Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №375/2256/25 — Рокитнянський районний суд Київської області

Суд: Рокитнянський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №375/2256/25

Суддя: Банах-Кокус О. В.

Справа № 375/2256/25

Провадження № 2-др/375/21/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

секретаря судового засідання Киричок І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Заліського Б.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2026 Рокитнянський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яким у задоволенні позову відмовив.

19 жовтня 2026 року представник відповідача - адвокат Заліський Б.С. подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат у сумі 15000,00 грн, до заяви додано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 23 вересня 2025 року;

- акт виконаних робіт - наданих адвокатом юридичних послуг від 15 жовтня 2026 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 12 від 23 вересня 2025 року.

23 жовтня 2026 року представник позивача Батура П.О. подав заперечення на вказану заяву, у якому заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу та просить суд відмовити у їх задоволенні або зменшити їх розмір. Зазначив, про порушення представником відповідача процесуального порядку подання доказів, щодо розміру витрат на правову допомогу, неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та зазначив про неспівмірність та завищення розміру витрат на правничу допомогу.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суд вирішив, що у задоволенні заяви слід відмовити повністю з таких підстав.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 22/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України сторона, яка понесла витрати, має право заявити про їх відшкодування та подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів вона заявила про такий намір.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Вказане процесуальне правило стосується кожної сторони, у зв`язку з чим обов`язок надати попередній розрахунок судових витрат покладається як на позивача, так і на відповідача.

Частиною 2 статті 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Отже, відповідач мав подати такий розрахунок разом з відзивом на позовну заяву.

Правові наслідки неподання такого розрахунку визначені у частині 2 статті 134 ЦПК України, яка визначає, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 виснував, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 761/26648/22 Верховний Суд зазначив, що оскільки особа 1 ні у касаційній скарзі, ні інших процесуальних документах, поданих до Верховного Суду до завершення розгляду справи, не заявляв про необхідність стягнення витрат на поштові відправлення, не надавав попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на оплату поштових відправлень.

Крім того, Верховний суд у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 761/28458/23 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (див. постанову Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 вказано, що «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат».

При цьому, Суд ураховує положення ЦПК України, які визначають, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3 статті 134 ЦПК України). Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина 4 статті 141 ЦПК України). Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (частина 5 статті 141 ЦПК України).

Отже, згідно з частинами 4 та 5 статті 141 ЦПК України, можливість відступу та коригування суми судових витрат у разі істотного перевищення чи зменшення заявленої суми порівняно з попереднім розрахунком допускається виключно за умови, що такий попередній розрахунок був взагалі наданий суду. За повної відсутності попереднього розрахунку у першій заяві по суті справи відсутній предмет порівняння та оцінки судом, що тягне за собою право суду повністю відмовити у відшкодуванні відповідних витрат, ураховуючи конкретні обставини справи.

Суд встановив, що представник відповідача - адвокат Заліський Б.С. під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору (відзивом на позовну заяву від 2 жовтня 2025 року) не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У відзиві міститься лише загальна вимога покласти судові витрати на правничу допомогу на позивача.

Жодних орієнтовних сум чи детальних розрахунків очікуваного розміру витрат на правову допомогу у відзиві наведено не було. Звернення із заявою про відшкодування судових витрат по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню суми витрат.

Оцінка письмових доказів свідчить про відсутність поважних причин для неподання такого розрахунку разом із відзивом.

Згідно із наданою копією Договору про надання правничої (правової) допомоги вказаний документ був укладений між адвокатом та відповідачем ОСОБА_1 23 вересня 2025 року, тобто за 10 днів до подання відзиву. Пунктом 3.1. договору сторони погодили фіксовану винагороду за правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. Таким чином, розмір витрат не був ймовірним чи орієнтовним, а був заздалегідь чітко погоджений сторонами у письмовій формі.

Отже, відповідач та його представник мали процесуальний обов`язок та можливість вказати суму правової допомоги у розмірі 15000,00 грн безпосередньо у тексті відзиву від 2 жовтня 2025 року, виконавши вимоги частини 1 статті 134 ЦПК України.

Не відображення представником відповідача орієнтовного розрахунку витрат у першій заяві по суті спору за наявності заздалегідь підписаного договору про правову допомогу з фіксованою винагородою є виключно наслідком власної процесуальної недбалості та ігнорування імперативних вимог закону. Будь-які об`єктивні перешкоди або поважні причини, які б заважали представнику відповідача заявити про розмір витрат на правову допомогу у відзиві, відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій.

З огляду на те, що представник відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору (відзивом на позовну заяву) не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, і визначений розмір витрат на оплату послуг у сумі 15000,00 грн є суттєвим з огляду на категорію спору, і представник відповідача не навів переконливих та поважних причин неможливості подання попереднього розрахунку, суд, керуючись частиною 2 статті 134 ЦПК України, відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

Керуючись статтями 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Заліського Богдана Сергійовича про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення цієї ухвали.

Суддя О.В. Банах-Кокус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua