Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 01 жовтня 2026 р.
Справа: №336/8115/26
Суддя: Сінєльнік Р. В.
Дата документу 02.10.2026 Справа № 336/8115/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №336/8115/26 Головуючий в 1 інст.Дацюк О.І.
Провадження №33/807/1137/26 Доповідач в 2 інст.Сінєльнік Р.В.
Категорія ст.124КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Сінєльніка Р.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ,за апеляційною скаргою захисника-адвоката Мінкіна Ю.Г. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 серпня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п?ятдесят) гривень в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).
Згідно з постановою суду, 31 липня 2026 року о 21.41 годині водій ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку № 221 по вул. Ігоря Сікорського у м.Запоріжжя, керуючи автомобілем ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при виїзді з подвір`я будинку, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпеці, в результаті чого здійснив виїзд на проїзну частину, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 210994, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Ігоря Сікорського, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2026.
Оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд допустив порушення норм процесуального права, а саме не провів повного з`ясування обставин справи, не врахував істотних обставин, зокрема недоведеність причинно-наслідкового зв`язку дій ОСОБА_1 з подією ДТП, а також не врахував доказів вини (щонайменше - спільної) другого учасника ДТП - ОСОБА_2 . Суд не врахував істотних недоліків протоколу про адміністративне правопорушення, які не давали змоги встановити факту вини ОСОБА_1 та належним чином не відображали вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, хоча така навіть за наявними матеріалами справи, мала місце.
Судом порушено порядок дослідження доказів у справі, унаслідок чого визнано встановленими факти, що не мають належного обґрунтування, чим суд порушив норми процесуального права, визначені ст.ст.245, 256, 268, 278, 279, 280, 283 КУпАП.
Порушення вищевказаних вимог закону призвело до неповного з`ясування обставин у справі та неврахування, попри наявні у справі докази та свідчення, факту наявності вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, єдиним винуватцем якої безпідставно визнано ОСОБА_1 .
Судом повністю проігноровано дані, що свідчать про наявність вини у скоєнні ДТП іншого його учасника, а саме ОСОБА_2 , що фактично виключає вину ОСОБА_1 , оскільки обставинами справи підтверджується прямий та безпосередній зв`язок між порушеннями, допущеними ОСОБА_2 та скоєнням ДТП, у той час як у діях ОСОБА_1 такий зв`язок значною мірою опосередкований або взагалі відсутній.
Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити; потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно із ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам закону.
Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Всупереч позиції сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, його вина підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 01.08.2026 серії ЕПР1 №734124, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9. ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, під час керування транспортним засобом, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди 31.07.2026;
- схемою місця ДТП, на якій зображене місце розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, місце зіткнення транспортних засобів;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 ;
- фотознімками, на яких зафіксовані пошкодження транспортних засобів після дорожньої транспортної пригоди за участю транспортних засобів.
Окрім того, за клопотанням учасників справи судом було допитано свідків.
Так, свідок ОСОБА_3 вказав, що 31.07.2026 він разом із ОСОБА_1 виїжджали на автомобілі з подвір`я будинку. При цьому ОСОБА_3 відкрив ворота, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 виїхав за ворота, а свідок почав закривати ворота, коли почув сильний удар, а потім зрозумів, що сталось ДТП. Безпосереднім очевидцем ДТП він не був.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що рухався в якості пасажира в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 , автомобіль їхав по вул. Ігоря Сікорського у м.Запоріжжя зі швидкістю приблизно 70 км/год. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не бачив, а лише відчув удар та побачив, що сталось зіткнення.
Дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності, зокрема розташування транспортних засобів, які відображені у схемі місця ДТП, фотографії, а саме локалізацію пошкоджень транспортних засобів; у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні вимог п.10.9. ПДР, що перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП та її наслідками.
Даючи оцінку зібраним доказам у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , а саме: п. 10.9. — під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Так, ОСОБА_1 не заперечував того, що зіткнення транспортних засобів відбулося у момент, коли він виїжджав з подвір`я будинку заднім ходомна проїзну частину.
Потерпілий ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підтвердили вищезазначені обставини.
Локалізація та характер пошкоджень транспортних засобів відповідають фактичним обставинам справи.
Відомостей щодо порушення потерпілим ОСОБА_2 вимог ПДР, які бмогли перебувати у причинному зв`язку із настанням події ДТП та її наслідками, матеріали справи не містять, не надано їх і під час апеляційного розгляду.
Таким чином, рухаючись заднім ходом з подвір`я будинку та, виїжджаючи на проїзну частину дороги, ОСОБА_1 був зобов`язаний перевірити чи не створює він небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху,та у разі якщо б водій ОСОБА_1 виконав ці вимоги, він мав б можливість уникнути події ДТП.
Отже, у цій дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
Доводи сторони захисту не спростовують зазначені в оскаржуваній постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.
Викладені в апеляційній скарзі мотиви для скасування судового рішення не є переконливими і не можуть бути визнані достатніми для прийняття такого рішення.
Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні, передбаченого ст. 124 КУпАП, адміністративного правопорушення.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу захисника-адвоката Мінкіна Ю.Г. залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду Р.В. Сінєльнік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua