Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №308/1724/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/1724/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/308/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Кураха Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.04.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, та на нього у порядку ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 230543 від 26.01.2025 та постанови судді від 25.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2025 о 02 год 40 хв, керуючи транспортним засобом марки «Шкода Октавія», д. н. з. НОМЕР_1 , у м. Ужгороді на перехресті вул. Івана Франка та Загорська, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, що призвело до наїзду на перешкоду, а саме відбійник, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 230547 від 26.01.2025 та постанови судді від 25.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2025 о 02 год 40 хв, керуючи транспортним засобом марки «Шкода Октавія», д. н. з. НОМЕР_1 , у м. Ужгороді на перехресті вул. Івана Франка та Загорська, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 230548 від 26.01.2025 та постанови судді від 25.04.2025 вбачається, що 26.01.2025 о 03 год 18 хв, у м. Ужгород на вул. Осипенка, 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода Октавія», д. н. з. НОМЕР_1 , та вживав алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за його участю на перехресті вул. Івана Франка та Загорська в м. Ужгороді. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

-2-

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Курах Ю. М. просить постанову судді від 25.04.2025 скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 . Стверджує, що ОСОБА_1 не керував 26.01.2025 транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Матеріалами справи, у тому числі відеозаписом з місця події, не доведено факту керування транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_1 . При цьому, судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги та не спростовані показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Курах Ю. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Кураха Ю. М. що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Приписами до ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначені вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення, складеними щодо ОСОБА_1 ,

-3-

судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цих адміністративних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає порушення учасниками дорожнього руху, правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3 «б» Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Апеляційний суд, дослідивши зібрані по справі докази вважає, що суддею місцевого суду дана правильна оцінка наявним у справі доказам, а тому висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам і узгоджується з вимогами закону.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 230543 від 26.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2025 о 02 год 40 хв, керуючи транспортним засобом марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Ужгороді на перехресті вул. Івана Франка та Загорська, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, що призвело до наїзду на перешкоду, а саме відбійник, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з додержанням вимог ст. 256, 268 КУпАП, містить опис встановлених обставин, суть адміністративного правопорушення, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП, а також інші необхідні та передбачені ст. 256 КУпАП відомості.

Викладені у протоколі обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 230548 від 26.01.2025; серії ЕПР1 № 230547 від 26.01.2025, в яких викладені обставини інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.01.2025 на перехресті вулиць Івана Франка-Загорська в м. Ужгороді; відеоматеріалами, на яких зафіксовано механічні пошкодження автомобіля «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 , процедура складання протоколів про адміністративні правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеком з приладу Drager Alcotest 6810 (тест № 2114), яким зафіксовано позитивний результат на стан сп`яніння у ОСОБА_1 у 1.30 проміле; відеозаписами та іншими матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 26.01.2025, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи та наведеними вище доказами, у тому числі наявними відеозаписами, з яких вбачається,

-4-

що ОСОБА_1 спочатку заперечував факт керування транспортним засобом, стверджував, що автомобілем керував його батько. Однак в подальшому підтвердив, що саме він керував автомобілем, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, чого сам не очікував, перебуває від цього у шоковому стані, йому самому ця пригода не була потрібна і він готовий сплатити штраф.

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а також покази свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки свідок ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_5 - його дружиною, яка не бачила дорожньо-транспортну пригоду, а дізналася про неї вже від працівників поліції, коли повернулася з роботи додому, а свідок ОСОБА_4 перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 , 26.01.2025 вони разом розпивали алкогольні напої, тому пояснення зазначених свідків апеляційний суд розцінює, як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення, а також спростовуються дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, що узгоджуються між собою, і які суд вважає достовірними та достатніми у даній справі.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, у матеріалах справи немає, і таких стороною захисту не надано.

Наведені обставини беззаперечно підтверджують той факт, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу і, порушивши вимоги Правил дорожнього руху України (п. 2.3 б), допустив наїзд на відбійник після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Із урахуванням наведеного, обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази: протокол серії ЕПР 1 № 230547 від 26.01.2025, схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.01.2025, відеозапис з місця події та встановлені вище обставини беззаперечно свідчать і про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а саме залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Тому, не знаходять свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно ч. 4 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

-5-

Згідно п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Матеріалами справи, у тому числі відеозаписом з місця події, чітко підтверджено, що ОСОБА_1 будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди та покинувши місце події, у момент, коли до нього підійшли працівники поліції, у нього були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, що в свою чергу свідчить про те, що у працівників поліції були всі підстави пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як особі, яка керувала транспортним засобом та була причетною до дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту № 2114 від 26.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 о 03 год 18 хв 26.01.2026 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, проміле – 1,3; актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв, повідомив працівників поліції, що вживав алкогольні напої після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, з результатом огляду погодився, підписавши усі складені щодо нього адміністративні матеріали, від дачі письмових пояснень відмовився, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.

При розгляді справи про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції дав належну оцінку вищенаведеним обставинам та доказам і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, з чим погоджується й апеляційний суд.

При цьому, стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.

Між тим, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суддею місцевого суду надана належна правова оцінка, на правильність висновків судді не впливають та їх не спростовують, при цьому порушень вимог закону допущених судом першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

При цьому, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не встановлено ознак фальсифікації наявних у матеріалах справи доказів чи свавілля поліцейських під час оформлення щодо ОСОБА_1 адміністративних матеріалів. Також не встановлено грубих порушень поліцейськими вимог положень КУпАП та відомчих інструкцій щодо оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 звертався із заявою або клопотанням з приводу незаконних дій працівників поліції.

Також стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції.

Під час складення щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, останній після роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підписав протоколи, від надання пояснень з приводу обставин, що мали місце відмовився.

-6-

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені щодо ОСОБА_1 , і що в них були підстави для фальсифікації складених ними адміністративних матеріалів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, – у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість поліцейських у результатах розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 і у підтвердження цього немає жодних доказів не лише у матеріалах справи, такі не додано до апеляційної скарги.

Тому, апеляційний суд вважає, що протоколи про адміністративні правопорушення з іншими наявними в матеріалах справи доказами беззаперечно підтверджують факти вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених 122-4, 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, а тому підстави для визнання цих доказів неналежними чи недопустимими немає.

Всі наявні у матеріалах справи докази та хронологія подій, зафіксована на боді-камери поліцейських, узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, а тому безумовно свідчать про те, що ОСОБА_1 порушив вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого мала місце дорожньо-транспортна пригода, після чого покинув місце події та вживав алкогольні напої, що підтверджується результатом огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених 122-4, 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень.

Вищенаведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги, які є безпідставними та надуманими, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 згідно вимог ст. 32-35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративних правопорушень, так і особі ОСОБА_1 , а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, та не суперечить приписам ст. 36 цього Кодексу. При цьому, судом першої інстанції наведено обґрунтовані мотиви, з яких суд прийшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення саме у межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП, з чим погоджується апеляційний суд, беручи до уваги те, що сторона захисту в апеляційній скарзі не наводить доводів про незаконність висновків суду першої інстанції при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення.

-7-

Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану захисником-адвокатом Курахом Ю. М. апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлено, а не з`явившись до апеляційного суду на розгляд справи без поважних причин, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Курах Ю. М. самостійно позбавили себе такої можливості.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Кураха Ю. М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.04.2025 щодо ОСОБА_6 ,- без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя