Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №297/966/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/966/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його представника – адвоката Макеєва В.Ф. на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі триста п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 950 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до постанови суду, - 27 березня 2026 року близько 12:45 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 187 прикордонного знаку, на околиці н.п. Яноші (територія Берегівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району, на відстані близько 1850 метрів до державного кордону, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Макеєв В.Ф., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду від 02.04.2026. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, необґрунтованою, яка підлягає скасуванню. Вказує, що ОСОБА_1 не вчиняв і не міг вчинити інкримінованого йому адміністративного правопорушення, поза як у зазначений час «спроби перетину державного кордону», він знаходився у ІНФОРМАЦІЯ_1 , куди його було доставлено після затримання на офіційному пункті перетину кордону з підстав не відповідності фактичним обставинам підстав, вказаним щодо перетину державного кордону, а саме – офіційними представниками ДПС було поставлено під сумнів дійсність шлюбу ОСОБА_1 із особою із інвалідністю 2 групи, внаслідок чого – у перетині державного кордону було відмовлено та доставлено його до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду зазначає, що участь у судовому засіданні ОСОБА_1 не приймав, оскільки не був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи. Про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 23.04.2026. Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 02.04.2026.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник–адвокат Макеєв В.Ф. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника–адвоката Макеєва В.Ф.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).

Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також п. 2-1 Правил унормовано, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.

24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", затверджений Указ Президента України 24 лютого 2022 року N 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, у подальшому, продовжено й який триває досі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка передбачає для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обмеження у праві виїзду за кордон.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 338988 від 27.03.2026 року слідує, що в цей же день близько 12:45 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 187 прикордонного знаку, на околиці н.п. Яноші (територія Берегівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району, на відстані близько 1850 метрів до державного кордону, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Вказаний вище протокол без зауважень підписано ОСОБА_1 , як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Письмові пояснення інспектора прикордонної служби майстра-сержанта ОСОБА_2 від 27.03.2026 містять виклад аналогічних обставин тим, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

В письмових поясненнях від 27.03.2026 ОСОБА_1 пояснив, що свою провину у вчиненому правопорушенні визнає повністю та готовий понести адміністративну відповідальність. Скарг та претензій не має.

Зі схеми затримання від 27.03.2026 вбачається розташування місця несення служби прикордонного наряду «Контрольний пост» на п.д. АДРЕСА_1 , знаходження відділу прикордонної служби та відстань до підрозділу.

Не дивлячись на наведені доводи сторони захисту, які викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не вчиняв і не міг вчинити інкримінованого йому адміністративного правопорушення, поза як у зазначений час «спроби перетину державного кордону», він знаходився у ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд оцінює критично, з огляду на таке.

З долученої до апеляційної скарги копії відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 на адвокатський запит від 15.04.2026 слідує, що ОСОБА_1 добровільно звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою (зареєстрованою в журналі реєстрації заяв за №К-156 від 27.03.2026 року), в якій просив скасувати право на відстрочку від призову на військову службу, визнаючи, що зазначене право було отримано ним на підставі фіктивного шлюбу.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що при перетинанні державного кордону України в пункті пропуску « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Мукачівським ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі помічника начальника відділу-начальник групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (тип Б) ст. лейтенантом юстиції ОСОБА_3 було прийнято рішення від 27.03.2026 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , причина відмови - було поставлено під сумнів дійсність шлюбу ОСОБА_1 із особою із інвалідністю 2 групи, внаслідок чого – у перетині державного кордону було відмовлено та доставлено його до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, з наявної постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, яка наявна у загальному доступі в ЄДРСР, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , прийняте 27.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) в особі помічника начальника відділу-начальник групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” ((тип Б) ст. лейтенантом юстиції ОСОБА_3 . Проте суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України щодо відмови в перетинанні державного кордону України є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення відмовив, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 при спробі здійснення перетину державного кордону 27.03.2026 року не подав на паспортний контроль всі необхідні документи що підтверджують підставу для виїзду за кордон, а тому уповноважена посадова особа Мукачівського ІНФОРМАЦІЯ_7 правомірно прийняла рішення від 27.03.2026 року про відмову в перетинанні державного кордону України.

Отже, аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 1070512) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.

Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга адвоката Макеєва В.Ф., в інтересах ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Макеєву В.Ф., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Макеєва В.Ф., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишитибеззадоволення.

Постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага