Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №910/5580/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5580/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 (повний текст рішення складено та підписано 17.07.2026)

у справі №910/5580/26 (суддя Ягічева Н.І.)

за первісним позовом Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод»

про стягнення 19 703 216,79 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод»

до Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс»

про стягнення 2 743 898, 86 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгова компанія «Молімпекс» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 14 564 668,26 грн основного боргу, 4 218 338,07 грн пені, 278 245,46 грн інфляційних втрат, 641 964,86 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки товару №МС-01124 від 01.12.2024 (далі за текстом - Договір) в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар. За порушення зобов`язань за Договором позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 218 338,07 грн за період з 22.11.2025 по 11.05.2026 на підставі пункту 6.6 Договору, 278 245,46 грн інфляційних втрат за період з грудня 2025 року по лютий 2026 року та 641 964,86 грн 3% річних за період з 22.11.2025 по 11.05.2026 відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач, керуючись положеннями статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), подав зустрічний позов, за яким просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) 2 743 88,86 грн штрафних санкцій у вигляді збитків, нарахованих за порушення Державних контрактів (договорів) про закупівлю №120/12-24-ХП від 16.12.2024, №113/12-24-ХП від 12.12.2024, укладених між позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Господарський суд міста Києва рішенням від 14.07.2026 у справі №910/5580/26 первісні позовні вимоги задовольнив повністю; стягнув з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 14 564 668,26 грн основного боргу, 641 964,86 грн 3% річних, 278 245,46 грн інфляційного збільшення суми боргу, 4 218 338,07 грн пені та 236 438,60 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції відмовив повністю.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та документальну доведеність позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) позовних вимог. При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зменшення розміру пені на 99 % відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

Щодо вимог по зустрічному позову, то суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) не наведено та не доведено суду належними, та допустимими доказами наявності збитків у заявленому розмірі, протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом), вини та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, 06.08.2026 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 в частині: задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4 176 154,69 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у вигляді штрафних санкцій в розмірі 1 371 949,43 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 213, 637 ЦК України, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Умовами Угоди про партнерство від 02.04.2025 передбачений обов`язок позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) відшкодувати збитки у розмірі 50 % від санкцій, нарахованих замовником за Державними контрактами (договорами) про закупівлю №120/12-24-ХП від 16.12.2024, №113/12-24-ХП від 12.12.2024. Як зазначає апелянт, він не має доводити вину позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) понад те, що вже зафіксовано в актах контролюючих органів, і призвело до збитків відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у вигляді нарахованих йому санкцій, що підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку в межах реалізації спільного партнерського проєкту.

Крім того, з посиланням на правову позицію, викладену Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає, що наявні підстави для зменшення розміру штрафу на 99 %, враховуючи принципи розумності та справедливості.

Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки він надав перевагу аргументам позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), чим допустив порушення вимоги про рівність сторін перед законом і судом.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 06.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/5580/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/5580/26 залишив без руху.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/5580/26; розгляд апеляційної скарги призначив на 13.10.2026 о 12 год. 30 хв.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечує проти її задоволення, посилаючись на неправильне тлумачення апелянтом умов Угоди про партнерство від 02.04.2025; не доведення наявності обставин для зменшення розміру пені на 99 % та неправильне посилання на правову позицію, викладену Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22, яка не є релевантною із даною.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 25 000,00 грн.

У судовому засіданні 13.10.2026 оголошено перерву до 20.10.2026.

Представник відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 20.10.2026 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 скасувати в частині: задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4 176 154,69 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у вигляді штрафних санкцій в розмірі 1 371 949,43 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 20.10.2026 представник позивача за первісним позовом (відповідача за первісним позовом) заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.12.2024 між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) (далі - Постачальник) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) (далі - Покупець) укладено Договір зі змінами у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей до Договору (а.с. 141-143, 154-156 т.1), за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом усього терміну дії Договору поставляти та передавати у власність Покупця визначений у розділі 2 Товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати на умовах даного Договору. Товар, поставлений за даним Договором, використовується для організації харчування військовослужбовців, на виконання договорів про закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2025 рік, укладених з Покупцем з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Умови цього Договору, викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (у редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей до Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином:

4.1.1. 50% вартості поставленого товару, що зазначена у відповідній видатковій накладній, Покупець оплачує протягом одного банківського дня з дати поставки товару. Дата поставки товару - дата, вказана у видатковій накладній.

4.1.2. решту вартості товару, що зазначена у відповідній видатковій накладній протягом 14 календарних днів з дня підписання видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.1 Договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що доставка (передача) товару проводиться за заявками Постачальника на кожну партію товару на умовах DDP (місце визначене Постачальником). Умови поставки кожної партії товару зазначаються Покупцем у заявці на конкретну партію товару.

Згідно з пунктом 5.5. Договору підписанням цього Договору Покупець підтверджує, що проставлення відбитку (штампу) печатки на видаткових накладних та інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання Покупцем Товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою) Покупця.

Відповідно до пункту 6.6 Договору, у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей до Договору, за порушення зобов`язання щодо розрахунку за товару Покупцем сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

За умовами пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Договору цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Якщо жодні із сторін в 10 денний термін до закінчення дії цього Договору не заявить про намір його припинити або змінити, цей Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих умовах, які були передбачені цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Як встановлено судом першої інстанції, що не заперечується сторонами, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) поставив відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) у період з 03.01.2025 по 31.10.2025 товар на загальну суму 727 513 384,70 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. У свою чергу, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) за отриманий товар розрахувався частково на суму 712 948 713,44 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами. Остання оплата була зроблена відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) 21.11.2025.

За порушення зобов`язань за Договором позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 218 338,07 грн пені за період з 22.11.2025 по 11.05.2026 на підставі пункту 6.6 Договору, 278 245,46 грн інфляційних втрат за період з грудня 2025 року по лютий 2026 року та 641 964,86 грн 3% річних за період з 22.11.2025 по 11.05.2026 відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає, що наявні підстави для зменшення розміру пені на 99% та стягнення з позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) штрафних санкцій, враховуючи умови Угоди про партнерство від 02.04.2025.

02.04.2025 між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) (далі - Сторона 1) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) (далі - Сторона 2) укладено Угоду про партнерство (далі за текстом - Угода) (а.с. 156-157 т. 37).

Відповідно до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 Угоди встановлено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу) Товару в розрізі харчових продуктів понад 1 (один) календарний день, Сторони Угоди сплачують замовнику пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята) відсотка від вартості Товару в розрізі харчових продуктів, строк поставки якого порушено або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару в розрізі харчових продуктів, за кожний день затримки передачі, але не менше 500 грн (сумарно) за кожний день прострочення у випадку прострочення поставки до 3 (трьох) календарних днів, та 0,5 % (нуль цілих п`ять десятих) відсотка, але не менше 1 000 грн (сумарно) у випадку прострочення поставки більше ніж на 3 (три) календарні дні. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Основним договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань включаючи день виконання зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 14 (чотирнадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено.

Згідно підпункту 1.3.3 пункту 1.3 Угоди, у разі виявлення Товару, який є невідповідним (неякісним/небезпечним) згідно з умовами Основного Договору Сторони Угоди зобов`язані замінити такий Товар за свій рахунок протягом 72 (сімдесяти двох) годин, а також сплатити замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 100 (ста) відсотків вартості такого Товару.

Відповідно до підпункту 1.3.4 пункту Угоди, у разі виявлення Товару, який є фальсифікованим з умовами Основного Договору Сторони Угоди зобов`язані замінити такий Товар за свій рахунок протягом 72 (сімдесяти двох) годин, а також сплатити замовнику штраф за кожен виявлений та зафіксований випадок у розмірі 40 (сорока) мінімальних заробітних плат станом на 1 січня поточного року на момент укладання Основного Договору.

Згідно з підпунктом 1.3.5 пункту 1.3 Угоди, у разі порушення умов транспортування Товару, у тому числі дотримання температурних режимів та/або ненадання Сторонами Угоди на запит Замовника доказів дотримання температурних умов при транспортуванні Товару - Сторони Угоди зобов`язані замінити Товар, щодо якого порушені умови, за свій рахунок протягом 72 (сімдесяти двох) годин, а також сплатити Замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 100 (ста) відсотків вартості Товару, щодо якого порушені умови транспортування.

Відповідно до підпункту 1.3.7 пункту 1.3 Угоди, у разі застосування пені/штрафу Сторони Угоди зобов`язані сплатити суму пені/штрафу протягом 10 (десяти) банківських днів від дати направлення Замовником повідомлення засобами електронної пошти та/ або у письмовій формі у порядку, визначеному Основним Договором. Сплата пені/ штрафів не звільняє Сторін Угоди від виконання умов Основного Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Сторонам Угоди за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.4 Угоди не допускається одностороння відмова кожною із Сторін цієї Угоди від виконання зобов`язань, а також відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 1.5 Угоди встановлено, що відповідно до пункту 1.1 цієї Угоди дана Угода виконується в рамках виконання державних контрактів (договорів) на закупівлю продуктів харчування різних на 2025 рік, а саме: №120/12 24-ХП від 16.12.2024 та №113/12-24-ХП від 12.12.2024, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», та відповідного Договору поставки товару №МС-011224 від 01.12.2024, укладеного між Сторонами цієї Угоди.

Ця Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та закінчується днем, коли сторонами остаточно будуть виконані всі зобов`язання за даною Угодою (пункт 6.1 Угоди).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що протягом 2025 року позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), будучи безпосереднім постачальником товарів, зокрема, товарів молочної групи, неодноразово допускало порушення щодо строків, обсягів та якості продукції.

За Контрактом №120/12-24-ХП від 16.12.2024 військовими частинами (отримувачами) було складено 79 актів про порушення договірних зобов`язань, у тому числі, щодо несвоєчасної та неповної поставки, а також поставки неякісного товару молочної групи, на підставі яких ДП «ДОТ» нарахувало санкції у сумі 1 556 633,19 грн. За Контрактом № 113/12-24-ХП від 12.12.2024 було складено 74 акти про порушення, а сума нарахованих санкцій становила 1 187 265,67 грн.

Вказані порушення сталися з вини позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), оскільки саме він здійснював фактичне постачання відповідних партій товару за заявками відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) направив позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) вимогу №104/01-26 від 26.01.2026 про сплату 1 556 633,19 грн та вимогу № 108/01-26 від 29.01.2026 про сплату 1 187 265,67 грн (а.с. 153-155, 158-160, т. 37).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) листом від 11.02.2026 №11/02/26-3 (а.с. 124 т. 39) відмовив у задоволенні вимоги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) №104/01-26, мотивуючи це тим, що він не є стороною Державних контрактів із ДП «ДОТ», а його відповідальність повинна обмежуватися виключно умовами Договору №МС-011224. Наведене, на переконання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), суперечить умовам Угоди, відповідно до якої Сторони добровільно взяли на себе 50 % відповідальності за порушення зобов`язань перед ДП «ДОТ».

Спірні правовідносини виникли через порушення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) умов Договору щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар. У свою чергу, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 2 743 898,86 грн, як зазначено у зустрічному позові, 1 371 949,43 грн, як зазначено в апеляційній скарзі, збитків у вигляді штрафних санкцій.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно приписів статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, проти чого сторони не заперечують, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) поставив відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) у період з 03.01.2025 по 31.10.2025 товар на загальну суму 727 513 384,70 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. У свою чергу, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) за отриманий товар розрахувався частково на суму 712 948 713,44 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами. Остання оплата була зроблена відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) 21.11.2025.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.6 Договору, у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей до Договору, за порушення зобов`язання щодо розрахунку за товару Покупцем сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

За порушення зобов`язань за Договором позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) нарахував відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) пеню у розмірі 4 218 338,07 грн пені за період з 22.11.2025 по 11.05.2026 на підставі пункту 6.6 Договору.

Як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) наполягає на тому, що наявні виключні обставини для зменшення розміру пені на 99 %.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що ним зафіксовано масові порушення зі сторони позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) під час здійснення ним поставки товару, що підтверджується актами військових частин. При зменшенні розміру пені позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) добропорядно виконував взяті на себе зобов`язання, повідомляв про хід виконання замовлення та обставини, які у будь-якій мірі могли завадити здійснити поставку у заплановані строки. Також відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що вже сплатив 712 948 713,44 грн, що становить понад 98% від загального обороту.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібна правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена у постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21).

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Посилання апелянта нате, що ним зафіксовано масові порушення зі сторони позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) під час здійснення ним поставки товару, що підтверджується актами військових частин не є виключною обставиною, яка надає суду право зменшити розмір неустойки.

Сплата 712 948 713,44 грн, що становить понад 98% від загальної суми поставленого товару - 724 298 687,66 грн, хоча і свідчить про намагання боржника у добровільному порядку усунути порушення, проте відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не наведено та не доведено належними та допустимими доказами причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 14 564 668,26 грн.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №915/1037/23.

Судом встановлено, що остання оплата відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) здійснена 21.11.2025, доказів на підтвердження поважних причин не здійснення погашення заборгованості після 21.11.2025 апелянтом суду не надано. Також відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не подано суду доказів на підтвердження його майнового стану.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу за первісним позовом (позивачу за первісним позовом) у зменшенні розміру пені на 99 %.

Посилання апелянта на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує, який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Щодо вимог по зустрічному позову, то слід зазначити наступне.

Обгрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), з посиланням на статті 22, 623 ЦК України, зазначає, що внаслідок порушення позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) умов Договору в частині своєчасної поставки товару, Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на підставі Державних контрактів (договорів) про закупівлю №120/12-24-ХП від 16.12.2024, №113/12-24-ХП від 12.12.2024, нараховано штрафні санкцій, які відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає реальними збитками.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 виснувала, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), його вини, доказів понесення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) збитків (сплата штрафних санкцій у заявленому розмірі) внаслідок неналежного невиконання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) зобов`язань за Договором у розмірі 2 743 898,86 грн.

При цьому у матеріалах даної справи відсутні докази відмови від приймання чи повернення неякісного товару в порядку Договору на момент поставки, а тому перекладати на постачальника наслідки порушень, що виникли після приймання товару є неможливим.

Тоді як, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), прийнявши товар і скріпивши видаткові накладні своєю печаткою, що згідно пункту 5.5 Договору є належним підтвердженням отримання товару, підтвердив належність прийнятого товару, а 153 акти, на які посилається апелянт, складені військовими частинами (отримувачами) та/або ДП «ДОТ» у межах виконання Державних контрактів (договорів) про закупівлю №120/12-24-ХП від 16.12.2024, №113/12-24-ХП від 12.12.2024, за якими позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не є стороною, що спростовує доводи апелянта про те, що вказані акти є підтвердженням вини позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Посилання апелянта на умови Угоди, за якою позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) погодився нести 50% відповідальності не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки ним не заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій на підставі Угоди у розмірі 50%, а заявлено до стягнення 2 743 898,86 грн збитків у вигляді штрафних санкцій, які йому нарахувало Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на підставі Державних контрактів (договорів) про закупівлю №120/12-24-ХП від 16.12.2024, №113/12-24-ХП від 12.12.2024.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/5580/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/5580/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/5580/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод».

4. Матеріали справи №910/5580/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 26.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська