11.06.2026, відповідач повторно повідомив про неможливість повного погашення заборгованості через відсутність коштів на рахунку та неповернення коштів постачальниками, запропонувавши новий строк повернення авансу - до 01.07.2026.

Таким чином, відповідач не лише повідомив про неможливість виконання договірних зобов`язань, а й двічі письмово зазначив про відсутність коштів для повернення отриманої попередньої оплати, поставивши виконання свого грошового зобов`язання в залежність від надходжень від третіх осіб.

Наведені обставини підтверджуються документами, складеними безпосередньо відповідачем, а тому не можуть розглядатися виключно як припущення позивача щодо фінансового стану його контрагента.

Водночас колегія суддів враховує, що повідомлення відповідача про відсутність коштів на конкретний момент часу не є безумовним доказом його загальної неплатоспроможності, відсутності іншого майна або неможливості здійснювати господарську діяльність.

Однак для вирішення питання про забезпечення позову закон не вимагає встановлення факту неплатоспроможності відповідача чи доведення неминучості невиконання майбутнього судового рішення.

Достатнім є обґрунтоване припущення про існування ризику істотного ускладнення або неможливості його виконання, сформоване на підставі оцінки конкретних обставин справи.

У цьому випадку відповідний ризик підтверджується сукупністю таких обставин, як (1) отримання відповідачем попередньої оплати, (2) повідомлення про неможливість виконання робіт, (3) повернення лише незначної частини отриманих коштів, (4) неодноразове повідомлення про відсутність коштів для погашення заборгованості та (5) залежність її погашення від надходжень від постачальників.

При цьому на момент звернення із заявою про забезпечення позову запропоновані відповідачем строки повернення авансу, а саме 01.06.2026 та 01.07.2026, спливли, тоді як матеріали, надані для розгляду заяви, не містять відомостей про повернення решти попередньої оплати.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини в сукупності є достатніми для обґрунтованого припущення про існування ризику істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Щодо інших судових проваджень за участю відповідача

На підтвердження необхідності забезпечення позову заявник також надав скриншот офіційного вебсайту «Судова влада України», що містить відомості про інші судові провадження, у яких ТОВ «СМАЙТ ГРУП» виступає відповідачем.

Зокрема, у зазначеному документі відображено інформацію про справи №911/1969/26, №911/1847/26, №911/1587/26 та №911/2095/26, у яких до відповідача пред`явлено майнові вимоги на загальну суму 1 307 725,98 грн.

Колегія суддів зазначає, що сам факт пред`явлення позовів до суб`єкта господарювання не доводить обґрунтованості відповідних вимог, наявності в нього заборгованості в заявленому розмірі або недостатності майна для виконання зобов`язань.

Відтак відомості про інші судові провадження не можуть самостійно підтверджувати неплатоспроможність відповідача чи неминучість невиконання судового рішення у цій справі.

Разом із тим зазначені відомості мають значення як додаткова обставина, що підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, насамперед із письмовими повідомленнями самого відповідача про неможливість своєчасного повернення коштів.

За наведених обставин колегія суддів не покладає факт існування інших судових проваджень в основу висновку про неплатоспроможність відповідача, однак враховує його як додатковий чинник під час оцінки ймовірності утруднення виконання майбутнього судового рішення.

Щодо висновків суду першої інстанції

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив із ненадання заявником належних, допустимих і достатніх доказів існування обставин, які свідчили б про можливість істотного ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Суд першої інстанції правильно визначив загальні правові умови застосування заходів забезпечення позову, проте не надав належної оцінки конкретним обставинам справи в їх сукупності.

Зокрема, місцевий господарський суд не врахував належним чином зміст листів відповідача від 15.05.2026 та від 11.06.2026, у яких останній безпосередньо повідомляв про відсутність коштів для повернення попередньої оплати та залежність її повернення від розрахунків із постачальниками.

Зазначені документи мають безпосереднє значення для оцінки ризику невиконання майбутнього судового рішення, оскільки містять відомості про труднощі відповідача з виконанням саме грошового зобов`язання перед позивачем.

При цьому висновок про необхідність забезпечення позову не ґрунтується лише на факті невиконання відповідачем договору або наявності між сторонами спору щодо повернення авансу.

Визначальне значення має сукупність установлених обставин, зокрема документально підтверджені повідомлення відповідача про відсутність коштів, неодноразове перенесення запропонованих ним строків повернення авансу та відсутність відомостей про погашення його залишку.

За таких обставин відсутність доказів вчинення відповідачем дій, спеціально спрямованих на приховування майна чи ухилення від виконання судового рішення, сама собою не спростовує доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову.

Отже, висновок місцевого господарського суду про недоведеність передбачених статтею 136 ГПК України підстав для забезпечення позову є передчасним та таким, що не враховує сукупності обставин, які мають значення для вирішення відповідного процесуального питання.

Щодо належності та співмірності обраного заходу забезпечення позову

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Господарського суду Київської області про відмову в забезпеченні позову від 21.08.2026 у справі №911/2481/26 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким заяву ПрАТ «ККФ «Рошен» про забезпечення позову від 18.08.2026 задовольнити у повному обсязі. При цьому позивач в апеляційній скарзі просить забезпечити позов шляхом накладення арешту виключно на грошові кошти відповідача, що знаходяться та обліковуються на його банківських рахунках, у межах ціни позову 161593,17 грн. Водночас у заяві про забезпечення позову, про повне задоволення якої просить скаржник, йшлося також про арешт всього рухомого та нерухомого майна відповідача.

Колегія суддів враховує, що предметом позову є стягнення грошових коштів, а тому накладення арешту на кошти відповідача безпосередньо пов`язане з предметом спору та здатне забезпечити реальне виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідний захід не передбачає списання коштів на користь позивача, не вирішує питання про обґрунтованість позову та не призводить до дострокового задоволення заявлених матеріально-правових вимог.

Його застосування має тимчасовий характер і спрямоване на збереження майнового стану відповідача в межах, необхідних для забезпечення можливого виконання судового рішення.

У постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також наголосила на необхідності дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову та недопущення подвійного забезпечення одних і тих самих позовних вимог шляхом окремого накладення арешту на грошові кошти й інше майно в повному розмірі ціни позову щодо кожного виду майна.

Колегія суддів враховує, що накладення арешту на кошти суб`єкта господарювання може обмежувати можливість їх використання для здійснення поточних розрахунків.

Проте заявлений захід обмежений конкретною сумою, не передбачає арешту всіх коштів відповідача незалежно від їх розміру та не поширюється на інше належне йому майно.

При цьому матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили, що застосування такого заходу саме в межах ціни позову створить для відповідача наслідки, явно непропорційні ризику невиконання майбутнього судового рішення.

Водночас сама відсутність заперечень відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість, належність і співмірність заявленого заходу забезпечення позову.

Оцінивши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах 161593,17 грн забезпечує розумне співвідношення між необхідністю захисту майнових інтересів позивача та обмеженням майнових прав відповідача.

При цьому арешт має застосовуватися в межах зазначеної суми сукупно за всіма рахунками відповідача, без можливості її множинного блокування на кожному окремому рахунку.

Щодо зустрічного забезпечення

Відповідно до статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Вирішуючи питання про необхідність зустрічного забезпечення, колегія суддів враховує характер і розмір заявлених позовних вимог, обраний захід забезпечення позову та наявні матеріали справи.

З огляду на те, що накладення арешту обмежується грошовими коштами в межах ціни позову, а матеріали справи не містять конкретних відомостей про можливі збитки відповідача, які потребували б застосування зустрічного забезпечення, колегія суддів не вбачає підстав для його встановлення на цій стадії розгляду справи.

При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку, передбаченому процесуальним законом, у разі виникнення обставин, які обґрунтовують необхідність зустрічного забезпечення, зміни або скасування заходів забезпечення позову.

Щодо накладення арешту на грошові кошти у межах суми судового збору

Крім того, колегія суддів враховує, що заява про забезпечення позову містила вимогу про накладення арешту на грошові кошти відповідача не лише в межах ціни позову - 161 593,17 грн, а й у межах суми судового збору - 2 662,40 грн. Водночас в апеляційній скарзі позивач, попри загальну вимогу про задоволення первісної заяви в повному обсязі, конкретизував необхідний захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти виключно в межах ціни позову.

Відповідно до статті 123 ГПК України судовий збір належить до судових витрат і не включається до ціни позову. Оскільки питання про покладення судових витрат на відповідача підлягає вирішенню за результатами розгляду спору по суті, а необхідність забезпечення їх можливого відшкодування шляхом додаткового арешту грошових коштів заявником окремо не обґрунтована, колегія суддів не вбачає підстав для поширення арешту на суму судового збору.

7.3. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ураховуючи предмет позову, зміст наданих сторонами документів, неодноразові письмові повідомлення відповідача про відсутність коштів для повернення попередньої оплати, невиконання запропонованих ним строків її повернення та характер заявленого заходу забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, не врахував належним чином сукупності встановлених обставин та дійшов передчасного висновку про відсутність передбачених статтею 136 ГПК України підстав для забезпечення позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову від 18.08.2026 у повному обсязі. Водночас в апеляційній скарзі позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача виключно в межах ціни позову - 161593,17 грн, тоді як заява про забезпечення позову містила також вимоги про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також про накладення арешту на грошові кошти в сумі судового збору 2662,40 грн.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на застосуванні заходу забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову. При цьому вимоги апеляційної скарги щодо задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі в установленому процесуальним законом порядку змінені не були.

Колегія суддів не вбачає підстав для накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову призвело б до надмірного обмеження майнових прав відповідача та не відповідало б принципу співмірності, передбаченому частиною четвертою статті 137 ГПК України, а також з урахуванням того, що під час апеляційного розгляду позивач на задоволенні вказаної вимоги не наполягав.

Також колегія суддів не вбачає підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми судового збору 2662,40 грн, оскільки зазначені витрати не входять до ціни позову, необхідність їх додаткового забезпечення заявником не обґрунтована і не підтримана під час апеляційного провадження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «СМАЙТ ГРУП», що знаходяться на його рахунках у банківських установах, у межах загальної суми 161 593,17 грн.

В іншій частині первісна заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

8. Судові витрати

За змістом статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється судом за результатами вирішення спору з урахуванням установлених процесуальним законом правил.

У цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Київської області від 21.08.2026 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а не судове рішення, яким вирішено спір по суті.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Водночас ухвалення постанови за результатами перегляду ухвали про забезпечення позову не завершує розгляду справи по суті та не вирішує питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене розподіл судових витрат, пов`язаних із поданням заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, має бути здійснений судом, який ухвалюватиме остаточне рішення за результатами розгляду спору по суті, відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/2481/26 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» про забезпечення позову задовольнити частково.

4. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» (місцезнаходження: 08302, Бориспільський район, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд.1/6, офіс 4; ідентифікаційний код юридичної особи 41266339), які знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми 161 593 (сто шістдесят одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) гривень 17 копійок.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН» (місцезнаходження: Україна, 03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 00382125).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» (місцезнаходження: 08302, Бориспільський район, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд.1/6, офіс 4; ідентифікаційний код юридичної особи 41266339).

5. У задоволенні решти вимог заяви Приватного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» про забезпечення позову відмовити.

6. Матеріали справи №911/2481/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова є виконавчим документом, підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом 3 років з моменту її ухвалення, тобто до 29.09.2029.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на неї безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286-291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.10.2026.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді В.П. Іванов

О.М. Крижний