Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №523/22953/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №523/22953/26

Суддя: Шурупов В. В.

Справа № 523/22953/26

Провадження №1-кп/523/2031/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №12026167490000220, внесеного до ЄРДР 02.10.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Волиця Теофіпольського району Хмельницької області, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого; зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілої та сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи 30.09.2026 року приблизно о 14:00 годині, у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись на вулиці неподалік будинку №52 по вул.Михайла Грушевського в м.Одесі, де в нього раптово виник конфлікт з раніше знайомою потерпілою ОСОБА_4 , на ґрунті якого у вказаного обвинуваченого виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Переслідуючи мету заподіяння потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів раптової неприязні, агресивно налаштований обвинувачений ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої, правою рукою, стиснутою в кулак, умисно завдав одного удару в ділянку правого ока потерпілій, після чого тією ж рукою завдав ще одного удару в ділянку лівого ока, тим самим спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді двох синців на нижніх повіках правого та лівого очей, які згідно з п.п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України за №6 від 17.01.1995 року, належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у спричиненні потерпілій ОСОБА_4 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до означених вище заяв, потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав зізнавальні покази про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями завдав потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу і у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спосіб, кількість і наслідки заподіяних ним потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та те, що в силу ст.12 КК України скоєне вказаним обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце під час дії воєнного стану в Україні, а також судом враховується стан здоров`я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі; раніше не судимий; на обліку в Одеській філії Одеського обласного центру зайнятості як безробітній не перебуває; на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться; на диспансерному обліку в КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР та КНП «ООМЦПЗ» ООР не перебуває; неодружений та офіційно не працевлаштований.

Комплексність викладених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь, про відсутність у нього легальних джерел доходу та небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу – воєнного стану, що у свою чергу обумовлює неможливість призначення йому таких видів покарання як виправні чи громадські роботи (ст.ст.56, 57 КК України), але одночасно вказує на доцільність його виправлення в умовах суспільства.

Так, ч.3 ст.56, ч.2 ст.57 КК України встановлено, що громадські та виправні роботи не застосовуються, зокрема, до осіб, що досягли пенсійного віку, а за ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний вік і право на призначення пенсії за віком визначається залежно від набутого особою відповідного страхового стажу та становить 60, 63 і 65 років, відповідно.

Як слідує з п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Разом із тим, за обвинувальним актом, органом дізнання та прокурором ОСОБА_3 в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття.

Проте, з такою позицією органу дізнання та прокурора, суд погодитись не може, оскільки згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Утім, відомості, які б підтверджували факт щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема у формі відшкодування останнім витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 чи відсутності у останньої матеріальних претензій до обвинуваченого, вибачення перед потерпілою чи надання їй медичної або іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального проступку, мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, але відповідних доказів на підтвердження означених обставин, до суду не надано і матеріали провадження таких даних не містять.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини в межах висунутого обвинувачення, а до обставин, що обтяжують його покарання, як зазначено в обвинувальному акті, вчинення кримінального проступку в стані алкогольного сп`яніння.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставини, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількісний склад і наслідки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального проступку, його суспільної небезпечності, ураховуючи наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого (зокрема, його непрацевлаштованість та пенсійний вік), що у контексті ст.ст.50, 53, 56, 57, 65 КК України обумовлює неможливість призначення таких видів покарань як виправні чи громадські роботи, суд доходить висновку про необхідність призначення вказаному обвинуваченому покарання у виді штрафу у визначених санкцією ч.1 ст.125 цього Кодексу межах, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Положення ч.ч.1, 2 ст.53 КК України встановлюють, що штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті, а розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Відповідно до ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, контроль за виконанням покарання у виді штрафу покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Керуючись ст.ст.91, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

В порядку ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України, контроль за виконанням засудженим ОСОБА_2 вироку в частині призначеного покарання, – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , а також спрямувати для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, – у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua