Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №361/8377/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8377/25

Провадження № 2/361/3022/25

23.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 жовтня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М., за участю секретаря судових засідань Тропіної О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі – АТ «ПУМБ», Банк) через систему «Електронний суд» подало зазначений позов.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що між ним та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: від 20 лютого 2019 року № 2001251529301, на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом, який надалі збільшено до 38 973 грн, та від 05 липня 2021 року № 1001911900601, за яким видано кредит у сумі 25 500 грн.

Відповідачка не виконує кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим станом на 03 березня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 94 142,09 грн, з яких:

за кредитним договором від 20 лютого 2019 року № 2001251529301 – 58 111,07 грн, у тому числі: 36 085,02 грн – заборгованість за кредитом; 22 026,05 грн – заборгованість за процентами; 0 грн – заборгованість за комісією;

за кредитним договором від 05 липня 2021 року № 1001911900601 – 36 031,02 грн, у тому числі: 20 505,06 грн – заборгованість за кредитом; 4,91 грн – заборгованість за процентами; 15 521,05 грн – заборгованість за комісією.

Банк направив письмову вимогу відповідачці, однак у наданий строк заборгованість нею погашена не була.

Вважає, що строки позовної давності дотримано, оскільки відповідач здійснювала платежі до 03 липня 2023 року, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, а крім того, строки позовної давності продовжувались на час дії карантину та воєнного стану відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 94 142,09 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Як вбачається із Довідок про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача, його представника копія зазначеної ухвали доставлена 05 вересня 2025 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, враховуючи, що копію позовної заяви з додатками АТ «ПУМБ» направив відповідачці до подачі цього позову.

Зазначена судова кореспонденція адресату не вручена та повернута до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Позивач, його представник до суду додаткових заяв, пояснень не подавали, відповідач не використала право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд встановив, що 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 власноручно підписала заяву № 2001251529301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – ДКБО) та беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ».

У заяві про приєднання до ДКБО відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 17 000 грн, реальна річна процентна ставка – 47,88 %. Підписуючи заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що заява має новаційний характер, і в результаті приєднання до ДКБО дія договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше укладені нею з Банком, припиняється на підставі ст. 604 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України); вона ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 власноручно підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого тип кредиту – кредитна лінія, ліміт кредиту – 17 000 грн, строк кредитування – 12 місяців з продовженням кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, пільгова процентна ставка – 0 %, стандартна процентна ставка – 47,88 % річних, тип процентної ставки – фіксована.

Як вбачається із довідки про збільшення кредитного ліміту за договором від 20 лютого 2019 року № 2001251529301, боржник ОСОБА_1 , кредитний ліміт встановлювався та змінювався: 20 лютого 2019 року – 17 000 грн, 11 липня 2019 року – 22 000 грн, 19 листопада 2019 року – 26 800 грн, 30 квітня 2020 року – 31 600 грн, 14 серпня 2020 року – 33 700 грн, 15 грудня 2020 року – 35 800 грн, 16 червня 2021 року – 43 800 грн, 22 липня 2021 року – 46 800 грн, 21 жовтня 2021 року – 50 000 грн, 27 лютого 2022 року – 33 973 грн (зменшення ліміту), 03 березня 2022 року – 38 973 грн.

Відповідно до наданої АТ «ПУМБ» виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 20 лютого 2019 року до 03 березня 2025 року встановлено, що остання користувалася кредитною карткою: купувала товари, здійснювала перекази до квітня 2022 року, погашала заборгованість до лютого 2022 року.

Станом на 03 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 лютого 2019 року № 2001251529301 становить 58 111,07 грн, з яких: 36 085,02 грн – заборгованість за кредитом; 22 026,05 грн – заборгованість за процентами; 0 грн – заборгованість за комісією, що підтверджується відповідним розрахунком.

Крім того, 05 липня 2021 року ОСОБА_1 власноручно підписала заяву № 1001911900601 на приєднання до ДКБО, у якій просила надати їй споживчий кредит «Кредит на загальні цілі – GP X-sell ВСЕЯСНО2,99 (36) без довідки – банківський переказ» у сумі 25 500 грн строком на 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2,99 %, розмір процентної ставки – 0,01 % річних, разова комісія – 0,00 %, схема повернення кредиту – ануїтетна (рівними платежами), спосіб надання – банківський переказ на рахунок № НОМЕР_2 .

Як вбачається із графіку платежів, платіжні періоди з 05 липня 2021 року до 05 липня 2024 року, дата платежу до 05 числа кожного календарного місяця, сума платежу щомісяця – 1 470,89 грн, останній платіж – 1 470,75 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 762,45 грн щомісяця (27 448,20 грн за весь строк), загальні витрати за споживчим кредитом – 27 451,90 грн, реальна річна процентна ставка – 72,1906 %.

Підписуючи заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; до підписання заяви в письмовій формі отримала інформацію згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

05 липня 2021 року ОСОБА_1 власноручно підписала паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування.

Згідно з платіжною інструкцією від 05 липня 2021 року № TR.50471900.76213.8810 АТ «ПУМБ» перерахувало 25 500 грн, призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1001911900601 від 05 липня 2021 року за позикою ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 05 липня 2021 року № 1001911900601 станом на 03 березня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 36 031,02 грн, з них: 20 505,06 грн – заборгованість за кредитом; 4,91 грн – заборгованість за процентами; 15 521,05 грн – заборгованість за комісією.

Банком також надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за цим договором з 05 липня 2021 року до 03 березня 2025 року, яка підтверджує отримання кредитних коштів та часткове погашення заборгованості до березня 2022 року.

03 березня 2025 року за вих. № КНО-44.2.2/80 Банк направив ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості у загальному розмірі 94 142,09 грн, за договором № 2001251529301 – 58 111,07 грн, за договором № 1001911900601 – 36 031,02 грн, протягом тридцяти днів з моменту отримання листа, однак вимога залишена без виконання.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти відповідно до умов договорів у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернула, розмір заборгованості не спростувала, а позивач належними доказами підтвердив наявність у відповідача заборгованості за кредитними договорами, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2019 року № 2001251529301 у розмірі 58 111,07 грн, а також заборгованості за кредитом та процентами за кредитним договором від 05 липня 2021 року № 1001911900601 у розмірі 20 509,97 грн, з яких заборгованість за кредитом – 20 505,06 грн та 4,91 грн – заборгованість за процентами.

Щодо стягнення комісії за договором від 05 липня 2021 року № 1001911900601

Пунктом 5 договору від 05 липня 2021 року № 1001911900601 передбачено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99 %.

У зв`язку з порушенням відповідачкою умов договору позивач нарахував комісію у сумі 15 521,05 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зауважив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі ані в заяві про приєднання до ДКБО від 05 липня 2021 року № 1001911900601, ані в паспорті споживчого кредиту не визначено переліку додаткових та супутніх послуг Банку, за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а позивач доказів надання таких послуг відповідачці не надав.

Враховуючи викладене, умова договору від 05 липня 2021 року № 1001911900601 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 15 521,05 грн за договором від 05 липня 2021 року № 1001911900601 задоволенню не підлягає.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

АТ «ПУМБ» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 липня 2025 року № 245.

Таким чином, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 023,02 грн (2 422,40*83,51%).

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354, 355 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитними договорами від 20 лютого 2019 року № 2001251529301 та від 05 липня 2021 року № 1001911900601 у сумі 78 621 (сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять одна) гривня 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 023 (дві тисячі двадцять три) гривні 02 коп.

У решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ЄДРПОУ 14282829, місце знаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна