Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №289/1007/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Суд: Радомишльський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №289/1007/26

Суддя: Мельник О. В.

Справа № 289/1007/26

Номер провадження 2/289/1178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Писаренко К.Л., за участі позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи Потіївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Радомишльського районного суду Житомирської області із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що за нею, рахується житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що ще у 90-х роках цей будинок був наданий для проживання з подальшим правом на приватизацію батьку позивача, ОСОБА_4 , разом із його сім`єю, до складу якої входить і позивач, що підтверджує Ордер на житлове приміщення, виданий виконкомом Потіївської ради народних депутатів 12 липня 1994 року, який був виданий на підставі рішення виконкому № 33 від 04.05.1994 року.

Однак, батьки та брат позивача, так і не приватизували вищевказаний будинок -померли.

З 2003 року й станом на сьогодні, в даному будинку зареєстрована позивач ОСОБА_1 та два її сина: повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, ще з 2017 року старший син - ОСОБА_3 в даному будинку не проживає, оскільки його ще тоді забрав до м. Києва його батько - ОСОБА_6 , де син продовжив навчання та постійне проживання до цього часу.

Таким чином, ОСОБА_3 , хоч і зареєстрований у вищевказаному будинку, проте з вересня 2017 року не проживає у ньому, а відповідно, комунальні платежі не сплачує, не несе витрат по утриманню житла, особистих речей та майна, яке йому належить у будинку немає.

Вже більше ніж пів року, позивач займається процедурою приватизації вказаного вище будинку, і через небажання участі в даній процедурі її старшого сина, який не хоче надати всі необхідні документи для цього - позивач не може приватизувати будинок, що в свою чергу, порушує її права та законні інтереси.

До позову додає відповідь на лист від 14.01.2026 року № 19 з Потіївської сільської ради вих. № 188 від 16.02.2026 року, що підтверджує описану обставину.

Позивач стверджує, що неодноразово зверталась до сина з проханням надати всі необхідні документи й також прийняти участь у приватизації, або у разі небажання цього — знятись з реєстраційного обліку, однак на її прохання він ніяк не реагує й фактично жодних дій для цього не вчиняє. Зі свого боку, перешкод у користуванні будинком позивач сину ніколи не створювала.

Проте на сьогодні, реєстрація сина у вказаному будинку позбавляє позивача ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина можливості реалізувати своє право на житло, та змушує звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач та її представник в судове засідання з`явилися, позов підтримують з підстав зазначених у ньому, надали суду додаткові пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, проти задоволення позову заперечив. Також подав заперечення письмово. В судові засідання призначені на 22.09. та 15.10.2026, будучи користувачем підсистеми «Електронний суд» і відповідно належним чином повідомленим про дату і час їх проведення не з`явився, причини неявки суд не повідомив, заяв і клопотань, в тому числі і про участь в режимі відеоконференцзв`язку, не подав.

Представник Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Потіївської сільської ради до суду не прибув, своїм правом на надання пояснень не скористались.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.16 ЦК України кожна особа має право, звернутися до суду за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує це право.

Правовідносини, що склалися між сторонами є житловими і згідно заявлених позовних вимог врегульовані ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до положень ч. ч.1, 2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Пунктом 2 частини 3 даної норми також передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлених строків, здійснюється в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Якщо така особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутній понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають питання щодо терміну його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму.

У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 Житлового кодексу України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Також, ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла.

Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.

Отже, врахування пропорційності, яке є принципом цивільного судочинства (пункт 6 частини третьої статті 2, стаття 11 ЦПК України) забезпечує розумний баланс між інтересами позивача і відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому № 33 від 04.05.1994 видано ордер на житлове приміщення від 12 липня 1994 року на помешкання за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , до складу сім`ї якого також входять ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Згідно: Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Потіївської сільської ради № 183 від 20.10.2025, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_1 .

Згідно довідки відділу «Центру надання адміністративних послуг» Потіївської сільської ради № 145 від 13.11.2025, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Вказані відомості щодо місця проживання ОСОБА_3 , узгоджуються із відомостями що містяться в розділі Паспорт громадянина України із застосунку «Дія».

Зі змісту Акту обстеження господарства за адресою АДРЕСА_3 , складеного за участі депутата Потіївської сілької ради та двох сусідів, в присутності ОСОБА_1 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – син ОСОБА_1 , з 2017 року не проживає разом із матір`ю по даний час. Його забрав батько до м.Києва де він продовжив навчання і проживає на даний час.

Згідно довідки виданої Комунальною установою Потіївської сільської ради «Потіївський ліцей» № 87 від 23.04.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчався у Потіївській ЗОШ №8 з 30.08.2011 по 18 серпня 2017 року.

З письмових пояснень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , справжність підписів яких посвідчено секретарем Потіївської сільської ради вбачається, що вони проживають по сусідству із ОСОБА_1 і її син ОСОБА_3 з 2017 року по даний час не проживає разом із матір`ю.

Зі змісту відповіді Потіївської сільської ради Житомирської області № 188 від 16.02.2026 наданої ОСОБА_1 слідує, що розглянувши її заяву від 14.01.2026 № 19 про приватизацію будинку АДРЕСА_2 , подані документи повертають на доопрацювання у зв`язку з відсутністю довідок, без яких не можливо прийняти рішення по приватизації зазначеного будинку, зокрема: копії документу що посвідчує особу, довідки про наявність або відсутність зареєстрованого житла, підтвердження невикористання житлових чеків, та заяви на згоду в приватизації державного житлового фонду, які необхідно подати ОСОБА_3 .

Згідно характеристики з місця роботи від 04.08.2026 року, за час роботи двірником в Потіївській сільській раді ОСОБА_1 зарекомендувала себе тільки з позитивно сторони.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_3 надав до суду витяги із застосунку «Дія» з яких вбачається, що Базову середню освіту він здобув в червні 2020 року в школі № 150 міста Києва, а в червні 2023 року закінчив «Київський професійний коледж автотранспортних технологій» та отримав диплом кваліфікованого робітника.

Інших письмових доказів сторонами про справі суду надано не було.

В судовому засіданні ОСОБА_1 додатково пояснила, що дійсно, раніше інколи зловживала алкоголем, але до дітей завжди ставилась дбайливо і створювала в межах можливостей належні умови. Зараз алкоголь не вживає взагалі, про що свідчить характеристика з місця роботи. Жодних перешкод у проживанні ОСОБА_3 в спірному будинку вона ніколи не чинила, однак син вирішив проживати разом із батьком в м.Києві. Терміновість приватизації будинку, який був наданий її батьку пояснює тим, що під час війни будинок у будь-який час може бути пошкоджений чи зруйнований і вона та неповнолітній син, який живе разом із нею втратять єдине житло і навіть не будуть мати право на компенсацію, оскільки не є власниками. Натомість, після одруження відповідач ставиться до неї ворожо і навмисно перешкоджає приватизувати житло, хоча подача ним документів не становить жодної складності.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_3 зазначає, що з 2017 року дійсно постійно проживає в м.Києві, однак був вимушений переїхати до батька у зв`язку із тим, що мати зловживала алкоголем і в будинку були нестерпні умови проживання, а тому добровільної відмови від користування житлом не було.

З 2017 року він проживав разом із батьком в його новій родині, в житлі яке вони орендували. Власного житла ОСОБА_3 не має. До матері приїжджав і періодично проживав, однак умови проживання не були належними, а тому повертався жити до м.Києва.

Про приватизацію будинку мати йому повідомляла, але документи він не подавав бо не знав куди і які саме необхідно подати, а оригінали документів матері надавати не хоче.

На даний час, вже кілька місяців, він перебуває в якості біженця на території Швеції.

В засіданні судом було оголошено зміст листа з переліком документів, які необхідно відповідачу подати з метою реалізації права на приватизацію житла. Відповідач будучи користувачем підсистеми «Електронний суд» також міг особисто з ним ознайомитись. Судом відповідачу було роз`яснено та надано час для подачі до Потіївської сільської ради, як органу приватизації, необхідних документів, в тому числі з використанням поштового зв`язку.

Однак, ОСОБА_3 до сільської ради необхідних документів не надіслав, в судові засідання не з`явився, на відеоконференцзв`язок із судом 22.09. та 15.10.2026 не вийшов, заяв і клопотань не додавав. Про неможливість подати документи та з`явитись в судове засідання суд не повідомив.

Таку поведінку відповідача суд розцінює, як повну втрату інтересу для спірного будинку.

Таким чином наявні у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що відповідач, будучи повнолітнім, закінчивши навчання в червні 2023 року, протягом тривалого часу, більше 6 місяців, в спірному житлі не проживає, його особистих речей в ньому немає, будь-яких витрат з утримання квартири, сплати комунальних послуг відповідач, з часу повноліття, з грудня 2022 року та з часу закінчення навчання в червні 2023 року не несе.

Твердження відповідача про те, що він вимушено покинув житло в неповнолітньому віці не підтверджені жодними доказами, зокрема перебування сім`ї на обліку як не благополучної. На час розгляду справи ОСОБА_3 вже 3,5 роки є повнолітнім і відповідно після досягнення повноліття та набуття повної дієздатності правовідносини сторін регулюються загальними нормами житлового законодавства. Жодних, доказів що свідчили б про перешкоджання проживання у спірному житлі, зокрема звернення до правоохоронних органів чи органів місцевого самоврядування з цього приводу в матеріалах справи також не має.

Реєстрація місця проживання відповідача у спірному будинку створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження будинком по АДРЕСА_2 . Створює перешкоди у реалізації права приватизації житла під час воєнного стану.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Також суд вважає за необхідне застосувати принципи пропорційності визначені ст.. 11 ЦПК України, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Зокрема баланс між захистом прав володільця житлового будинку, який знаходиться в Україні та наявність підвищеного ризику бути знищеним у будь-який час БПЛА та ризиками які є у біженця з місцем перебування у Швеції. Тому суд вважає, що необхідність термінової приватизації житла обумовлена збільшеним ризиком тих, хто під час війни перебуває в Україні та наражається на небезпеку залишитись без житла та не можливості в подальшому отримати компенсацію у разі його пошкодження, оскільки не приватизований будинок не перебуває у власності позивача, яка разом із неповнолітнім сином є лише користувачами будинку. Також неповнолітній син позивача, який одночасно є рідним братом відповідача, не має змоги самостійно виїхати за межі України для отримання прихистку.

Крім того, Потіївська територіальна громада Житомирського району Житомирської області в зоні активних бойових дій не перебуває, ризики становлять БПЛА, і вказана обставина свідчить про відсутність перешкод для повернення відповідача ОСОБА_3 для постійного проживання з м.Києва до с.Потіївка, що останнім зроблено не було.

В той же час, відповідач, будучи належним чином обізнаним про порядок приватизації будинку, ознайомленим із переліком документів необхідним для подачі до органу приватизації, жодних заходів для їх подання не вжив, в тому числі засобами поштового зв`язку. Наданий судом строк проігнорував, в судові засідання не з`явився, на відеоконференцзв`язок не вийшов, клопотань про необхідність надання додаткового строку не подав.

З`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на житло підлягають задоволенню, що узгоджується з висновками ВС викладеними в постанові від 07 липня 2021 року у справі № 554/3289/20.

Керуючись ст.ст.12,13,81,259, 265,268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Потіївську сільську раду Житомирського району Житомирської області зняти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з реєстраційного обліку за місцем його реєстрації.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua