Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №1522/29858/12
Суддя: Погорєлова С. О.
Номер провадження: 22-ц/813/2755/26
Справа № 1522/29858/12
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської міської ради у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Домусчі Л.В. 06 листопада 2025 року у м. Одеса, -
встановила:
У вересні 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника АТ «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року заяву представника АТ «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено.
Замінено боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2013 року по справі № 1522/29858/12 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її правонаступника – Територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради в межах ринкової вартості майна, яке є відумерлою спадщиною, що становить 48944,41 доларів США.
В апеляційній скарзі представник Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника АТ «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що метою подання Банком заяви є заміна боржника з ОСОБА_1 на Одеську міську раду у виконавчому провадженні № 57725879 з подальшим стягненням з Одеської міської ради суми заборгованості в межах ринкової вартості майна, яке є відумерлою спадщиною, що становить 49944,41 доларів США., однак, апелянт вважає, що виконавче провадження № 57725879 відкрито щодо стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором від 19.03.2008 року № 11317093000 у розмірі 130217,25 доларів США, що еквівалентно 1040826,46 грн., та стягнення судового збору в розмірі 3219,00 грн., тобто Банк фактично таким чином здійснює стягнення на предмет іпотеки, що не є можливим.
Таким чином, заміна боржника у даному виконавчому провадженні щодо часткового стягнення заборгованості за сумою іншою, ніж визначена у виконавчому листі, є такою, що не відповідає приписам чинного законодавства за наведених вище фактичних обставин.
Крім того, заміна боржника у виконавчому провадженні № 57725879 з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2013 року у справі № 1522/29858/12 з ОСОБА_1 на Одеську міську раду є неможливою, адже відповідно до норм законодавства стягнення грошових коштів з місцевого бюджету в порядку примусового виконавчого провадження не здійснюється.
Закон визначає лише один випадок, у разі якого територіальна громада, що стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця. Таким винятковим випадком чинне законодавство визначає вимоги, заявлені відповідно до ст. 1231 ЦК України. У даній справі відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину, а територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради не є спадкоємцем в силу приписів законодавства.
Сторони про розгляд справи на 20.10.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Одеської міської ради підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» були задоволені.
Стягнуто, солідарно, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором № 11317093000 від 19.03.2008 року у розмірі 130217,25 доларів США, що еквівалентно 1040826 (один мільйон сорок тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 46 коп., з яких:
- заборгованість за кредитом - 74281,69 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 10.05.2012 року (7,9930 грн. за 1 долар США) - 593733,55 грн.;
- заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 48914,30 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 10.05.2012 року (7,9930 грн. за 1 долар США) - 390972,00 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -788,60 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 10.05.2012 року (7,9930 грн. за 1 долар США) - 6303,27 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам – 6232,66 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 10.05.2012 року (7,9930 грн. за 1 долар США) - 49817,64 грн..
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
19.05.2014 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №11317093000 від 19.03.2008 року у розмірі 130217,25 доларів США, що еквівалентно 1040826,46 грн., та судового збору.
Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 19.03.2008 року було укладено договір іпотеки на забезпечення кредитного договору №11317093000 від 19.03.2008 року, відповідно до якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,7 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла.
08.04.2019 року приватний виконавець Парфьонов Г.В. направив до суду першої інстанції постанову від 04.04.2019 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчий лист від 19.05.2014 року щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення судового збору.
13.09.2025 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду с заявою про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_1 на Одеську міську раду в межах ринкової вартості майна, яке є відумерлою спадщиною, що становить 48944,41 доларів США.
В обґрунтування заяви зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , Одеська міська рада набула права власності на квартиру, що належала померлій, у зв`язку із визнанням відумерлої спадщини.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2013 року про стягнення заборгованості з боржниці не виконано, відбулось погашення лише у розмірі 2395,80 грн. (судовий збір та винагорода приватного виконавця).
Станом на момент звернення до суду із зазначеною заявою, заборгованість за кредитним договором не погашена.
Згідно даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у приватного виконавця Парфьонова Г.В. перебуває виконавче провадження ВП №57725879, яке відкрито19.11.2018 року, а також постановою приватного виконавця 19.11.2018 року накладено арешт на майно боржника та коштів.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано запис в Державному реєстрі іпотек про іпотеку 6817616 19.03.2008 року згідно нотаріально посвідченого договору іпотеки від 19.03.2008 року, іпотекодержатель – АКІБ «УкрСиббанк», крім того, в реєстрі обтяжень зареєстровано арешт майна згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2008 року по справі № 2-4826/2008 та договору іпотеки від 19.03.2008 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2024 року (справа №522/8348/23) заяву АТ «УкрСиббанк» (заінтересована особа - Одеська міська рада) про визнання спадщини відумерлою було задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано у власність територіальній громаді міста Одеси квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .
Зазначене рішення суду не оскаржувалось, тобто набрало законної сили.
Згідно ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому ст. 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 512 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
Обов`язок спадкодавця щодо сплати заборгованості, присудженої судом (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припиняється внаслідок смерті боржника і переходить до його спадкоємців, а тому вимоги про заміну сторони виконавчого провадження – боржника його правонаступником підлягають задоволенню на підставі ст. 378 ЦПК України у редакції 2004 року та частини п`ятої статті 8 Закону №1404-VIII, у редакції чинній на час розгляду подання.
Статтями 1281, 1282 ЦК України визначено спеціальний порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця до його спадкоємців, які прийняли спадщину. Указаний порядок передбачає необхідність з`ясування вартості спадкового майна та визначення меж зобов`язань.
Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем надано суду першої інстанції Висновок про вартість майна, виконаний оцінювачем ТОВ «Компанія «Паурс» 08.08.2025 року, згідно якого ринкова вартість об`єкту нерухомості становить 2044222 грн.
Згідно ст. ст. 1218, 1219 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
У п. 117 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження, слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку ст. 1281 ЦК України.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна (ч. 3 ст. 1277 ЦК України).
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (ч. 4 ст. 1277 ЦК України).
Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги (ст. 1281 ЦК України).
Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).
До спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину (ст. 1231 ЦК України).
Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 539/362/23 дійшов висновку, що законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, як спадкоємця; спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов`язок. Тобто, територіальна громада має виконати публічний обов`язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, які в неї відсутні; публічний обов`язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини);по своїй суті набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину є специфічним різновидом правонаступництва, адже воно зумовлює не тільки набуття прав («актив»), але й обов`язків («пасив»). При визначенні складу пасиву і виду обов`язків, що включаються до нього основним критерієм має слугувати те, чи не є такі обов`язки особистими і не припинилися внаслідок смерті особи. До майнових обов`язків, що включаються до пасиву, відносяться як ті, які мають договірну сутність (зокрема, сплатити певну грошову суму, виконати роботу, надати послуги, передати річ), так і недоговірну (наприклад, сплата винагороди по публічній обіцянці);при виконанні обов`язків територіальною громадою законодавець встановив межу їх виконання. Такою межею виступає вартість майна набутого територіальною громадою як відумерлої спадщини. Це і не дивно, адже такі обов`язки є боргами особи, яка померла, і виникли внаслідок його діяльності, завдяки чому мають відшкодовуватися саме з його майна, що набувається територіальною громадою як відумерла спадщина. Порядком виконання обов`язків територіальною громадою встановлений в ст. ст. 1281 та 1282 ЦК; законодавець на рівні книги 6 «Спадкове право» ЦК України не передбачає жодних переваг чи пріоритетів для кредиторів у тому разі, якщо обов`язки спадкодавця виконують його спадкоємці порівняно із кредиторами, якщо права на відумерлу спадщину набула територіальна громада. Висновок про те, що при відумерлості спадщини набувається лише право на майно, без обов`язків з очевидністю суперечить здоровому глузду та ставить в різне становище кредиторів, чого законодавець не мав на меті.
Зазначене у повному обсязі спростовує доводи апеляційної скарги Одеської міської ради про те, що: закон визначає лише один випадок, у разі якого територіальна громада, що стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, і таким винятковим випадком чинне законодавство визначає вимоги, заявлені відповідно до ст. 1231 ЦК України; у даній справі відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину, а територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради не є спадкоємцем в силу приписів законодавства.
По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У ч. 1 ст. 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто, ч. 1 ст. 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (постанова Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21)).
У постанові Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі № 335/12292/19 зазначено, що незважаючи на те, що набуття суб`єктивного права у територіального громади на відумерлу спадщину пов`язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини. Верховний Суд визначив, що потрібно враховувати, що територіальна громада не є спадкоємцем за законом чи за заповітом, проте територіальна громада є учасником спадкових відносин щодо визначення юридичної долі відумерлої спадщини, яку складають як права, так і обов`язки, що належали спадкодавцю.
Спадкування є підставою універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20), у якій зазначено, що заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (ч. 3 ст. 656 ЦК України), дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (ч. 1 ст. 104 ЦК України) чи спадкування (ст. 1216 ЦК України)). Правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (ст. 1216 ЦК України), завжди є універсальним.
Спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного з учасників.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Крім того, територіальна громада не є спадкоємцем за законом чи за заповітом, проте вона є учасником спадкових відносин щодо визначення юридичної долі відумерлої спадщини, до складу якої входять як права, так і обов`язки, що належали спадкодавцю. Тож відумерлим майном, на яке вправі претендувати територіальна громада, є вся спадкова маса, яка залишилася без спадкоємців за законом або заповітом.
Територіальна громада є так званим екстраординарним спадкоємцем тоді, коли ординарних спадкоємців такого майна (за заповітом чи за законом) немає. Оскільки до територіальної громади переходять і права, і обов`язки, її правовий статус є таким самим, як і спадкоємців.
Незважаючи на те що набуття суб`єктивного права територіальної громади на відумерлу спадщину пов`язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади так само діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини.
Останній висновок зобов`язує визнавати за територіальною громадою право на отримання судового захисту до моменту констатації судом спадщини як відумерлої у тому разі, якщо спадкове майно підлягає поверненню з незаконного володіння іншої особи.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, згідно з яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
У спадкових відносинах територіальна громада завжди має правомірні а отже, очікування щодо отримання у комунальну власність відумерлого майна, а тому має речові права на майно, які підлягають захисту як і право власності у класичному розумінні, яке стосовно нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації.
Враховуючи, що до складу відумерлої спадщини входять і обов`язки, що передбачено ч. 4 ст. 1277 ЦК України, територіальна громада має розглядатися так само, як універсальний правонаступник спадкодавця.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов`язання боржниці зі сплати заборгованості в розмірі 130217,25 доларів США є зобов`язанням, що входить до складу спадщини, оскільки не є нерозривно пов`язаним з її особою, і територіальна громада міста Одеси є правонаступником у правовідносинах, що виникли між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а вимога кредитора заявлено в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви представника АТ «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження.
Необґрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги представника Одеської міської ради про те, що виконавче провадження № 57725879 відкрито щодо стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором від 19.03.2008 року № 11317093000 у розмірі 130217,25 доларів США, що еквівалентно 1040826,46 грн., та стягнення судового збору в розмірі 3219,00 грн., тобто Банк фактично таким чином здійснює стягнення на предмет іпотеки, що не є можливим, - оскільки такі доводи апелянта є припущеннями, не підтвердженими жодним доказом, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Безпідставними та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, є доводи апеляційної скарги, що заміна боржника у виконавчому провадженні № 57725879 з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2013 року у справі № 1522/29858/12 з ОСОБА_1 на Одеську міську раду є неможливою, адже відповідно до норм законодавства стягнення грошових коштів з місцевого бюджету в порядку примусового виконавчого провадження не здійснюється.
Колегія суддів зазначає, що процедура фактичного виконання судового рішення шляхом стягнення суми грошових коштів відноситься до виключної компетенції приватного/державного виконавця, дії якого, у разі порушення прав та законних інтересів боржника, можуть бути оскаржені останнім у передбаченому законом порядку.
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, то колегія суддів доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи апелянта. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради – залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 22 жовтня 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе
Оригінал: reyestr.court.gov.ua