Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №914/1177/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1177/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Чудяк Х.В.,

та представників учасників справи:

від позивача (заявника) – Яциник В.В.,

від відповідача-1 – Пастернак П.І.,

від відповідача-3 (апелянта) – Семиренко П.Я.,

інші учасники не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 (суддя Щигельська О.І.)

у справі № 914/1177/26

за позовом ОСОБА_2

до відповідачів:

1. Приватної агрофірми "Дністер",

2. Приватного підприємства "СДК+",

3. ОСОБА_1 ,

4. ОСОБА_3 ,

5. ОСОБА_4 ,

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визначення розміру статутного капіталу та розміру частки учасника в статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

17.04.2026 ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватної агрофірми "Дністер", Приватного підприємства "СДК+", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", оформлених протоколами № 01/20 від 02.03.2020 року, № 13/02/2024 від 13.02.2024 року та № 06-08/25 від 06.08.2025 року, а також визначення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер" у розмірі 10 000 000 грн та розмірів часток її учасників, у тому числі частки ОСОБА_2 у розмірі 10 % статутного капіталу, що становить 1 000 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що оскарженими рішеннями загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" порушено корпоративні права позивача – учасника вказаної агрофірми, а саме: право на участь в управлінні агрофірмою; право бути належним чином повідомленою про дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів; право бути присутньою на загальних зборах, брати участь в обговоренні питань порядку денного та голосувати пропорційно належній їй частці; право вносити пропозиції до порядку денного; право на отримання інформації та ознайомлення з документами, необхідними для реалізації корпоративних прав; переважне право на внесення додаткового вкладу пропорційно частці у статутному капіталі; право на збереження статусу учасника та належної йому частки до моменту законного припинення участі, а також право на дотримання встановленої законом і Статутом процедури виключення учасника.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

25.08.2026 позивач - ОСОБА_2 звернулася до місцевого господарського суду з заявою про забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на частку в розмірі 10 % статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер", яка згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань належить ОСОБА_4 ;

- заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (вчиняти) будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо частки ОСОБА_4 у розмірі 10 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю" Приватної агрофірми "Дністер";

- заборони загальним зборам та іншим органам управління Приватної агрофірми "Дністер" приймати рішення про зміну складу учасників, про перерозподіл часток між учасниками товариства, збільшення або зменшення розміру часток учасників у статутному капіталі, збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер";

- заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист корпоративних прав позивача в межах даного судового провадження. Метою забезпечення позову у цій справі визначено збереження існуючого стану корпоративних правовідносин до набрання законної сили судовим рішенням та недопущення виникнення нових корпоративних правовідносин щодо того самого предмета спору. Предметом судового розгляду є безпосередньо склад учасників Приватної агрофірми "Дністер", розмір статутного капіталу та розміри часток учасників; оспорюваним рішенням загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер" ОСОБА_2 було виключено зі складу учасників агрофірми, а належну їй частку у розмірі 10 % передано Приватній агрофірмі "Дністер". Водночас заявник посилається на актуальні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20 серпня 2026 року, за якими учасником Приватної агрофірми "Дністер" із часткою у розмірі 10 % є ОСОБА_4 , відтак, наголошує, що після прийняття одного з оскаржуваних рішень від 06.08.2025 склад учасників агрофірми та особа, за якою зареєстрована спірна частка у розмірі 10 %, уже змінилися. При цьому зазначає, що документи, на підставі яких ОСОБА_4 набув зазначену частку та на підставі яких проведено відповідну державну реєстрацію, у матеріалах реєстраційної справи відсутні, а тому конкретна правова підстава такого переходу позивачу не відома. Вказує, що подальше відчуження цієї частки, передача її іншій особі або інша зміна складу учасників під час розгляду справи призведе до чергової зміни спірних корпоративних правовідносин, необхідності залучення нових учасників справи, вирішення питання про зміну позовних вимог та може спричинити необхідність нових судових спорів. Однією з позовних вимог є визначення судом розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників агрофірми, крім того, предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів від 02.03.2020, яким збільшено статутний капітал агрофірми за рахунок додаткових вкладів учасників, при цьому, позивач обґрунтовує позов, зокрема тим, що передбачена законом процедура збільшення статутного капіталу не була завершена, оскільки загальними зборами не приймалося рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів, затвердження розмірів часток учасників та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів і затвердження збільшеного розміру статутного капіталу. Відтак, на думку позивача, до завершення розгляду справи існує можливість прийняття нових корпоративних рішень, які змінять розмір статутного капіталу та часток учасників або будуть спрямовані на оформлення правових наслідків оспорюваного рішення від 02.03.2020.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі № 914/1177/26 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони загальним зборам та іншим органам управління Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) приймати рішення про зміну складу учасників, про перерозподіл часток між учасниками товариства, збільшення або зменшення розміру часток учасників у статутному капіталі, збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер";

- заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064), вносити зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства.

В задоволенні решти вимог заяви суд відмовив.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання потенційного рішення суду у справі, оскільки може мати наслідком подальше оскарження рішення загальних зборів, вчинених на його виконання реєстраційних дій, а також всіх потенційних рішень загальних зборів, прийнятих учасниками з урахуванням змінених розмірів часток. Суд встановив, що суть заявлених позивачем заходів забезпечення позову зводиться до заборони проведення реєстраційних дій, які напряму стосуються вимог про визначення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер" у розмірі 10 000 000 грн та розмірів часток її учасників, у тому числі частки ОСОБА_2 у розмірі 10 % статутного капіталу. Суд звернув увагу, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. У даному випадку вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім цього, суд, врахувавши те, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист корпоративних прав позивача, як учасника агрофірми на управління цим товариством, виснував, що позивач не довів зв`язку між неприйняттям такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_4 та заборону всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (вчиняти) будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо частки, яка належить ОСОБА_4 , та можливістю ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на наведене суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, один з відповідачів - ОСОБА_1 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі № 914/1177/26 в частині забезпечення позову.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував висновок про неможливість у майбутньому виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову та не навів доводів щодо того, які саме дії відповідачів свідчать про створення передумов з метою перешкоджання виконання потенційного рішення суду. Вказує, що суд першої інстанції забезпечивши позов, зазначеним в ухвалі шляхом, фактично втрутився у законну діяльність загальних зборів учасників товариства і таким чином безпідставно обмежив повноваження найвищого органу управління підприємства; фактично унеможливив реалізацію учасником його права на прийняття участі в управлінні підприємством та реалізацію інших прав наданих законом і статутом учаснику, наприклад у разі виявлення бажання останнім вийти зі складу учасників агрофірми. Крім цього, зазначає, що з заяви про забезпечення позову не вбачається наявність підтверджуючих документів стосовно недобросовісної поведінки відповідачів, яка унеможливить ефективний захист прав, які захищаються в межах цього провадження. З огляду на те, що апелянт вважає безпідставним застосуванням судом такого заходу забезпечення позову як заборона загальним зборам та іншим органам управління ПАФ "Дністер" приймати рішення про зміну складу учасників, про перерозподіл часток між учасниками товариства, збільшення або зменшення розміру часток учасників у статутному капіталі, збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер", відсутні підстави і для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам чи іншим уповноваженим особам щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін до ЄДР про ПАФ "Дністер", оскільки обидва заходи забезпечення позову є пов`язаними один з одним.

22.10.2026 від скаржника до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 року у справі № 914/1177/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2026 об 12 год. 00 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень – до 08.10.2026; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи.

09.10.2026 апелянтом подано до суду клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 12.10.2026 розгляд справи відкладено на 22.10.2026, з підстав, наведених в такій ухвалі. Поряд з тим, у вказаному судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про долучення доказів.

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, зазначає, що метою забезпечення позову у цій справі є збереження існуючого стану корпоративних правовідносин до набрання законної сили судовим рішенням та недопущення виникнення нових корпоративних правовідносин щодо того самого предмета спору. Вказує на наявність підтвердженого фактичними обставинами справи ризику що подальші зміни складу учасників товариства, розмірів їх часток та статутного капіталу призведуть до ускладнення корпоративних правовідносин, за якого поновлення прав ОСОБА_2 вже не буде можливим у межах одного судового провадження. Також наголошує, що підставою для збереження заборони щодо зміни статутного капіталу та розмірів часток є незавершеність процедури збільшення статутного капіталу та відсутність належних доказів внесення визначених рішенням загальних зборів негрошових вкладів; суд першої інстанції не заборонив проводити загальні збори; не заборонив вирішувати питання господарської діяльності, а лише тимчасово заборонив змінювати склад учасників, частки та статутний капітал, які є безпосереднім предметом цього судового спору.

Явка представників учасників справи

Відповідач-3 (скаржник) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі № 914/1177/26 в частині забезпечення позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав позицію апелянта.

Представники відповідачів-2,4,5 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що у відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у цій справі, предметом якого є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", якими зокрема збільшено розмір статутного капіталу агрофірми, перерозподілено частки, а також виключено позивачку зі складу учасників агрофірми, а частку в розмірі 10 % передано Приватній агрофірмі "Дністер"; а також визначення розміру статутного капіталу агрофірми та розмірів часток її учасників, у тому числі частки позивача у розмірі 10 % статутного капіталу, що становить 1 000 000 грн.

Так, як зазначає позивач (заявник) та це не заперечується іншими учасниками у справі, рішенням загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", оформленим протоколом № 01/20 від 02.03.2020, серед іншого, збільшено статутний капітал Приватної агрофірми "Дністер" з 10 000 000 грн до 20 000 000 грн за рахунок додаткових внесків учасників агрофірми; затверджено суми та форми додаткових внесків кожного з учасників агрофірми, зокрема ОСОБА_2 – 1 000 000 грн, який складається з мобільної вібраційної установки для просіювання (сортування) вартістю 500 000 грн та грошових коштів у сумі 500 000 грн; поряд з тим, розподілено частки в статутному фонді/капіталі Приватної агрофірми "Дністер" між її учасниками у відсотковому співвідношенні пропорційно їхнім внескам, зокрема, ОСОБА_2 – 10 % статутного капіталу агрофірми, що становить 2 000 000 грн; також затверджено нову редакцію Статуту.

Рішенням загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", оформленим протоколом № 13/02/2024 від 13.02.2024, серед іншого, звільнено з посади директора Приватної агрофірми "Дністер" ОСОБА_5 та призначено на посаду директора з 14.02.2024 – ОСОБА_6 .

Рішенням загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", оформленим протоколом № 06-08/25 від 06.08.2025, серед іншого, ОСОБА_2 виключено зі складу учасників Приватної агрофірми "Дністер", а її частку у розмірі 10 %, що еквівалентно 2 000 000 грн, передано Приватній агрофірмі "Дністер"; здійснено розподіл часток в статутному капіталі агрофірми; затверджено нову редакцію Статуту.

Необхідність забезпечення позову у цій справі обґрунтоване тим, що після прийняття рішень загальних зборів учасників агрофірми від 06.08.2025, які також оскаржено позивачем у цій справі, склад учасників Приватної агрофірми "Дністер" та особа, за якою зареєстрована спірна частка в розмірі 10 %, уже змінилися.

Так, позивач наголошує, що рішенням загальних зборів учасників Приватної агрофірми "Дністер", оформленим протоколом № 05-08/26 від 05.08.2026 (проведених (зборів) уже після звернення позивача до суду з позовом у цій справі) вирішено питання щодо відчуження належної Приватній Агрофірмі "Дністер" частки в розмірі 10 % - збори вирішили здійснити продаж належної Приватній Агрофірмі "Дністер" частки в розмірі 10 %, номінальною вартістю 2 000 000 грн, шляхом укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ПАФ "Дністер". Також включено до складу учасників агрофірми нового учасника – ОСОБА_4 ; розподілено частки в статутному капіталі агрофірми у відсотковому співвідношенні; затверджено нову редакцію Статуту. На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників ПАФ "Дністер" 06.08.2026 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав ПАФ "Дністер" та підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі.

Як стверджує позивач, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства приватної Агрофірми "Дністер" станом на 20.08.2026, розмір статутного капіталу агрофірми становить 20 000 000 грн, а її учасниками є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (розмір частки – 2 000 000 грн) та Приватне підприємство "СДК +". Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу проведена 08.08.2026.

Іншими учасниками справи вказані вище повідомлені позивачем обставини не заперечуються. Водночас представниками відповідачів-1,3 повідомлено, що належна відповідачу-5 частка у статутному капіталі ПАФ "Дністер" в розмірі 10 % є тією часткою, яка була передана агрофірмі, внаслідок виключення позивача зі складу її учасників.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подана одним із відповідачів на ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову у цій справі.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції забезпечив позов у цій справі, зокрема шляхом заборони загальним зборам та іншим органам управління Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) приймати рішення про зміну складу учасників, про перерозподіл часток між учасниками товариства, збільшення або зменшення розміру часток учасників у статутному капіталі, збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер" (абзац 2 пункту 2 резолютивної частини ухвали), однак, колегія суддів з таким висновком частково не погоджується з огляду на наступне:

Частиною п`ятою статті 137 ГПК України визначено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (ч. 10 ст. 137 ГПК України).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не може блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення з предметом позову та не допускати вжиття заходів, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. У спорах, що виникають з корпоративних відносин, не допускається забезпечення позову шляхом заборони проводити загальні збори та приймати рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

На думку колегії суддів заборона загальним зборам та іншим органам управління Приватної агрофірми "Дністер" приймати рішення саме про зміну складу учасників, про перерозподіл часток між ними, збільшення або зменшення розміру часток учасників у статутному капіталі, як захід забезпечення позову у цій справі, свідчить про неспівмірність такого заходу із предметом спору (щодо збільшення статутного капіталу, зміни керівника та виключення позивача зі складу учасників агрофірми) та не забезпечує баланс інтересів усіх учасників.

Згадуваний захід забезпечення позову фактично блокує повноваження вищого органу управління (загальних зборів) приймати рішення у межах своєї виключної компетенції (ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), порушує принцип невтручання суду в господарську діяльність та ґрунтується на припущеннях без доказів реальної загрози неможливості поновлення прав.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував на обмеженні судового втручання в корпоративне управління – коли міноритарні учасники товариства, оскаржуючи рішення про зміну директора, просять фактично паралізувати товариство, заборонивши загальним зборам приймати будь-які рішення, що потребують кваліфікованої більшості чи одностайності (зміна статуту, статутного капіталу, реорганізація, ліквідація тощо). Такі заходи забезпечення є категорично неспівмірними, такими, що виходять за межі предмета позову, ґрунтуються лише на припущеннях і прямо порушують принцип невтручання суду в господарську діяльність товариства.

Ключовим критерієм при вирішенні питань забезпечення позову у корпоративному спорі, на якому наголошує Верховний Суд, є тріада "обґрунтованість – співмірність – адекватність", доповнена імперативом невтручання суду в господарську діяльність юридичної особи та пріоритетом збереження балансу інтересів усіх учасників корпоративних відносин. Ключовим в судовій практиці залишається недопустимість паралізуючого втручання в корпоративне управління, тобто будь-які заходи забезпечення позову, що фактично блокують функціонування вищого органу управління (загальних зборів, конференції, ради), призводять до паралічу поточної господарської діяльності товариства чи організації або передчасно вирішують спір по суті (наприклад, заборона розглядати питання зміни керівника на майбутніх зборах, заборона будь-яких рішень кваліфікованою більшістю, повна заборона реєстраційних дій), визнаються неспівмірними та скасовуються. Також, Верховний Суд неодноразово наголошував, що гіпотетичні ("можливі в майбутньому") ризики, навіть логічно обґрунтовані, не є достатньою підставою для обмеження корпоративної демократії.

З огляду на наведене вище, враховуючи предмет позову у цій справі (в тому числі визнання недійсним рішення загальних зборів агрофірми щодо збільшення розміру статутного капіталу), колегія суддів вважає співмірним, адекватним та обґрунтованим у спірній ситуації такий захід забезпечення позову як заборона загальним зборам Приватної агрофірми "Дністер" приймати рішення саме про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер". Водночас, заборона приймати рішення з інших запропонованих позивачем у заяві питань очевидно виходить за межі позовних вимог у цій справі, вжиття такого заходу свідчитиме про втручання суду в господарську діяльність юридичної особи та не збереже балансу інтересів усіх учасників корпоративних відносин, фактично унеможливить реалізацію учасником його права на прийняття участі в управлінні підприємством та реалізацію інших прав наданих законом і статутом учаснику, наприклад у разі виявлення бажання останнім вийти зі складу учасників агрофірми.

Щодо вжитого судом заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064), вносити зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства (абзац 3 пункту 2 резолютивної частини ухвали), колегія суддів зазначає наступне:

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 906/781/21, від 16.05.2023 у справі № 906/151/23 та від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21).

Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання діяльності юридичної особи (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 911/2221/23, від 28.02.2024 у справі № 910/15182/23).

Водночас, заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи, в тому числі і щодо виключення учасників товариства, є втручанням у волю товариства та його учасників, що не узгоджується з предметом позову у цій справі - визнання недійсними рішень та визначення розміру статутного капіталу і розмірів часток учасників.

Відповідно до ст. ст.136, 137 ГПК України заборонити можна лише конкретні чітко визначені судом дії, а не будь-які, натомість абзац 3 пункту 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду, який стосується заборони реєстраторам вчиняти дії, містить формулювання "з будь-яких питань" та "проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер"", що фактично передбачає подвійне тлумачення щодо дій, які заборонено вчиняти, створює ситуацію правової невизначеності та є таким, що може порушити права осіб, які не є учасниками у цій справі, з огляду на що, вказані формулювання не можуть бути залишені без змін, а вказаний абзац підлягає зміні.

Колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) стосовно зміни складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, є чітким та конкретним заходом, пов`язаним з предметом цього спору, а також обґрунтованим, адекватним та співмірним позовним вимогам.

Вжиття такого заходу забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Вказаний захід має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову, в межах одного судового провадження; при цьому, цей захід забезпечення позову не може вважатись тотожним задоволенню позову.

Крім цього, зазначений вище захід забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки не перешкоджатиме діяльності відповідача, а спрямований саме на незмінюваність поточного стану та статусу відповідача до вирішення справи по суті; носить тимчасовий характер та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з якими звернувся позивач.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06).

З огляду на наведене, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни ухвали суду першої інстанції, шляхом викладення резолютивної частини ухвали у відповідній редакції.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не обґрунтував висновок про неможливість у майбутньому виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову та не навів доводів щодо того, які саме дії відповідачів свідчать про створення передумов з метою перешкоджання виконання потенційного рішення суду, оскільки у спірному випадку, враховуючи звернення позивача до суду з немайновими позовними вимогами, судом застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Щодо аргументів скаржника про відсутність підтверджуючих документів стосовно недобросовісної поведінки відповідачів, яка унеможливить ефективний захист прав, які захищаються в межах цього провадження, колегія суддів звертає увагу, що позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, посилався, зокрема на зміну складу учасників товариства вже після звернення до суду з позовом у цій справі, на підтвердження чого надав суду першої інстанції витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАФ "Дністер" станом на 20.08.2026, а також схематичне зображення структури власності ПАФ "Дністер" станом на 06.08.2026. Водночас такі зміни не заперечувалися і представниками відповідачів в суді апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 269 ГПК України).

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновків про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну ухвали суду першої інстанції, шляхом викладення абзаців 2, 3 пункту 2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: " - заборони загальним зборам Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) приймати рішення про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер"; - заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) стосовно зміни складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу. ". В іншій частині ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Судові витрати

Судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає розподілу за наслідками вирішення судом першої інстанції справи по суті спору.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі № 914/1177/26 змінити, виклавши абзаци 2, 3 пункту 2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

" - заборони загальним зборам Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) приймати рішення про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер";

- заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо Приватної агрофірми "Дністер" (код ЄДРПОУ 03762064) стосовно зміни складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу. ".

В іншій частині ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі № 914/1177/26 залишити без змін.

Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 26.10.2026.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал