Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №381/4447/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3405/26

381/4447/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

установив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, вказану справу розподілено судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 2015 року. Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 20.11.2018 розірвав шлюб між сторонами.

15 жовтня 2025 року позивач та відповідач повторно зареєстрували шлюб.

Позивач зазначає, що після реєстрації шлюбу вдруге сторони прожили без сварок лише кілька місяців, згодом відносини знову погіршились, оскільки чоловік зловживає спиртними напоями та, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, влаштовує сварки із застосуванням нецензурної лексики, образливих слів та фізичного насильства, всі зароблені гроші витрачає на власні потреби, має стосунки з іншою жінкою.

Позивач повідомляє, що з грудня 2025 року вони з відповідачем проживають окремо, між ними припинені шлюбні відносини та ведення спільного господарства.

08 липня 2026 року позивач повторно звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу.

Крім цього, позивач зазначає, що Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 20.11.2018 задовольнив її позов та стягнув з ОСОБА_2 на її користь на утримання їхньої малолітньої доньки аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн щомісячно. На виконання цього рішення суд видав виконавчий лист (справа № 381/3142/18).

Позивач звертає увагу, що під час визначення вказаного розміру аліментів суд врахував, що ОСОБА_2 працював на посаді електромеханіка у Виробничому підрозділі Фастівської дистанції електропостачання регіональної філії Південно-Західної залізниці ПАТ «Українська залізниця» та його заробітна плата за період з січня 2018 по червень 2018 року становила 63423, 64 грн.

Проте з часу ухвалення рішення матеріальне становище відповідача змінилося, на теперішній час він працює в метрополітені в м. Києві та отримує дохід, що становить більше 30000,00 грн на місяць.

Позивач стверджує, що їхня з відповідачем дитина постійно фактично знаходиться на її повному самостійному утриманні, грошей, які відповідач сплачує як аліменти, не вистачає для забезпечення необхідних та першочергових потреб дитини. У дитини виявлено та встановлено діагноз «неонатальний цукровий діабет та супутні захворювання – реактивний гепатоз, алергічний риніт», що потребує додаткових витрат на лікування.

З моменту окремого проживання відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її розвитком та потребами. Дитина весь час проживає з позивачем, яка самостійно займається її вихованням.

Позивач вважає, що у зв`язку зі зміною матеріального становища відповідача, зміною цінової політики на одяг та продукти харчування, наявності у дитини хвороби, яка потребує лікування, у неї наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.

Також звертає увагу, що вона бажає забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового та духовного, морального та соціального розвитку дитини. Проте самостійно вона не має можливості це зробити.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 24 серпня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ухвала судді від 24 серпня 2026 року надіслана на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем його проживання та отримана адресатом, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подав.

Позивач до ухвалення судом рішення у цій справі не подала заяву про відмову від позову.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області 31 липня 2015 року, актовий запис № 233. Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 20 листопада 2018 року у справі № 381/3106/18 розірвав шлюб між сторонами розірвано (а.с. 13).

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 20 листопада 2018 стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 06 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі цього рішення видано виконавчий лист у справі №381/3142/18 (а.с.18-19).

Відповідно до відомостей свідоцтва про шлюб, виданого Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , актовий запис № 252 (а.с. 20).

Згідно з відомостями довідки голови правління Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Інтер 16» Гнатської С.С. № 3 від 03.03.2026, ОСОБА_1 , 1980 року народження, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_6 , 2015 року народження. Дитина знаходиться на її утриманні (а.с. 21).

Відповідно до посвідчення, виданого УСЗН НОМЕР_3 , серії ААГ, ОСОБА_1 , 1980 року народження, є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи Б з дитинства (а.с. 22).

Крім того, суд дослідив виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 1041, видану ДНІТ «НДСЛ «Охматдит» на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надана позивачем на підтвердження стану здоров`я дитини та наявного у неї діагнозу (а.с. 22-24).

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на їх стягнення з відповідача у частці від його доходу.

Позивач просить замість присуджених судовим рішенням аліментів у розмірі 2500,00 грн щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно від дня пред`явлення позову і до повноліття дитини.

На обґрунтування вимог позову позивач зазначила, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання їхньої доньки дитина подорослішала та за віком потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, що потребує більше матеріальних ресурсів. Позивач не має можливості самостійно забезпечити всі першочергові та необхідні потреби дитини на належному рівні, а відповідач у добровільному порядку не надає їй допомогу на утримання дитини, обмежуючись виключно розміром присуджених аліментів. У зв`язку із цим позивач несе надмірний фінансовий тягар, порівняно з відповідачем, це негативно впливає на її матеріальне становища та ставить її у скрутне матеріальне становище, з огляду на наявність у дитини певного захворювання, підтвердженого діагнозом лікаря.

Крім того, позивач просить врахувати інфляційні процеси, які відбулися в державі з часу ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі. Також просить врахувати зміну матеріального становища відповідача, який змінив місце роботи і його дохід значно збільшився.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення із рухом справи, забезпечивши дотримання принципів гласності та відкритості судового процесу, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд цієї справи судом, не скористався правом подати відзив на позовну заяву, не спростував факти, що наведені у позові, не заперечив проти заявлених у ньому вимог.

Водночас позивач подав до суду належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Вирішуючи спір між сторонами, суд бере до уваги наступне.

У цій справі суд встановив, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, відповідач має конституційний обов`язок утримувати свою неповнолітню доньку до досягнення нею повноліття.

Цей його обов`язок також підтверджений рішенням суду.

Аналіз статей 181, 192 СК України свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у статтях 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, на підставі статті 192 СК України зміна розміру аліментів може відбуватись також шляхом зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512,00 гривень.

Суд встановив, що на підставі рішення суду відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 2500,00 грн щомісячно.

Очевидно, що такий присуджений розмір аліментів не відповідає законодавчо визначеному мінімальному рекомендованому розміру.

Також суд встановив, що рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ухвалене судом у 2018 році, наразі з дати його ухвалення минуло вісім років.

Суд вважає слушними до обґрунтованими доводи позивача про те, що дитина стала дорослішою та наразі потребує більших витрат на своє матеріальне забезпечення, розвиток, освіту.

Суд враховує, що збільшення витрат на потреби дитини та відсутність додаткової, крім аліментів, матеріальної допомоги з боку відповідача тягне за собою зміну матеріального становища позивача та ставить її таке матеріальне становище, яке створює для неї додатковий фінансовий тягар, що є непропорційним з фінансовим утриманням дитини, яке здійснює відповідач.

Крім того, суд враховує, що інфляційні процеси, які відбулися в державі за цей відтинок часу не дозволяють позивачу забезпечити належне матеріальне утримання дитини та її нормальний фізіологічний розвиток на тому ж рівні, який брався до уваги судом під час ухвалення рішення про стягнення аліментів у 2018 році.

Також суд враховує відомості наявних у матеріалах справи належних і достатніх доказів щодо стану здоров`я дитини.

Суд бере до уваги, що аліменти – це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що зміна присудженого способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу забезпечить справедливий, достатній розмір аліментів на утримання дитини, а також забезпечить більшу відповідність розміру аліментів з урахуванням зміни економічної ситуації в країні без додаткових звернень позивача до суду, що відповідатиме та сприятиме найкращим інтересам дитини.

Зміна розміру та способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам їхньої спільної дитини.

Зважаючи на рівність обов`язку батьків по утриманню дітей, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, беручи до уваги передбачені ст. 182 СК України обставини, виходячи з принципу розумності та достатності забезпечення належного матеріального утримання дитини, враховуючи відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі обох батьків в утриманні дитини, суд вважає, що раніше визначений судом розмір аліментів наразі не забезпечує права дитини на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Учасники справи на власний розсуд розпоряджаються своїми правами, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що позивач довів обгрунтованість позовних вимог, відповідач не виконав свій обов`язок та не спростував заявлені позові вимоги.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та зміни присудженого способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу відповідача (боржника).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За звернення до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Суд враховує, що системний аналіз ст. 191 СК України та ст. 18, 273 ЦПК України свідчить, що стягнення аліментів після зміни способу їх стягнення можливе лише від дня набрання законної сили рішенням суду про зміну стягнення аліментів.

З огляду на це суд зазначає, що стягнення аліментів після зміни способу їх стягнення у цій справі повинно розпочатися з дня набрання законної сили рішенням у справі, а не з моменту звернення до суду.

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов.

Змінити розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2018 у справі № 381/3142/18, шляхом зміни способу їх стягнення із стягнення у твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу відповідача (боржника).

Відкликати виконавчий лист, виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області по справі № 381/3142/18, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складене 26.10.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК