Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №362/6655/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Єдиний унікальний номер № 362/6655/25

Провадження № 1-кп/362/333/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР №12025111460000187 від 18.05.2025), за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Конотоп Сумської області, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одружена, на утриманні має малолітню дитину, народжену 06.07.2017, працює неофіційно, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпіла ОСОБА_7 ,

обвинувачена ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

01.05.2025 близько 15:28 під час дії в Україні воєнного стану ОСОБА_2 , під час перебування в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , на полиці виявила мобільний телефон марки «XIAOMI Redmi Note 12S» 8/256 GB. В цей час у останньої виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, скориставшись відсутністю поблизу себе сторонніх осіб, перебуваючи в магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де на полиці касира знаходився телефон, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно від оточуючих шляхом вільного доступу здійснила крадіжку «XIOMI Redmi 12S» 8/256 GB, який належить потерпілій ОСОБА_7 .

Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 5260 грн.

Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення

Прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, її дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченої повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. У зв`язку з цим просив визнати ОСОБА_2 винною за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй мінімальне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Позиція сторони захисту

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не визнала, оскільки умислу на крадіжку в неї не було, пояснила, що відпрацювала і прийшла до магазину за продуктами разом із своїм чоловіком, там бачила жіночку, яка стояла біля прилавку. Коли підійшла до каси, жіночки вже не було, вона поставила рюкзак на нижню полицю і побачила там телефон, який був ввімкнений, але заблокований. Вирішила забрати його для збереження, а потім віддати, коли їй зателефонують, думала, що хтось їй за нього дасть шоколадку. При цьому в магазині ніяких спроб встановити власника мобільного телефону і повернути його не здійснювала, до поліції не зверталась, оскільки знайшла мобільний телефон вперше і не знала, що треба звертатись до поліції, не мала досвіду з цього приводу. Наприклад, коли вона втрачала телефон, то їй його ніхто не повертав. Потім вона з чоловіком поїхала електричкою з Калинівки до Конотопу. В електричці не було зв`язку, тому на мобільний ніхто не міг подзвонити. Мобільний телефон залишила вдома, не користувалась ним, сім карту не витягувала, коли той розрядився – не знає. Приблизно через 10 днів до неї на роботу в Калинівку приїхала поліція, в неї запитали чи знаходила вона мобільний телефон. Вона цього не заперечувала і добровільно видала мобільний телефон. Вказала, що розуміє, що вчинила неправильно, коли взяла телефон, оскільки це чуже майно, у вчиненому розкаюється, більше так вчиняти не буде.

Захисник – адвокат ОСОБА_8 вказав, що його підзахисна не вчиняла крадіжку, а привласнила чуже майно, яке знайшла, просив призначити їй мінімальне покарання.

Позиція потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що в травні 2025 була в магазині в с-щі Калинівка, здійснювала закупи, потім вийшла і пішла на Укрпошту. Виявивши відсутність мобільного телефону, попросила співробітника подзвонити. Пішов виклик і відразу перервався. Вона негайно повернулася до магазину по мобільний телефон. Хтось із продавчинь дзвонив на номер її мобільного телефону, але він вже не включався. В той же день вона звернулась до поліції. Також вона особисто звернулася до директора магазину і подивилась відео і фото з камер відеоспостереження. На відео видно як вона стоїть біля прилавку, складає покупки, а мобільний телефон лежить на прилавку, вона прикрила його пакетом, а потім взяла пакет і пішла, а мобільний телефон залишився лежати на прилавку. В цей момент до прилавку підійшли незнайомі їй чоловік і жінка, які були в залі, коли вона робила покупки, і жінка взяла її мобільний телефон. Через місяць поліція повернула їй її мобільний телефон, але без чохла і сім карти. Втрата мобільного телефону на той момент була для неї важливою, оскільки завдано шкоду матеріальну (вартість мобільного телефону на момент його придбання була 9000 грн.), а також моральну (змушена була спілкуватися з поліцією, приїжджати до суду, а ще вона планувала їхати за кордон невдовзі). При призначенні покарання послалася на розсуд суду, просила призначити покарання, яке передбачено законом, якщо обвинувачена визнає вину, то вважає, що не потрібно її позбавляти волі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, стороною обвинувачення надано докази, які досліджено судом:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомила, що 01.05.2025 нею з власної необережності втрачено телефон «XIOMI Redmi 12S» 8/256 GB в продуктовому магазині за адресою: вул. Залізнична, 50, с-ще Калинівка Фастівського району Київської області;

- заяву ОСОБА_7 , яка просила долучити до матеріалів кримінального провадження фотозображення коробки з-під телефону «XIOMI Redmi 12S» 8/256 GB;

- фото коробки з-під телефону;

- заяву ОСОБА_2 від 19.05.2025, відповідно до якої остання добровільно видає мобільний телефон зеленого кольору «XIOMI Redmi 12S» 8/256 GB в справному стані;

- протокол огляду від 19.05.2025 з фототаблицею до нього, відповідно до якого в кабінеті № 28 СВ ВП № 3 Фастівського РУП знаходиться ОСОБА_2 , яка тримає в руках мобільний телефон «Redmi 12S» зеленого кольору, який на момент огляду знаходиться в робочому стані. При увімкненні встановлено його серійний номер, марку та модель;

- протокол огляду речей та документів з фототаблицею до нього від 20.05.2025, відповідно до якого під час огляду мобільного телефону марки «Redmi XIAOMI» моделі «Note 12S» зеленого кольору встановлено, що останній знаходиться в справному технічному стані з ознаками фізичного зносу, зовні не пошкоджений. Після розблокування телефону, його екран загорівся та з`явився «головний екран» телефону із ярликами різного призначення. При натиску на ярлик «Телефон» виявлено вікно з імеями телефону, які співпадають з імеями, які зображені на коробці з-під телефону, яку надала потерпіла. При натисканні на зображення налаштування телефону встановлено його марку та серійний номер, який співпадає з серійним номером на коробці з-під телефону, яку надала потерпіла;

- висновок експерта № СЕ-19/111-25/31415-ТВ від 23.05.2025, відповідно до якого ринкова вартість (вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки) мобільного телефону марки «XIAOMI» Redmi Note 12S» 8/256 GB, який був у використанні, в справному стані, на ринку подібного майна на дату оцінки, а саме: станом на 01.05.2025 становить 5260,00 грн;

- протокол огляду з відеозаписом до нього від 20.05.2025, об`єктом якого є оптичний носій білого кольору, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, яка знаходиться в торговому приміщенні ковбаси за адресою: АДРЕСА_2 . На відео видно, що о 15:28:00 в приміщенні знаходиться потерпіла, о 15:28:17 в приміщення магазину заходить ОСОБА_2 ; о 15:30:36 потерпіла залишає магазин, забувши при цьому свій мобільний телефон біля продавця; о 15:31:40 ОСОБА_2 підійшла до місця, де знаходиться мобільний телефон потерпілої; о 15:32:11 ОСОБА_2 з телефоном пішла на вихід.

Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони зібрані у відповідності до вимог КПК України.

Даючи оцінку зазначеним вище показанням обвинуваченої ОСОБА_2 , даними нею в судовому засіданні, суд зазначає, що обвинувачена вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не визнала, визнала лише фактичні обставини заволодіння мобільним телефоном потерпілої, вказавши, що не мала умислу на крадіжку, взяла телефон для зберігання, щоб потім його повернути.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_2 про відсутність умислу на таємне викрадення чужого майна, оскільки вона знайшла мобільний телефон і мала намір повернути його власнику, судом визнані безпідставними, виходячи з наступного.

Так, за нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна (ст. 185 КК України).

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Установлені у даному кримінальному провадженні обставини свідчать про, те що ОСОБА_7 було відомо про місце знаходження її мобільного телефону, а саме: вона забула його в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , де перед тим здійснювала закупи, а також про те, що обвинувачена була обізнана, що мобільний телефон є власністю ОСОБА_7 , оскільки вона бачила останню в магазині і яка відійшла від прилавку і вийшла з магазину одразу перед тим, як ОСОБА_2 підійшла до прилавку і побачила там телефон (інших осіб, крім продавця та чоловіка ОСОБА_2 в магазині не було). Показання ОСОБА_2 у суді про те, що вона забрала телефон і відразу поїхала електричкою з с-ща Калинівка в м. Конотоп, свідчать про те, що остання не намагалася повернути майно. Також судом встановлено розуміння обвинуваченою того, що мобільний телефон їй не належить та вона підтвердила, що в магазині ніяких спроб встановити власника мобільного телефону і повернути його не здійснювала, до поліції не зверталась. Разом з цим, потерпіла, щоб знайти свій мобільний телефон, який вона забула в магазині, звернулась до співробітника Укрпошти, де перебувала, коли виявила його відсутність, щоб останній набрав її номер телефону, виклик йшов, але ніхто не взяв трубку і виклик одразу ж перервався, а, коли вона повернулася до магазину і на номер її мобільного телефону подзвонив хтось із продавців, він вже був відключений. На відеозаписах з камер спостереження, які їй показали на її вимогу, видно, що ОСОБА_2 бере її телефон з прилавку і виходить з магазину, тому вона одразу звернулась із заявою до органу поліції про викрадення мобільного телефону.

Таким чином, судом встановлено, що мобільний телефон фактично не вийшов з володіння потерпілої, а опинився у неналежному, але відомому їй місці (був забутий), тобто місцезнаходження мобільного телефону до його заволодіння обвинуваченою було відоме потерпілій, а після - ні, внаслідок чого потерпіла викликала поліцію. Між втратою мобільного телефону потерпілою та його знахідкою обвинуваченою пройшов нетривалий час, який не давав потерпілій підстави вважати майно остаточно втраченим, а також про те, що ОСОБА_2 була очевидцем події втрати і мала можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна, однак цього не зробила, натомість забрала телефон і залишила з ним магазин, чим отримала реальну можливість розпорядитися викраденим майном.

Така поведінка обвинуваченої беззаперечно вказує про спрямованість її умислу саме на крадіжку мобільного телефону, оскільки у ОСОБА_2 була реальна можливість виявлення законного власника, натомість, вона не повідомила працівників магазину чи поліцію про мобільний телефон, не з`ясувала хто його залишив. Крім того, мобільний телефон знаходився у приміщенні магазину у місці, де його залишила потерпіла, яка також перебувала у вказаному магазині і вийшла за 2 секунди до того як обвинувачена його знайшла.

Заслуговує на увагу і той факт, що ОСОБА_2 повернула мобільний телефон лише на вимогу працівників поліції через тривалий час, відтак наведені обставини, у своїй сукупності, повністю спростовують доводи обвинуваченої про намір розшукати власника та повернути знайдене.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові № 369/11891/22 (провадження № 51-1868 кмо 25) від 01 червня 2026 року зробила висновок, що для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 186, 187 КК і іншими положеннями, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов`язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону.

Враховуючи даний висновок, суд зазначає, що для кваліфікації діяння ОСОБА_2 як викрадення чужого майна визначальним є не корисливий мотив, тобто бажання «збагатитися», а її намір поводитися з чужим майном як зі своїм власним. Тому для кваліфікації діяння обвинуваченої за ч. 4 ст. 185 КК України достатнім є встановлення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном. Мотив, який призвів до формування такого умислу, а також спосіб розпорядження викраденим майном, для кваліфікації діяння значення не мають.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, вважає, що ОСОБА_2 мала умисел на вчинення крадіжки, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю доведена, її дії містять склад даного кримінального правопорушення.

Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про покарання, відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином; особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, не одружена, має дитину, народжену 06.07.2017, працює неофіційно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачена визнала фактичні обставини заволодіння мобільним телефоном потерпілої, водночас у своїх показах вказувала, що не мала умислу на крадіжку, взяла телефон для зберігання, щоб потім його повернути, зберігала в себе вдома, не користуючись ним та добровільно видала працівникам поліції, коли вони запитали чи знаходила такий.

Визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину є основною формою прояву щирого каяття. Разом з тим, пояснення ОСОБА_2 при наданні показань щодо причин заволодіння чужим майном були розцінені судом як спосіб захисту з метою пом`якшити відповідальність.

Тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати залишення мобільного телефону в себе та невикористання його, а також добровільну видачу його працівникам поліції, окремою і самостійною обставиною, яка пом`якшує покарання.

Вказане узгоджується із правовими позиціями Касаційного кримінального суду, зокрема, у постановах від 18 квітня 2024 року у справі № 317/3517/21, від 21 березня 2024 року у справі № 570/6036/19.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи та даних про особу обвинуваченої ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Разом з тим, враховуючи все вище зазначене, а також думку потерпілої, захисника, прокурора, який в судових дебатах просив застосувати до ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд приходить до висновку про можливість застосування до основного покарання ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, в межах визначених судом.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Долю речових доказів по справі вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої витрати на проведення експертизи: № СЕ-19/111-25/31415-ТВ в розмірі 1337,70 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-374 КПК України, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи на користь держави в розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн 70 коп

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки «XIAOMI» Redmi Note 12S 8/256 GB, переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 , відповідно до розписки від 12.06.2025, – залишити в її володінні, користуванні і розпорядженні;

- відеозаписи, як містяться на оптичному носії – CD-R диску з присутніми на ньому написами на глянцевій стороні «CD-R 80-CWLHT-1744 DB68», який зберігається при матеріалах кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_9