Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №741/1703/25 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне заволодіння транпортним засобом

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №741/1703/25

Суддя: Гусач О. М.

Справа № 741/1703/25Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/434/26

Категорія - ч. 2 ст. 289 КК УкраїниДоповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

головуючого-суддіОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

законного представника обвинуваченого – ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025270420000128 від 08.07.2025, за апеляційною скаргою прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2026 року щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олишівка Чернігівського району та області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, громадянина України, учня Мринської філії «ДПТНЗ» Куликівського професійного аграрного ліцею, неодруженого, який на утриманні нікого не має, судимого вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік без конфіскації майна, якому було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого закінчився,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених за цим та попереднім вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 покарання, відбуте частково за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року, у співвідношенні, що два дні пробаційного нагляду відповідають одному дню позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_9 покладено обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1337 грн. 10 коп.

Речовий доказ, а саме мопед марки «Mustang», моделі MT49Q-1 (DELTA) LZXXCALB12В224757, чорного кольору, об`ємом двигуна 49 см?, який переданий на зберігання ОСОБА_12 , залишено власнику для розпорядження.

Вироком місцевого суду встановлено, що 16 червня 2025 року, близько 13 год. 30 хв., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, неповнолітній ОСОБА_9 знаходився на відкритій території пасовища поблизу с. Лихачів Ніжинського району Чернігівської області за координатами 51.1312495, 31.5055514, діяв умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлював, що за його діями ніхто не спостерігає, пересвідчився у відсутності сторонніх осіб, виявив біля дерева транспортний засіб (мопед) марки «Mustang», моделі MT49Q- 1 (DELTA) LZXXCALB12B224757, чорного кольору, об`ємом двигуна 49 см?, власником якого є ОСОБА_12 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою заволодіти мопедом та подальшого використання в особистих цілях, неповнолітній ОСОБА_9 , без використання підручних засобів відкотив вказаний мопед на автодорогу сполученням с. Гальчин Чернігівського району та області та с. Лихачів Ніжинського району Чернігівської області, самостійно завів ключем, що знаходився в замку запалювання, після чого зник разом з транспортним засобом з місця події, тим самим, повторно, незаконно заволодів транспортним засобом, а саме мопедом марки «Mustang», моделі MT49Q-1 (DELTA) LZXXCALB12В224757, чорного кольору, об`ємом двигуна 49 см3, що належить потерпілому ОСОБА_12 , чим спричинив останньому майнову шкоду у сумі 7411,78 грн.

ОСОБА_9 діяв умисно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Не погодившись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині призначення покарання ОСОБА_9 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75,104 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань апробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 07.08.2025, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік без конфіскації майна, виконувати самостійно. У решті вирок суду залишити без змін.

Вказує, що суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 4 ст. 70 КК України, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що оскаржуваним вироком суд ревізував вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 07.08.2025 та звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, застосувавши положення ст. 75 КК України, що є недопустимим з огляду на приписи ч. 2 ст. 21, ст. 24 КПК України. Також звертає увагу, що судом при вирішенні питання про звільнення неповнолітнього ОСОБА_9 від відбування основного покарання, не враховано необхідність покладення на нього такого обов`язку, передбаченого ст. 76 КК України, як виконання заходів, передбачених пробаційною програмою.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку поданої ним апеляційної скарги, позицію неповнолітнього обвинуваченого та його законного представника, захисника, які у вирішенні цього питання покладалися на розсуд суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 4 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за обставин, встановлених судом, правильність кваліфікації його дій є правильними, обґрунтованими і в цій частині ніким у кримінальному провадженню не оспорюються, тому перегляду не підлягають.

Також, беручи до уваги те, що прокурор не оскаржував судове рішення в частині виду і розміру призначеного покарання за ч. 2 ст. 289 КК України, а також не ставив під сумнів обґрунтованості звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання, призначеного за вказане кримінальне правопорушення, з випробуванням на підставі приписів ст. 75, 104 КК України, керуючись положеннями ст. 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів вважає, що вони є достатньо обґрунтованими, законними і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Так, приписами ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Відповідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 (справа №760/26543/17), у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Згідно з цими висновками призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України має ряд особливостей, одна з яких полягає у тому, що призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 засуджено вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року за ч. 2 ст. 289 КК України до реального покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік без конфіскації майна з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_9 засуджено вироком Носівським районним судом Чернігівської області від 21 січня 2026 року зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104 КК України, він вчинив 16 червня 2025 року, тобто до ухвалення вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року.

Враховуючи те, що вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 07.08.2025 стосовно ОСОБА_9 набрав законної сили і на момент призначення остаточного покарання в цьому провадженні залишався незмінним, суд першої інстанції повинен був призначити ОСОБА_9 покарання за кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст.289 КК України та зазначити, що вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року повинен виконуватись самостійно.

Таким чином судом першої інстанції при ухваленні вироку неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК України.

Крім того, судом при вирішенні питання про звільнення неповнолітнього ОСОБА_9 від відбування основного покарання, не враховано необхідність покладення на останнього такого обов`язку, передбаченого ст. 76 КК України як виконання заходів, передбачених пробаційною програмою.

Міністерством юстиції України затверджено пробаційні програми для неповнолітніх суб`єктів пробації, метою яких є досягнення позитивних змін у поведінці неповнолітнього через розвиток конструктивного і критичного мислення, ненасильницьких поведінкових моделей, навичок ефективного самоконтролю, а також формування здорової і просоціальної особистості

Покладення на неповнолітнього обвинуваченого обов`язку виконання заходів, передбачених пробаційною програмою, є дієвим превентивним інструментом, який сприятиме виправленню неповнолітнього.

3 огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_11 – задовольнити.

Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2026 року в частині призначення покарання ОСОБА_9 скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання, з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань апробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 07.08.2025, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік без конфіскації майна, виконувати самостійно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, що тримається під вартою, - в той самий строк, з дня отримання копії вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5

Оригінал: reyestr.court.gov.ua