Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №555/2022/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2022/26

Номер провадження 3/555/604/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Березне

Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Собчук А.Ю., за участю секретаря судового засідання Стасюк І.Я., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, — адвоката Цуняка В.Й., участь якого у судовому засіданні забезпечувалася в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, —

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №735771 від 03 серпня 2026 року, 03 серпня 2026 року близько 00 години 40 хвилин в м.Березне по вул. Андріївська ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mercedes-Benz A170 д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, результат огляду становив 0,50 проміле, чим ОСОБА_1 порушила вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинила своїми діями адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином та своєчасно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, подала письмову заяву про ознайомлення із матеріалами справи. Відповідно до ст. 268 КУпАП особиста участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду справи судом не є обов`язковою.

Захисник ОСОБА_2 — адвокат Цуняк В.Й. заперечив проти притягнення її до адміністративної відповідальності та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У поданому до суду правового обґрунтування позиції сторони захисту захисник, послався на неналежне забезпечення ОСОБА_2 права на професійну правничу допомогу під час проведення огляду на стан сп`яніння та складання адміністративних матеріалів; зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення її попереднього прізвища « ОСОБА_3 » замість чинного прізвища « ОСОБА_4 »; неналежне встановлення лікарем особи водія; відсутність на відеозаписі моменту розпакування нового мундштука під час проведення медичного огляду; не проведення обов`язкового лабораторного дослідження біологічних зразків після незгоди особи з результатами огляду; а також відсутність фактичних підстав для проведення первинного огляду водія, оскільки зазначені працівниками поліції зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, спростовуються відеозаписами, актом медичного огляду та показаннями лікаря. Крім того, захисник послався на положення ДСТУ EN 15964:2018 щодо використання одноразового мундштука, зазначаючи, що з відеозапису неможливо встановити факт розпакування нового мундштука безпосередньо перед проведенням медичного огляду. Сторона захисту вважає наведені обставини сукупністю істотних порушень встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння, які, на його думку, тягнуть недійсність результатів такого огляду та виключають можливість використання отриманих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні як свідок лікар КНП «Березнівська центральна міська лікарня» ОСОБА_5 пояснила, що саме вона 03 серпня 2026 року проводила медичний огляд особи, доставленої двома працівниками поліції для огляду на стан сп`яніння, та підтвердила належність їй підпису у складених за результатами огляду медичних документах.

Стосовно встановлення особи, лікар ОСОБА_5 пояснила, що під час проведення таких оглядів анкетні дані отримуються від особи, яка оглядається, та за наявними документами. Лікар заперечила, що анкетні дані були внесені нею виключно зі слів поліцейського, та зазначила, що особа, яка перебувала у приймальному відділенні, сама повідомляла свої дані.

Лікар ОСОБА_5 зазначила, що під час зовнішнього клінічного огляду ОСОБА_2 нормально розмовляла, нормально пересувалася, її поведінка була адекватною, виражених порушень координації чи інших грубих зовнішніх проявів сп`яніння вона не спостерігала, медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу. Водій добровільно здійснювала видих у прилад, що двічі показало концентрацію алкоголю, яка перевищувала допустимий показник. Також пояснила, що після проведення повторного вимірювання водій не вимагала проведення іншого дослідження, відібрання крові, сечі чи інших біологічних зразків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, показання лікаря ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази та повний обсяг відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, що містяться в електронних відеофайлах «clip-0.mp4», «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4», «clip-5.mp4»., суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а її вина доведена сукупністю належних та взаємоузгоджених доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Підпунктом «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено, що первинний огляд водія ОСОБА_2 проведено працівником поліції на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810, прилад № ARCE-0273. Відповідно до роздруківки результату тестування Drager від 03 серпня 2026 року, тест № 3650, проведеного о 00 год. 44 хв., результат становив 0,50 проміле; у роздруківці також зазначено дату останнього калібрування приладу — 19 травня 2026 року.

В Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03 серпня 2026 року, зазначено виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, проведення огляду спеціальним технічним засобом та результат 0,50 проміле. У цьому ж документі зафіксовано незгоду особи з результатом та необхідність проведення подальшого огляду у закладі охорони здоров`я. Відеофіксація здійснювалася технічним засобом № 470353.

У зв`язку з незгодою водія із зазначеним результатом працівниками поліції було складено Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу від 03 серпня 2026 року, о 00 год. 50 хв., до КНП «Березнівська центральна міська лікарня».

Таким чином, саме незгода водія ОСОБА_2 із результатом 0,50 проміле не була проігнорована працівниками поліції, а спричинила реалізацію передбаченої ст. 266 КУпАП процедури перевірки цього результату у закладі охорони здоров`я.

Судом встановлено, що огляд на стан сп`яніння проведено в закладі охорони здоров`я лікарем, яка пройшла відповідне тематичне вдосконалення, у присутності працівника поліції та із застосуванням спеціальних технічних засобів, що повністю відповідає вимогам п. 2 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №338/825 від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у редакції наказу від 16 травня 2025 року № 338/825, а саме у КНП «Березнівська центральна міська лікарня» лікарем ОСОБА_5 було проведено медичний огляд, результати якого оформлено актом медичного огляду особи, яка керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 34 від 03 серпня 2026 року та за результатами якого складено висновок щодо результатів медичного огляду особи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03 серпня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Медичний огляд проведений у межах установленого ст. 266 КУпАП двогодинного строку після виявлення підстав для огляду.

Судом також у повному обсязі досліджено долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, що містяться в електронних відеофайлах «clip-0.mp4», «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4», «clip-5.mp4», технічний засіб № 470353, відеофайли у матеріалах справи.

З відеозапису «clip-0.mp4» встановлено, що до проведення огляду працівник поліції повідомив ОСОБА_2 про виявлений запах алкоголю з порожнини рота та запропонував пройти огляд. Перед проведенням тестування працівник поліції передає водію мундштук та пропонує перевірити, чи знаходиться він у герметичній упаковці, проведено контрольну перевірку приладу, результат якої є негативним, роз`яснюється порядок здійснення видиху, після чого за результатами належного видиху Drager зафіксував 0,50 проміле.

Після повідомлення результату ОСОБА_2 підтвердила, що вживала алкоголь напередодні, однак заперечувала перебування у стані сп`яніння під час керування. Із результатом 0,50 проміле вона не погодилася та висловила бажання пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я.

Працівники поліції не перешкоджали такій позиції, оформили направлення та доставили водія до медичного закладу для проведення огляду у передбаченому законом порядку, відеозапис «clip-1.mp4».

Отже, результат первинного огляду був перевірений шляхом проведення подальшого медичного огляду у закладі охорони здоров`я.

Сторона захисту стверджує, що при проведенні огляду та оформленні адміністративних матеріалів ОСОБА_2 не було забезпечено реальної можливості скористатися професійною правничою допомогою, а тому всі отримані докази мають бути визнані недопустимими.

Суд із такими доводами не погоджується. Твердження захисника про те, що положення ст. 268 КУпАП стосуються виключно судового розгляду та не мають значення при складанні протоколу, не узгоджується із самим КУпАП.

Відповідно до ст. 256 КУпАП саме при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відповідна відмітка у протоколі.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735771 від 03 серпня 2026 року міститься відмітка про роз`яснення особі прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Разом із цим суд не обмежується формальною наявністю такого запису у протоколі, а оцінює фактичну поведінку працівників поліції та водія ОСОБА_1 за повним відеозаписом події.

Судом досліджено весь обсяг наданої відеофіксації — від моменту спілкування з водієм, проведення огляду на місці, направлення та доставлення до закладу охорони здоров`я, проведення медичного огляду до оформлення адміністративних матеріалів, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, що містяться в електронних відеофайлах «clip-0.mp4», «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4», «clip-5.mp4», технічний засіб № 470353.

Упродовж усього дослідженого відеозапису водій ОСОБА_2 жодного разу не заявляла клопотання чи прохання про виклик адвоката, участь адвоката, необхідність дочекатися захисника або припинити будь-які дії до прибуття адвоката.

Навпаки, з досліджених відеозаписів убачається, що працівники поліції не лише не обмежували ОСОБА_2 у можливості скористатися правничою допомогою, а фактично сприяли їй у реалізації права на спілкування та отримання порад. Водій безперешкодно користувалася телефоном, могла телефонувати, спілкуватися та радитися з іншими особами, при цьому працівники поліції не обмежували її ані у тривалості такого спілкування, ані у користуванні засобами зв`язку. Будь-яких вимог припинити телефонну розмову, передати телефон чи утриматися від спілкування з іншими особами з боку працівників поліції відеозаписом не зафіксовано.

Фактична поведінка водія ОСОБА_2 свідчить про те, що вона усвідомлювала характер дій, активно висловлювала власну позицію, не погодилася з результатом 0,50 проміле, домоглася перевірки цього результату в закладі охорони здоров`я, ставила запитання та висловлювала заперечення.

За таких обставин суд не встановив ані заявленого бажання скористатися адвокатом, яке було б проігнороване, ані будь-якого фактичного перешкоджання реалізації цього права.

Відтак відсутня первинна обставина — незаконне обмеження права на захист, — на якій сторона захисту будує подальший висновок про необхідність застосування доктрини «плодів отруєного дерева».

Посилання захисника на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі №344/8791/22 не спростовує встановлених судом обставин цієї конкретної справи, оскільки судове рішення в іншій справі ухвалено виходячи з установлених у ній фактичних обставин і не має преюдиційного значення для оцінки фактичної реалізації ОСОБА_2 права на захист.

Судом установлено та сторонами не заперечується, що після реєстрації шлюбу 14 лютого 2013 року ОСОБА_6 змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Захист на цій підставі стверджує, що особа з анкетними даними « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » юридично не існує, а тому протокол та інші документи не можуть породжувати юридичних наслідків.

Такий висновок суд вважає юридично помилковим, оскільки зміна фізичною особою прізвища є реалізацією права на зміну імені, передбаченого ст. 295 ЦК України, та не припиняє існування фізичної особи як суб`єкта права, не припиняє її правоздатності та не створює нову фізичну особу.

Тотожність особи, яка керувала транспортним засобом, проходила первинний огляд, була доставлена до лікарні, пройшла медичний огляд та щодо якої надалі складено протокол, є безперервно підтвердженою відеозаписом «clip-0.mp4», «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4», «clip-5.mp4».

Отже, використання у частині матеріалів попереднього прізвища ОСОБА_1 , саме по собі не дає підстав стверджувати, що адміністративні матеріали складені відносно іншої чи «неіснуючої» особи.

Судом встановлено, що на початку спілкування працівниками поліції особу водія було встановлено на підставі пред`явленого посвідчення водія. Надалі саме ця особа пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Drager, висловила незгоду з його результатом, була доставлена до закладу охорони здоров`я та пройшла медичний огляд.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що на окремих етапах оформлення матеріалів огляд проходила інша особа, матеріали справи не містять. Ім`я, по батькові та дата народження особи у документах збігаються, а сторона захисту не заперечує, що транспортним засобом керувала, огляд за допомогою приладу Drager проходила та у закладі охорони здоров`я оглядалася саме ОСОБА_2 .

За таких обставин зазначення у частині документів її попереднього прізвища « ОСОБА_3 » суд розцінює як неточність в анкетних даних, яка не породжує обґрунтованих сумнівів щодо ідентифікації особи водія та не впливає на достовірність результатів проведених оглядів.

З огляду на встановлені обставини суд зазначає особу як ОСОБА_2 , де прізвище « ОСОБА_3 » відповідає даним посвідчення водія, протоколу про адміністративне правопорушення та частини матеріалів справи, а прізвище « ОСОБА_4 » є її чинним прізвищем.

Захист стверджує, що лікар ОСОБА_5 не ознайомилась із документами ОСОБА_2 , а відомості до медичних документів внесла зі слів працівника поліції, що, на думку захисту, тягне недійсність висновку.

Оцінюючи цей довід, суд враховує фактичний зміст показань лікаря, а не лише їх окремі фрагменти.

ОСОБА_5 не підтвердила твердження про те, що встановила дані особи виключно зі слів поліцейського. Навпаки, пояснила, що анкетні дані повідомляє сама особа, яка перебуває у приймальному відділенні. Суд бере до уваги й те, що у медичному висновку зазначено реквізити документа, який посвідчує особу — НОМЕР_3 .

Також відеозаписом «clip-0.mp4», «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4», «clip-5.mp4» забезпечено безперервність ідентифікації: до закладу охорони здоров`я поліцейськими доставлено саме ту особу, яка безпосередньо перед цим керувала автомобілем та пройшла огляд Drager із результатом 0,50 проміле.

Та обставина, що під час оформлення медичних документів лікар уточнювала у працівника поліції, яке прізвище особи — « ОСОБА_3 » чи « ОСОБА_4 » — зазначити у відповідній формі, сама по собі не свідчить про проведення медичного огляду іншої особи. Як встановлено судом, на всіх етапах огляду й оформлення матеріалів йшлося про одну й ту саму особу — ОСОБА_2 .

Зазначена неточність в анкетних даних не вплинула на порядок проведення огляду, результати двох вимірювань концентрації алкоголю та достовірність висновку щодо перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. За таких обставин підстав вважати висновок щодо результатів медичного огляду недійсним відповідно до п. 21 розділу III Інструкції № 1452/735 суд не встановив.

Захисник у судовому засіданні посилався на відсутність у висновку щодо результатів медичного огляду від 03 серпня 2026 року підпису ОСОБА_2 у графі про ознайомлення з результатами огляду.

Оцінюючи наведений довід, суд враховує, що з досліджених відеозаписів убачається неодноразове повідомлення ОСОБА_2 результату медичного огляду як лікарем, так і працівниками поліції. Крім того, з відеозапису «clip-3.mp4» установлено, що їй було запропоновано підписати відповідний висновок, однак отримано відмову. У зв`язку з цим суд не вбачає підстав вважати зазначену обставину такою, що ставить під сумнів факт проведення медичного огляду, повідомлення його результату особі чи встановлення у неї стану алкогольного сп`яніння з результатом 0,47 проміле та повторно 0,39 проміле.

Крім того, захист стверджує, що зазначені працівниками поліції ознаки — запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідала обстановці, — є надуманими та спростовуються відеозаписом, актом огляду, висновком щодо результатів медичного огляду від 03 серпня 2026 року і показаннями лікаря.

Суд погоджується з тією частиною позиції захисту, що з дослідженого відеозапису ОСОБА_7 загалом орієнтується в обстановці, спілкується логічно, пересувається самостійно, а виражене тремтіння пальців рук безпосередньо відеозаписом переконливо не підтверджується. Однак із наведеного не випливає висновок про відсутність у працівника поліції будь-якої законної підстави для первинного огляду.

Повним відеозаписом «clip-0.mp4» установлено, що до проведення будь-якого тестування працівник поліції повідомив водія ОСОБА_2 про відчутний від неї запах алкоголю та саме у зв`язку з цим запропонував пройти огляд. Згодом, також до отримання результату Drager, поліцейський конкретизував виявлені ним ознаки.

Запах алкоголю з порожнини рота за своєю природою не може бути підтверджений або спростований відеозаписом. Відсутність тієї ж ознаки під час медичного огляду не доводить, що поліцейський не міг сприймати її раніше, безпосередньо під час контакту з водієм.

Додатково сама водій ОСОБА_2 на відеозаписі підтвердила вживання алкоголю напередодні, «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4».

Отже, суд не приймає твердження захисту про повну відсутність будь-яких фактичних підстав для проведення огляду.

Крім того, сторона захисту вважає, що внаслідок незгоди ОСОБА_7 з позитивним результатом спеціального технічного засобу лікар була зобов`язана відібрати два набори біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження, а невиконання такої дії автоматично тягне недійсність висновку відповідно до п. 21 розділу III Інструкції №1452/735. Суд вважає таке тлумачення положень Інструкції помилковим.

Відповідно до п. 2 розділу III Інструкції №1452/735 медичний огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лікарем, у присутності поліцейського із застосуванням спеціальних технічних засобів.

Отже, сама Інструкція прямо передбачає встановлення стану сп`яніння у закладі охорони здоров`я із застосуванням спеціального технічного засобу, а не виключно шляхом лабораторного дослідження крові або сечі.

При системному тлумаченні п.п. 6, 8 та 9 розділу III Інструкції слід розмежовувати огляд із застосуванням спеціального технічного засобу та лабораторне дослідження біологічного середовища.

Пункт 6 розділу III окремо встановлює обов`язковість лабораторного дослідження при визначенні наркотичних або психотропних речовин.

Пункт 8 регулює застосування спеціальних технічних засобів, тестів та підтверджувальних лабораторних методів, а п. 9 визначає порядок відбору двох комплектів біологічних зразків у випадку проведення лабораторного дослідження.

Пункт 9 не може бути витлумачений ізольовано як самостійний безумовний обов`язок відібрати кров та сечу після кожного позитивного результату газоаналізатора при встановленні алкогольного сп`яніння.

У справі відсутні дані про виявлення у водія ОСОБА_2 ознак наркотичного чи психотропного сп`яніння, позитивний скринінговий тест на наркотичні чи психотропні речовини або інші обставини, які б зумовлювали обов`язковість відповідного лабораторного підтвердження.

Водій ОСОБА_2 перебувала у свідомості, була здатна спілкуватися, виконувати вказівки лікаря та самостійно здійснити необхідний видих у спеціальний технічний засіб. Її незгода з результатом огляду, проведеного працівниками поліції на місці зупинки, була реалізована у передбачений законом спосіб — шляхом направлення та доставлення до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

За результатами проведеного у закладі охорони здоров`я дослідження видихуваного повітря спеціальним технічним засобом встановлено концентрацію алкоголю 0,47 проміле.

Отже, невідібрання крові чи сечі у конкретних обставинах цієї справи не свідчить про порушення встановленого порядку медичного огляду та не є підставою для визнання висновку від 03 серпня 2026 року недійсним за п. 21 розділу III Інструкції №1452/735.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Рівненського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі № 569/975/26, відповідно до якого положення пунктів 6–8 розділу III Інструкції № 1452/735 передбачають проведення лабораторних та підтверджувальних досліджень у випадках виявлення наркотичних чи психотропних речовин за результатами скринінгових тестів та не встановлюють безумовного обов`язку проведення таких досліджень у кожному випадку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд враховує доводи захисту про вимоги ДСТУ EN 15964:2018 щодо використання індивідуально запакованого одноразового мундштука. Разом з тим сторона захисту фактично обґрунтовує порушення тим, що на відеозаписі не зафіксований сам момент розпакування мундштука у медичному закладі, а ОСОБА_7 стверджує, що мундштук не був новим.

Суд не може погодитися з тим, що відсутність на відеозаписі певної дії автоматично підтверджує вчинення протилежної дії. Те, що камера не зафіксувала момент розпакування мундштука, не є доказом використання вже вживаного мундштука. У матеріалах справи відсутні об`єктивні дані про те, що використаний під час медичного огляду мундштук раніше застосовувався іншою особою, був забрудненим або не відповідав вимогам до застосування спеціального технічного засобу.

Не зафіксовано й того, щоб під час проведення медичного огляду ОСОБА_2 заявляла лікарю заперечення у зв`язку зі станом мундштука, відмовлялася здійснювати видих з цієї причини або вимагала замінити мундштук.

За таких обставин висновок про використання неналежного мундштука ґрунтувався б виключно на припущенні, що є неприпустимим так само, як і покладення обвинувального висновку на припущення.

Крім того, суд враховує, що первинний огляд на місці зупинки є самостійно зафіксованим відеозаписом «clip-0.mp4», на якому працівник поліції передає ОСОБА_7 мундштук та пропонує їй особисто перевірити його герметичну упаковку, після чого проводить контрольне тестування приладу і лише після нульового контрольного результату, здійснює тестування водія.

Тому твердження про порушення порядку використання мундштука у медичному закладі, яке не підтверджене жодним об`єктивним доказом, не спростовує встановленого за результатами медичного огляду факту перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, підтвердженого результатом 0,47 проміле.

Також суд окремо оцінює посилання захисту на те, що лікар ОСОБА_5 під час огляду не встановила порушення ходи, координації, мовлення чи поведінки. Ці обставини суд не заперечує і враховує при оцінці доказів.

Разом із тим предметом доказування за ч. 1 ст. 130 КУпАП є не ступінь зовнішньої вираженості поведінкових проявів сп`яніння, а перебування водія у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом. Тому відсутність грубих клінічних проявів не спростовує об`єктивного виявлення алкоголю у видихуваному повітрі.

Це підтверджено не одним вимірюванням, а послідовними результатами двох етапів перевірки: 0,50 проміле на місці зупинки та показниками 0,47 та повторно 0,39 проміле у закладі охорони здоров`я.

Вина особи підтверджується взаємоузгодженою сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №735771 від 03 серпня 2026 року; роздруківкою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810 від 03 серпня 2026 року, тест № 3650, результат 0,50 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03 серпня 2026 року; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу від 03 серпня 2026 року; актом медичного огляду особи, яка керує транспортним засобом, № 34 від 03 серпня 2026 року; висновком щодо результатів медичного огляду від 03 серпня 2026 року; відеозаписами «clip-1.mp4», «clip-2.mp4», «clip-3.mp4», «clip-4.mp4», «clip-5.mp4» від 03 серпня 2026 року; а також показаннями лікаря ОСОБА_5 , безпосередньо допитаної судом.

Ці докази узгоджуються між собою щодо юридично значущих обставин: водій ОСОБА_2 керувала автомобілем; у працівника поліції виникли передбачені законом підстави запропонувати їй пройти огляд; огляд на місці зупинки проведено у встановленому порядку із результатом 0,50 проміле; з цим результатом ОСОБА_7 не погодилася, у зв`язку з чим її було направлено та доставлено до закладу охорони здоров`я; медичний огляд проведено повноважним лікарем у межах двогодинного строку, за результатами якого встановлено наявність алкоголю у видихуваному повітрі понад допустимий рівень та складено висновок про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому судом не встановлено жодної обставини, яка б свідчила про підміну особи, підміну результатів досліджень, технічну несправність приладу, використання результату іншої особи чи інше порушення, здатне поставити під обґрунтований сумнів сам факт виявлення алкоголю.

Окремі недоліки у зазначенні актуального прізвища особи водія чи розбіжності щодо вираженості зовнішніх клінічних ознак суд оцінює у сукупності з усіма доказами та не вважає такими, що вплинули на достовірність результатів проведених оглядів або обмежили можливість водія ОСОБА_2 захищатися від висунутого їй адміністративного обвинувачення.

Наведені стороною захисту доводи суд перевірив не ізольовано, а у взаємозв`язку з первинними документами, показаннями лікаря та повним відеозаписом подій. За результатами такої перевірки суд не встановив порушень, які відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП чи п. 21 розділу III Інструкції №1452/735 тягнули б недійсність проведеного медичного огляду.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Сукупність доказів є послідовною та взаємоузгодженою що водій ОСОБА_2 03 серпня 2026 року в м.Березне по вул. Андріївська 49, керувала автомобілем Mercedes-Benz A170 д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено як результатом первинного огляду — 0,50 проміле, так і подальшим медичним оглядом у закладі охорони здоров`я.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

Підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення, суд не встановив.

Відповідно до ст. 33 КУпАП адміністративне стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинене ОСОБА_7 правопорушення передбачено накладення на водія штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З огляду на встановлені обставини справи суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Статтею 7 Закону України №4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, тому ставка судового збору у цій справі становить 665 грн 60 коп.

Розглянувши справу відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, керуючись ст. 7, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 245, 247, 251, 252, 256, 266, 268, 280, 283, 284, 294, 307, 308 КУпАП, суд, —

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 308 КУпАП із правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлений 26.10.2026 року о 11:00 год.

Суддя А.Ю. Собчук