Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №295/5947/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5947/26

Категорія 10

2/295/3710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: Головуючого судді Чішман Л.М.

за участі:

секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

позивача( за його участі), його представника ОСОБА_1 ,

відповідача, її представника ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача – ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну порядку користування житловим приміщенням, третя особа на стороні позивача – ОСОБА_7 , третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_3 , третя особа – орган опіки та піклування Житомирської міської ради,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить:

- змінити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , встановлений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16.05.2023 року у справі №295/4563/23;

- виділити у користування позивача ОСОБА_4 житлову кімнату, позначену на плані квартири цифрою «5», площею 17,2 кв.м., з балконом площею 0,84 кв.м.;

- виділити в користування відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлову кімнату, позначену на плані квартири цифрою «4», площею 17,2 кв.м., житлову кімнату, позначену на плані квартири цифрою «б», площею 10,5 кв.м.;

- залишити у спільному користуванні всіх співвласників квартири коридор, позначений на плані цифрою «1», площею 6,7 кв.м., санвузол, позначений на плані цифрою «2», площею 2,2 кв.м., кухню, позначену на плані цифрою «3», площею 7,3 кв.м.;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

В обгрунтування позову зазначив, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 38/100 частин та ОСОБА_5 62/100 частини. Квартира складається з трьох кімнат, площею 17,2 кв.м.; 17,2 кв.м. та 10,5 кв.м. Рішенням суду було встановлено порядок користування квартирою, проте з моменту ухвалення рішення в справі змінились обставини, які є істотними для порядку користування житлом та фактичний порядок користування квартирою став відмінним від встановленого, однак відсутне юридичне оформлення даного факту, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 01.05.2026 відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 20.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував щодо ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача, просила ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні, відповідач позовні вимоги визнала, не заперечувала щодо їх задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, долслідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_4 38/100 частин та ОСОБА_5 62/100 частини, що підтверджується змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно( а.с13-14) та не заперечувалось сторонами.

Квартира складається із приміщень: житлова кімната площею 17,2 кв.м., житлова кімната площею 10,5 кв.м., житлова кімната площею 17,2 кв.м. з балконом площею 0,84 кв.м., коридор площею 6,7 кв.м., санвузол площею 2,2 кв.м., кухня площею 7,3 кв.м.( а.с.15-16).Всі житлові кімнати є ізольованими.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 16.05.2023 було встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

-виділено у користування ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , житлову кімнату, позначену на плані цифрою «4» площею 17,2 кв.м.

-виділено у користування ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , житлову кімнату, позначену на плані цифрою «6» площею 10,5 кв.м.

У спільному користуванні осіб залишено кімнату, позначену на плані цифрою «5» площею 17,2 кв.м. з балконом площею 0,84 кв.м., коридор, позначений на плані цифрою «1» площею 6,7 кв.м., санвузол, позначений на плані цифрою «2» площею 2,2 кв.м., кухню, позначену на плані цифрою «3» площею 7.3 кв.м.

За приписами ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до частини 1ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до норми ч.3 ст.358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності"роз`яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленості. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

У дані справі спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, у користування сторонам спору необхідно надати приміщення, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 308/11707/14-ц, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників майна.

У постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 182/3348/19 Верховний Суд вказав на те, що, якщо спір у справі стосується не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, критерій необхідності виділення у користування кожному співвласнику відповідно до ст. 47 ЖК України по 13,65 кв.м житлової площі на одну особу, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що сторонам справи неможливо виділити в користування ті частини спільного майна, які б точно відповідали їх частці у праві спільної часткової власності, суд при встановленні порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , з урахуванням позиції позивача та відповідача, яка визнала позов, суд вважає за необхідне відійти від відповідності реальних часток ідеальним.

При цьому суд виходить виключно із розмірів приміщень квартири, зазначених у технічному паспорті, який виконаний КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради( а.с.15-16).

Суд звертає увагу на той факт, що виділяє позивачу у користування балкон площею 0,84, вихід на який є лише з кімнати позначеної на плані цифрою "5", оскільки залишення балкону у спільному користуванні сторін передбачає постійний та необмежений доступ відповідача до кімнати, яку суд виділяє позивачу, що призведе до втрати приватності та, з урахуванням відносин між сторонами, стане підґрунтям для подальших конфліктів. Коридор, кухню, санвузол суд залишає у спільному користуванні сторін справи. Разом з тим, суд звертає увагу, що встановлений порядок користування квартирою в подальшому може бути змінений сторонами та зауважує, що встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень не припиняє право спільної часткової власності, такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них та такі приміщення, не завжди можуть точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині про встановлення порядку користування житловим приміщенням є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги визнання відповідачкою позову, суд стягує з неї на користь позивача судовий збір у розмірі 665,60 грн, що становить 50% ставки судового збору, який сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом та вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

До відзиву на позовну заяву долучено ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію про сплату коштів клієнтом адвокату( а.с. 28).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Позивачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи, що позов задоволено, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та враховуючи характер справи, що була розглянута в підготовчому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 383,356,358 ЦК України, ст .ст. 12, 76, 77, 81, 133, 137, 141,206, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

- виділити у користування позивача ОСОБА_4 житлову кімнату, позначену на плані квартири цифрою «5», площею 17,2 кв.м., з балконом площею 0,84 кв.м.;

- виділити в користування відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлову кімнату, позначену на плані квартири цифрою «4», площею 17,2 кв.м., житлову кімнату, позначену на плані квартири цифрою «б», площею 10,5 кв.м.;

- залишити у спільному користуванні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - співвласників квартири коридор, позначений на плані цифрою «1», площею 6,7 кв.м., санвузол, позначений на плані цифрою «2», площею 2,2 кв.м., кухню, позначену на плані цифрою «3», площею 7,3 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 665,60 грн судового збору та 4000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги.

Повернути ОСОБА_4 з державного бюджету 665,60 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову згідно до квитанції від 06.04.2026 № 2.606456743.1.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2026.

Позивач ОСОБА_4 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Адвокат романов Олексій Валентинович. місцезнаходження м. Житомир. вул. Кафедральна, 6 оф. А

Відповідач – ОСОБА_8 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Адвокат Ткачук Таміла Андріївна. місцезнаходження м.Житомир, вул. В.Бердичівська, 13 оф. 3

Відповідач – ОСОБА_6 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий.

Суддя Л.М.Чішман