Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №704/1536/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа №: 704/1536/26

П О С Т А Н О В А

26.10.2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкова І.Г., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , працює медичною сестрою психіатричного кабінету (дублюючий склад: секретар військово-лікарської комісії) в комунальному некомерційному підприємстві «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради Черкаської області,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи медичною сестрою психіатричного кабінету (дублюючий склад: секретар військово-лікарської комісії) в коммунальному некомерційному підприємстві «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради Черкаської області, та відповідно до підпункту «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за порушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 без поважних причин, несвоєчасно подала до Національного агенства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, оскільки граничний термін подачі був 31.03.2026, а декларація фактично подана 03.06.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив обставини протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив, що в діях ОСОБА_1 є наявні ознаки адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, її вина повністю підтверджується наданими матеріалами справи, тому просив притягнути її до адміністративної відповідальності в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала. Пояснила, що вона працює в коммунальному некомерційному підприємстві «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради Черкаської області звичайною медичною сестрою психіатричного кабінету вже довгий час та не є декларантом згідно ЗУ «Про запобігання корупції», ніколи відповідних декларацій не подавала. Як їй стало відомо у 2026 році, її включили згідно відповідного наказу № 166 від 31.12.2025 року до складу військово-лікарської комісії як секретаря комісії (дублюючий склад, за відсутності основного секретаря - Вертипорох В.В.). Додала, що ані раніше, ані 31.12.2025, ані іншого дня у 2026 році вона не виконувала обов`язки секретаря військово-лікарської комісії як дублюючий секретар комісії. 03.06.2026 року вона подала відповідну декларацію лише після того, як їй на роботі повідомили, що таку треба подати за 2025 рік.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово - лікарських комісій віднесені до суб`єктів на яких поширюється дія вказаного закону.

Судом встановлено, що наказом Комунального некомерційного підприємства «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради Черкаської області № 63-к від 23.11.2020 року ОСОБА_1 прийнято на посаду сестри медичної психіатричного кабінету поліклінічного відділення з 23.11.2020 року та на посаду сестри медичної наркологічного кабінету поліклінічного відділення (за сумісництвом на 0,5 ставки) з 23.11.2020 року (а.с. 39).

Згідно з наказом Комунального некомерційного підприємства «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради Черкаської області № 166 від 31.12.2025 року «Про роботу військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСОБА_1 залучена до роботи комісії як медична сестра психіатричного кабінету за відсутності секретаря комісії - ОСОБА_3 (а.с. 15-16). Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з даним наказом матеріали справи не містять.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи у складі ВЛК, як медична сестра психіатричного кабінету та секретар комісії за відсутності такого, відповідно п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, як на секретаря позаштатної військово лікарської комісії, і вона є суб`єктом декларування і відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, і зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначених у ч. 1 ст. 45 вказаного Закону.

З вищенаведеного слідує, що у ОСОБА_1 виник обов`язок подавати щорічну декларацію саме у зв`язку з виконанням нею, на час відсутності секретаря комісії ОСОБА_3 , обов`язків секретаря військово-лікарської комісії.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує сама ОСОБА_1 , вона подала 03.06.2026 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік (а.с. 28-34).

Разом з тим, згідно вищезазначеного наказу № 166 від 31.12.2025 року «Про роботу військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 " визначений термін повноважень даної військово-лікарської комісії - з 01.01.2026 по 31.12.2026 року.

Враховуючи вищенаведене, оскільки термін повноважень даної військово-лікарської комісії (саме в такому складі, затвердженому наказом № 166 від 31.12.2025) визначений з 01.01.2026 по 31.12.2026 року, тому суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 виникає обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за типом «щорічна», лише за 2026 рік не пізніше 31.03.2027, тобто у неї був відсутній обов`язок подавати декларацію у 2025 році.

Відповідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, встановлено ст. 251 КУпАП.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

При цьому, матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної постійно діючої комісії ВЛК, була залучена до роботи як секретар комісії (в тому числі, за відсутності основного секретаря), на період роботи комісії у 2025 році, в зв`язку з чим у неї повинен був виникнути обов`язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за типом «щорічна» за 2025 рік не пізніше 31.03.2026 року.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 і раніше була включена до складу ВЛК, тому знала про свій обов`язок подавати щорічну декларацію, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, а саме наказами № 244 від 31.12.2024 та № 46 від 28.02.2025 (а.с. 45-46, 49-50), згідно яких ОСОБА_1 хоч і була включена до складу ВЛК, але не як член комісії і не як секретар комісії.

Включення ОСОБА_1 до складу ВЛК 31.12.2025 року немає юридичного значення в контексті притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за несвоєчасне подання щорічної декларації за 2025 рік, оскільки згідно наказу № 166 від 31.12.2026 року чітко визначений період діяльності ВЛК у затвердженому його складі, саме під час якого у ОСОБА_1 і виник обов`язок, як секретаря комісії, подавати щорічну декларацію.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання корупції", суб`єкти декларування особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" - "ґ" пункту 2, пункті 4 частини 1 стаття 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно п. п. "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є голови та члени, медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини1 цієї статті.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок подання суб`єктами декларування щорічно до 1 квітня шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Також передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Крім того, визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Також передбачено, що особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктами даного правопорушення відповідно до статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", як зазначалося вище, є особи, зазначені у п.п. "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні докази того, що ОСОБА_1 у 2025 році була суб`єктом даного правопорушення, а саме була членом або секретарем ВЛК, яка була зобов`язана подати щорічну декларацію за 2025 рік до 31.03.2026 року, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановила:

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Тальнівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: І.Г. Воронкова