Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №720/93/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 720/93/26

Провадження № 2/357/5321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Шлейко О.І., позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

13.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Новоселицького районного суду Чернівецької області з даним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрований судом 14.01.2026, мотивуючи тим, що вона являється матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із батьком - ОСОБА_3 . На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2018, у справі № 357/6613/18, з неї стягнуто аліменти на користь відповідача на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно. Після ухвалення зазначеного рішення її матеріальний стан та сімейний стан істотно змінився. Вона є матір`ю ще двох малолітніх дітей, яких утримує самостійно. Наразі вона не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Постійного доходу вона не має, єдиним джерелом існування є соціальна допомога при народженні дитини. Вона сама виховує малолітніх дітей, без будь – якої матеріальної допомоги з боку інших осіб. Матеріальне становище її сім`ї є вкрай складним, вони часто хворіють, що потребує додаткових витрат на лікування. Сплата аліментів у розмірі 1/4 частини доходів ставить її у скрутне матеріальне становище та унеможливлює належне утримання інших дітей, для яких вона є єдиним годувальником. Крім того, відповідач своїми діями сприяє штучному накопиченню заборгованості зі сплати аліментів, не враховуючи її реальний матеріальний стан та відсутність доходів. Зазначені дії призводять до додаткового фінансового навантаження на неї та погіршують умови життя її малолітніх дітей. Тому просила зменшити розмір аліментів, що стягуються з неї на користь ОСОБА_3 на сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2018, у справі № 357/6613/18, провадження № 2/357/2709/18, з 1/4 частини до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

19.01.2026 судом, згідно із ч. 8 ст. 187 ЦПК України, отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивача.

21.01.2026 судом, згідно із ч. 8 ст. 187 ЦПК України, отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача.

25.02.2026 суддею Новоселицького районного суду Чернівецької області постановлено ухвалу, якою вказану справу передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

09.04.2026 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області отримано справу та передано до розгляду судді Бондаренко О.В., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026.

10.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, пов`язаного з розглядом справи про зміну розміру аліментів, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.05.2026-10:00.

28.04.2026 судом постановлено ухвалу, про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: позивача – ОСОБА_1 .

30.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

15.05.2036 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про витребування у Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завіреної копії матеріалів виконавчого провадження №78399090, витребування з архіву (канцелярії) Білоцерківського міськрайонного суду Київської області матеріалів цивільної справи №357/6613/18, провадження №2/357/2709/18, встановлення позивачу строку для подання додаткових доказів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 26.06.2026 – 08:45, згідно із п. 4 ч.5 ст. 198 ЦПК України.

26.06.2026 судом постановлено ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду додаткових доказів, поданих позивачем та на виконання ухвали суду.

26.06.2026 судом постановлено ухвала, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 05.08.2026 – 15:00.

07.07.2026 від відповідача - ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення письмових доказів до справи.

05.08.2026 справу було знято з розгляду, а судове засідання перенесено на 19.10.2026-14:00, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.

19.10.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду письмових доказів поданих відповідачем.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив та його представник - ОСОБА_2 заявила, що відповідач позов не визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа, та відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , є батьками дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_3 та навчається в ОЗЗСО «Узинський ліцей «Успіх», що підтверджено копією паспорта позивача № НОМЕР_1 від 07.02.2019, копією паспорта відповідача Серії СМ674691 від 04.12.2013, копією Довідки від 15.07.2025 за № 7708-5003735609, копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру від 21.01.2026 № 2257378 та № 2247968, копіями Витягів з Реєстру Узинської територіальної громади від 15.05.2024 № 2024/005064055 та від 11.11.2025 № 2025/016739466, копією Акту обстеження матеріально – побутових умов сім`ї від 01.08.2025 та копією характеристики дитини, наданої ОЗЗСО «Узинський ліцей «Успіх».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року, у справі № 357/6613/18, провадження № 2/357/2709/18, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.06.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 357/6613/18, ОСОБА_3 15.06.2028 звернувся до суду з позовом, про стягнення з ОСОБА_1 на його користь аліментів сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , у свою чергу, 03.10.2018 подала заяву, у якій зазначила, що позов визнає та не заперечує проти стягнення з неї аліментів на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

З рішення суду від 03 жовтня 2018 року, у справі № 357/6613/18, вбачається, що при визначенні розміру аліментів на дитину було враховано, зокрема, визнання ОСОБА_1 позову та з урахуванням вимог закону, суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення аліментів на сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.06.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Дане рішення відповідачем не оскаржувалося та набрало законної сили 05.11.2018.

На підставі вказаного рішення 05.11.2018 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист, який був пред`явлений стягувачем на примусове виконання до Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та 19.06.2025 державним виконавцем Смоліним Д.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78399090, що підтверджено матеріалами виконавчого провадження.

З довідки – розрахунку, виданого державним виконавцем Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Смоліним Д.С., вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів, у межах ВП №78399090, станом на 15.07.2025 становить 193470,86 грн.

З матеріалів виконавчого провадження №78399090 вбачається, що державним виконавцем Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Смоліним Д.С. відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів, 15.02.2025 було винесено постанову 15.02.2025 про арешт коштів боржника, а 21.04.2026 постанови про: встановлення тимчасового обмеження боржника у справі виїзду за межі України, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

Також, встановлено, що позивач - ОСОБА_1 являється матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації, що підтверджено копіями свідоцтва про народження дітей Серії НОМЕР_3 від 18.07.2023 та Серії НОМЕР_4 від 02.08.2016, копією Довідки Ванчиковецької сільської ради від 15.07.2025 № 442.

З Довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ призначено допомогу: Базова соціальна допомога та Допомога при народженні дитини.

З Довідок Пенсійного фонду України (Форма ОК -7) від 16.07.2025 та від 15.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 з 2018 року по даний час не працює, перебувала на обліку у Київському міському центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та наразі перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в м. Києві та її дохід складається з державної допомоги.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.04.2026 № 473664864 вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , з 27.05.2012 являється власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності від 09.04.2012, виданого Таращанською районною державною адміністрацією, та з 17.07.2020 являється власником квартири АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі – продажу № 364 від 17.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Лисенко Л.В.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття

Як передбачено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Аналіз ст. 192 Сімейного кодексу свідчить про те, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров`я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Даний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Обов`язок доказування наявності наведених обставин покладається на позивача.

Згідно положень ст. 141, 180-182 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені ст. 181 Сімейного кодексу України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я.

У даному випадку, позивач не надала до суду належних, допустимих та достатніх доказів значного погіршення її матеріального становища з моменту стягнення аліментів на сина, враховуючи, що на момент розгляду справи № 357/6613/18 і по даний час вона не працювала, її дохід складався і наразі складається із державної допомоги, при цьому, у 2020 році вона набула у власність квартиру на підставі договору – купівлі продажу.

Позивач в обгрунтування позову вказує на те, що на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, тому її сімейний стан та витрати сім`ї з моменту стягнення аліментів змінилися.

З матеріалів справи вбачається, що на утриманні позивача знаходяться двоє малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Так, станом на момент розгляду справи № 357/6613/18 позивач вже мала на утриманні дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому, не заперечувала проти стягнення з неї аліментів на сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно.

Однак, з народженням ІНФОРМАЦІЯ_7 сина - ОСОБА_7 , сімейний стан позивача змінився, у зв`язку з чим, величина її витрат на утримання себе та двох малолітніх дітей з моменту стягнення аліментів у справі № 357/6613/18 та на даний час збільшилася, при цьому, єдиним доходом ОСОБА_1 є державна допомога, яка складається з допомоги при народженні дитини та базової соціальної допомоги, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ.

Таким чином, наявні підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року, у справі № 357/6613/18.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Отже, батьки у рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне їх утримання.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить 2817,00 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років – становить 3512, 00 грн.

Отже, розмір аліментів на дитину має бути не меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у даному випадку на сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше 1756,00 грн

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідач подав до суду докази, які підтверджують факт проживання та перебування на його утриманні сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, докази щодо стану здоров`я дитини (лікування у лікаря - офтальмолога та лікаря - стоматолога), а саме: замовлення № 74652 від 25.04.2025 «Оптіка плюс» на суму 4185,00 грн, платіжний документ з надання послуг Стоматологія для малюків та їх батьків «Зубна фея» № 00000374 від 05.08.2019 на суму 12205,00 грн.

Однак, відповідачем не подано до суду відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами у спростування доводів позивача, як і не надано доказів щодо його матеріального стану, які б у своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, діючи в інтересах дітей, суд дійшов висновку, про зменшення розміру аліментів, що стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року, у справі № 357/6613/18, провадження № 2/357/2709/18, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, на 1/6 частину усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 7, 182, 192 СК України, ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року, у справі № 357/6613/18, провадження № 2/357/2709/18, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, на 1/6 частину усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Після набрання рішення законної сили виконавчий лист, виданий Білоцерківським міським судом Київської області 05.11.2018, у справі № 357/6613/18, провадження № 2/357/2709/18, відізвати.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко