Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №570/3736/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3736/26

Номер провадження 2/570/2848/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Сидоренка С.М.

за участю секретаря судового засідання Дзюбишиної І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку (пай) та житловий будинок, -

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Олександрійської сільської ради, в якому просить визнати за нею право власності на земельну частку (пай) розміром 3.35 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої по КПСГП «Обрій» на території Олександрійської сільської ради на підставі сертифікату серії РВ № 0054522 від 23.12.1996 року, виданого Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області на підставі розпорядження № 871 від 23.12.1996 та право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,4 кв.м.

Мотивуючи тим, що позивачка є спадкоємцем за законом після смерті діда, однак, нотаріально оформити спадщину вона не може, так як постановою нотаріуса від 21.05.2026 їй було відмовлено у вчиненні наотаріальних дій, видачі свідоцтва на право на спадщину за законом.

Представник позивача просить розгляд справи провести в її відсутність та у відсудність позивачки, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відзив на позов представник відповідач не подав, в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення в справі на підставі наявних доказів, при цьому позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що в книзі

реєстрації актів про смерть зроблено відповідний запис та відповідно видане Свідоцтво про смерть Кустинською сільською радою Рівненського району Рівненської області серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 приходився ОСОБА_1 (далі - Позивач) дідом. Після смерті діда відкрилась спадщина, а саме на будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 44,4 кв. м та земельну частку (пай) розміром 3,35 умовних кадастрових гектарів. Після смерті діда батько заявниці, який був спадкоємцем першої черги не звертався до нотаріуса з заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину та відповідно не здійснив переоформлення на себе, оскільки вважав, що він і так прийняв майно фактично опікуючись ним.

Те що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки ОСОБА_4 помер, про що в Книзі реєстрації смертей зроблений відповідний актовий запис та видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

23 березня 2026 року Рівненським міським судом Рівненської області по справі № 569/1400/26 було винесене рішення відповідно яким встановлено юридичний факт, що покійний батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступивши у фактичне володіння спадковим майном.

Після смерті батька позивачки відкрилась спадщина, оскільки Позивачка на дату смерті проживала та була зареєстрована з батьком за однією адресою, вона є такою, що прийняла спадщину своєчасно.

Вказане підтверджується довідкою про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщені, видана Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради та будинковою книгою.

Відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивачка не заявляла про відмову від спадщини, а звернулася до приватного нотаріуса Стафійчук Світлани Євгеніївни з наміром оформити спадщину. 21.05.2026 року за № 91/02-31 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно.

У відповідності до п.4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Рівненської районної ради народних депутатів, Виконком районної Ради народних депутатів посвідчує, що ціле домоволодіння в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на підставі Розпорядження Рівненської районної державної адміністрації від 05.12.1996 № 871 громадянину ОСОБА_3 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0054522 по КПСГП «Обрій», який зареєстрований в Книзі 23.12.1996 за № 4878.Розмір земельної частки (паю) 3,35 умовних кадастрових гектарів.Станом на 01.01.2013 інформація щодо видачі державних актів на право власності на земельну частку (пай) серії РВ №0054522 на території Рівненського району Рівненської області на ім`я ОСОБА_3 в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області відсутня.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 11 роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року , Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року.

Відповідно до пункту 2, 5 зазначеного Указу Президента України № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Членами КСП були: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали у КСП і залишились його членами, незалежно від місця їх проживання; особи, направлені на навчання особи, якщо вони залишилися членами КСП, військовослужбовці строкової служби, якщо вони теж залишилися членами КСП, жінки - члени КСП, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю або пологами чи по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також члени КСП, які займали виборні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства в КСП передбачено його статутом.

Право на земельну частку (пай) має особа, яка була членом КСП на час одержання акта на право колективної власності на землю, яка пізніше стала об`єктом розпаювання.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК України .

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно пунктів 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об`єкт матеріального світу.

Слід зазначити, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз`яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

-ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю,

-укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

-виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

-визначення меж земельної ділянки в натурі;

-погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами

-одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

-реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

З комплексного аналізу земельного законодавства України слідує, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов:

перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства;

отримання цим підприємством державного акту на право колективної власності на землю;

включення особи до списку, доданого до цього акту.

Як свідчить актуальна судова практика, зазначені умови можуть підтверджуватися, зокрема, витягами з Книг реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї), із зазначенням реквізитів виданого сертифікату, які надаються територіальними органами Держгеокадастру; витягами з Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю; довідками від сільських, селищних рад із зазначенням відомостей про земельні ділянки, які обліковуються за спадкодавцем.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Сплачений судовий збір позивач просить залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 268, 280-284, ЦПК України, на підставі ст. ст. 1218, 1225, 1268 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку (пай) та житловий будинок - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) розміром 3.35 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої по КПСГП «Обрій» на території Олександрійської сільської ради на підставі сертифікату серії РВ № 0054522 від 23.12.1996 року, виданого Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області на підставі розпорядження № 871 від 23.12.1996 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,4 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач, на рішення може подати апеляційну скаргу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

відповідач - Олександрійська сільська рада адреса 35320, Рівненська обл., Рівненський р-н., село Олександрія, вул. Свято- Преображенська, 66, ЄДРПОУ 04387119

Суддя Сидоренко С.М.