Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №910/14513/25
Суддя: Бестаченко О.Л.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2026 р. Справа№ 910/14513/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Шаратова Ю.А.
Скрипки І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.04.2026 (повний текст складено 15.04.2026)
у справі № 910/14513/25 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
про зобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 169 845,00 грн та стягнення
моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - відповідач) про зобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 169 845, 00 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000, 00грн, а усього 189 845, 00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.16, 23, 526, 1066, 1068, 1071, 1073, 1167 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що у період з 18.07.2024 по 30.05.2025 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Для здійснення господарської діяльності та проведення розрахунків в безготівковій формі, на підставі заяви позивача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 05.08.2024 їй було відкрито поточний рахунок для господарської діяльності № НОМЕР_1 . Крім того, на підставі угоди №SAMDNWFC00057333460 від 13.01.2020, позивачу також було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 . Позивач вказує, що в період з 21.12.2024 по 22.12.2024 з її банківського рахунку № НОМЕР_1 (рахунку як фізичної особи-підприємця) було здійснено несанкціоноване переведення грошових коштів на її інший рахунок № НОМЕР_2 (карта універсальна), та у подальшому несанкціоноване списання з останнього рахунку грошових коштів у розмірі 169 845,00 (у тому числі комісія 845,00грн) на невідомий рахунок Монобанку. Позивач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» (відповідача) із заявою про повернення грошових коштів на свій рахунок на загальну суму 169 845,00 грн. Проте, відповідачем було відмовлено з посиланням на те, що позивачем не було дотримано вимог безпеки доступу до системи дистанційного обслуговування «Приват24 для бізнесу» та безпеки проведення платежів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що з аналізу матеріалів службової перевірки вбачається, що спірні платіжні операції по рахункам позивача були здійснені у штатному режимі функціонування банківських систем із використанням належних персоналізованих засобів доступу клієнта.
Підтвердження платіжних операцій відповідачем здійснювалось із використанням таких факторів: 1) логін (фінансовий номер телефону); 2) пароль доступу до Приват24; 3) технологія 3D Secure; 4) кваліфікований електронний підпис (КЕП); 5) типовий пристрій; 6) використання Google Pay.
Використання зазначених засобів є достатнім підтвердженням волевиявлення клієнта та належної автентифікації відповідно до вимог законодавства та умов договору банківського обслуговування. Отже, Банк діяв у межах належної процедури ідентифікації та не мав правових підстав відмовити у виконанні відповідних платіжних операцій.
Крім цього, суд зазначає, що двофакторну аутентифікацію 05.08.2024 о 08:26:01 було виключено клієнтом ОСОБА_1 . Це свідчить про те, що позивачем власноруч було змінено налаштування безпеки доступу до рахунку, зокрема, відключено додатковий рівень захисту (2FA), що прямо вплинуло на подальшу можливість здійснення операцій із використанням базових засобів авторизації. Отже, Банк не здійснював жодних дій щодо зниження рівня безпеки, а всі наслідки такої зміни налаштувань покладаються на клієнта (позивача).
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, що спірні кошти перейшли у власність Банку як набувача, або що Банк є кінцевим отримувачем платежу (бенефіціаром). За таких обставин, вимога позивача зобов`язати Банк повернути грошові кошти у розмірі 169 845, 00 грн фактично спрямована на покладання на надавача платіжних послуг обов`язку відшкодувати кошти, які йому не належать та якими він не володіє як власник.
Отже, відсутні передбачені ст. 1073 Цивільного кодексу України підстави для покладення на Банк обов`язку щодо повторного зарахування спірних коштів на рахунок позивача.
Доводи позивача про несанкціонованість операцій, у тому числі посилання на відсутність доступу до мобільного пристрою, є припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами, та не спростовують встановленого факту належної автентифікації операцій.
Отже, втрата позивачем грошових коштів могла відбутися виключно внаслідок розголошення або компрометації персоналізованих засобів доступу, що відповідно до умов банківського обслуговування та усталеної судової практики покладає ризик таких наслідків на самого клієнта.
Також господарський суд вказав, що оскільки у справі не доведено порушення Банком обов`язків при виконанні платіжних операцій, а також не доведено причинного зв`язку між діями Банку та заявленими немайновими наслідками, вимога про моральну шкоду є похідною і також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Також в тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 ставиться питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази та помилково застосував норми матеріального права, безпідставно визнавши операції авторизованими позивачем і поклавши всю відповідальність за втрату коштів на неї, не перевіривши, чи забезпечив банк належний рівень кіберзахисту, чи міг відбутися несанкціонований доступ до системи через зараження пристрою та чи дотримався відповідач вимог законодавства щодо безпеки платіжних операцій.
Також скаржник вказує, що суд без належної оцінки відкинув докази позивача, не врахував позицію Верховного Суду про тягар доказування вини банку та залишив без розгляду процесуальні документи позивача, що порушило принцип змагальності та рівності сторін й призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції під час аналізу доказів по справі та прийняття рішення помилково ототожнив авторизацію платіжних операцій з волевиявленням клієнта. Скаржник наголошує, що факт же авторизації операції - це лише технічне підтвердження виконання дії у платіжній системі. Він не свідчить автоматично про існування усвідомленого наміру клієнта. Тобто авторизація - елемент технічного процесу, тоді як волевиявлення - елемент юридичного змісту правочину. Ототожнення цих понять суперечить сутності цивільних дій, визначеній ЦКУ.
Отже, для кваліфікації платежу як волевиявлення клієнта необхідно встановити, чи ця платіжна інструкція справді була сформована та подана особисто ним, свідомо й добровільно. Закон розмежовує ініціювання операції (факт формування інструкції) і волевиявлення особи (наміри та згоду на таку дію). Саме тому ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» покладає на користувача обов`язок забезпечувати збереження платіжних інструментів, а на надавача платіжних послуг - ризики за неправомірні списання, якщо не доведено, що клієнт порушив умови безпеки.
Апелянт також посилається на те, що місцевий господарський суд, формально пославшись в своєму рішенні на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2025 у справі №490/7829/23, фактично її не застосував при вирішенні спору.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції, оцінюючи подані банком технічні дані, безпідставно визнав їх належним та достатнім доказом авторизації спірних операцій позивачкою, фактично ототожнивши технологічну автентифікацію з волевиявленням клієнта. При цьому суд не врахував, що сам відповідач у матеріалах справи прямо припустив можливість встановлення на пристрій позивачки програмного забезпечення для віддаленого керування мобільним телефоном, унаслідок чого сторонні особи могли отримати доступ до облікового запису «Приват24» та ініціювати спірні транзакції.
Незважаючи на це, суд не надав належної оцінки цій інформації та не перевірив обставини, що могли свідчити про несанкціонований доступ, а його висновок побудовано виключно на внутрішніх логах банку, достовірність і цілісність яких не підтверджено незалежними технічними доказами. Суд необґрунтовано визнав постійність фінансового номера, відсутність зміни пароля, проходження 3D Secure, наявність КЕП та використання «типового пристрою» достатніми доказами вини позивачки, тоді як жоден із цих факторів сам по собі не виключає втручання третіх осіб через віддалене керування пристроєм або компрометацію даних автентифікації.
Також скаржник вказує, що суд: поставив у центр доведення вини Банку Позивачем (а не захист клієнта від несанкціонованих операцій); проігнорував презумпцію вини банку, передбачену ст.1073 ЦК України, відповідно до якої саме банк повинен довести, що користувач своїми діями сприяв використанню даних, які дають змогу ініціювати платіжні операції, застосувавши її звужено, обмеживши її лише "помилками банку", тоді як вона охоплює також випадки неналежного виконання банком обов`язку зі збереження коштів клієнта.
Крім наведеного, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції принципу змагальності та рівності сторін. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що суд залишив без розгляду відповідь позивача на відзив відповідача з підстав незначного пропуску процесуального строку, не оцінивши при цьому поважність причин такого пропуску та не забезпечивши баланс процесуальних прав сторін, тоді як відзив відповідача було прийнято та покладено в основу рішення. На думку апелянта, це фактично позбавило позивача можливості надати заперечення проти аргументів Банку та реалізувати своє право на ефективний захист.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/14513/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
На стадії відкриття апеляційного провадження головуючий суддя Сулім В.В. заявив самовідвід від розгляду справи № 910/14513/25. Заява судді про самовідвід подана з метою недопущення сумнівів у його неупередженості, які можуть виникнути у зв`язку з тим, що близька особа судді брала участь у розгляді цієї справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 заяву про самовідвід головуючого судді Сулім В.В. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/14513/25 задоволено.
Матеріали справи № 910/14513/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/220/26 від 11.05.2026, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026, якою заяву про самовідвід судді-доповідача Сулім В.В. задоволено, відповідно до підпунктів 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14513/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду справи № 910/14513/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25; вирішено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційні скарги не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Короткий зміст пояснень відповідача та клопотання позивача, результати їх розгляду
30.07.2026 від представника АТ КБ «ПриватБанк» Яндульського Д.В. до апеляційного суду надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, в яких відповідач просить: вважати причини пропуску подання пояснень поважними та поновити строк для його подання; прийняти пояснення та долучити до матеріалів справи з додатками; апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 169 845,00 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00грн., залишити без змін.
Як на причини пропуску процесуального строку Банк посилається на дію в Україні воєнного стану, переведення частини працівників на дистанційний режим роботи, повітряні тривоги, обмеження та аварійні відключення електропостачання, а також на неотримання апеляційної скарги представниками відповідача.
30.07.2026 від представника позивача Устименко О.М. до апеляційного суду надійшло клопотання, в якому позивач просить: відмовити представнику відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Яндульському Д.В. у визнанні поважною причини пропуску строку для подання пояснень на апеляційну скаргу та в поновленні цього строку; розглянути справу без урахування поданих відповідачем із пропуском строку заперечень (пояснень), або відповідно до вимог процесуального законодавства.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що відповідач обмежився загальними посиланнями на дію в Україні воєнного стану, переведення частини працівників на віддалену роботу, повітряні тривоги та перебої з електропостачанням, однак не навів конкретних обставин, які б підтверджували безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними факторами та неможливістю своєчасно підготувати й подати пояснення у цій справі.
Позивач звертає увагу, що відповідачем не зазначено, у якому саме структурному підрозділі чи регіоні виникли відповідні перешкоди, протягом якого конкретно періоду діяли обмеження електропостачання чи повітряні тривоги, які унеможливлювали підготовку процесуальних документів, а також чому переведення частини працівників на дистанційний режим роботи перешкоджало їх підготовці з огляду на функціонування системи «Електронний суд» та можливість дистанційної роботи з документами.
Крім того, у клопотанні зазначено, що сам по собі факт дії в Україні воєнного стану без конкретизації обставин, які безпосередньо перешкоджали саме цій стороні вчасно виконати процесуальний обов`язок, не є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку поважними.
Щодо доводу відповідача про неотримання апеляційної скарги його представниками позивач зазначає, що апеляційна скарга була направлена засобами системи «Електронний суд» безпосередньо на адресу АТ КБ «ПриватБанк», який є зареєстрованим користувачем ЄСІТС. За доводами позивача, неотримання документа конкретним представником є питанням внутрішньої організації документообігу відповідача, а не об`єктивною перешкодою, яка могла б свідчити про поважність причин пропуску процесуального строку.
Розглянувши клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про визнання поважними причин пропуску строку на подання пояснень та поновлення такого строку, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку, а заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновлення та продовження процесуальних строків є різними процесуальними інститутами. Поновленню підлягає пропущений процесуальний строк, встановлений законом, за умови визнання судом причин його пропуску поважними. Строк, встановлений судом, може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку, або з ініціативи суду.
У цій справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу був установлений судом апеляційної інстанції. Отже, після закінчення такого строку відсутні передбачені частиною першою статті 119 ГПК України підстави для його поновлення. Подання відповідачем документа під назвою «пояснення», який за змістом містить заперечення проти доводів апеляційної скарги та прохання залишити її без задоволення, не змінює його процесуальної природи.
Крім того, наведені відповідачем обставини не підтверджують наявності об`єктивних перешкод для своєчасного подання відповідного процесуального документа.
Запровадження та дія воєнного стану можуть враховуватися судом під час оцінки причин пропуску процесуального строку лише у разі встановлення конкретних обставин, які виникли у зв`язку з воєнним станом, об`єктивно перешкоджали вчиненню відповідної процесуальної дії та перебували у причинному зв`язку з пропуском установленого строку.
Посилаючись на повітряні тривоги, дистанційний режим роботи працівників та обмеження електропостачання, АТ КБ «ПриватБанк» не зазначило конкретного періоду дії таких обставин та не обґрунтувало, яким чином вони унеможливлювали підготовку і подання пояснень у цій справі. Доказів на підтвердження існування відповідних перешкод протягом установленого судом строку відповідачем не подано.
Не підтверджує поважності причин пропуску строку і посилання Банку на неотримання апеляційної скарги його представниками.
Як убачається з матеріалів справи, квитанцією № 6977307 підтверджується доставка 06.05.2026 об 11:54 апеляційної скарги до зареєстрованого Електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, 19.05.2026 о 19:16 відповідачу доставлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про апеляційне провадження та мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, змістом апеляційної скарги і подати процесуальний документ у строк, визначений судом. Обставини, пов`язані з неознайомленням конкретного представника з документом, доставленим до офіційного електронного кабінету юридичної особи, стосуються організації внутрішнього документообігу відповідача та не свідчать про наявність об`єктивної перешкоди для своєчасного вчинення процесуальної дії.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення строку на подання пояснень, у зв`язку з чим пояснення від 30.07.2026 підлягають залишенню без розгляду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 18.07.2024 по 30.05.2025 була зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису: 2010350000000600392).
Згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відкриття рахунку позивачу, як фізичній особі-підприємцю, 05.08.2024 відкрито рахунок: № НОМЕР_1 (Поточний рахунок), валюта UAH (Українська гривня).
Крім того, згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по рахунку позивача, на підставі угоди № SAMDNWFC00057333460 від 13.01.2020 також було відкрито рахунок: № НОМЕР_2 (картка Універсальна), валюта UAH (Українська гривня).
Як зазначає позивач у позові: « 21.12.2024 (в суботу) позивач помітила, що її телефон некоректно працює, а саме виникали постійні збої в мережі. Вона вирішила, що це пов`язано із недостанім зарядом телефону і після зарядки телефону проблема вирішиться. У зв`язку з технічними неполадками вона не могла здійснювати дзвінки. Наступного дня 22.12.2024 (в неділю), після підзарядки мобільного пристрою проблема повторилась: мережа то з`являлась, то знов зникала. В цей же день вона через програмне забезпечення, яке використовувала у своїй господарській діяльності, випадково дізналась, що з її рахунку фізичної особи-підприємця була здійснена інкасація в сумі 270 000, 00 грн. У зв`язку з цим позивач вирішила зайти в Приват24 та перевірити цю інформацію, але здійснити вхід в Приват24 не змогла, так як телефон не реагував на команди. Тому відразу після того, як у неї виникла підозра в несанкціонованому доступі до її рахунку, після 12 години 22.12.2024, вона зателефонувала на гарячу лінію ПриватБанку та заблокувала наявні у неї рахунки. Так як телефон у неї не працював, то дзвінок на гарячу лінію був здійснений з телефону родички. При цьому ані 21.12.2024, ані 22.12.2024 жодного повідомлення про зняття коштів від ПриватБанку на її номер телефону не надходили».
23.12.2024 позивач звернулася до Банку із заявою, в якій просила відкликати платіж, тимчасово заблокувати доступ до Системи дистанційного обслуговування АТ КБ ПриватБанк і провести перевірку за фактом несанкціонованого зняття/списання грошових коштів з її рахунку; прийняти заходи стосовно захисту рахунку в подальшому; вирішити питання про повернення неправомірно списаних грошових коштів з розрахункового рахунку; письмово інформувати позивача про причини несанкціонованого доступу до розрахункового рахунку та вказати строки повернення неправомірно списаних грошових коштів.
За твердженням позивача, за результатами звернення до банку: «отримала відомості за своїми рахунками, за допомогою чого встановила несанкціоноване переведення НОМЕР_15 НОМЕР_16 коштів (рахунок (картка з ФОП) Поточного на Універсальна) свій та рахунку рахунок подальше несанкціоноване списання з цього рахунку грошових коштів в період з 18.15 год. до 18.22 год. 21.12.2024 у розмірі 169 845 гривень (в тому числі комісія банку в сумі 845 грн.). Кошти були переведені на невідомий рахунок Монобанку. Також в банку їй повідомили, що її картка «Універсальна» 21.12.2025 року була декілька разів перевипущена. Після блокування рахунків, було ще декілька спроб проведення незаконних транзакцій, але вони вже блокувались банком. Будь-які смс або посилання від невідомих осіб ОСОБА_1 не надходили. Проведення будь-яких платежів зі своєї картки 21.12.2024 року вона будь-яким способом не підтверджувала. Також після відкриття поточного рахунку Позивачкою нікому не розголошувався ПІН-код банківської картки та інша конфіденційна інформація, включаючи дані свого акаунту в "Приват24", своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
23.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою, в якій просить прийняти міри до невідомої особи, яка шахрайським способом із використанням електронно-обчислювальної техніки здійснила переказ на невідомий рахунок грошових коштів в загальному розмірі 169 120 грн. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12024141350000902 від 23.12.2024 з правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 190 КК України.
У позові вказано: «на час звернення до правоохоронних органів телефон Позивачки повністю перестав працювати, у зв`язку з чим вона вимушена була придбати новий телефон. Лише через 6 місяців після події, телефон Samsung A 125F/DSN, яким вона користувалась, почав знову вмикатись».
21.02.2025 до АТ КБ «ПриватБанк» представником позивача була спрямована письмова претензія, у якій АТ КБ «ПриватБанк» пропонувалось повернути несанкціоновано зняті з рахунку ОСОБА_1 кошти в сумі 169 845, 00 грн. Зазначена претензія була зареєстрована за № 2310310-ВБ від 21-02-2025.
Листом від 11.03.2025 № 20.1.0.0.0/7- 250221/70808 на № 2310310-ВБ від 21-02-2025 АТ КБ «Приват Банк» повідомив позивача, що проведенням службового розслідування був дійсно встановлений факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача, але аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами, показав що позивачем були порушені Умови і правила надання банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24 для Бізнесу» та правил дистанційного управління рахунком. Платіж на 270 000, 00 грн було підписано ЕЦП. По картрахунку № НОМЕР_3 (картка Універсальна) кошти були виведені шляхом додавання картки до платіжного cервісу GooglePay та проведення операції шляхом ручного вводу номеру картки, строку дії та СVV-коду на платіжній платформі MONODIRECT з використанням 3-D Seсurity. Так як на думку банка, позивачем не в повній мірі було дотримано вимоги безпеки доступу до системи дистанційного обслуговування «Приват24 для Бізнесу» та безпеки проведення платежів, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення вимог, викладених в претензії відсутні.
У зв`язку із відсутністю в отриманій від Банку відповіді на претензію прямої вказівки на конкретні дії, якими позивач сприяла використанню коштів третіми особами, 26.03.2025 до АТ КБ «ПриватБанк» спрямований адвокатський запит. В запиті пропонувалось на підставі висновків службового розслідування надати інформацію.
Листом від 03.04.2025 №20.1.0.0.0/7-250326/71284-БТ АТ КБ «ПриватБанк» у відповідь на адвокатський запит повідомлено наступну інформацію: у результаті проведення розслідування встановлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження. Однак аналіз обставин, що сприяли використанню коштів третіми особами показав, що позивачем були порушені Умови і правила надання банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24 для Бізнесу» та правил дистанційного управління рахунком. Також у відповіді на адвокатський запит зазначено, що входи до «Приват24 для Бізнесу» з нетипових пристроїв виявлено не було. Картка Універсальна №4149 60** ****8201 перевипущена в Приват24 на нову № НОМЕР_4 від 21.12.2024 об 17:56:19. Таким чином зарахування коштів з рахунку проведено на карту № НОМЕР_5 . Потім картка перевипущена через Приват24 та з нової картки № НОМЕР_4 пройшли видаткові операції на MONODirect, KYIV через додавання картки в GooglePay. Операції з пристрою клієнта, типова для клієнта модель - SM-A125F SAMSUNG, ідентифікатор imei - 191BECFAD93C5558. ЕЦП, яким був підписаний платіж на суму 270 000 грн, був сформований 21.12.2024 об 17:54:23 з типової для клієнта моделі SM-A125F|SAMSUNG, ідентифікатор imei 191BECFAD93C5558.
Як зазначає позивач, аналізом наданої Банком на підставі висновків службового розслідування інформації встановлено, що позивачем не могли бути порушення Умови і правила надання банківських послуг, передбачені п.1.1.10.10.2 та 1.1.10.10.3, на які посилається Банк з наступних причин: незважаючи на те, що Банк у висновках свого службового розслідування посилається на той факт, що картка Універсальна № НОМЕР_5 , що належала позивачу (Угода № SAMDNWFC00057333460 від 13.01.2020) була перевипущена на нову № НОМЕР_4 від 21.12.2024 з типової для клієнта моделі телефону SM A125F|SAMSUNG, ідентифікатор imei- НОМЕР_6 , це не відповідає дійсності, так як згідно протоколу огляду мобільного телефону позивача, проведеного 30.09.2025 старшим слідчим СВ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Семеряк М., а також фактичної інформації, ОСОБА_1 користувалась телефоном марки Samsung НОМЕР_7 /DSN IMEI НОМЕР_8 , IMEI (гніздо 2) НОМЕР_9 , (гніздо 1) що свідчить про той факт, що ОСОБА_1 після перевипуску карти Універсальна з мобільного пристрою, що їй не належав, більше не володіла даними цієї картки, у зв`язку з чим не могла додати картку до платіжного cервісу GooglePay та провести операції шляхом ручного вводу номеру картки, строку дії та СVV-коду на платіжній платформі MONODIRECT з використанням 3-D Seсurity.
Як убачається з Висновку службової перевірки по факту спірних транзакцій з картки клієнтки ОСОБА_1 від 22.12.2025 (надалі - Висновок), відповідачем встановлено:
«Системою «VRS» зафіксовано зверненя клієнтки ОСОБА_1 (фін.номер НОМЕР_10 ) на лінію клієнтської підтримки « 3700», 2024-12-22 15:40:55 ID 812477008. Клієнт звернувся до банку через заблоковану картку. Під час розмови із оператором з`ясувалось, що з рахунку клієнта було списано 270 000, 00 грн, з яких 170 000, 00 грн було переведено на рахунок у Монобанку. Клієнт стверджує, що не проводив жодних операцій, оскільки його телефон був несправний і вимкнений. Операції були проведені 21.12.2024 між 18:15 та 18:23. Клієнт не давав дозволу на ці транзакції і не мав доступу до Приват24 в цей час. Також клієнт зазначив, що 20.12.2024 намагався оформити 1 000, 00 грн допомоги, але так і не вдалось через вихід пристрою з ладу. Банк зафіксував заявку про шахрайство, але повідомив, що претензійна робота по даному типу операцій не проводиться. Клієнту було рекомендовано: 1) Перевипустити картку у відділенні банку; 2) Отримати виписку по рахунку; 3) Звернутися із заявою до поліції. Також клієнту порадили зв`язатися з мобільним оператором, щоб з`ясувати, чи не було дублювання SIM-карти.
За інформацією ccstat.privatbank.ua, рахунки відправника (потерпілої) заблоковано банком (2024-12-21 18:25:47 год.).
Випискою по карті НОМЕР_11 (Універсальна, карту відкрито 15.07.2024 09:52:51) встановлено надходження коштів 21.12.2024 17:54:45 год. в розмірі 270 000, 00 грн з рахунку НОМЕР_12 , який належить ОСОБА_1 .
Згідно вибірки AMKUIP платіж на 270 000,00 грн (Реф. JBKLOCLOAJ8HNW) з рахунку ФОП № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 (картка Універсальна 4149609022898201) було підписано ЕЦП серійний № 5E984D526F82F38F040000004E5F75013668C505.
Інформацією акредитованого центру підписано сертифікації КЕП 5E984D526F82F38F040000004E5F75013668C505 було згенеровано 21.12.2024 17:53:22 год.
КЕП С/Н: 5E984D526F82F38F040000004E5F75013668C505 було відкликано 2025-06-17.
Від Управління супроводу розрахунків бізнес-клієнтів отримано інформацію: «Платіж відправлений клієнтом в Приват24 та проведений банком автоматично через ОДБ».
Випискою по віртуальній карті НОМЕР_13 клієнта ОСОБА_1 (карту відкрито 21.12.2024 17:56:19 год., реф. SAMDNWFC00057333460, кредитний ліміт не змінювався) підтверджено факт здійснення 7-ми транзакцій з переказу коштів через платіжний сервіс MonoDirect Монобанку на невстановлений рахунок на загальну суму 169 845, 00 грн.
По інформації «PanLike» встановлено, що оспорювані транзакції проведені із зчитуванням NFC (G), з ручним введенням номера картки (Manual key entry-12) та коду для інтернет платежів 3D-Secure Authentication(Pos condition-82), а отже проведення претензійної роботи для повернення коштів клієнту неможливе.
21.12.2024 18:14:39 год. карту НОМЕР_13 було активовано в GooglePay, але інформування клієнта ОСОБА_1 про успішне додавання карти до платіжного сервісу GooglePay не відбулось через відсутність електронної скриньки в акаунті ЄКБ клієнта. Інформування продубльовано в Приват24.
Згідно інформації Приват24 не виявлено зміну паролю доступу до акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_1 . Номер фінансового телефону НОМЕР_10 за період оспорюваних транзакцій також не змінювався.
Вибіркою логів входів в акаунт Приват24 для фізичних осіб клієнта ОСОБА_1 логін НОМЕР_10 входи з нетипових пристроїв не виявлено.
Типова для клієнта модель - SM-A125F|SAMSUNG, ідентифікатор imei - НОМЕР_6 .
Вибіркою логів входу в Приват24 для бізнесу входи за 21.12.2024 не зафіксовані. Але аналізом вибірки MIROJB встановлено, що платіж JBKLOCLOAJ8HNW було створено через мобільний додаток для фізичних осіб (там існує можливість створити платіж з рахунку 2600... на свою картку).
Встановлено, що двофакторну аутентифікацію 05.08.2024 о 08:26:01 було виключено клієнтом ОСОБА_1 з типової для клієнта ІР адреси НОМЕР_14 .
Переглядом журналу запитів PIN/CVV по карткам ОСОБА_1 за 21.12.2024 звернень не виявлено.
Інформацію з «Архіву повідомлень», які повідомлення надсилались клієнту, отримати не представляється можливим, глибина пошуку 1рік.
Також у висновку надано роз`яснення щодо інформації, яка зазначена в позовній заяві ОСОБА_1 до банку, та спростувати твердження адвоката, а саме: «Незважаючи на те, що Банк у висновках свого службового розслідування посилається на той факт, що картка Універсальна № НОМЕР_5 , що належала ОСОБА_1 (Угода № SAMDNWFC00057333460 від 13.01.2020 р.) була перевипущена на нову № НОМЕР_4 від 21.12.2024р з типової для клієнта моделі телефону SMA125F SAMSUNG, ідентифікатор imei - НОМЕР_6 , це не відповідає дійсності, так як згідно протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_1 , проведеного 30 вересня 2025 року старшим слідчим СВ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Семеряк М., а також фактичної інформації, ОСОБА_1 користувалась телефоном марки Samsung НОМЕР_7 /DSN IMEI (гніздо 1) НОМЕР_8 , IMEI (гніздо 2) НОМЕР_9 , що свідчить про той факт, що ОСОБА_1 після перевипуску карти Універсальна з мобільного пристрою, що їй не належав, більше не володіла даними цієї картки, у зв`язку з чим не могла додати картку до платіжного cервісу GooglePay та провести операції шляхом ручного вводу номеру картки, строку дії та СVV-коду на платіжній платформі MONODIRECT з використанням 3D Seсurity».
IMEI пристрою, який зазначається в перевірці банку, є унікальним ідентифікатором, який призначається банківським програмним комплексом кожному клієнтському пристрою(терміналу) під час першої реєстрації та першого входу в Приват24. Тому банківський IMEI-ідентифікатор нічого спільного із IMEI зазначеним на клієнтському терміналі заводом виробником не має.
На підставі вищезазначеної інформації, у висновку Банком зазначено, що всі операції по рахункам клієнта ОСОБА_1 відбулись за її безпосередньої участі. Але не виключено, що 20.12.2024 під час спроби оформлення державної допомоги було встановлено програмне забезпечення для віддаленого керування телефонним пристроєм потерпілої. В результаті чого невстановлені особи отримали доступ до Приват24, згенерували ЕЦП, вивели кошти з рахунку потерпілої на її картку Універсальна. Підв`язали карту до GooglePay та провели платежі через MonoDirect на невстановлені реквізити.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, та оцінка аргументів учасників справи
Згідно з частинами першою та другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Предметом спору є вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк про повернення 169 845,00 грн, списаних 21.12.2024 внаслідок семи платіжних операцій, вчинення яких позивач заперечує, та стягнення 20 000,00 грн моральної шкоди.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно ототожнив технічну авторизацію платіжних операцій із волевиявленням позивача, не врахував можливості стороннього доступу до мобільного пристрою, неправильно оцінив дані про КЕП, типовий пристрій, Google Pay та 3D Secure, не застосував правові висновки Верховного Суду щодо розподілу тягаря доказування та допустив порушення принципів змагальності і рівності сторін.
Колегія суддів зазначені доводи відхиляє з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частинами першою та третьою статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої - п`ятої, десятої статті 42 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу. У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний фіксувати в операційно-обліковій системі час отримання згоди платника на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), а також розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій).
За нормами частин першої, другої, дванадцятої статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника, залежно від того, що відбувалося раніше, повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію за наявності такої комісійної винагороди.
Частиною третьою статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури, у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням. У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.
Відповідно до пункту 136 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Водночас пунктом 29 Положення № 164 передбачено, що умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.
Отже, правове регулювання не передбачає покладення відповідальності на клієнта лише з огляду на факт технічної авторизації операції. Разом з тим заперечення клієнтом факту її вчинення не має наперед установленої доказової сили, а обставини надання згоди, використання платіжного інструменту та можливого стороннього доступу встановлюються судом шляхом оцінки всієї сукупності наявних доказів.
Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування між сторонами є Умови і правила надання банківських послуг. Пунктом 1.1.10.10.1 Умов передбачено, що клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.
Пунктом 1.1.10.10.2 передбачено відповідальність клієнта за платіжні операції з платіжними картками, у тому числі у разі надання згоди на проведення операцій з карткою або нанесеними на ній даними поза полем його зору, а пунктом 1.1.10.10.3 - відповідальність за операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення клієнта до Банку та блокування платіжної картки.
Підпунктом 3.1.3.1.3 Умов сторони узгодили можливість використання клієнтом систем дистанційного обслуговування Приват24 для бізнесу/Приват24, у тому числі мобільної версії, сервісів LiqPay та АТМ, ТСО, месенджерів та інших систем клієнт - банк, клієнт - Інтернет банк, телефонний банкінг, миттєва безконтактна оплата, якщо Банком надається така технічна можливість.
Наведені положення договору підлягають застосуванню у взаємозв`язку з імперативними нормами Закону України «Про платіжні послуги» та Положення № 164, а тому визначальним для вирішення цього спору є не формальна наявність авторизації як такої, а встановлена за результатами дослідження доказів сукупність обставин проведення спірних операцій.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Стандарт вірогідності доказів передбачає необхідність зіставлення судом доказів, поданих на підтвердження протилежних версій подій. Обставина підлягає визнанню встановленою, якщо з урахуванням усієї сукупності доказів висновок про її існування видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тому сама можливість іншого розвитку подій без відповідного доказового підтвердження не є достатньою підставою для визнання такого сценарію встановленим.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2024 о 17:53:22 сформовано КЕП серійний № 5E984D526F82F38F040000004E5F75013668C505. Технічними даними щодо платіжної інструкції з референсом JBKLOCLOAJ8HNW зафіксовано створення о 17:54:24 платежу на суму 270 000,00 грн з рахунку ФОП ОСОБА_1. на рахунок ОСОБА_1, канал mp, тип підпису dig_sign та використання зазначеного КЕП. Одержувачем переказу була сама позивач, призначення платежу - переказ власних коштів. Технічний журнал містить дані про клієнта 47932991, платника та отримувача, рахунки сторін і час накладення електронного підпису.
Отже, висновок місцевого суду про те, що вказана платіжна інструкція пройшла передбачену Банком процедуру електронного підписання із застосуванням сформованого на ім`я позивача КЕП, підтверджений первинними технічними даними. При цьому колегія суддів оцінює використання КЕП у сукупності з іншими встановленими обставинами, а не як окремий та безумовний доказ фізичного вчинення кожної дії особисто позивачем.
О 17:56:19 було відкрито нову платіжну картку. О 18:14:39 картку активовано у Google Pay. Того ж часу інформаційною системою Банку сформовано повідомлення про активацію картки у Google Pay, яке о 18:14:39 направлено через канал P24FIZ, а о 18:14:40 отримало системний статус доставки. Отже, матеріалами справи підтверджується не лише запис службової перевірки про активацію картки, а й окрема системна подія, сформована Банком у зв`язку з її додаванням до платіжного сервісу. При цьому статус доставки повідомлення не ототожнюється колегією суддів із доказом його фактичного прочитання позивачем.
У подальшому, починаючи з 18:15:44 до 18:22:50, з використанням картки проведено сім послідовних операцій через MONO011J на загальну суму 169 845,00 грн, у тому числі комісія Банку 845,00 грн. Кожна з операцій має окремий код авторизації, усі операції проведені з MCC 6538. Надані Банком технічні дані також містять позначення NFC (G), Manual key entry-12, 3D-Secure Authentication (Pos condition-82).
Колегія суддів ураховує довід апеляційної скарги про те, що проходження 3D Secure або активація Google Pay не дають можливості безумовно встановити особу, яка фізично здійснювала відповідні дії. Однак суд першої інстанції оцінював ці обставини не відокремлено, а у взаємозв`язку з іншими технічними даними. Крім того, для здійснення операцій через Google Pay не вимагається обов`язкового отримання окремого SMS-коду для кожної наступної платіжної операції, оскільки відповідний платіжний інструмент після його належного додавання до цифрового гаманця може використовуватися із застосуванням передбачених технологією механізмів автентифікації. Тому відсутність доказів отримання окремого одноразового коду підтвердження щодо кожної із семи операцій не спростовує факту їх технічної авторизації.
Матеріалами службової перевірки також встановлено, що у спірний період фінансовий номер позивача не змінювався, пароль доступу не змінювався, входів, класифікованих системою Банку як здійснені з нетипового пристрою, не виявлено. Надана вибірка попередніх мобільних входів містить численні входи з моделі SM-A125F|Samsung, Android 12, через канал MOBILE зі сталим внутрішнім ідентифікатором 191becfad93c5558 при використанні різних IP-адрес. Таким чином, надані дані підтверджують підстави, з яких Банк визначав зазначене технічне середовище як типове для акаунта позивача.
Доводи апелянта про невідповідність зазначеного Банком ідентифікатора 191becfad93c5558 заводським IMEI мобільного телефона не спростовують висновків місцевого суду. Вказаний у банківській системі ідентифікатор не є заводським IMEI мобільного обладнання та використовується інформаційною системою Банку як внутрішній ідентифікатор пристрою. Тому порівняння цього значення із заводськими IMEI, зафіксованими під час огляду телефона правоохоронним органом, не підтверджує використання іншого фізичного пристрою.
При цьому колегія суддів погоджується, що використання типового пристрою, незмінність фінансового номера чи пароля не виключають у теоретичному аспекті можливості стороннього керування тим самим пристроєм. Проте можливість певного технічного сценарію не є тотожною встановленню факту його реалізації у конкретному випадку.
Посилаючись на стороннє втручання, позивач у позовній заяві зазначала, що 21.12.2024 мобільний телефон працював некоректно, виникали збої мережі, у зв`язку з чим вона не могла здійснювати дзвінки, однак вважала, що це пов`язано з недостатнім зарядом пристрою. Наступного дня після його заряджання мережа то з`являлася, то зникала. В апеляційній скарзі ці обставини викладені дещо інакше - зазначено, що 21.12.2024 телефон протягом дня не вмикався, екран був білим, а тому позивач не мала фізичної можливості здійснювати з нього будь-які операції.
Наведена різниця в описі несправності не дає підстав заперечувати наявність певних технічних проблем із телефоном, однак не підтверджує твердження про повну втрату позивачем контролю над пристроєм у момент здійснення спірних операцій. У позовній заяві йшлося насамперед про збої мобільної мережі та неможливість здійснювати дзвінки, які сама позивач на той час пов`язувала із зарядом телефона, тоді як твердження про повну неможливість його ввімкнення наведено в апеляційній скарзі. Технічних даних щодо стану пристрою саме 21.12.2024 матеріали справи не містять.
Не підтверджує наведений довід і протокол огляду мобільного телефона, проведеного 30.09.2025 у межах кримінального провадження. Із матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася за доступом до матеріалів кримінального провадження, такий доступ правоохоронним органом був наданий, однак до господарської справи на підтвердження стороннього втручання подано протокол огляду, яким зафіксовано заводські IMEI пристрою, наявність стандартних додатків та відсутність даних вказаних додатків, переписки, переходу по різним посиланням. Комп`ютерно-технічна експертиза чи інше спеціальне дослідження телефона не проводилися, стан пристрою на 21.12.2024 не встановлювався, відомості про виявлення програмного забезпечення для дистанційного керування, сторонніх сесій або інших цифрових слідів втручання протокол не містить.
Колегія суддів не робить з факту неподання інших матеріалів кримінального провадження висновку про їх відсутність. Водночас відповідно до засад змагальності суд вирішує спір на підставі доказів, наданих сторонами, а тому при оцінці вірогідності наведеної позивачем версії має значення те, що матеріали, фактично подані до цієї справи після отримання доступу до кримінального провадження, стороннього втручання не підтверджують.
Посилання апелянта на те, що сам Банк у висновку службової перевірки припустив можливість встановлення 20.12.2024 програмного забезпечення для віддаленого керування телефоном під час спроби отримання державної допомоги, також не є достатнім для іншого висновку. Із змісту службової перевірки вбачається, що зазначений механізм розглядався як один із можливих сценаріїв, а не як встановлена за результатами технічного дослідження обставина. Даних про фактичне виявлення такого програмного забезпечення, час його встановлення, віддалені сесії або зв`язок відповідного програмного забезпечення зі спірними операціями матеріали справи не містять.
За таких обставин колегія суддів погоджується з підходом суду першої інстанції щодо необхідності оцінки не окремого технічного параметра, а всієї послідовності подій. У межах нетривалого часового проміжку зафіксовано формування нового КЕП, підписання ним платіжної інструкції про переказ 270 000,00 грн між власними рахунками позивача, створення нової картки, її активацію у Google Pay та здійснення одразу після цього семи послідовних платіжних операцій, кожна з яких пройшла окрему процесингову авторизацію. Водночас зміна фінансового номера чи пароля не зафіксована, а подані позивачем докази не містять технічних відомостей, які б підтверджували конкретний механізм стороннього доступу та його зв`язок із зазначеною послідовністю операцій.
Неможливість із абсолютною достовірністю встановити, яка фізична особа безпосередньо здійснювала кожну дію з мобільним пристроєм, не виключає оцінки інших обставин за стандартом вірогідності доказів. Зіставивши докази сторін у їх сукупності, колегія суддів не встановила підстав для висновку про те, що наведена позивачем версія здійснення всього комплексу спірних дій третіми особами є більш вірогідною, ніж обставини, підтверджені технічними даними Банку.
Такий висновок не означає покладення на позивача обов`язку встановити особу можливого шахрая або відтворити технічний механізм злочинного втручання. Разом з тим факт заперечення платником операції не звільняє суд від обов`язку оцінити інші наявні докази та не може бути єдиною підставою для визнання операції неакцептованою, якщо сукупність установлених обставин такого висновку не підтверджує.
Колегія суддів ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.07.2025 у справі № 490/7829/23, відповідно до якого клієнт банку не несе відповідальності за несанкціоновані операції з платіжною карткою, якщо він невідкладно повідомив банк про такі операції, а банк не довів, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати вину клієнта.
Однак фактичні обставини справи № 490/7829/23 відрізняються від обставин цієї справи. У справі № 490/7829/23 Банк у суді першої інстанції не надав доказів на спростування доводів клієнта щодо несанкціонованого списання та не підтвердив його вину. Службову перевірку, аудіозапис і матеріали, з яких, за твердженням Банку, вбачалося повідомлення клієнтом третім особам персоналізованої інформації, було подано вже на стадії апеляційного перегляду, а Верховний Суд виходив, зокрема, з відсутності підстав для врахування таких доказів, оскільки Банк не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.
У справі, яка переглядається, технічні матеріали Банку щодо спірних операцій були надані до матеріалів справи та досліджені судом першої інстанції. Вони не обмежуються відомостями про правильне введення реквізитів, а містять дані щодо КЕП, каналу створення платіжної інструкції, картки, Google Pay, процесингової авторизації та інших технічних обставин. Тому наведений правовий висновок Верховного Суду враховується колегією суддів, однак не свідчить про подібність фактичної доказової ситуації.
Апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, у якій Верховний Суд зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про таке сприяння, необхідно виходити з відсутності вини користувача.
Водночас у справі № 176/1445/22 твердження клієнтки щодо втрати контролю над акаунтом узгоджувалися з об`єктивними обставинами, які виникли безпосередньо під час спірних подій: застосунок Приват24 припинив роботу, на фінансовий номер надходили численні автоматичні дзвінки Банку із запитами про зміну паролів, клієнтка відмовлялася від таких змін, після чого отримала повідомлення про зміну паролів, втратила можливість самостійного входу до Приват24, а після відновлення доступу встановила відсутність рахунків у застосунку. У цій справі аналогічних об`єктивних ознак перехоплення контролю над обліковим записом не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 751/6050/18 дійшов висновку, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; саме на банк покладено обов`язок доведення відповідних обставин.
При цьому у справі № 751/6050/18 Банк не надав витребувану судом інформацію щодо способу та виду проведеної операції, засобів автентифікації клієнта, направлення повідомлень та інших технічних обставин, необхідних для встановлення способу здійснення платежу. У цій справі обсяг наданих Банком технічних відомостей є іншим, що має значення при застосуванні наведеного правового висновку.
Отже, колегія суддів погоджується із загальним підходом Верховного Суду щодо неприпустимості покладення відповідальності на клієнта лише з огляду на правильність введення персоналізованих даних. Однак із наведеної практики не випливає, що заперечення клієнтом платіжної операції незалежно від інших доказів є достатнім для визнання її неакцептованою. Висновок у кожній справі залежить від конкретної сукупності встановлених обставин.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував факт відключення двофакторної автентифікації 05.08.2024. Така обставина підтверджує зміну клієнтом налаштувань безпеки доступу до банківського сервісу та підлягає оцінці разом з іншими доказами. Разом з тим висновок про правомірність дій Банку у цій справі ґрунтується не виключно на відключенні 2FA, а на сукупності наведених вище технічних та інших обставин.
Так само факт блокування Банком карток о 18:25:47 з метою уникнення ризику несанкціонованого доступу не свідчить про встановлення Банком факту здійснення попередніх операцій третьою особою. Така дія характеризує реакцію системи Банку на виявлений ризик і спрямована на запобігання подальшим операціям, однак не спростовує даних щодо порядку проведення операцій, які на той час уже були виконані.
Посилання позивача на записи розмов зі службою підтримки Банку також не змінює наведених висновків. Зупинення подальших операцій та вжиття Банком заходів не спростовують технічних даних щодо вже проведених операцій та не підтверджують, що останні були здійснені внаслідок установленого стороннього втручання.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи у своїй сукупності не підтверджують доводів позивача про виконання Банком неакцептованих платіжних операцій, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» та статтею 1073 Цивільного кодексу України.
Довід апеляційної скарги про те, що Банк не довів конкретну дію позивача, внаслідок якої треті особи могли отримати доступ до платіжної інформації, не спростовує наведеного висновку. У цій справі вирішальним є встановлення того, чи наявні достатні підстави кваліфікувати спірні операції як неакцептовані. Сукупність технічних даних, досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом, не дає підстав для такого висновку. Правила про відповідальність користувача у разі доведеного порушення вимог щодо захисту інформації не можуть тлумачитися як такі, що виключають можливість доведення Банком акцепту операції іншими належними доказами.
Колегія суддів також ураховує висновок суду першої інстанції про те, що АТ КБ ПриватБанк не був кінцевим отримувачем спірних коштів, а виконував функції надавача платіжних послуг. Водночас для вирішення заявленої до Банку вимоги визначальним є встановлений вище висновок про відсутність підстав вважати спірні операції неакцептованими та, відповідно, відсутність передбаченого законом обов`язку Банку відновити відповідну суму на рахунку позивача.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив принципи змагальності та рівності сторін, залишивши без розгляду відповідь позивача на відзив, тоді як відзив Банку було прийнято та враховано при вирішенні спору.
Як убачається з матеріалів справи, відзив АТ КБ ПриватБанк надійшов до суду 24.12.2025, 26.12.2025 представник позивача подав клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, а 12.01.2026 відповідь на відзив надійшла до суду. У підготовчому засіданні 25.02.2026 суд протокольною ухвалою вирішив процесуальні питання щодо поданих сторонами документів, після чого закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що позивач унаслідок зазначеної процесуальної дії була фактично позбавлена можливості викласти свою правову позицію чи надати суду докази. Зміст її заперечень на відзив відображений у матеріалах справи та у рішенні місцевого суду, представник позивача подавав процесуальні заяви і клопотання та брав участь у судовому засіданні, у якому надавав пояснення по суті спору.
Крім того, доводи, які, за твердженням апелянта, не були враховані судом першої інстанції через залишення відповіді на відзив без розгляду, повторно наведені в апеляційній скарзі, зокрема щодо характеру спірних операцій, технічного стану мобільного телефона, можливості дистанційного доступу, службової перевірки Банку та аудіозаписів телефонних розмов. Ці доводи перевірені судом апеляційної інстанції та отримали оцінку в цій постанові.
Відповідно до частини другої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За встановлених обставин колегія суддів не вбачає, що наведені апелянтом процесуальні зауваження призвели до неповного з`ясування обставин, позбавили позивача можливості реалізувати право на судовий захист або мали наслідком неправильне вирішення спору. Тому такі доводи не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Позивач також заявила вимогу про стягнення 20 000,00 грн моральної шкоди.
Оскільки за результатами розгляду справи не встановлено неправомірного виконання АТ КБ ПриватБанк спірних платіжних операцій та підстав для покладення на відповідача обов`язку повернути 169 845,00 грн, відсутні підстави і для стягнення з Банку заявленої моральної шкоди. Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та не містять обставин, які б у своїй сукупності спростовували правильність висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінивши наведені сторонами докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25 колегія суддів не встановила, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про поновлення строку для подання пояснень на апеляційну скаргу від 30.07.2026 відмовити.
2. Пояснення Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на апеляційну скаргу від 30.07.2026 залишити без розгляду.
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25 залишити без задоволення.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/14513/25 залишити без змін.
5. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
6. Матеріали справи № 910/14513/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді Ю.А. Шаратов
І.М. Скрипка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua