Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/2535/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/2535/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Євро-Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026)

у справі № 910/2535/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного підприємства "Євро-Київ"

до 1) Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання неправомірним припинення договору та стягнення матеріальних збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) щодо припинення договору пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та солідарного стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дій Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) та КП "Київблагоустрій" виконавчого органу КМР (КМДА).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивач є власником торговельного павільйону площею 24,5 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, 27. Відповідач-1, Департамент містобудування та архітектури КМДА, листом від 29.05.2025 № 055-7269 в односторонньому порядку припинив договір пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою № 01720-25/28 від 16.11.2024, пославшись як на підставу припинення договору п.п. 6.4 - 6.6 рішення Київради від 13.06.2024 № 915/8881. Проте, на думку позивача, ці пункти стосуються лише договорів, укладених у 2014 - 2015 роках, тоді як договір з позивачем укладено у 2024 році.

Крім того, лист від 29.05.2025 № 055-7269 не містить жодної підстави, визначеної п. 7.2 договору, а сам договір за п. 6.3 пролонгувався автоматично. Також позивач зазначає, що пункти 6.4 - 6.6 рішення № 915/8881 визнано протиправними та нечинними рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 320/45873/24, яке набрало законної сили 26.11.2025.

Позивач вважає, що незаконне припинення договору стало єдиною підставою для припису про демонтаж і для доручення Департаменту територіального контролю від 17.06.2025. На виконання цього доручення Відповідач-2, КП «Київблагоустрій», протягом 05.11.2025 - 06.11.2025 здійснив демонтаж торгівельного павільйону. За твердженням позивача, виконавець демонтажу вийшов за межі доручення, оскільки павільйон розрізали й фактично знищили, хоча могли переміщати маніпулятором без руйнування. Посилаючись на ст. 22, 1166, 1173, 1190 ЦК України, ст. 56 Конституції України та практику ЄСПЛ щодо легітимних очікувань і належного урядування, позивач просить визнати протиправними дії Відповідача-1 щодо одностороннього припинення договору, а також просить стягнути з відповідачів солідарно 370 516,84 грн матеріальної шкоди, розмір якої визначено звітом про незалежну оцінку № 44865

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/2535/26 відмовлено у позові Приватного підприємства "Євро-Київ" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання неправомірним припинення договору повністю. Відмовлено у позові Приватного підприємства "Євро-Київ" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про солідарне стягнення матеріальних збитків повністю. Судові витрати залишено за позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що ні Договір, ні чинне законодавство не передбачали автоматичного продовження дії Договору. Пункт 6.3 договору лише допускає можливість пролонгації, яка потребує окремого волевиявлення сторін, тобто вчинення правочину, наприклад укладення додаткової угоди, проте позивач таких дій не вчинив, тому Договір припинився 23.05.2025 у зв`язку із закінченням строку. Лист № 055-7269 від 29.05.2025 і рішення Київради № 915/8881 від 13.06.2024, у тому числі визнання його пунктів 6.4 - 6.6 нечинними, на умови Договору щодо строку дії не впливають. Посилання на легітимні очікування суд першої інстанції відхилив, оскільки попередні договори сторін з 2021 року також ніколи не пролонгувалися, а щоразу укладалися нові. Відтак Відповідач-1 не міг вчинити одностороннього припинення Договору. Щодо збитків суд зазначив, що після 23.05.2025 позивач не мав дозвільних документів на розміщення павільйону і добровільно не виконав Припис № 202516812. Демонтаж торгівельного павільйону здійснено відповідно до пунктів 13.3.1 - 13.3.3 Правил благоустрою на підставі припису та доручення Департаменту територіального контролю від 17.06.2025, які на момент демонтажу були чинними й позивачем не оскаржені. Відповідач-1 жодних рішень про демонтаж не ухвалював, а в діях Відповідача-2 протиправності немає. Дії відповідачів між собою не пов`язані, тож підстави для солідарної відповідальності у відповідачів відсутні. Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 44865 місцевий господарський суд визнав недостовірним доказом згідно зі ст. 78 ГПК України, оскільки оцінювач не оглядав об`єкт і спирався лише на матеріали зацікавленої сторони. Інших доказів різниці у вартості павільйону до і після демонтажу немає, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів ні розміру збитків, ні протиправної поведінки відповідачів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Приватне підприємство "Євро-Київ" не погодилось з рішенням суду про відмову у задоволенні позову та звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 року у справі №910/2535/26 та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про припинення Договору 23.05.2025 у зв`язку із закінченням строку дії суперечить поведінці самого Відповідача-1, оскільки Департамент 29.05.2025 листом № 055-7269 повідомив про припинення Договору з 01.06.2025, тобто вже після автоматичного припинення, що, на думку апелянта, свідчить, що Відповідач-1 визнавав договірні відносини чинними та пролонгованими, а місцевий господарський суд проігнорував доктрину заборони суперечливої поведінки. Крім того, позивач зазначив, що на підставі п.п. 5 п. 1 постанови КМУ № 314 строки дії документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану. Застосоване Відповідачем-1 рішення Київради № 915/8881 стосується лише договорів, укладених протягом 2014 - 2015 років, а п.п. 6.4 - 6.6 рішення Київради визнано протиправними рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 320/45873/24. Підстави дострокового припинення, визначені п. 2.12 Порядку № 56/5443, у цьому випадку відсутні. Щодо збитків апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив звіт про оцінку № 44865 і цим виявив надмірний формалізм, що порушує ст. 6, 13 Конвенції, оскільки пункти 52 і 56 Національного стандарту № 1 допускають оцінку без особистого огляду за умови відповідних пояснень і застережень. Огляд об`єкта оцінки був неможливий саме з вини Відповідача-2, який знищив павільйон. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції ототожнив демонтаж як переміщення об`єкта на зберігання з його фізичним руйнуванням. Акти опису та фотофіксація підтверджують розрізання й деформацію конструкцій, тобто фактичну ліквідацію майна. Місцевий господарський суд не оцінив пропорційність застосованих заходів у світлі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ і не дослідив технічний стан майна після демонтажу. Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції передчасно визнав дії відповідачів правомірними, хоча вони становлять сукупність взаємопов`язаних протиправних дій, що спричинили шкоду, яка підлягає відшкодуванню за ст. 1166, 1173 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу

14.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - комунальне підприємство, відповідач 2) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення від 07.04.2026 без змін.

У поданому відзиві комунальне підприємство зазначає, що ні Договір, ні закон не передбачають автоматичної пролонгації, а пункт 6.3, на який посилається апелянт, лише допускає продовження за окремим волевиявленням сторін, якого не було, тому Договір припинився 23.05.2025 у зв`язку із закінченням строку його дії. Лист № 055-7269 і рішення Київради № 915/8881 на цей строк не впливають, а попередні договори сторін автоматично не продовжувалися, тож посилання на легітимні очікування ПП «Євро-Київ» безпідставні.

Щодо правомірності проведеного демонтажу комунальне підприємство зазначає, що за Порядком № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки. Без такого паспорту, у тому числі після закінчення його строку, споруда підлягає демонтажу. Позивач не виконав Припис № 202516812 від 10.06.2025, у зв`язку з чим Департамент територіального контролю, як правонаступник Департаменту міського благоустрою, відповідно до пунктів 13.3.2 - 13.3.3 Правил благоустрою видав доручення № 064-9740 від 17.06.2025, яке є обов`язковим розпорядчим рішенням, і підприємство лише виконувало делеговані владні повноваження. Припис і доручення станом на дату здійснення демонтажу, як і станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, позивач в адміністративному суді не оскаржив, що, на думку Відповідача-2, виключає протиправність його дій і склад правопорушення, передбаченого ст. 1166, 1173 ЦК України. Відповідач-2 також зазначає, що за приписами ст. 1173 ЦК України відповідальність за прийняття неправомірного рішення у повному обсязі несе орган, який його прийняв, а не комунальне підприємство.

Комунальне підприємство також зазначило, що позивачем не доведено розміру заподіяних збитків, оскільки звіт № 44865 Відповідач-2 вважає неналежним і недопустимим доказом тому, що оцінювач не оглядав об`єкт і не попереджався про кримінальну відповідальність. Договір на проведення оцінки до матеріалів справи ПП «Євро-Київ» не долучено. Адреса об`єкта у звіті (вул. Академіка Єфремова, 27) не збігається з адресою демонтованої споруди (вул. Академіка Єфремова, 25-27). Крім того, демонтаж за своєю суттю передбачає розбирання споруди на частини, а розібраний павільйон вивезено на майданчик зберігання, звідки його можна повернути власнику в порядку п. 13.3.5 Правил.

Також Відповідач-2 стверджує, що позивач не довів права власності на павільйон, оскільки акт приймання-передачі від 22.12.2020 не містить індивідуальних ознак об`єкта, а інших доказів придбання чи обліку немає.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Департамент містобудування та архітектури (далі - департамент, Відповідач-1) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення від 07.04.2026 без змін.

У поданому відзиві Департамент зазначає, що Договір діяв до 23.05.2025 і припинився, у зв`язку з закінченням строку його дії. Пункт 6.3 договору передбачає лише можливість пролонгації, а не безумовну обставину. Новий договір за ст. 638, 640 ЦК України та пунктами 2.6, 2.9 Порядку № 56/5443 укладається лише за заявою з пакетом документів (оферта - акцепт), чого позивач не зробив. Про обізнаність позивача з цією процедурою свідчить щорічне укладення нових договорів з 2021 року.

Так, лист від 29.05.2025 не доводить факту пролонгації договору, оскільки постанова КМУ № 314 у відповідній частині втратила чинність на підставі постанови КМУ № 288 від 14.03.2025 і до договірних відносин не застосовується. Рішення Київради № 915/8881 продовження договорів не регулює.

Щодо демонтажу Департамент зазначає, що той проведено законно на підставі припису Департаменту територіального контролю від 10.06.2025, доручення № 064-9740 від 17.06.2025, п. 8 рішення № 915/8881 та Правил благоустрою, а позивача заздалегідь попереджали і пропонували демонтувати споруду самостійно. Сам Відповідач-1 жодних рішень чи дій щодо демонтажу не вчиняв і за своїм Положенням не мав на це повноважень, тому відсутні протиправна поведінка, причинний зв`язок і вина як обов`язкові умови відповідальності за ст. 1166, 1173 ЦК України. Невиконання позивачем припису свідчить про шкоду, завдану його ж умисними діями, яка за ст. 1193 ЦК України не відшкодовується. Щодо розміру шкоди Департамент вказує, що доказів руйнування немає. Акт демонтажу фіксує стан об`єкта до початку робіт, а не після. Звіт № 44865 ґрунтується лише на припущеннях і даних позивача без огляду, по своїй суті не є висновком експерта, а оцінювач не попереджався про кримінальну відповідальність. Розрахунок вартості нового будівництва для споруди, що експлуатується з 2021 року, суперечить ч. 2 ст. 1192 ЦК України і свідчить про намір безпідставно збагатитися. Розібраний павільйон зберігається і може бути повернутий позивачу в порядку п. 13.3.5 Правил, проте позивач такою можливістю не скористався.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду справи № 910/2535/26 визначено склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Євро-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/2535/26 та призначено її до розгляду.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників у судове засідання

У судове засідання 06.10.2026 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, та представники відповідача 1 та відповідача 2, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені судом апеляційної інстанції

16.11.2024 між ПП "Євро-Київ" (сторона 1) та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) укладено Договір №01720-25/28 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою.

Пунктом 1.1 Договору №01720-25/28 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою від 16.11.2024 (далі - Договір) визначено, що сторона 1 зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 27), на території якого розташована тимчасова споруда (павільйон, площею 24,50 кв.м.), функціональне використання якої продаж продуктів та товарів широкого вжитку (4/3011), власником якої є сторона 1.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Сторони погодилися, що замовник сплачує пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою у розмірі 3 780,84 грн за період 24 листопада 2024 року по 23 травня 2025 року.

Обсяг пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою визначені згідно з рішенням від 24 лютого 2011 року №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" (зі змінами та доповненням).

Згідно з пунктом 1.3 Договору сторона 1 здійснює оплату пайової участі у розмірі, установленому в пункті 1.2 цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 14.12.2023 №7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік", сума до сплати у 2024 році на період дії воєнного стану розмір пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності становить 50% від суми, зазначеної у договорах щодо пайової участі (внеску) в утриманні об`єктів благоустрою визначеного в пункті 1.2.

Згідно з пунктом 2.2 Договору сторона 2 за умови належного виконання стороною 1 своїх обов`язків, що випливають з цього Договору, відповідно до вимог законодавства, зобов`язана в порядку, визначеному цим Договором, видати стороні 1 документ, що посвідчує факт сплати пайової участі (інформаційний талон).

Відповідно до п. 6.1. цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 23 травня 2025 року.

Договір може бути лонговано відповідно до норм законодавства та цього Договору, за умови якщо комісією з питань розміщення тимчасових споруд, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства не прийнято рішення про запровадження додаткових зон обмежень на зазначеній території (пункт 6.3 Договору).

Відповідно до пункту 7.2 Договору чинність цього Договору припиняється у разі: 1) невиконання сторонами умов цього Договору; 2) за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законом; 3) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення Договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; 4) в інших випадках, передбачених законодавством України; 5) відповідно до положень визначених у рішенні Київської міської ради.

Судом першої інстанції встановлено що, враховуючи умови Договору, зокрема пункту 6.3 Договору, вбачається, що продовження дії Договору можливе тільки через волевиявлення сторін, відповідно через вчинення правочину.

До та після 23.05.2025 позивач не вчинив дій (правочинів), що направлені на пролонгацію Договору (не здійснив волевиявлення), зокрема через укладання додаткової угоди, а тому Договір був припинений після 23.05.2025 у зв`язку із закінченням строку його дії.

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилався на Лист відповідача-1 №055-7269 від 29.05.2025 та рішення Київської міської ради від 13.06.2024 №915/8881 (яке було в судовому порядку визнано протиправним та нечинним в частині пунктів 6.4, 6.5 та 6.6), однак вказаний лист та рішення не змінюють зміст та умови укладеного між сторонами Договору, а тому не впливають на чинність умов Договору в частині строку його дії та підставу припинення Договору.

Місцевий господарський суд зазначив, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою відбувалися, зокрема, на підставі Договору №01720-21/15 від 22.03.2021, Договору №01720-21/17 від 08.09.2021, Договору №01720-22/18 від 15.06.2022, Договору №01720-22/19 від 16.09.2022, Договору №01720-22/20 від 16.11.2022, Договору №01720-23/21 від 16.02.2023, Договору №01720-23/22 від 16.05.2023, Договору №01720-23/23 від 21.08.2023, Договору №01720-23/24 від 16.11.2023, а кожен із зазначених договорів не був продовжений (пролонгований). Відповідно сторонами у межах правовідносин щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою укладалися нові правочини (договори) без продовження строку дії попередніх. Отже, посилання позивача на правову визначеність та легітимні очікування щодо продовження дії Договору є необґрунтованими.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач-1 не міг вчинити односторонній правочин щодо припинення дії Договору, оскільки припинення дії Договору відбулось через закінчення строку, визначеного умовами Договору, а тому вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо припинення Договору в односторонньому порядку є необґрунтованою.

Крім того, рішенням суду першої інстанції встановлено, що 28.11.2024 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) видано ПП "Євро-Київ" інформаційний талон серії ТС №01720-25/28 строком дії до 23.05.2025 (додаток №1 до Договору від 16.11.2024 №01720-25/28).

Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) №055-7269 від 29.05.2025 повідомлено ПП "Євро-Київ" про припинення дії договору 1720 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою на розміщення тимчасової споруди за адресою: Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 27.

10.06.2025 головним спеціалістом-інспектором 8-го відділу Департаменту територіального контролю м. Києва Тищенком Н.Ю. винесено Припис №202516812, яким встановлено порушення пункту 13.1.1 у Святошинському р-ні, вул. А. Єфремова, 25-27 та визначено усунення порушення шляхом надання супровідної заяви з документацією на розміщення тимчасової споруди (ТС), а у разі відсутності документів демонтувати ТС власними силами, відновити благоустрій.

Заступником директора Департаменту територіального контролю міста Києва Чіріним К.О. надано доручення вжити заходи шляхом демонтажу самостійно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, зокрема за адресою: Святошинський р-н, вул. Єфремова Академіка, 25-27 (Припис №202516812 від 10.06.2025).

05.11.2025 року комісією у складі представника Департаменту, КП "Київблагоустрій" та виконавця робіт складено Акт №НО-865 демонтажу (переміщення) павільйону за адресою: Святошинський р-н, вул. Єфремова Академіка, 25-27 на підставі Припису №202516812 від 10.06.2025 та доручення Департаменту територіального контролю міста Києва №064-9740 від 17.06.2025.

Комісією у складі представника Департаменту, КП "Київблагоустрій" та виконавця робіт складено Акт №40-865 опису об`єкту: павільйон та Акт №40-869 опис об`єкту: павільйон.

Щодо заявлених до стягнення збитків місцевий господарський суд зазначив, що на думку позивача, відповідач-2 незаконно здійснив демонтаж торговельного павільйону позивача, внаслідок якого позивачу було заподіяно матеріальну шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон № 2807-IV) суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної спадщини, меморіали, меморіальні комплекси, місця пам`яті Українського народу; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту (частина 2 статті 13 Закону № 2807-IV).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 2807-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації (частина 2 статті 15 Закону № 2807-IV).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 2807-IV фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об`єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників тимчасових споруд, розміщених на території об`єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону № 2807-IV контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року N 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва.

Відповідно до пункту 19.1.1 Правил контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.

Згідно з пунктом 19.2.1 Правил уповноважені працівники Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об`єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Уповноважені працівники районних управлінь (відділів) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій) мають право вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.02.2007 р. № 167 (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 14 січня 2013 року № 23, від 27 травня 2015 року № 509 та відповідно до рішення Київської міської ради від 31.10.2006 № 119/176 "Про реорганізацію госпрозрахункової організації "Київблагоустрій" у комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)") затверджено Статут комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до Статуту підприємство підпорядковане Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом.

Статутом визначено, що підприємство створено з метою, зокрема: здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами правил благоустрою у м. Києві, у тому числі, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Також Статутом визначено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема: демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламоносіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об`єктів, що порушують правила благоустрою міста.

Пунктом 20.2.1. Правил визначено, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

Відповідно до пункту 20.2.11 Правил у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.

Уповноваженою особою Департаменту територіального контролю м. Києва Титенком Н.Ю. винесено Припис №202516812 від 10.06.2025, яким встановлено порушення пункту 13.1.1 Правил та запропоновано усунути порушення шляхом подання супровідної заяви з документацією на розміщення тимчасової споруди, а у разі відсутності демонтувати тимчасову споруду.

Згідно з пунктом 13.1.1 Правил розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року N 244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до 13.3.1 Правил у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавкиавтопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій") вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціальнокультурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціальнокультурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкти сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі мають бути демонтовані (переміщені) негайно після отримання припису.

У разі внесення припису власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі уповноважена особа, яка внесла припис, негайно повідомляє про це Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент промисловості та розвитку підприємництва).

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення) зобов`язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціальнокультурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

Позивач посилався на Договір № 01720-25/28 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою від 16.11.2024, як підставу для розміщення павільйону площею 24,50 квадратних метрів за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 27.

Судом першої інстанції встановлено обставину припинення вказаного Договору після 23.05.2025 у зв`язку із закінченням строку дії, а також інформаційний талон серії ТС №01720/25/28, виданий на виконання умов Договору, був дійсний до 23.05.2025.

Позивач не повідомив та не надав місцевому господарському суду інших доказів (документи), які надають правові підстави (дозвіл) для розміщення павільйону площею 24,50 квадратних метрів за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Єфремова, 27.

З огляду на вищевикладені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не виконав Припис №202516812 від 10.06.2025 в частині надання документації на розміщення тимчасової споруди саме через свою бездіяльність.

За обставини відсутності правових підстав для розміщення тимчасової споруди на об`єкті благоустрою міста Києва, позивач був зобов`язаний самостійно усунути порушення, шляхом звільнення об`єкта благоустрою від тимчасової споруди, що і було відображено також у Приписі, однак такі дії не були вчинені позивачем.

Відповідно до пункту 13.3.2 Правил у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

У разі якщо власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, не здійснює демонтаж (переміщення) цього засобу в строки, зазначені в приписі, Департамент промисловості та розвитку підприємництва, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) негайно вживають заходів щодо організації демонтажу (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

У випадках, зазначених в абзацах першому і другому цього підпункту, всі витрати на проведення демонтажу (переміщення), перевезення, розвантаження, зберігання малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі підлягають відшкодуванню власником (користувачем або особою, яка здійснила розміщення (встановлення) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.

У випадках, зазначених в абзацах першому і другому цього підпункту, відновлення порушеного благоустрою здійснює власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у дводенний строк з моменту демонтажу (переміщення) такого об`єкта (засобу) або відшкодовує балансоутримувачу території витрати на його відновлення.

Пунктом 13.3.3 Правил визначено, що рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Рішення про демонтаж (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом промисловості та розвитку підприємництва.

Для проведення демонтажу малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та/або структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва (у разі демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі), підприємства, яке здійснює демонтаж, перевезення, зберігання малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення) (у разі його присутності).

Для проведення демонтажу (переміщення) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації та/або Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, підприємства, яке здійснює демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення) (у разі його присутності).

За результатами проведеної роботи комісії складають акти демонтажу (переміщення) у двох примірниках, які містять такі дані: дата, час, адреса (місцезнаходження), підстави проведення демонтажу (переміщення); прізвище, ім`я, по батькові та посади членів комісії, представника підприємства, яке проводить демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання, представника міліції та власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності); опис малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (геометричні параметри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання тощо), перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень з обов`язковою фотофіксацією. Після проведення демонтажу (переміщення) здійснюється фотофіксація місця, звільненого від самовільно розміщеного (встановленого) об`єкта (засобу).

Місцевим господарським судом встановлено, що заступником директора Департаменту територіального контролю міста Києва Чіріним К.О. 17.06.2025 доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, зокрема: павільйону за адресою вул. Академіка Єфремова, 25-27, а також зазначено, що ні припис, ні рішення Департаменту територіального контролю міста Києва позивачем не оспорені.

Представником відповідача-2 складено Акт №40-869 опису об`єкта, а за результатом виконання доручення про демонтаж павільйону за адресою вул. Академіка Єфремова, 25-27 складено Акт №НО-865 демонтажу (переміщення) від 05.11.2025.

Позивач повідомив суд першої інстанції, що протягом двох днів (05.11.2025 та 06.11.2025) працівники відповідача-2 здійснили фізичне розрізання цілісної тимчасової споруди на частини. Такі дії виходили за межі доручення відповідача-1 та не були викликані технічною необхідністю, що підтверджується можливістю транспортування подібних споруд маніпуляторами без їх руйнування.

Крім того, позивач зазначив, що Звітом про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна тимчасової споруди - торговельного павільйону №44865 від 03.12.2025, оцінювач Гармідарова Ю.П. встановила, що відновлення об`єкта є неможливим у зв`язку з його демонтажем. Вартість матеріального збитку, завданого у зв`язку із демонтажем торговельного павільйону, становить 370 516,84 грн.

У вказаному вище Висновку зазначено:

«Оцінювач звертає увагу, що проведення оцінки не передбачає встановлення яких-небудь фактів відносно подій виникнення збитку.

Перед суб`єктом оціночної діяльності стояло завдання визначення розміру матеріального збитку, завданого малим архітектурним формам (тимчасова споруда - торгівельний павільйон), які на момент проведення оцінки фактично були відсутні та не могли бути оглянуті, оскільки були демонтовані до дати проведення оцінки.

У зв`язку з відсутністю можливості здійснення натурального огляду об`єкта оцінки, визначення вартості збитку здійснювалося на підставі документального підтверджених матеріалів, наданих замовником, зокрема: фотоматеріалів тимчасової споруди - торгівельного павільйону до демонтажу, опису конструктивних елементів, матеріалів виготовлення, орієнтовних габаритів, функціонального призначення, а також інформації щодо строку експлуатації та умов використання.

Визначення розміру збитку здійснювалося шляхом розрахунку вартості нового будівництва (відтворення) аналогічного тимчасової споруди - торгівельного павільйону із подальшим урахуванням фізичного зносу об`єкта на дату настання події. Розрахунок вартості відновлювального ремонту не проводився, оскільки відновлення об`єкта є неможливим у зв`язку з його демонтажем.».

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи обставини проведення оцінки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підставі вказаного доказу відсутня об`єктивна можливість встановити розмір матеріального збитку, оскільки в основу оцінки були покладені матеріали, надані лише зацікавленою стороною, а суб`єктом оціночної діяльності не було здійснено огляд об`єкту оцінки та перевірки достовірності інформації, відображеної у наданих матеріалах. У даному контексті наявність збитків може підтвердитися, якщо вартість тимчасової споруди до здійснення її демонтажу була більшою, ніж після, а зменшення такої вартості пов`язано із погіршенням фізичних характеристик тимчасової споруди. Матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити різницю вартості тимчасової споруди до здійснення її демонтажу-переміщення та після.

Місцевий господарський суд врахував, що майно позивача зазнало впливу зі сторони відповідача-2 (демонтаж та переміщення), а його фізичні характеристики могли змінитися, однак наявні в матеріалах справи докази не дають можливість встановити об`єктивні наслідки такого впливу.

Водночас підставами для відшкодування збитків є: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та збитками, а також вина.

З викладеного вище вбачається, що відповідачем-1 не ухвалювалось жодного рішення (правочину) щодо демонтажу взагалі, а відповідачем-2 не було допущено протиправної поведінки, оскільки рішення управленої особи - Департаменту територіального контролю м. Києва є на момент події демонтажу чинним і не оспорено, а відтак відсутні підстави вважати, що дії відповідачів не відповідають законодавству та вчиненні не в межах їхніх повноважень.

Дії відповідачів у даній справі є непов`язанми між собою, оскільки позивач не вжив заходів до продовження дії договору шляхом укладенння на новий строк нового договору.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав відшкодування збитків: наявність збитків (не доведено розмір матеріальної шкоди) та протиправної поведінки.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 370 516,84 грн є необґрунтованою.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 885,75 грн, витрати на проведення оцінки матеріальних збитків у сумі 10 000,00 грн та витрати на професійнк правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. місцевим господарським судом покладено на позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, однак частину мотивів рішення виклав з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належної правової кваліфікації окремих обставин справи. З огляду на це мотивувальна частина рішення підлягає зміні з таких підстав.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо припинення Договору в односторонньому порядку

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Згідно з пунктом 6.1 Договору № 01720-25/28 від 16.11.2024 він діє до 23.05.2025. Інформаційний талон серії ТС № 01720-25/28, виданий на виконання Договору, також був дійсний до 23.05.2025.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що договір може бути лонговано відповідно до норм законодавства та цього Договору за умови, якщо комісією з питань розміщення тимчасових споруд не прийнято рішення про запровадження додаткових зон обмежень на відповідній території.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 6.3 Договору закріплює лише можливість продовження його дії, а не механізм автоматичної пролонгації. Договір не містить умови, за якою він вважається продовженим на той самий строк за відсутності заперечень сторін. За такої договірної конструкції продовження відносин потребувало волевиявлення сторін, оформленого правочином, що передбачено частиною 1 статті 202 ЦК України, а відповідно до пунктів 2.6, 2.9 Порядку № 56/5443 звернення суб`єкта господарювання із заявою та визначеним пакетом документів.

Доказів звернення позивача із заявою про продовження Договору, укладення додаткової угоди чи сплати пайового внеску за період після 23.05.2025 матеріали справи не містять. Такий висновок узгоджується і з попередньою поведінкою самих сторін - протягом 2021 - 2024 років правовідносини щодо пайової участі в утриманні того самого об`єкта благоустрою щоразу оформлювалися новими договорами після спливу строку дії кожного попереднього. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що Договір припинився 23.05.2025 у зв`язку із закінченням строку його дії, а посилання скаржника на легітимні очікування щодо продовження Договору є безпідставними.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав правової кваліфікації листу Відповідача-1 № 055-7269 від 29.05.2025, на якому ґрунтується основний довід апеляційної скарги, обмежившись висновком про те, що цей лист не змінює умов Договору.

Колегія суддів зазначає, що зазначений лист за своїм змістом є помилковим, оскільки пункт 6.4 рішення Київської міської ради від 13.06.2024 № 915/8881, на який послався Відповідач-1, стосується договорів щодо пайової участі, укладених протягом 2014 - 2015 років, і до Договору, укладеного 16.11.2024, не застосовується. Крім того, пункти 6.4 - 6.6 цього рішення визнано протиправними та нечинними рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 320/45873/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025.

Проте лист від 29.05.2025 не створив правових наслідків для сторін тому, що юридична дія, спрямована на припинення зобов`язання, можлива лише щодо чинного зобов`язання, тоді як станом на 29.05.2025 договір уже припинився у зв`язку із закінченням строку його дії. Повідомлення, надіслане після припинення договору, не здатне ні продовжити, ні відновити договірне зобов`язання. Тому зазначений лист не може вважатися ні одностороннім правочином щодо припинення Договору, ні визнанням Відповідачем-1 його пролонгації.

Відхиляючи посилання скаржника на доктрину щодо заборони суперечливої поведінки, колегія суддів виходить з того, що ця доктрина захищає розумні очікування особи, які сформувалися внаслідок попередньої поведінки іншої сторони і на які ця особа покладалася, вчиняючи певні дії. Лист від 29.05.2025 надісланий вже після спливу строку дії Договору і не зумовив жодної поведінки позивача, вчиненої з покладанням на нього - позивач не звертався за продовженням Договору, не сплачував пайовий внесок за новий період і не вчиняв інших дій, спрямованих на продовження договірних відносин. Отже, підстав для висновку про суперечливу поведінку Відповідача-1, яка порушила б права позивача, немає.

Не ґрунтується на законі і посилання скаржника на підпункт 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану». Зазначене положення стосується строків дії ліцензій та документів дозвільного характеру. Натомість Договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою є цивільно-правовим договором, а інформаційний талон відповідно до пункту 2.2 Договору лише посвідчує факт сплати пайової участі. Жоден із цих документів не є документом дозвільного характеру в розумінні Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Отже, механізм продовження строків дії документів дозвільного характеру на період воєнного стану до спірних правовідносин не застосовується.

Не впливає на зазначений висновок і посилання скаржника на пункт 2.12 Порядку № 56/5443, який визначає підстави дострокового припинення договору щодо пайової участі, оскільки Договір позивача припинився не достроково, а у зв`язку із закінченням строку його дії.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України та частини 2 статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права у спосіб, визначений законом або договором, який має бути ефективним, тобто таким, що призводить до реального поновлення порушеного права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, та характеру його порушення, а обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права і забезпечувати його поновлення у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, а також від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.

Вимога про визнання протиправними дій сторони цивільно-правового договору щодо його припинення, заявлена без вимоги про визнання недійсним відповідного правочину чи про зобов`язання вчинити певні дії, за встановлених у цій справі обставин не забезпечує поновлення заявленого права, оскільки строк договору вже закінчився, тому обраний спосіб захисту в цьому конкретному спорі не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні першої позовної вимоги, яку суд першої інстанції не врахував.

Таким чином, відмова у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо припинення Договору в односторонньому порядку є правильною, а мотиви суду першої інстанції в цій частині підлягають зміні шляхом доповнення наведеною правовою кваліфікацією листа від 29.05.2025 та висновком про неефективність обраного позивачем способу захисту.

Щодо вимоги про солідарне стягнення матеріальної шкоди

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України), тобто вина заподіювача шкоди презюмується.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставами для відшкодування збитків у цій справі є, зокрема, вина. Стаття 1173 ЦК України є спеціальною нормою, яка прямо встановлює відповідальність органу місцевого самоврядування незалежно від вини. Для притягнення до відповідальності за цією нормою позивач має довести три елементи: неправомірність рішення, дії чи бездіяльності органу; наявність шкоди та її розмір; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою органу і шкодою. Натомість за загальною нормою статті 1166 ЦК України вина заподіювача шкоди презюмується, і саме він має довести її відсутність. Включення судом першої інстанції вини до переліку обов`язкових умов відповідальності, які має довести позивач, є неправильним застосуванням частини 1 статті 1173 ЦК України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22, відповідно до якої для застосування відповідальності за статтею 1173 ЦК України наявність вини органу не є обов`язковою, що, однак, не заперечує обов`язковості доведення інших елементів складу цивільного правопорушення. Водночас ця помилка не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки, як зазначено нижче, позивач не довів інших обов`язкових елементів складу правопорушення.

Щодо Відповідача-1 колегія суддів зазначає таке. Підставою для демонтажу тимчасової споруди позивача були припис Департаменту територіального контролю міста Києва № 202516812 від 10.06.2025 та доручення цього Департаменту № 064-9740 від 17.06.2025, мотивовані відсутністю у позивача документів на розміщення тимчасової споруди (пункти 13.1.1, 13.3.1-13.3.3 Правил благоустрою міста Києва). Відсутність таких документів існувала об`єктивно після 23.05.2025 внаслідок закінчення строку дії Договору та інформаційного талона і не залежала від листа Відповідача-1 від 29.05.2025. Відповідач-1 рішень про демонтаж не ухвалював і повноважень на їх ухвалення не має. Департамент територіального контролю міста Києва, який прийняв рішення про демонтаж, до участі у справі не залучався, а його припис і доручення позивачем не оскаржені та є чинними.

За таких обставин причинний зв`язок між діями Відповідача-1 і заявленою шкодою відсутній, а довід скаржника про те, що лист від 29.05.2025 створив штучні підстави для включення його майна до переліку об`єктів, що підлягають демонтажу, не ґрунтується на матеріалах справи. За недоведеності складу цивільного правопорушення не потребує окремої оцінки й довід Відповідача-1 про застосування статті 1193 ЦК України щодо вини потерпілого - обставини невиконання позивачем припису враховані колегією суддів під час оцінки причинного зв`язку.

Щодо Відповідача-2 колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з чинності припису та доручення Департаменту територіального контролю міста Києва сама собою випливає правомірність дій Відповідача-2 під час демонтажу. Чинне рішення суб`єкта владних повноважень легалізує демонтаж як захід, однак не будь-який спосіб його виконання. За змістом пунктів 13.3.3, 13.3.5 Правил благоустрою міста Києва демонтаж тимчасової споруди супроводжується складанням акта з описом об`єкта та фотофіксацією, перевезенням споруди на майданчик тимчасового зберігання та її подальшим поверненням власнику. Тобто демонтаж за своєю правовою природою є звільненням території з переміщенням майна, а не його знищенням. Пошкодження або знищення майна під час виконання законного рішення про демонтаж могло б становити самостійне правопорушення виконавця, яке підлягає оцінці за статтею 1166 ЦК України окремо від правомірності самого рішення про демонтаж. Отже, висновок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Водночас довід Відповідача-2 про те, що відповідальність за статтею 1173 ЦК України у повному обсязі несе орган, який прийняв рішення про демонтаж, не звільняв би виконавця від самостійної відповідальності за статтею 1166 ЦК України у разі завдання шкоди саме способом виконання такого рішення, втім, як зазначено нижче, факту завдання шкоди позивач не довів.

Разом з тим довід скаржника про знищення торговельного павільйону під час демонтажу не підтверджений належними та допустимими доказами. Акти опису об`єкта № 40-865 та № 40-869 фіксують стан тимчасової споруди на момент проведення демонтажу, а не після нього. Доказів стану майна після демонтажу, зокрема результатів його огляду на майданчику тимчасового зберігання, фотофіксації або висновку експерта, позивач не надав. Клопотань про огляд доказів за їх місцезнаходженням чи про призначення судової експертизи (статті 82, 99 ГПК України) позивач не заявляв, із заявою про повернення демонтованого майна в порядку пункту 13.3.5 Правил благоустрою міста Києва не звертався.

В той же час апелянтом до Північного апеляційного господарського суду подано заяву ПП "Євро-Київ" про повернення демонтованого майна № 07/01-01 від 07.01.2026, яка не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зазначена норма встановлює обов`язкові умови прийняття додаткових доказів: винятковість випадку неподання доказу в суді першої інстанції та наявність об`єктивних причин, які унеможливлювали його своєчасне подання.

Якщо відповідний доказ існував на момент розгляду справи судом першої інстанції, перебував у розпорядженні сторони або сторона мала реальну можливість його отримати та подати, саме по собі подання такого доказу на стадії апеляційного перегляду не створює підстав для його прийняття.

Згідно зі статтею 80 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати докази у встановленому процесуальним законом порядку та строки. Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17 сформульовано правову позицію, відповідно до якої надання апеляційним судом оцінки доказам, поданим лише в апеляційній інстанції, без дослідження причин їх неподання до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 також підтверджено правомірність неприйняття апеляційним судом нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, за обставин, установлених у цій справі.

У даному випадку доказ подано лише на стадії апеляційного перегляду, тоді як ПП "Євро-Київ", не навело належного обґрунтування винятковості випадку та не надало доказів об`єктивної неможливості його своєчасного подання.

Отже, за відсутності доведених передумов, установлених частиною третьою статті 269 ГПК України, прийняття такого доказу суперечитиме встановленому процесуальному порядку доказування та принципу правової визначеності.

Відповідно до статті 74 ГПК України тягар доведення зазначених обставин покладається на позивача. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доведення на сторони, а певна обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування (стаття 79 ГПК України). Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку, що знищення майна позивача внаслідок дій Відповідача-2 є більш вірогідним, ніж протилежне. З тих самих підстав не може бути визнаний доведеним і довід скаржника про непропорційність способу демонтажу в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосовуючи статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів виходить з того, що втручання у право мирного володіння майном є допустимим, якщо воно здійснене на підставі закону, переслідує легітимну мету та є пропорційним такій меті (рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України»). Демонтаж проведено на підставі Правил благоустрою міста Києва на виконання чинних припису та доручення уповноваженого органу, переслідувалась легітимна мета забезпечення благоустрою міста, майно позивача не вилучене безповоротно, а передане на зберігання із збереженням за позивачем права на його повернення в порядку пункту 13.3.5 Правил. За недоведеності знищення чи пошкодження майна порушення справедливого балансу між загальним інтересом та правами позивача, так само як і порушення принципу належного урядування (рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України»), колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів погоджується з оцінкою судом першої інстанції звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку № 44865 від 03.12.2025 як недостовірного доказу згідно ст. 78, 86 ГПК України, оскільки оцінку проведено без огляду об`єкта, який після демонтажу перебував на майданчику тимчасового зберігання, виключно за матеріалами, наданими замовником. У звіті застосовано розрахунок вартості відтворення аналогічної споруди з урахуванням фізичного зносу, тому сам по собі вибір витратного підходу не доводить недостовірності оцінки. Вирішальним є те, чи підтверджені вихідні дані про стан, конструктивні характеристики і наслідки демонтажу, а також чи відповідає розрахунок дійсному майновому збитку за статтею 1192 ЦК України. Належної перевірки цих передумов лише за поданим звітом здійснити неможливо. Крім того, адреса об`єкта оцінки у звіті (вул. Академіка Єфремова, 27) не збігається з адресою демонтованої споруди, зазначеною в актах демонтажу (вул. Академіка Єфремова, 25-27), що додатково ускладнює ідентифікацію об`єкта оцінки.

Довід скаржника про прояв судом першої інстанції надмірного формалізму колегія суддів відхиляє, оскільки йдеться не про процесуальну перешкоду в доступі до суду, а про оцінку достовірності доказу, яку суд зобов`язаний здійснити відповідно до статті 86 ГПК України. Посилання скаржника на те, що огляд об`єкта став неможливим з вини Відповідача-2, також не підтверджене матеріалами справи, оскільки демонтоване майно передано на майданчик тимчасового зберігання. Пункти 52, 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, на які посилається скаржник, допускають проведення оцінки без особистого огляду об`єкта лише як виняток, із відповідними поясненнями та застереженнями у звіті, і не звільняють сторону від доведення достовірності результату оцінки. У цій справі передумови такого винятку відсутні - демонтоване майно перебувало на майданчику тимчасового зберігання та було фізично доступним для огляду, проте можливістю огляду ні оцінювач, ні замовник оцінки не скористалися.

Щодо солідарної відповідальності відповідача 1 та відповідача 2

Відповідно до частини 1 статті 1190 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди. Лист Відповідача-1 від 29.05.2025 та демонтаж, здійснений Відповідачем-2 на виконання доручення іншого органу, є різними діями, щодо яких не доведено спільного заподіяння однієї неподільної шкоди. Наявність спільного наміру не є універсальною обов`язковою передумовою застосування статті 1190 ЦК України. Отже, підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності немає.

Водночас колегія суддів не вважає підставою для відмови у позові довід Відповідача-2 про недоведеність права власності позивача на тимчасову споруду, оскільки Відповідач-1 у пункті 1.1 Договору, як і в попередніх договорах сторін, визначав позивача власником цієї споруди.

Таким чином, позивач не довів наявності шкоди, її розміру та причинного зв`язку між діями відповідачів і заявленою шкодою, що виключає задоволення вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 370 516,84 грн матеріальної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. За правилами частини 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову повністю. Водночас суд першої інстанції неправильно застосував частину 1 статті 1173 ЦК України, включивши вину до обов`язкових умов відповідальності, ототожнив чинність рішення про демонтаж з правомірністю способу його виконання, не надав правової кваліфікації листу Відповідача-1 від 29.05.2025 та не врахував неефективність обраного позивачем способу захисту за першою позовною вимогою.

Зазначені порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті, при цьому перегляд мотивів здійснюється з огляду на неправильне застосування матеріального права, а не лише з формальних міркувань. Тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/2535/26 підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «Євро-Київ» підлягає частковому задоволенню, оскільки її доводи щодо неправильного застосування статті 1173 ЦК України та оцінки способу демонтажу частково знайшли підтвердження і зумовили зміну мотивувальної частини рішення. Решта доводів апеляційної скарги відхиляється з наведених вище підстав.

Оскільки часткове задоволення апеляційної скарги стосується лише мотивів рішення і не змінює результату вирішення спору, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Євро-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/2535/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/2535/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/2535/26 залишити без змін.

4. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/2535/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.10.2026 (після завершення відрядження суддів Іванова В.П. та Чапляна С.Є. та після завершення участі в заходах НСШУ судді Крижного О.М.).

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний