Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №521/3461/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3461/26

Номер провадження № 2/521/4071/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А.

прокурор - Бистревська О.С.

секретаря судового засідання - Наконечна А.В.,

розглянувши у судовому засіданні по суті в приміщенні суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради (адреса місцезнаходження: Одеська обл., Одеський р-н., с. Великий Дальник, буд. 3-Д) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просила суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з позовом подала клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10.03.2025 року позовну заяву залишено без руху.

23.03.2026 року позивачка подала заяву про усунення недоліків, якою усунула всі недоліки, що були визначені в ухвалі від 10.03.2026 року

Ухвалою суду від 24.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.04.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

19.05.2026 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на іншу дату.

24.06.2026 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на іншу дату.

10.09.2026 року до суду було надано висновок № 148 від 31.08.2026 року органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.09.2026 року ухвалою суду долучено до справи прокурора Хаджибейської окружної прокуратури.

21.10.2026 року у судовому засіданні було опитано неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її думки про предмет розгляду справи, стосовно її відносин із батьком та загалом психологічної ситуації у родині.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про місце, час своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник органу опіки та піклування та служба у справах дітей Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання повторно не з`явилась, повідомлялись про місце, час своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень цієї Конвенції, дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, як до, так і після народження.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Стаття 150 СК України, визначає перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, якими зокрема є: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка дитини до самостійного життя та інші.

Згідно ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

За правилами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша). Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта).

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частини 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою та другою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, за домовленістю між ними, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

23.11.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який був зареєстрований у Великодальницькій сільській раді, Біляївського району, Одеської області, актовий запис №56.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , народився донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане Виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, актовий запис №51, свідоцтво серії НОМЕР_1 .

09.07.2013 року рішенням Біляївським районним судом Одеської області шлюб було розірвано, що був укладений між позивачем та відповідачем у Великодальницькій сільській раді, Біляївського району, Одеської області, актовий запис №56.

Аліменти, що призначені згідно виконавчого листа, виданого Біляївським районним судом Одеської області, не сплачуються належним чином, про що свідчить лист Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одеса від 08.12.2025 року №217285. Заборгованість по аліментам, згідно розрахунку, становить 172 535,75 грн.

Судом встановлено, що рішенням № 170 Виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 05.11.2024 року визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір?ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування, який видався, щодо вирішення питання про визначення місця проживання дитини, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено наступне: неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом зі своєю матір`ю з часу розлучення батьків. Батько, ОСОБА_2 , життям дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає. ОСОБА_2 має інше місце проживання. Неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом зі своєю матір?ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , навчається у Великодальницькому ліцеї №1.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини були вивчені надані документи. Розглянуті Акти обстеження умов проживання, та бесіди з матір`ю та неповнолітньою дитиною, Акт та висновок оцінки потреб сім?ї/особи наданий КУ «Центр надання соціальних послуг» Яськівської сільської ради та ін. Аліменти батьком не сплачуються. Згідно розрахунку заборгованості наданого Малиновським відділом ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) станом на 09.07.2024 року заборгованість по сплаті аліментів склала 107 220.75 грн. На даний час розмір заборгованості зростає.

Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються матір`ю без участі та підтримки з боку батька. Є підстави вважати, що батько умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги доньці, не цікавиться та не піклується про неї. Заявниця, ОСОБА_1 , була особисто присутня та заслухана комісією.

Мати просила надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав для звернення до суду з відповідним позовом. ОСОБА_2 на засідання комісії особисто не з?явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату й час його проведення, заперечень не надав.

Рішенням виконком Великодальницької сільської ради було позбавлена батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 у 2024 році навчалась у Великодальницькому ліцеї №1 Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про що свідчить довідка №523 від 23.10.2024 року, що видана директором навчального закладу.

Згідно до характеристики, що видана директором Великодальницького ліцею №1 Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області та класним керівником, дитина характеризується як здібна учениця, підтримує дружні стосунки у шкільному колективі, з повагою ставиться до доручень. ОСОБА_1 опікується забезпеченням та вихованням доньки, батько з сім`єю не проживає, його місцезнаходження класному керівнику невідомо. Класний керівник батька не бачила та не знайома, дитина проживає за матір`ю.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчалась у 9-Б класі ЗЗСО «Хлібодарська гімназія» Авангардської селищної ради, про що свідчить характеристика №27 на ученицю від 02.03.2026 року.

Згідно до характеристики, що видана директором ЗЗСО «Хлібодарська гімназія» Авангардської селищної ради та класним керівником, дитина характеризується з позитивної сторони: дисциплінована, вихована та відповідальна. Сумлінно ставиться до своїх обов`язків, працює на уроках систематично, рівень навчальних досягнень - середній. У спілкуванні ввічлива, підтримує доброзичливі стосунки з однокласниками, користується повагою ровесників, бере активну участь у громадському житті класу та закладу. Батьки приділяють належну увагу дитині, здійснюють контроль за її навчальною діяльністю, підтримують постійний зв`язок із закладом освіти.

Згідно до довідки №02/2026/346 від 01.09.2026 року ОСОБА_3 навчається у Державному навчальному закладі «Одеський професійний ліцей сфери послуг Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського» з 01.09.2026 року (наказ №13 «З-УДЗ» від 01.09.2026 року) за професію «Перкур (перукар-модельєр); манікюрник».

Згідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 235/25/1601/ВТ від 30.07.2026 року, ОСОБА_1 від 30.07.2025 року є особою з інвалідністю ІІ групи.

Суд роз`яснює, що у справах про позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування є обов`язковим, але не носить для суду рекомендаційного характеру. Суд розглядає його лише як один із доказів у сукупності з іншими матеріалами, оцінюючи інтереси дитини, і може не погодитися з ним, якщо він є необґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (Об`єднана палата КЦС) підкреслив, що обов`язковість висновку органу опіки не є абсолютною. Вирішальними є найвищі інтереси дитини, які суд встановлює самостійно, оцінюючи всі обставини.

Разом із тим, суд із даного висновку № 148 від 31.08.2026 року органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд встановив обставини справи, зокрема, наступне.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини були вивчені надані документи. Розглянуті Акти обстеження умов проживання, Акти бесід з матір`ю та неповнолітньою дитиною, Акт та висновок оцінки потреб сім`ї/особи наданий КУ «Центр надання соціальних послуг» Яськівської сільської ради та ін. Неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та навчалася у ЗЗСО «Хлібодарська гімназія» Авангардівської селищної ради, що підтверджується довідкою № 26 від 02.03.2026 року. У ході індивідуального спілкування спеціалістів служби у справах дітей з ОСОБА_6 , вона висловила свою думку та зазначила, що не бажає спілкуватися з батьком, та рахує, що він має бути позбавлений батьківських прав. ОСОБА_3 ознайомлена з наслідками позбавлення батьківських прав батька. ОСОБА_3 висловлює чітке небажання підтримувати зв`язок з батьком, що може свідчити про відсутність емоційної прив`язаності до нього.

Згідно розрахунку заборгованості наданого Хаджибейським відділом ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) станом на 01.12.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів склала 172 535,75 (сто сімдесят дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 75 копійок.

Як повідомила ОСОБА_1 , всі питання щодо навчання, розвитку, лікування та утримання неповнолітньої дитини вирішуються матір`ю самостійно без будь-якої допомоги чи участі з боку батька.

Зазначені обставини свідчать про те, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунувся від виховання та утримання дитини, не спілкується з нею, не відвідує її, не цікавиться станом здоров`я та розвитком дитини, не дотримується вимог чинного законодавства України в частині обов`язку батьків щодо виховання та розвитку дитини, злісно порушує вимоги статей 150-155 Сімейного кодексу України, що є підставою для позбавлення його батьківських прав згідно зі статтею 164 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_2 на засідання комісії особисто не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату й час його проведення. На телефонні дзвінки Служби у справах дітей він не відповідав. Письмових пояснень щодо невиконання батьківських обов`язків, заперечень, інших запитуваних документів на розгляд комісії не надав. Провести оцінку потреб сім`ї/особи ОСОБА_2 - батька дитини, щодо встановлення здатності виконувати батьківські обов`язки, щодо виховання дитини та догляду за нею не вдалося через те, що з ним відсутній зв`язок. З`ясувати його думку щодо позбавлення батьківських прав не виявилось можливим.

Таким чином, орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підрозділ 6 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи, щодо правосуддя дружнього до дітей «Свідчення та заяви дітей» окремо містить положення, що вказують, що опитування дітей з метою отримання інформації та доказів по справі має бути проведено спеціально навченим фахівцем.

Так, пункт 64. Опитування та збір заяв дітей повинні, наскільки це можливо, проводитись кваліфікованими фахівцями. Всі зусилля мають бути направлені на те, щоб діти надавали свідчення у найбільш сприятливому оточенні та за найсприятливіших умов, з урахуванням віку, зрілості та рівня розуміння, а також будь-яких труднощів, які вони можуть мати.

Україна як держава приєдналася до держав-членів Ради Європи на підставі Закону України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 232 ЦПК України, допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, можуть з дозволу суду ставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. У виняткових випадках, коли це необхідно для об`єктивного з`ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість ставити йому питання.

Опитування дитини у суді згідно українського законодавства по сімейним справам може бути проведено згідно частини 2 статті 171 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. На практиці опитування дитини в суді відбувається за допомогою залучення судового експерта психолога як спеціаліста у галузі дитячої психології.

ОСОБА_3 під час судового засідання зазначила, що з десятирічного віку з батьком не спілкується. З того часу батько зв`язку з нею не підтримує, не телефонує, не зустрічається з нею, її життям, навчанням, станом здоров`я та розвитком не цікавиться. Участі у її вихованні він не брав, турботи та уваги до неї не проявляв, будь-якої допомоги не надавав. Важливі події в її житті відбувалися без участі батька, і він не виявляв бажання бути їх учасником.

Також ОСОБА_3 зазначила, що бабуся та дідусь, по лінії батька, участі в її житті не беруть, зв`язку з нею не підтримують, долею її не цікавляться. Таким чином, родинні зв`язки між нею та батьком, а також його родичами фактично відсутні тривалий час.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток( частина друга статті 150 СК України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов?язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою,правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов?язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Верховний Суд у справі № 398/4299/17 зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У Постанові Верховного Суду від 17.05.2023 р. у справі № 607/2631/15-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідач не вчиняв дій, крім апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, які б свідчили про наявність у нього інтересу до спілкування з дитиною, проведенні з нею часу та її виховання. Обставина перебування відповідача за кордоном не звільняє його від виконання батьківських обов`язків та, за наявності бажання, не є перешкодою для спілкування з дитиною за допомогою існуючих засобів комунікації.

У Постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. № 1915/2789/2012 Верховний Суд зазначив, що оскільки відповідач свідомо, без поважних причин залишила дитину в особи похилого віку, виїхавши у 2012 році на тривалий час за кордон, та не брала жодної участі у вихованні дитини, а також враховуючи думку дитини, висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим.

У справі № 520/8264/19, у якій батько свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей була мінімальною та недостатньою. Це на думку Верховного Суду також свідчило про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК. З моменту розірвання шлюбу він не проживав із малолітніми дітьми однією сім`єю, а з певного часу взагалі проживав за межами України. Відповідно, батько не брав участі у вихованні дітей. Крім того, суди врахували, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликану хворобою та смертю їхньої матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Верховнии? Суд у постанові № 520/8264/19 від 26.04.2022 р. вказав на те, що поведінка особи, яка свідомо змінює краі?ну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про і?і? ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК Украі?ни і може бути підставою для позбавлення цієі? особи батьківських прав щодо дитини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачі, будучи батьком, ухилялися від виконання батьківських обов`язків, не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкувалися з донькою в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення тощо.

Суд зазначає. що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

Судом встановлено, тривалу та свідому поведінку відповідача, яка полягає в умисному самоусуненненні від виконання батьківських обов`язків, несплата аліментів, небажання дитини спілкуватись із батьком, позбавлення батьківських прав щодо дитини відповідатиме наи?кращим інтересам дитини та виступить способом захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 15, 17, 19, 150, 152, 155 164, 165, 166, 167, 170, 180, 182, 183, 191, 192, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 81, 141, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради (адреса місцезнаходження: Одеська обл., Одеський р-н., с. Великий Дальник, буд. 3-Д) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , громадянина України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний тест рішенні виготовлений 26.10.2026 року..

Суддя: І.А. Бобуйок