Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №442/3626/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/3626/26 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/3327/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25872-10/2023 від 19.10.2023 в розмірі 25 375, 00 грн, судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що 19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25872-10/2023 в електронній формі, який підписано з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 360 днів. Процентна ставка становить 2, 50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.

12.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю « Діджи фінанс» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №12062024 відповідно до умов якого, ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанси» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає ці права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, відтак, ТОВ «Діджи фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 25872-10/2023 від 19.10.2023 на суму 25 375, 00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 5 000, 00 грн.; сума заборгованості за відсотками 20 375, 00 грн.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 25872-10/2023 від 19.10.2023 в розмірі 25 375, 00 гривень та 5 662, 40 гривень понесених судових витрат.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що виписка про зарахування 6 000, 00 грн. не підтверджує того, що платником був саме ТОВ «Аванс кредит» і що кошти були перераховані на виконання договору № 25872-10/2023 від 19.10.2023.

Судом першої інстанції не перевірено належність і допустимість доказів укладення кредитного договору.

Зазначає, що на дату укладення договору 19.10.2023 застосовувалась редакція Закону України «Про споживче кредитування» від 02.07.2023. Подальший Закон № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023 і ввів механізм максимальної денної процентної ставки з перехідним періодом. Тому апелянт не посилається на сучасний ліміт 1 % як на норму, що автоматично робить недійсною ставку договору в день його укладення. Водночас суд був зобов`язаний перевірити зміст договору за законодавством, чинним на момент виникнення правовідносин, правовий режим нарахувань упродовж строку дії договору, імперативні обмеження відповідальності споживача та співвідношення договірних процентів з фактичним строком правомірного користування кредитом.

Окрім цього, за актом приймання-передачі письмового та/або електронного Реєстру боржників від 12.06.2024 сторони зафіксували передачу Реєстру, який містить відомості про 982 права грошової вимоги на загальну суму 17 682 740 грн 37 коп. Сам акт не містить у своєму тексті індивідуальних відомостей про ОСОБА_1 , номер його договору, суму тіла, процентів та дату виникнення вимоги. Тому для індивідуалізації переданої вимоги визначальним є саме відповідний рядок Реєстру боржників.

Вважає, що позивач не довів належним і доступним для перевірки доказом факт перерахування 6 000, 00 грн саме первісним кредитодавцем на виконання конкретного договору; банківські картки, які фізично наявні в електронній справі, не містять вкладень; розрахунок процентів не перевірений судом на рівні первинних платежів і арифметики; документи факторингу є похідними і не усувають недоведеність основного зобов`язання.

28 вересня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частинами першою-четвертою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25872-10/2023, який підписано електронним підписом позичальника W8468.

Згідно п. 1.1. договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п 1.2. договору тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 19.10.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 12.10.2024.

Пунктом 1.4.1. договору сторони погодили, що процентна ставка становить 2, 50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п 1.5. договору клієнт зобов`язується сплачувати проценти - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п 1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168 - 74xx - xxxx - 1786 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно з отриманої відповіді АТ КБ «Приват банк» від 06.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Із наданої банком виписки по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 19.10.2023 здійснено зарахування коштів у сумі 6 000, 00 грн.

12.06.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 12062024, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт передав Фактору, а Фактор прийняв і зобов`язується оплатити Клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі: 17 682 740 грн 37 коп., що виникли у Клієнта за Основними договорами, укладечими між боржниками (далі - Боржники) та первісним кредитором.

Згідно з п 1.2. договору факторингу на підставі цього договору Фактор стає Новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до Акту прийому-передачі (додаток № 2 до Договору), а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому.

Зобов`язання Клієнта перед боржниками за основними договорами, які полягають у наданні грошових коштів у позику, на момент укладання цього договору клієнтом виконані повністю (пункт 1.3 договору факторину).

Відповідно до п.1.4. договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату укладення цього договору.

Згідно акту приймання-передачі письмового та/або електронного Реєстру Боржників від «12» червня 2024 року до Договору факторингу № 12062024 від «12» червня 2024 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 12 червня 2024 року, складений відповідно до умов Договору. Кількість відступлених прав грошової вимоги: 982 Загальна сума заборгованості: 17 682 740 грн 37 коп.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12062024 від 12 червня 2024 року, ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «Діджи фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25872-10/2023 на суму 25 375, 00 грн, що підтверджується також копією з реєстру боржників до договору факторингу № 12062024 від 12 червня 2024 року.

На підтвердження оплати фактором грошового зобов`язання, позивачем долучено платіжну інструкцію № 8755 від 12.06.2024 про перерахування на рахунок ТОВ «Аванс Кредит» грошових коштів в сумі 681 550, 90.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 25872-10/2023 від 19.10.2023, станом на 12.06.2024 в ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 25 375, 00 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000, 00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 20 375, 00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт укладення між первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 25872-10/2023 від 19.10.2023, на підставі якого відповідачу були надані кошти в кредит шляхом зарахування таких на його картковий рахунок (картку № НОМЕР_1 ), відкритий в АТ «ПриватБанк».

Кредитні кошти по договору були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 в день укладення відповідного договору в розмірі, визначеному його умовами.

Відповідач ОСОБА_1 будь- яких доказів на спростування зазначеного ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не подав.

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості на суму 12 000, 00 грн, з яких 1 000, 00 грн зараховано на погашення основного зобов`язання та 11 000, 00 грн на погашення відсотків, що підтверджує факт укладення кредитного договору між первісним кредитором і саме відповідачем, користування ним вказаними кредитними коштами та вчинення дій на виконання умов договору.

Таким чином, з договору кредиту, підписаного електронним підписом ОСОБА_1 вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами договору, в тому числі, і з розміром відсоткової ставки.

Відтак, заявлений до стягнення розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 25872-10/2023 від 19.10.2023 узгоджується з його умовами та становить 25 375, 00 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 5 000, 00 грн, сума заборгованості за відсотками 20 375, 00 грн.

Встановивши факт укладення позивачем кредитного договору № 25872-10/2023 від 19.10.2023, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, те, що розрахунки суми заборгованості відповідають умовам кредитного договору, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні, місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак і про задоволення таких.

Колегія суддів вважає доведеним, що між первісним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25872-10/2023 від 19.10.2023 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), що прирівнюється до власноручного підпису, отримав кредитні кошти в розмірі 6 000, 00 грн на власну банківську картку, що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», а також здійснював часткове погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним факту укладення договору та отримання коштів.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статтей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

12.06.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 12062024, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Клієнт передав Фактору, а Фактор прийняв і зобов`язується оплатити Клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі: 17 682 740 гривень 37 коп., що виникли у Клієнта за основними договорами, укладечими між боржниками (далі - Боржники) та первісним кредитором.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату укладення цього договору.

Витяг з реєстру боржників містять усю необхідну інформацію про боржника (ПІБ, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості).

Таким чином, ТОВ «Діджи фінанс» отримало право вимоги позикодавця ТОВ «Аванс Кредит» за кредитним договором № 25872-10/2023 від 19.10.2023, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Доведеним є й факт набуття позивачем у встановленому законом порядку прав кредитора по відношенню до відповідача ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором, на підставі вказаного вище договору факторингу.

Щодо доводів відповідача про відсутність в позивача первинних документів, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не є первісним кредитором та банком, тому не може володіти банківськими виписками, які є банківською таємницею. Наданих доказів (кредитних договорів, довідок про перерахування коштів, детальних розрахунків заборгованості з інформацією про часткові оплати) достатньо для підтвердження наявності заборгованості та можливості здійснення судом перевірки правильності нарахування боргу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд був зобов`язаний перевірити зміст договору щодо правового режиму нарахувань упродовж строку його дії, імперативні обмеження відповідальності споживача та співвідношення договірних процентів з фактичним строком правомірного користування кредитом колегія суддів відхиляє, оскільки на момент укладення кредитного договору, тобто станом на 19.10.2023 чинне законодавство України не містило імперативних обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки за споживчими кредитами. Обмеження денної ставки до 1 % були запроваджені Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності пізніше – 24.12.2023. Відповідно до статтей 5, 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, погоджена сторонами ставка у розмірі 2, 50 % на момент укладення договору відповідала вимогам закону. Підписавши договір, відповідач погодився з такими умовами (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до статті 375 ЦПК України таке необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 375, 376, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий: С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич