Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №947/42373/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №947/42373/26

Суддя: Скриль Ю. А.

___________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/42373/26

Провадження № 2-а/947/299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі ст. 262 КАС України адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення та закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- поновити строк звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови № 870 від 12.05.2026;

- скасувати постанову № 870 від 12.05.2026, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що про розгляд справи його не повідомляли.

Оскаржувано постанова не містить конкретної дати неявки, реквізити повістки. Не зрозуміло який саме виклик порушено. Повістки не отримував.

Також заявляє про передчасне примусове стягнення штрафу за оскаржуваною постановою.

Просить перевірити строки накладення стягнення.

З оскаржуваною постановою не згоден, просить її скасувати а справу стосовно нього закрити.

Короткий зміст відзиву на позов

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

При цьому зазначає, що відповідно до наявних у відповідача відомостей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має офіцерське військове звання — лейтенант.

У постанові № 870 від 12 травня 2026 року йому інкриміновано неявку за викликом для уточнення військово-облікових даних.

Разом із тим, за наданою відповідачем інформацією щодо попередньої постанови № 458 від 13 лютого 2026 року, остання стосувалася іншого фактичного порушення, а саме неповідомлення персональних даних, передбачених пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», — відомостей про результати медичних оглядів, проведених з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Зазначені обставини мають принципове значення для правильного вирішення спору, оскільки неявка за викликом та неповідомлення відомостей про результати медичного огляду за своїм фактичним змістом не є тотожними діями.

Відповідач зазначає, що постанова № 458 від 13 лютого 2026 року була винесена з іншого приводу та стосувалася іншого правопорушення, пов`язаного з неповідомленням позивачем відомостей про результати медичних оглядів. Натомість постанова № 870 від 12 травня 2026 року, відповідно до викладених позивачем обставин, пов`язана з неявкою за викликом для уточнення військово-облікових даних.

Таким чином, сама наявність двох постанов, винесених стосовно однієї особи у сфері військового обліку, не свідчить про повторне притягнення за один і той самий фактичний епізод.

Щодо доводів позивача про відсутність події та складу адміністративного правопорушення відповідач зазначає, що такі підстави закриття провадження передбачені пунктом 1 статті 247 КУпАП і можуть бути застосовані за наявності встановлених обставин, які свідчать про відсутність події правопорушення або хоча б одного з необхідних елементів його складу. Саме по собі посилання позивача на незгоду з постановою, неповідомлення про її винесення або наявність попередньої постанови не є автоматичним підтвердженням відсутності події чи складу адміністративного правопорушення.

Щодо тверджень позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд адміністративної справи та що копію постанови № 870 від 12 травня 2026 року він отримав лише 7 жовтня 2026 року, відповідач зазначає, що такі доводи не відповідають фактичним обставинам у частині повідомлення позивача про розгляд справи. Зокрема, позивач був особисто присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ознайомлений зі змістом зафіксованого правопорушення, а також повідомлений про дату та час розгляду адміністративної справи, що підтверджується його власноручним підписом у відповідних матеріалах.

Зокрема, позивач був особисто присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ознайомлений зі змістом зафіксованого правопорушення, а також повідомлений про дату та час розгляду адміністративної справи, що підтверджується його власноручним підписом у відповідних матеріалах адміністративної справи. Отже, позивач був обізнаний про здійснення щодо нього провадження у справі про адміністративне правопорушення та мав можливість реалізувати надані йому законом процесуальні права, зокрема надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою.

При цьому підпис позивача в протоколі, яким підтверджено його обізнаність про дату та час розгляду справи, є документальним доказом належного повідомлення про відповідну процесуальну дію. Така обставина спростовує твердження позивача про те, що він узагалі не був обізнаний про розгляд адміністративної справи. Водночас остаточна оцінка дотримання процедури розгляду справи має здійснюватися судом на підставі змісту протоколу та інших матеріалів адміністративного провадження.

Щодо строків накладення адміністративного стягнення відповідач зазначає, що відповідно до статті 38 КУпАП для справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, застосовується спеціальний строк накладення адміністративного стягнення: протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Для застосування зазначеної норми необхідно встановити дату вчинення правопорушення, а також дату його виявлення в разі, коли закон пов`язує перебіг відповідного строку з такою датою. Сам по собі факт винесення постанови 12 травня 2026 року не дає можливості остаточно визначити, чи дотримано строки накладення адміністративного стягнення, оскільки для цього потрібні документи, які підтверджують дату події та обставини її виявлення. Відповідач вважає, що зазначені обставини мають бути встановлені на підставі протоколу, матеріалів адміністративної справи, документів про виклик та інших доказів, які безпосередньо стосуються інкримінованої поведінки. У разі встановлення факту спливу відповідного строку суд повинен надати йому правову оцінку відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП. Водночас до встановлення юридично значущих дат висновок про наявність або відсутність підстав для закриття провадження за цією нормою буде передчасним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн відповідач зазначає, що така вимога не підлягає автоматичному задоволенню лише на підставі зазначення позивачем відповідної суми у позовній заяві.При визначенні суми, яка підлягає відшкодуванню, суд повинен враховувати реальність понесених витрат, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, а також значенням справи для сторін.

Позивач має надати докази, які дають змогу встановити зміст і обсяг наданих правничих послуг, їх фактичне надання або обов`язок їх оплатити, погоджену вартість та зв`язок цих послуг із розглядом саме цієї адміністративної справи. Крім того, заявлений розмір витрат має бути оцінений судом з огляду на характер спірних правовідносин, обсяг фактичних і правових питань, які потребують вирішення, кількість та складність підготовлених процесуальних документів, а також необхідність і співмірність заявлених витрат.

За таких обставин відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 15 000 грн у разі ненадання позивачем належних і достатніх доказів їх понесення, обґрунтованості та співмірності, а також просить суд надати відповідним доказам оцінку з урахуванням вимог статей 134 та 139 КАС України й вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до закону.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі

Позивач через свого представника – адвоката Собяніної О.В. звернувся з вказаним позовом до Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою суду від 13.10.2026 позивачу поновлений строк на звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

12.10.2026 разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій останній просить суд зупиненими стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 870 від 12.05.2026 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за якою до примусового стягнення пред`явлено 34 000 грн, у виконавчому провадженні № 82091644, до набрання законної сили судовим рішенням у справі про її оскарження.

Ухвалою суду від 13.10.2026 вказану заяву задоволено: зупинено стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 870 від 12.05.2026 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за якою до примусового стягнення пред`явлено 34 000 грн, та на підставі якої Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 82091644, до набрання законної сили судовим рішенням у справі про її оскарження.

Ухвалою про відкриття провадження суду від 13.10.2026 також зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за якими притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), які необхідно надати суду у строк до 22 жовтня 2026 року.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині витребування у Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 82091644, відмовлено.

21.10.206 до суду відповідача надійшов відзив на позов та витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Заяви та/або клопотання із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до суду від сторін та/або їх представників не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України,фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має офіцерське військове звання — лейтенант.

З Протоколу № 870 про адміністративне правопорушення від 05.05.2026 вбачається, що 05.05.2026 о 12-45 годині ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), а саме: не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до районного у м. Одесі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З оскаржуваної постанови № 870 від 12.05.2026 вбачається, що на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за порушення ним абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), а саме: за неприбуття за викликом для уточнення військово-облікових даних до районного у м. Одесі територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має ідентифікатор військовозобов`язаного: НОМЕР_2 ,Відомості стосовно нього введено в систему – 08.01.2023.

Також у вказаному Реєстрі міститься інформація про те, що звірки контактних даних відбулась 13.02.2025, звірка даних при особистій явці – 02.02.2026.

Також містяться дані про те, що ОСОБА_2 вчини порушення військового обліку «Не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)», порушення військового обліку від – 25.02.2026, порушення ВО до – 24.02.2027. Номер звернення НОМЕР_3 , примітка: «Автоматичне скасування розшуку при підписання адмін справи».

У службових примітках у картці ОСОБА_1 зазначено, що «Дообстеження до 12.02.2026 (Сліпота лівого ока). Повістка до свого ІНФОРМАЦІЯ_5 . 01.02.2026р. доставлений мобільним блок постом з м. Одеси».

Суд витребував у відповідача всі матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 .

Дослідженням надісланих відповідачем на адресу суду копій матеріалів встановлена відсутність повістки у будь-якій форм, або інших документів, які б підтверджували її складання або її формування в електронному вигляді. Документи, які містять відомості про надіслання повістки позивачу, також відсутні.

Позивач наполягає у позові про те, що повістки про виклик до РТЦК не отримував.

Дослідивши постанову № 458 від 20.02.2026 стосовно якої порушує питання позивач, суд встановив, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, викладеного у постанові № 480, є відмінною від об`єктивної сторони правопорушення за оскаржуваною постановою № 870, та стосується неповідомлення персональних даних, передбачених пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», — відомостей про результати медичних оглядів, проведених з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Водночас в оскаржуваній постанові мова йде про неприбуття позивача за повісткою для уточнення облікових даних.

Виходячи із змісту вказаних постанов (ураховуючи їх формулювання, зокрема відсутність в оскаржуваній постанові дати та час, у які позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом, але не прибув; конкретизації військово-облікових даних для уточнення яких викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 ), вказані постанови складені стосовно двох різних складів адміністративного правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За таких обставин суд не вбачає підстав для констатації того, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Оцінка аргументів учасників справи та Мотиви суду

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з положеннямист.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в подальшому - Закон № 3543-XII).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Постанова №560).

Згідно з п. 21 Постанови №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Постанови №560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 30- 2 Порядку № 560).

Відповідно до абз. 4 п. 34 Постанови №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з п.п. 2 п. 41 Постанови № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу);

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 12.05.2026 № 870, вона взагалі не містить відомостей про те, коли, яким саме способом та з якою метою позивач був викликаний до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не зазначає обставин, які б свідчили про належне повідомлення позивача про такий виклик. У постанові міститься відомості про те, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних, однак яких саме не зазначено, ураховуючи, що остання звірка даних відбулась при особистій явці позивача 02.02.2026.

Відсутні докази належного оповіщення позивача про обов`язок з`явитися до відповідача у визначені строк і місце, стороною відповідача такі докази не надані.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивач був обізнаний про відповідний виклик та умисно не виконав покладений на нього законом обов`язок.

У наданих стороною відповідача матеріалів справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, які б містили відомості про дату формування повістки, про виклик та підтвердження вручення її позивачу чи відомості про причини невручення повістки про виклик до ТЦК та СП (із датою відповідної відмітки), які би відповідно до Порядку №560 вважались належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, з встановлених обставин, які підтверджуються доказами у справі, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку, передбаченого підпунктом 7 пункту 1 Правил військового обліку, щодо прибуття до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Таким чином посилання відповідача, що позивачем порушено правила військового обліку є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про невиконання позивачем покладених на нього обов`язків щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 за відсутності повістки, скерованої (врученої) позивачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових та фактичних підстав для висновку про порушення позивачем Правил військового обліку, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відповідно для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушень, не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративні правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.

Дотримання зазначених вимог має принципове значення, оскільки саме з постанови особа повинна мати можливість чітко зрозуміти, яке саме діяння їй ставиться у вину, коли, де та за яких обставин воно було вчинене, а також на підставі яких встановлених обставин суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а оскаржувана постанова винесена за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, суд виснував, що стороною відповідача не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та зафіксованої в постанові №870 від 12.05.2026.

Отже наявні підстави для прийняття рішення про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, оцінка дотриманню відповідачем строків накладення адміністративного стягнення не надається.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн підлягають стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення та закриття провадження задовольнити.

Постанову від 12.05.2026 № 870 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену відносно ОСОБА_1 скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС Україниподається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду підписане 26.10.2026.

Суддя Ю. А. Скриль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua