Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №521/22087/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №521/22087/25

Суддя: Бобуйок І. А.

Справа № 521/22087/25

Номер провадження № 2/521/2362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А.

прокурор - Бистревська О.С.

секретаря судового засідання - Наконечна А.В.,

розглянувши у судовому засіданні по суті в приміщенні суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, буд. 22) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просила суд: позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.

05.01.2026 року представник позивачки подав заяву про усунення недоліків, якою усунув всі недоліки, що були визначені в ухвалі від 24.12.2025 року.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

06.02.2026 року представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовної заяви

10.02.2026 року представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів.

10.02.2026 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси розгляд справи було відкладено.

13.02.2026 року представник відповідачки подав заяву про виклик свідків до судового засідання та клопотання про долучення доказів.

11.03.2026 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення та заяву про виклик свідків до судового засідання.

11.03.2026 року представник позивачки подав клопотання про витребування доказів з Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування.

11.03.2026 року у судовому засідання суд задовольняє клопотання про долучення доказів від 13.02.2026 року. Протокольною ухвалою суд відмовляє про виклик свідків та за заявою представниці позивачки відкладає судове засідання на іншу дату.

08.04.2026 року представник позивачки подав заяву про відкладення судового засідання.

08.04.2026 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито та призначено до розгляду по суті.

17.06.2026 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на іншу дату.

24.08.2026 року до суду надійшов висновок №025560 від 21.08.2026 року органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16.09.2026 року ухвалою суду залучено до справи прокурора Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси та відкладено розгляд справи на іншу дату.

15.10.2026 року представниця позивачки ОСОБА_6 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Разом із тим суд вважає за можливе відмовити у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки інший представник позивачки - ОСОБА_7 - мав можливість взяти участь у судовому засіданні, однак у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Позивачка та третя особа в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Відповідачка та її представник в суде засідання з`явилися, вважають, що доводи позивача викладені у позові не знайшли своє підтвердження та просили у задоволені позову відмовити.

Прокурор в судове засідання з`явився, заперечувала проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень цієї Конвенції, дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, як до, так і після народження.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Стаття 150 СК України, визначає перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, якими зокрема є: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка дитини до самостійного життя та інші.

Згідно ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

За правилами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша). Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта).

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частини 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою та другою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, за домовленістю між ними, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.10.1997 року, актовий запис №10.

ОСОБА_8 проживав спільно без реєстрації шлюбу з відповідачем по справі ОСОБА_2 приблизно з 2020 року. Під час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.03.2017 року, серія НОМЕР_2 , актовий запис№ 1697, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.06.2019 року, серія НОМЕР_3 , актовий запис№ 2254, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Факт батьківства ОСОБА_8 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 03.10.2025 року.

Син позивача ОСОБА_8 був призваний на військову службу під час мобілізації і ІНФОРМАЦІЯ_6 в бою за Україну її свободу і незалежність поблизу н.п.Погребки Суджанського району Курської області рф загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.11.2024 року серії НОМЕР_4 , актовий запис 687, видане Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 06.03.2025 по справі 497/2898/24 встановлено факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_8 як матері та сина.

Згідно листа від 26.05.2025 №10017 було прийнято протокольне рішення комісією МОУ щодо призначення допомоги у розмірі 5000000 грн. доньці загиблого ОСОБА_8 .

За період з травня 2025 по серпень 2025 відносно відповідача по справі було складено чотири протоколи про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст.184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Постановами Хаджибейського районного суду м.Одеси від 27.05.2025 (справа №521/5617/25) та від 28.08.2025 (справа №521/13968/25), ОСОБА_2 було звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням.

Також, в грудні 2025 представником позивача було направлено до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування звернення в інтересах позивача ОСОБА_1 , з метою перевірки умов проживання дітей, їх стану здоров`я (психічного та фізичного), відвідування навчального закладу, закладу дошкільної освіти, а також встановити наявність можливих звернень сусідів, представників закладів освіти (дитячого садка/школи), закладів охорони здоров`я, органів Національної поліції щодо неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків.

Службою у справах дітей Одеської міської ради було надано копії акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , №06/1260 від 06.02.2026 року. В акті зазначено, що умови проживвання в кімнаті за адресою АДРЕСА_2 - задовільні, все обладнане технікою та меблями, кухня і санвузол є зонами загального користування, оскільки приміщення є комунальною квартирою.

Суд роз`яснює, що у справах про позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування є обов`язковим, але не носить для суду рекомендаційного характеру. Суд розглядає його лише як один із доказів у сукупності з іншими матеріалами, оцінюючи інтереси дитини, і може не погодитися з ним, якщо він є необґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (Об`єднана палата КЦС) підкреслив, що обов`язковість висновку органу опіки не є абсолютною. Вирішальними є найвищі інтереси дитини, які суд встановлює самостійно, оцінюючи всі обставини.

Згідно до висновку №025560 від 21.08.2026 року органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ТА ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом було встановлено наступне.

Згідно з характеристиками сусідів, за місцем проживання заявниці ОСОБА_1 , а саме: Одеська область, Болградський район, с. Тополине, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , мати дітей характеризується негативно: не займається вихованням дітей, палить, сидить в телефоні. ОСОБА_2 була в селі 2014-2015 році.

Згідно з характеристикою Одеської гімназії № 120 Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , учениця 3-А класу, навчається у закладі з 01.09.2023. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, навчається дистанційно. ОСОБА_13 гарно малює, виявляє інтерес до уроків пізнаю світ, фізичної культури. Дитина виховується у багатодітні родині, батько загинув на війні. Мати піклується про здоров`я, навчання, зовнішній вигляд дитини. Дівчинка охайна та вдягнена відповідно до сезону. Мати регулярно відвідує батьківські збори, благодійні ярмарки. Фактів неналежного виконання батьківських обовязків або ухилення від виховання та утримання дітей з боку матері не зафіксовано.

Мати дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , написала заяву до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.08.2026 Ш-3306/26, в якій зазначила, що вона проти позбавлення її батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тому що вона за ними дбає: діти охайні, завжди ситі, мають необхідне шкільне приладдя. Вона на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває. На теперішній час перебуває у шлюбі з ОСОБА_14 , який є військовослужбовцем, та повністю забезпечує, виховує її малолітніх дітей з 20.12.2021.

У 2025 році ОСОБА_2 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а/з про реєстрацію шлюбу від 09.07.2025 № 945, зареєстрований Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).

ОСОБА_2 зареєстрована разом із дітьми та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом обстеження умов проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_15 за вищезазначеною адресою, складеного відділом забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 10.08.2026, для дітей створені задовільні умови для виховання та розвитку. Комунальна квартира складається із однієї кімнати. Душ, туалет, кухня - загального користування. Кімната світла, суха, чиста, стіни покриті фарбою, вікно та двері - дерев`яні, на підлозі - ламінат. У дітей є окремі спальні місця: нове двоповерхове ліжко, розкладне крісло, нова шафа для одягу, є іграшки. У матері окремий диван. Родина забезпечена необхідною побутовою технікою: новий холодильник, телевізор, газова плита та кухонна стінка. В квартирі мешкають: мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , служить в ЗСУ, коли приходить у відпустку проживає з родиною.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, згідно з посвідченням управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № БС № 521899 від 20.04.2023.

ОСОБА_2 відповідально ставиться до виховання, розвитку та здоров`я дітей.

Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дітям, укладено з лікарем ОСОБА_16 КНП «Дитяча міська поліклініка № 1» Одеської міської ради від 02.04.2025, з матір`ю дітей - ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом бесіди з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , складеного спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 10.08.2026, вона ходить до школи, перейшла до 4-го класу, улюблені предмети: праця, математика. Має песика - Оскара. ОСОБА_13 допомагає мамі купувати продукти, любить ходити з мамою в магазини, в парк. Бажає жити з мамою. З бабусею не спілкується.

Згідно з інформацією Служби у справах дітей Одеської міської ради від 08.06.2026 № 1464/02-16/26, малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на обліку в Службі не перебувають.

На засіданні комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 12.08.2026 розглядалося питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . На Комісії були присутні ОСОБА_1 , її адвокат Фарина Л.В., та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 стверджувала, що мати дітей не забезпечує належні умови проживання дітям, що в квартирі мешкають родичі матері, ОСОБА_17 , якому сім років, не ходить до школи. Також наголошувала про адміністративну відповідальність, до якої притягувалася ОСОБА_2 . На засіданні Комісії було з`ясовано, що інформація бабусі дітей, ОСОБА_1 , не відповідає дійсності: мати мешкає в квартирі з дітьми, умови проживання - задовільні. ОСОБА_17 в цьому році йде до першого класу, оскільки мав проблеми зі здоровям. У ОСОБА_2 у 2025 році був важкий період, а саме втрата дитини, у зв`язку з чим на неї було складено адміністративні протоколи.

Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Враховуючи вищевикладене, комісія з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради не вбачає підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток( частина друга статті 150 СК України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов?язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою,правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов?язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Верховний Суд у справі № 398/4299/17 зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У Постанові Верховного Суду від 17.05.2023 р. у справі № 607/2631/15-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідач не вчиняв дій, крім апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, які б свідчили про наявність у нього інтересу до спілкування з дитиною, проведенні з нею часу та її виховання. Обставина перебування відповідача за кордоном не звільняє його від виконання батьківських обов`язків та, за наявності бажання, не є перешкодою для спілкування з дитиною за допомогою існуючих засобів комунікації.

У Постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. № 1915/2789/2012 Верховний Суд зазначив, що оскільки відповідач свідомо, без поважних причин залишила дитину в особи похилого віку, виїхавши у 2012 році на тривалий час за кордон, та не брала жодної участі у вихованні дитини, а також враховуючи думку дитини, висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим.

У справі № 520/8264/19, у якій батько свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей була мінімальною та недостатньою. Це на думку Верховного Суду також свідчило про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК. З моменту розірвання шлюбу він не проживав із малолітніми дітьми однією сім`єю, а з певного часу взагалі проживав за межами України. Відповідно, батько не брав участі у вихованні дітей. Крім того, суди врахували, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликану хворобою та смертю їхньої матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Верховнии? Суд у постанові № 520/8264/19 від 26.04.2022 р. вказав на те, що поведінка особи, яка свідомо змінює краі?ну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про і?і? ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК Украі?ни і може бути підставою для позбавлення цієі? особи батьківських прав щодо дитини.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

Однак, судом було встановлено, що зі змісту характеристики від Одеської гімназії № 120 Одеської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 піклується про здоров`я, навчання та зовнішній вигляд своєї доньки учениці 3-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати регулярно відвідує батьківські збори, благодійні ярмарки та шкільні свята.

Згідно відповіді КНП «Дитяча міська поліклініка № 1» ОМР № 48 від 27.01.2026 вбачається, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спостерігаються лікарем педіатром, щеплені згідно затвердженого календаря профілактичних щеплень. Діти соматично здорові.

Також з позитивної сторони, як матір ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідача характеризують сусіди: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , про що вони надали письмові характеристики.

До матеріалів справи долучені фотознімки (а.т. 38-70) на яких видно, що діти разом з їх матір`ю ОСОБА_2 святкують новорічні свята, відвідуються місця відпочинку, почуваються радісними.

Відповідно до змісту Постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі № 521/5617/25 від 27.05.2025 р. суд визнав ОСОБА_2 винною тільки на підставі того, що вона сказала, що вона усуне нібито виявлені недоліки та проявила розкаяння, таким чином визнавши себе винною у інкримінованому їй порушенні. Суд же навіть не навів оцінку зібраних у даному адміністративному провадженні доказів та матеріалів, у зв`язку з малозначністю інкримінованого порушення.

Відповідно до змісту Постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі № 521/13968/25 від 28.08.2025 р. на ОСОБА_2 в одну і ту саму дату (31.07.2025 р.) та в один і той самий час (10:11 год. та 10:34 год.) були складені три протоколи про вчинення одного і того самого правопорушення: 1) протокол серії ВАД № 706096 від 31.07.2025 р.; 2) протокол серії ВАД № 706097 від 01.08.2025 р.; 3) протокол серії ВАД № 706099 від 01.08.2025.

Всі протоколи оформлені за ч. 1 ст. 184 КУпАП та містять одну й ту саму фабулу правопорушення: «31.07.2025 р. знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 громадянка ОСОБА_2 ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина/доньки (із зазначенням прізвища ім`я, по-батькові та дати народженнядитини), а саме не забезпечує їй/йому належні умови для життя, розвитку, навчання, виховання, чим порушила ст. 150 СКУ».

В жодному зі складених протоколів не зазначено, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_2 становлять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України, та які свідчать про порушення ОСОБА_2 вимог ст. 150 СК України.

Приймаючи постанову у справі № 521/13968/25 вчинене ОСОБА_2 правопорушення Хаджибейський районний суд м. Одеси визнав, що вчинене ОСОБА_2 правопорушення є малозначним, та звільнив її від адміністративної відповідальності. Суд не вдавався до обставин матеріалів справи та обставин, нібито вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, оскільки вони є малозначними і самі по собі не свідчать про ухилення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від виконання батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей.

Позивачем не надано інших належних доказів того, що хоч якоюсь особою чи органами державної влади та місцевого самоврядування, було б ініційовано хоч одну справу чи скаргу з приводу порушень вимог ст. 150 СК України відносно ОСОБА_2 за період тривалістю 8 (вісім) років з моменту народження малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 і аж до дати коли батько дітей загинув.

таким чином, твердження позивача про тривале ухилення відповідачем від виконання її батьківських обов`язків не відповідає дійсності.

На підставі аналізу вищезазначених документів та обставин можна дійти висновку про те, що підстав вважати, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків немає.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 15, 17, 19, 150, 152, 155 164, 165, 166, 167, 170, 180, 182, 183, 191, 192, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 81, 141, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, буд. 22) про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2026 року.

Суддя: Бобуйок І.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua