Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 20 вересня 2026 р.
Справа: №910/1052/26
Суддя: Пономаренко Є.Ю.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2026 р. Справа№ 910/1052/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Никифоренко В.І.,
за участю представників:
від позивача - Уланівський С.Є.,
від відповідача - Натина А.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/1052/26 (суддя Спичак О.М., повне рішення складено 09.04.2026) за позовом Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" про 3 103 850,00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного некомерційного підприємства "Національний інститут раку" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" про стягнення 3 103 850,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору прострочив поставку товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення вказану суму.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/1052/26 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 524 935 (один мільйон п`ятсот двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 36 598 (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 44 коп.; в іншій частині позову відмовлено.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару у встановлені договором строки.
Одночасно суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що у нього не настав строк виконання обов`язку поставити обладнання, оскільки обчислення строку поставки пов`язане із заявкою на поставку обладнання, яка надається позивачем (відповідно до умов договору), тоді як позивач не надавав відповідачу будь-яких заявок на поставку товару.
Також, скаржник посилається на неможливість своєчасної поставки товару через виникнення форс-мажорних обставин, а саме вторгнення Російської Федерації на територію України, призупинення господарської діяльності Відповідача, масовані ракетні обстріли, активна фаза бойових дій в місті Києві з 24.02.2022 по 30.04.2022, часткова окупація Київської області.
В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
При цьому, в судовому засіданні 21.09.2026 представником апелянта заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, мотивування якої буде наведено нижче у даній постанові.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
24.12.2021 між Державним некомерційним підприємством "Національний інститут раку" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" (продавець) укладено Договір №459, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується протягом строку дії Договору поставити Покупцю (передати у власність) товар визначений за кодом ДК 021:2015 - 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії" код НК 024:2019: 38300 -Система для брахітерапії з дистанційним завантаженням радіонуклідного джерела (Гамма-терапевтичний апарат) в асортименті та кількості, зазначеній в Специфікації (Додаток 1 до цього Договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Відповідно до п. 1.2 Договору №459 від 24.12.2021 найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна Товару зазначено в Специфікації, що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною.
Згідно з п. 3.1 Договору №459 від 24.12.2021 ціна цього Договору становить 26.990.000,00 (двадцять шість мільйонів дев`ятсот дев`яносто тисяч гривень 00 копійок)., в т. ч. ПДВ 7% 17.65.700,93 (один мільйон сімсот шістдесят п`ять тисяч сімсот гривень 93 копійки). Товар оплачується і відпускається за цінами, вказаними в Специфікації до цього Договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору №459 від 24.12.2021 заявка направляється Продавцю за допомогою інтерактивного способу зв`язку за адресою (контактами) зазначеною в Розділі 13 цього Договору (у вигляді скан-копії на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) або нарочно з обов`язковою відміткою про отримання представником Продавця.
Відповідно до п. 4.3 Договору №459 від 24.12.2021 у разі неможливості поставки Товару відповідно до Заявки, Продавець інформує про це Покупця протягом 1 (одного) робочого дня з дня отримання Заявки.
Згідно з п. 4.4 Договору №459 від 24.12.2021 місце поставки товару: Україна, місто Київ, вулиця Ломоносова 33/43 (приміщення деталізується у письмовій заявці Покупця).
Відповідно до п. 4.6 Договору №459 від 24.12.2021 датою поставки Товару вважається дата передачі Продавцем Покупцю Товару згідно з підписаною Сторонами видатковою накладною.
Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця після підписання Сторонами видаткової накладної (п. 4.7 Договору №459 від 24.12.2021).
24.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №459 від 24.12.2021, в якій погодили, що строк поставки Товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування Продавцем. В межах зазначеного строку поставка Товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої Покупцем письмової Заявки на поставку Товару (далі - Заявка). Заявка оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про Товар, що підлягає постачанню: найменування, одиниця виміру, кількість, сума (з ПДВ), дата (строк) поставки, інше (у разі необхідності).
Відповідно до платіжного доручення №7 від 24.12.2021 позивач сплатив відповідачу попередню оплату (згідно з умовами Договору №459 від 24.12.2021) у сумі 26 990 000,00 грн.
Згідно видаткової накладної №91 від 21.07.2022 відповідач поставив позивачу товар за Договором №459 від 24.12.2021.
З огляду на допущення Відповідачем порушень умов договору щодо строків поставки Товару, Позивачем заявлено до стягнення пеню 3 103 850,00 грн.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування пені на суму 3 049 870 грн та зменшив її розмір на 50 %.
Колегія суддів погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні висновками, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
24.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №459 від 24.12.2021, в якій погодили, що строк поставки Товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування Продавцем. В межах зазначеного строку поставка Товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої Покупцем письмової Заявки на поставку Товару (далі - Заявка). Заявка оформлюється у письмовому вигляді та містить інформацію про Товар, що підлягає постачанню: найменування, одиниця виміру, кількість, сума (з ПДВ), дата (строк) поставки, інше (у разі необхідності).
Відповідно до платіжного доручення №7 від 24.12.2021 позивач сплатив відповідачу попередню оплату (згідно з умовами Договору №459 від 24.12.2021) у сумі 26.990.000,00 грн.
Отже, враховуючи дату здійснення позивачем попередньої оплати (платіжне доручення №7 від 24.12.2021 проведене банком 28.12.2021), відповідач повинен був поставити позивачу товар за Договором №459 від 24.12.2021 у строк до 29.03.2022.
Апелянт вказує, що у нього не настав строк виконання обов`язку поставити обладнання, оскільки обчислення строку поставки пов`язане із заявкою на поставку обладнання, яка надається позивачем (відповідно до умов договору), тоді як позивач не надавав відповідачу будь-яких заявок на поставку товару.
Колегія суддів відхиляючі вказані доводи скаржника погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з умов Додаткової угоди №1 до Договору №459 від 24.12.2021 чітко вбачається, що кінцевий строк поставки Товару не може перевищувати 3 місяців від дати отримання авансування Продавцем - тобто, кінцевим строком поставки є 29.03.2022.
Виконання обов`язку поставити товар в цей строк не пов`язаний з наданням позивачем заявки на поставку обладнання, тоді як в межах зазначеного строку поставка Товару здійснюється партіями (окремими поставками) на підставі наданої Покупцем письмової Заявки на поставку Товару (тобто, заявка подається у випадку дострокового виконання обов`язку поставити товар/партії товару).
Відповідно до видаткової накладної №91 від 21.07.2022 відповідач поставив позивачу товар за Договором №459 від 24.12.2021.
Тобто, відповідач прострочив виконання зобов`язань за Договором №459 від 24.12.2021.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з п. 6.2 Договору №459 від 24.12.2021 за порушення строків поставки товару Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з поставки якого допущено прострочення, за кожний календарний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору в частині поставки товару у встановлений договором строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання частково обґрунтованою вимоги про стягнення пені в сумі 3.049.870,00 грн.
Стосовно посилань скаржника на неможливість своєчасної поставки товару через виникнення форс-мажорних обставин, а саме вторгнення Російської Федерації на територію України, призупинення господарської діяльності Відповідача, масовані ракетні обстріли, активна фаза бойових дій в місті Києві з 24.02.2022 по 30.04.2022, часткова окупація Київської області, що, своєю чергою, призвело до блокування логістичних маршрутів та повною мірою унеможливило здійснення поставки в даному конкретному випадку, слід зазначити наступне.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Розпорядженням Торгово-промислової палати України, за підписом Президента Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 за № 3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України.
Відтак, Торгово-промислова палата України уповноважила Дніпропетровську торгово-промислову палату засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належить до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2024 №44 (5), зі змінами та доповненнями (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, та від 10.10.2024 у справі № 910/1509/24).
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом..
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Відповідно до пункту 7.2 Договору сторона, яка знаходиться під впливом форс - мажорних обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 днів з моменту, як їй стало відомо про такі обставини. Після закінчення дії форс - мажорних обставин, сторона, яка знаходилася під їх впливом, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 днів з моменту припинення даних обставин.
Відповідно до пункту 7.4 Договору неповідомлення, неналежне або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.
Відповідач в порушення пунктів 7.1 та 7.2 Договору:
- не повідомив Позивача про виникнення форс-мажорних обставин у встановлений Договором строк;
- не повідомив Позивача про закінчення дії таких обставин;
- не підтвердив їх настання відповідною довідкою (сертифікатом) Торгово- промислової палати.
За таких обставин, відповідно до пункту 7.4 Договору, він позбавлений права посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.
Стосовно висновку місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 50 %, а також клопотання апелянта про зменшення розміру неустойки на 90 %, колегія суддів вказує наступне.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України) так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (п. 7.43. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суд від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22).
Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання відповідачем зобов`язань з постави товару за Договором №459 від 24.12.2021 настав 29.03.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Так, 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжений і наразі.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та у подальшому наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 вся територія міста Києва (UA80000000000093317) визначена такою, на якій велися бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Як пояснив відповідач, перебування його співробітників в епіцентрі активних бойових дій за зареєстрованою адресою місцезнаходження: 03680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40 корп. 5, оф. 716 призвело до вимушеного призупинення з 24.02.2022 господарської діяльності відповідача на підставі наказу директора №№01б від 24.02.2022 "Про призупинення господарської діяльності та оголошення простою".
Таким чином, за доводами відповідача, вторгнення Російської Федерації, масовані обстріли, ведення бойових дій та часткова окупація частини Київської області призвели до призупинення господарської діяльності відповідача, унеможливлювали побудову будь-яких логістичних маршрутів для поставки товару у місто Київ та нівелювали можливість налаштування обладнання. Вказані обставини відповідач не міг передбачити, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин при найвищому ступені обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Суд першої інстанції вірно врахував, що початок 24.02.2022 повномасштабного вторгнення та ведення активних воєнних дій у місті Києві є загальновідомим фактом, так само як і обставини тимчасового припинення здійснення господарської діяльності підприємств, розташованих на території ведення воєнних дій.
Розмір неустойки, визнаний судом обґрунтованим (3 049 870,00 грн), є значним, а матеріали справи не містять доказів заподіяння позивачу збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку, передбаченого договором.
Крім цього, враховуючи економічні і правові інтереси сторін, їх зацікавленість у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, з огляду на передбачене законом право суду на зменшення розміру неустойки як засобу недопущення використання санкцій як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів чи як способу відповідача уникнути відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про наявність виняткових обставин у цій справі, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.
Таке зменшення, за висновком колегії суддів є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується зі зменшенням судом першої інстанції пені на 50%, який застосував дискрецію для вирішення цього питання, та відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про зменшення розміру неустойки на 90%.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/1052/26 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відпустці з 01.10.2026 по 02.10.2026, з 05.10.2026 по 09.10.2026, з 12.10.2026 по 16.10.2026 та перебування судді Пономаренко Є.Ю. на лікарняному з 13.10.2026 по 16.10.2026) складена: 19.10.2026 року
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua