Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №935/2044/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №935/2044/26

Категорія 131

2-а/295/150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у Богунському районному суді м. Житомира в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Богославського Віктора Анатолійовича до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування рішення про примусове видворення з України, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Богославський В.А., з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування рішення про примусове видворення з України. В позовній заяві представник позивача просить визнати протиправними та скасувати рішення Коростишівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 01.07.2026 № 1821130100021687 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина іноземця або особи без громадянства, яким зобов`язано громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , покинути територію України у термін до 26.07.2026.

Позивач та його представник до суду не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області Марина Дубас направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали позову встановив.

Згідно з протоколом авторозподілу судової справи від 21.08.2026 головуючим визначено суддю Перекупку І.Г. (а. с. 23).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 25.08.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Богославський Віктор Анатолійович, до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України. (а. с. 24-25).

Суд, дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

01.07.2026 Коростишівським відділом УДМС у Житомирській області разом із працівниками ДСР Національної поліції України був виявлений громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перевіркою встановлено, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 перебуває на території України із порушення строків перебування на території України.

Згідно з відомостями ЦП ДОК «Аркан», щодо позивача останньою зафіксованою даною в`їзду на території України є 24.04.2026 через пункт пропуску «Могилів- Подільський» за паспортом громадянина Республіки Молдова для виїзду закордон НОМЕР_1 , дата видачі 27.12.2018.

Для обрахування передбачених законодавством строків перебування на території України не більше як 90 днів протягом 180 днів, застосовано міграційний калькулятор згідно із яким в період з 09.01.2026 по 01.07.2026 перевищений термін становить 25 днів, що свідчить про те, що ОСОБА_2 перебуває на території України без законних на те підстав.

01.07.2026, у зв`язку порушенням вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та оскільки в діях іноземця наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування), ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за перевищення дозволеного законодавством терміну перебування на території України на 25 днів та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченою за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн, який правопорушником 01.07.2026 сплачений.

Із врахуванням вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, згідно з якими нелегальні мігранти, які вчинили будь-які правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону, 01.07.2026 Коростишівським відділом УДМС у Житомирській області щодо громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни № 1821130100021687 та визначено термін за яким іноземець зобов`язався покинути території України до 26.07.2026.

Під час складання процесуальних документів за вчинення адміністративного правопорушення встановлено, що іноземець офіційно не працевлаштований, оскільки законодавство України визначає певні особливості (наявність спеціального дозволу) для працевлаштування іноземців, фінансового забезпечення немає.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями п.п. 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 360 від 20.08.2014, Державна міграційна служби України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За змістом п. 9, п. 4 Положення, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Поряд із цим, частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є основним нормативно-правовим актом, що визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, і встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 6) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; 11) країна громадянської належності - країна чи країни, громадянином (підданим) якої (яких) особа є; 13) країна походження іноземця або особи без громадянства - країна чи країни громадянської належності або країна попереднього постійного проживання; 14) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України; 25) третя країна - країна, яка не є країною походження іноземця або особи без громадянства.

Пунктом 7 частиною 1 статті 1 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено:

Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення;

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. №353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

За приписами пункту 6 розділу I Інструкції № 353/271/150 примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Інструкції № 353/271/150, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Встановлено, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 перебуває на території України із порушення строків перебування на території України.

Згідно з відомостями ЦП ДОК «Аркан», щодо позивача останньою зафіксованою даною в`їзду на території України є 24.04.2026 через пункт пропуску «Могилів- Подільський» за паспортом громадянина Республіки Молдова для виїзду закордон НОМЕР_1 , дата видачі 27.12.2018.

Для обрахування передбачених законодавством строків перебування на території України не більше як 90 днів протягом 180 днів, застосовано міграційний калькулятор згідно із яким в період з 09.01.2026 по 01.07.2026 перевищений термін становить 25 днів, що свідчить про те, що ОСОБА_2 перебуває на території України без законних на те підстав.

01.07.2026, у зв`язку порушенням вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та оскільки в діях іноземця наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування), ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за перевищення дозволеного законодавством терміну перебування на території України на 25 днів та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченою за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн, який правопорушником 01.07.2026 сплачений.

За змістом частини 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Позивачем та його представником не доведено, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі його повернення до Республіки Молдова, загрожують обставини перелічені у частині 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Верховний Суд у справі від 23 жовтня 2019 року № 815/4612/15 зазначив, що для прийняття рішення про задоволення позову, суд повинен пересвідчитися у реальності можливої загрози і така реальність має бути підтверджена відповідними доказами.

Позивач не позбавлений можливості виїхати з території України до будь-якої третьої країни, а не лише до Республіки Молдова, адже рішенням відповідача її примусово повернуто не лише до країни походження, а й до третьої країни, у зв`язку з чим позивач самостійно обирає країну повернення.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним не були порушені норми міграційного законодавства України, або ж поважності причин такого порушення, у зв`язку з чим відповідач правомірно прийняв рішення щодо примусового повернення до країни походження або третьої країни.

З урахуванням наведених вище положень ч. 1 ст. 26 та ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і встановленого факту порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців щодо проживання без документів на право проживання в Україні, вказане свідчить, що у відповідача станом на 01.07.2026 р., були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, що унеможливлює висновок про його протиправність стосовно примусового повернення позивача та зобов`язання його покинути територію України.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справах з приводу примусового повернення обов`язок доказування лежить на суб`єкті владних повноважень.

З огляду на встановлені по справі обставини, а також те, що відповідачем доведена правомірність рішення № 1821130100021687 від 01.07.2026, тому в задоволенні адміністративного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Богославського В.А. слід відмовити.

Керуючись ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 2, 8 - 10, 121, 241 - 246, 272, 288, 297 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Богославського Віктора Анатолійовича до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування рішення про примусове видворення з України, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2026.

Суддя І.Г. Перекупка