Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №355/1316/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1316/26

Провадження № 2/355/1204/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» Пархомчук С.В. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 282657 від 14 травня 2025 року в розмірі 7620,80 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 гривень; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2620,80 гривень; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 гривень, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у сумі в сумі 2662,40 гривень та витрати на понесену правову допомогу в сумі 15500,00 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 травня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 282657 (далі - договір) про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 гривень, дата надання кредиту: 14 травня 2025 року, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Як стверджує позивач, згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7620,80 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 гривень; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2620,80 гривень, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору 1000,00 гривень.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 14 травня 2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, як вказує позивач у позовній заяві, є доказом видачі кредитних коштів.

Умовами договору передбачено що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, тобто 14 травня 2025 року.

19 травня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/1, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до судового засідання не з`явився, однак у позовній заяві зазначив, що у разі розгляду справи в загальному позовному провадженні просить здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача, а в разі неявки відповідача - ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду на 27 серпня 2026 року на 10 годину 30 хвилин, з відмітки на поштовому конверті зі зворотнім поштовим повідомленням з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі та судовою повісткою, що був надісланий на адресу місця проживання відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку, слід, що «адресат відсутній за вказаною адресою», далі повідомлявся через веб-сайт Судової влади України на 28 вересня 2026 року на 09 годину 45 хвилин. Причину неявки не повідомив, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п. 3,4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до висновку про можливе часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 282657 від 14 травня 2025 року (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт), відповідно до п. 1.1 якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту – кредит. (а.с. 14-15)

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 11 серпня 2025 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Як встановлено п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною. (п. 1.4 договору)

Як вбачається з п. 1.5 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до п. 8.1 договору він складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У пункті 9 договору – реквізити і підписи сторін вказаний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Означений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_2 .

Як вбачається з копії додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 282657 від 14 травня 2025 року – Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту – позичальник ОСОБА_1 ознайомився з ним, підписавши електронним підписом НОМЕР_2 . (а.с. 15)

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, яка надана директором ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» Саруханян А.С., клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір № 282657 від 14 травня 2025 року ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор: KL4297, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 14 травня 2025 року, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: 380935464795. (а.с. 12)

Як вбачається з копії підтвердження здійснення переказу грошових коштів за підписом директора ТОВ «ПРОФІТГІД» О. Боровой, в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: A997410B439084CLY282657T2489483; платник: ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 42146903; дата/час здійснення переказу: 14 травня 2025 року, 13:38; сума переказу: 4000,00 гривень; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 ; призначення переказу: видача кредиту № 282657. (а.с. 21)

Згідно з копією виписки з особового рахунка за кредитним договором № 282657 від 14 травня 2025 року, ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року (включно) має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», що складає 7620,80 гривень, складовими якої є: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 4000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 2620,80 гривень; прострочена заборгованість за комісією 1000,00 гривень. (а.с. 10)

Відповідно до копії договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (фактор), за означеним договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. (а.с. 16)

Як передбачено п. 4.1 договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року перехід Права вимоги: Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі, наведеної в Додатку № 1 до цього договору.

Як слід з копії витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року, клієнтом – ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступлено фактору – ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 282657 від 14 травня 2025 року, загальна сума заборгованості: 7620,80 гривень, складовими якої є: борг за тілом кредиту: 4000,00 гривень; борг за відсотками: 2620,80 гривень; борг за комісією: 1000,00 гривень. (а.с. 11)

На підтвердження виконання фактором умов договору № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року до позовної заяви долучено копії платіжних інструкцій № 212 від 22 січня 2026 року, № 236 від 18 лютого 2026 року, № 183 від 19 грудня 2025 року, згідно з якими ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сплатило на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» кошти з призначенням платежу: оплата послуг згідно договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року. (а.с. 19-20)

17 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, повідомивши його про те, що на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року, укладеного між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» право вимоги заборгованості по кредитному договору № 282657 від 14 травня 2025 року відступлене ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», (код ЄДРПОУ 43561872), та наголосило на необхідності у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання цієї вимоги, сплатити суму боргу за кредитним договором, що становить 7620,80 гривень на рахунок ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», за реквізитами, зазначеними у вимозі. (а.с. 9)

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор виконав вимоги закону, уклавши з відповідачем договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, керуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором та отримав кредитні кошти, які використовував на свій розсуд.

Як слід за ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1082 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, як було встановлено судом 14 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 282657 та отримав грошові кошти. Стосовно зобов`язань, які були покладені на нього договором, грошові кошти з виплатою процентів за їх користування не виконував.

За договором факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором перейшло до позивача, що підтверджується дослідженими судом доказами.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 гривень, простроченої заборгованісті за відсотками в розмірі 2620,80 гривень, всього: 6620,80 гривень, законні та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору у розмірі 1000,00 гривень, суд дійшов такого висновку.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Як слід з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 гривень, надавши: копію договору про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09 квітня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» (клієнт) та Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери» (виконавець), за п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат «Адвокатське бюро «Пархомчук та Партнери» приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором. (а.с. 13); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Пархомчука С.В. (а.с. 24); копію довіреності ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» від 09 квітня 2026 року на ім`я адвоката Пархомчука С.В. (а.с. 8)

Крім того, до поданої 20 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» заяви представника позивача про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи додано копію акта про отримання правової допомоги від 17 серпня 2026 року, згідно з яким у відповідності до розділу 3 договору, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 282657 від 14.05.2025 року, згідно з наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом. Як слід з п. 3 означеного акта загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом складає: 3 000 гривень х5 год. – 15 000,00 грн. Без ПДВ. та витрати на виготовлення позовної заяви з додатками (канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції) – 500 гривень. (а.с. 39).

Також представником позивача надано копію платіжної інструкції № 5105 від 17 серпня 2026 року, згідно з якою ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» сплатило АБ «Пархомчук та Партнери» 15500,00 гривень в якості оплати за правничу допомогу згідно рахунку 17.08.2026-100 від 17 серпня 2026 року згідно договору про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09 квітня 2026 року; та копію рахунку № 17.08.2026-100 від 17 серпня 2026 року. (а.с. 40; 42)

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторона відповідача, отримавши позовну заяву та додатки до неї, не надала суду доказів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надійшло, відтак, з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід частково задовольнити вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача 13464,85 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу .

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, яка складається з 7620,80 гривень позовних вимог, задоволено 6620,80 гривень (6620,80х100): 7620,80 =86,87%, судовий збір 2662,40 гривень задоволено 86,87%, (2662,40х86,87%):100%= 2312,83 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 6, 205, 207, 512, 514, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048,1050,1052,1054, 1077-1078, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»(Код ЄДРПОУ; 435561872, юридична адреса:03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором №282657 від 14.05.2025 року в розмірі 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) гривень 80 копійок, яка складається з:

-простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок;

-простроченої заборгованістю за відсотками в розмірі 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 80 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»(Код ЄДРПОУ; 435561872, юридична адреса:03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, офіс 703) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2312 (дві тисячі триста дванадцять) гривень 83 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»(Код ЄДРПОУ; 435561872, юридична адреса:03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 23, офіс 703) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 13464 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривень 85 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2026 року .

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов