Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №947/37246/26
Суддя: Скриль Ю. А.
___________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/37246/26
Провадження № 2-а/947/260/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними та скасування постанов за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закриття провадження,
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад позовних вимог
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд:
-скасувати постанову № 599 від 27.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
-закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.03.2026 на АДРЕСА_1 , до нього під`їхав автомобіль з якого вийшли посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 . На їх вимогу ним було надано військово-обліковий документ (далі - ВОД) в електронному вигляді із «Резерв +», з яким вони ознайомились.
У подальшому йому запропонували проїхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після доставлення його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадові особи вказаного ТЦК та СП ще раз за наявним у нього ВОД в електронному вигляді, сформованого у застосунку «Резерв +» встановили його особу.
Ввечері того ж дня, зі спливом понад 8 годин перебування у підвалі вказаного органу, без будь-якого пояснення його відпустили.
27.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно нього складено постанову №599 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог абз.2 ч.1, абз.1 ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), а саме:
-не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
-у період проведення мобілізації, що діяв та продовжує діяти на 20.03.2026 року, не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - солдата ОСОБА_2 .
Оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.
Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та не відповідає фактичним обставинам події, а тому підлягає скасуванню.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона складена стосовно позивача з тих підстав, що ним порушено п.21 Порядку №560, а саме: позивач не прибув за викликом для уточнення військово- облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з тим, позивач стверджує, що не отримував будь-якого виклику до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних.
Даних поштового відправлення трекінг коду або інших реквізитів відправлення повістки в постанові не зазначено.
Інформація про те, куди саме направлялась повістка оскаржувана постанова теж не містить.
Відсутність конкретизації часу, місця, способу та фактичних обставин кожного із інкримінованих діянь позбавляє його можливості встановити, яку саме подію адміністративного правопорушення відповідач вважає доведеною та такою, що доказами підтверджується кожна з її складових.
Також вказує, що зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити «опис обставин, установлених під час розгляду справи», оскільки в ній відсутня інформація про дату та час вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, місце (адреса) вчинення правопорушення.
З огляду на це, вважає, що оскаржувана постанова прийнята ІНФОРМАЦІЯ_6 в порушення вимог ст. 283 КУпАП щодо повноти її змісту.
Наголошує також на тому, що під час зупинення ним пред`явлено представникам ІНФОРМАЦІЯ_5 військово-обліковий документ в електронному вигляді із Резерв +, де містилася інформація про його прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, фото, інформація про те, що він є військовозобов`язаний, а також персональний номер в реєстрі Оберіг.
Вказаний військово-обліковий документ в електронному вигляді із Резерв + та військово-обліковий документ у паперовій формі, відповідно п.9 Порядку №559, мають однакову юридичну силу.
Тобто, під час зупинення він мав при собі військово-обліковий документ, з якого можливо було встановити особу, яка пред`явила його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також позивач зазначає, що в порушення вимог ч.б ст. 22 Закону №3543-ХІІ представники ІНФОРМАЦІЯ_5 під час перевірки документів не здійснювали фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відсутність такої фіксації має істотне значення для оцінки доказів відповідача, оскільки саме відеозапис міг би об`єктивно підтвердити або спростувати факт пред`явлення позивачем електронного військово-облікового документу.
Позивач вважає, що під час складання оскаржуваної постанови полковник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 діяв в порушення вимог ч.2 ст. 2 КАС України, ст. 251 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Просить суд позов задовольнити.
Відзив на позов
Відповідач не погоджується з позовом, заперечує проти його задоволення з наступних підстав.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
На цей час позивач користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації.
20 березня 2026 року о 12 год. 17 хв. під час проведення уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_9 спільно з представниками територіального органу (підрозділу) поліції заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів у чоловіків віком від 18 до 60 років ОСОБА_1 було запропоновано пред`явити військово-обліковий документ.
На законну вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач військово-обліковий документ не пред`явив.
Зазначена обставина була зафіксована у протоколі № 599 про адміністративне правопорушення від 20.03.2026 року, складеному уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 – відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень солдатом ОСОБА_4 .
У протоколі № 599 зазначено дату, час та суть адміністративного правопорушення, а саме те, що 20.03.2026 року о 12 год. 17 хв. під час проведення мобілізації позивач не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово обліковий документ і пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Зазначений обов`язок є самостійним та виникає безпосередньо під час проведення уповноваженими особами перевірки військово-облікових документів.
Для його виникнення не вимагається попереднє вручення особі повістки або окремого виклику до ТЦК та СП.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено проведення перевірки військово-облікових документів у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Чинна редакція Порядку №560 передбачає відповідні процедури перевірки військово-облікових документів. Отже, у даній справі відсутні підстави стверджувати, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття за викликом до ТЦК та СП.
Окремий виклик або повістка для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 позивачу у зазначених обставинах не вручалися, а тому питання щодо його неявки за викликом не є предметом встановленого правопорушення.
Предметом адміністративного правопорушення є невиконання позивачем іншого, самостійного обов`язку – мати при собі та на законну вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП пред`явити військово-обліковий документ.
Таким чином, посилання позивача на те, що він не отримував виклику до ІНФОРМАЦІЯ_9 , не спростовує обставин, які стали підставою для винесення постанови № 599, оскільки така постанова ґрунтується не на факті неприбуття за викликом, а на факті непред`явлення військово-облікового документа під час його перевірки.
Щодо тверджень позивача про пред`явлення ним військово-облікового документа в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» відповідач зазначає, що такі твердження не відповідають фактичним обставинам, установленим під час перевірки. Особу ОСОБА_1 було ідентифіковано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Водночас ідентифікація особи за відомостями Реєстру не є тотожною пред`явленню військово-облікового документа. Сам факт наявності відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі не свідчить про те, що ним було пред`явлено військово-обліковий документ на вимогу уповноваженої особи.
Відповідач не заперечує того, що законодавством передбачено можливість використання військово-облікового документа в електронній формі.
Разом із тим у даному випадку має значення не форма документа, а факт його фактичного пред`явлення 20.03.2026 року о 12 год. 17 хв. на конкретну вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме в момент перевірки ним було пред`явлено військово-обліковий документ в електронній формі.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Процесуальні дії та рух справи
Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.
Відповіднодоавтоматизованоїсистемидокументообігуадміністративнасправарозподіленасудді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2026заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №599 від 27.03.2026 залишено без задоволення.
Визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду, зазначені у заяві про поновлення строків для звернення до суду, поданій 08.09.2026 року разом із позовною заявою.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанов про адміністративне правопорушення, залишено без руху та повідомлено ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позову протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
15.09.2026 позивач надав заяву на усунення недоліків та такі пояснення щодо пропуску строку: він є інвалідом з дитинства 3 групи та страждає на епілепсію. Після того як військові 20.03.2026 його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_5 та протримали там більше 8 годин у підвалі без всякого пояснення, незважаючи на те, що він мав при собі військово-обліковий документ в електронному вигляді Резерв+, він отримав сильне збудження та перехвилювався і не усвідомлював про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому містилася інформація про дату та час розгляду справи. В подальшому його стан погіршився, що стало підставою для неодноразових звернень до медичних закладів, що підтверджується консультаційним висновком, виписним епікрізом та з огляду на викладене, 27.03.2026 він не прибув на розгляд справи по причині ускладнення здоров`я.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2026 позивачу поновлений строк звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідача зобов`язано надати суду належним чином завірені копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за якими притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
23.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов з долученими копіями витребуваних судом матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України,фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Встановлені обставини справи
Установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно з пенсійним посвідченням, виданим 01.07.2026 Пенсійним фондом України серії НОМЕР_1 , є інвалідом ІІІ групи, інвалідність з дитинства.
Згідно з військово-обліковим документом (далі – ВОД) № 3011202206402554800019, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має військове звання – солдат, рядовий склад, є придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мендпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони на підставі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 від 17.04.2025 № 2025-0417-1346-5636-7, гр. ІІ ст. 75б.
Перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 з 26.06.2009.
Згідно з наданими стороною відповідача поясненнями у відзиві, ОСОБА_1 наразі користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації.
Згідно з позицією позивача (відповідачем у відзиві не оспорюється) 20.03.2026, до позивача під час перебування його на АДРЕСА_1 , під`їхав автомобіль з якого вийшли посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
З оскаржуваної постанови від 27.03.2026 № 599 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вбачається, що на ОСОБА_1 накладено стягнення за порушення нимабз.2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ), пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), а саме: не прибув за викликомдля уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним абз. 1 ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - солдата ОСОБА_2 .
З наданих стороною відповідача матеріалів справи про адміністративне правопорушення документи, які б містили відомості про складання (формування) повістки, її скерування (надіслання) у будь-який спосіб на адресу позивача, відсутні.
Також доказів фіксування не пред`явлення ОСОБА_1 за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - солдата ОСОБА_2 суду не надано, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містить.
Згідно з позицією позивача, на вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 він надав ВОД в електронному вигляді із Резерв +, з яким вони ретельно ознайомилися.
Сторона позивача вказану обставину заперечує та зазначає, що позивач ВОД документ не пред`явив. Вказаний факт зафіксованиий у протоколі № 599 про адміністративне правопорушення від 20.03.2026 року, складеному уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 – відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень солдатом ОСОБА_4 .
Щодо оскарження позивачем постанови в частині не прибуття за викликомдля уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 , предстанвик відповідача у відзиві зазначив, що окремий виклик або повістка для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 позивачу у зазначених обставинах не вручалися, а тому питання щодо його неявки за викликом не є предметом встановленого правопорушення.
Предметом адміністративного правопорушення є невиконання позивачем іншого, самостійного обов`язку – мати при собі та на законну вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП пред`явити військово-обліковий документ.
Вважає посилання позивача на те, що він не отримував виклику до ІНФОРМАЦІЯ_9 , не спростовує обставин, які стали підставою для винесення постанови № 599, оскільки така постанова ґрунтується не на факті неприбуття за викликом, а на факті непред`явлення військово-облікового документа під час його перевірки.
Оцінка аргументів та Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в подальшому - Закон № 3543-XII).
Оскільки відповідач заперечує, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення ним абз.2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ), пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), а саме: не прибуття за викликомдля уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки такі повістки на ім`я ОСОБА_1 не виписувались та останньому не вручались (на надсилались), суд виходячи з приписів ч. 1 ст. 78 КАС України визнає вказані обставини встановленими та такими, що не підлягають доказуванню.
Отже в цій частині оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Щодо притягнення позивачем до адміністративної відповідальності за порушення ним абз. 1 ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - солдата ОСОБА_2 .
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово обліковий документ і пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до Порядку № 560, у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Відповідно до п. 55 Порядку № 560, Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
-в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
-у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.
Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно інформації, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, «Резерв+» це Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв+» указано, що перш за все це Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951 електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред`явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Додаток «Резерв+» згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» від 16.05.2024 №559, дає можливість пред`явити військово-обліковий документ в електронній формі, що і було зроблено його довірителем.
Згідно з позицією відповідача що обставин вчиненого правопорушення, встановлено, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Одесі особу ОСОБА_1 ідентифіковано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Як зазначає відповідача, ідентифікація особи за відомостями Реєстру не є тотожною пред`явленню військово-облікового документа. Сам факт наявності відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі не свідчить про те, що ним було пред`явлено військово-обліковий документ на вимогу уповноваженої особи.
Суд під час вирішення вказаної справи зазначає, що частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .
Водночас ІНФОРМАЦІЯ_12 не надав до матеріалів справи жодних доказів факту непред`явлення позивачем 20.03.2026 військово-облікового документу.
Отже суд дійшов висновку, що стороною відповідача відповідно до норм діючого законодавства, не спростовував обставини, що позивач 20.03.2026 не пред`явив представнику ІНФОРМАЦІЯ_13 військово-обліковий документ (у тому числі, сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+»), адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський не надав належних та допустимих доказів на підтвердження непред`явлення позивачем ВОД (у тому числі в електронній формі).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивач не пред`явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_5 - солдату ОСОБА_5 електронний ВОД, сформований за допомогою застосунку «Резерв+».
З наданих стороною відповідача матеріалів справи про адміністративне правопорушення, докази, які б містили відомості про зворотнє, відсутні.
Дослідженням доказів, наданих стороною позивача, встановлено, що ОСОБА_1 згідно з ВОД № 3011202206402554800019 є військовозобов`язаним, має військове звання – солдат, рядовий склад, є придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мендпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони на підставі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 від 17.04.2025 № 2025-0417-1346-5636-7, гр. ІІ ст. 75б. Перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 з 26.06.2009.
Крім того суд звертає увагу на те, що відповідач ідентифікував позивача за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
А отже ним були отримані дані про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 , та мав інформацію про номер та дату сформованого ВОД.
Згідно з приміткою ст. 210 КУпАП - положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З оскаржуваної постанови №599 від 27.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 20.03.2026 не пред`явив військово-обліковий документ за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 - солдата ОСОБА_2 .
При цьому позивача було ідентифіковано за допомогою бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, у якій також містилась інформація про перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Держателем Реєстру є Міністерство оборони України.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки -Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.
Таким чином, уповноважений працівник ІНФОРМАЦІЯ_13 мав можливість та отримав із системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» персональні дані військовозобов`язаного ОСОБА_1 про те, що останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 , а тому у відповідача не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КупАП, відповідно до примітки ст.210 КУпАП.
З огляду на викладене, ураховуючи відсутність доказів того, що позивач не пред`явив ВОД уповноваженому працівнику ІНФОРМАЦІЯ_12 , а також ураховуючи можливість відповідача отримати відповідні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових та фактичних підстав для висновку про порушення позивачем абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення, не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.
Дотримання зазначених вимог має принципове значення, оскільки саме з постанови особа повинна мати можливість чітко зрозуміти, яке саме діяння їй ставиться у вину, коли, де та за яких обставин воно було вчинене, а також на підставі яких встановлених обставин суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані постанови винесені за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, суд виснував, що стороною відповідача не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та зафіксованого в постанові від 27.03.2026 № 599.
Отже наявні підстави для прийняття рішення про задоволення позову: скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат
Відповіднодо ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 94, 139, 242-246, 262, 268-272, 286, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними та скасування постанов за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закриття провадження, задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 №599 від 27.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, закрити.
Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_14 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення суду підписане 26.10.2026.
Суддя Ю. А. Скриль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua