Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №344/21354/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21354/25

Провадження № 2/344/3391/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретарів Волощук Є.Ю., Семенюка А.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про надання правової допомоги, стягнення сплачених коштів у подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2025 року, через систему Електронний Суд, представник позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_5 , звернулась до суду з позовом про визнання недійсними, такими, що укладені під впливом обману та містять несправедливі умови, наступних договорів про надання правової допомоги (юридичних послуг), укладених між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 : Договір № 30082503 від 30.08.2025 на суму 40 000 грн.; Договір № 30082504 від 30.08.2025 на суму 20 000 грн.; Договір № 30082504 від 30.08.2025 на суму 62 000 грн.; Договір № 30082505 від 30.08.2025 на суму 22 000 грн.; Договір № 30082506 від 30.08.2025 на суму 20 000 грн.; визнання недійсною (несправедливою) умови п. 3.5 вказаних договорів, яка передбачає неповернення 40 % вартості послуг у разі дострокового розірвання договору з ініціативи замовника; застосування наслідків недійсності правочинів, укладених під впливом обману, відповідно до ст. 230 ЦК України та стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитків в подвійному розмірі, а саме: 328 000 грн., що становить подвійний розмір сплачених Позивачкою за договорами коштів у сумі 164 000 грн.; стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_6 . У серпні-вересні 2025 року родина опинилася у критичній життєвій ситуації. При тому, що її син мав законне право на відстрочку від призову на військову службу як студент денної форми навчання, його фактично забрали до війська всупереч вимогам закону. На момент укладення договорів з Відповідачем син Позивачки мав законну відстрочку як студент денної форми навчання та не перебував у розшуку. У цьому стані глибокого стресу та депресії Позивачка почала шукати будь-яку допомогу й натрапила на рекламу «Центру правової допомоги», який представляв ФОП ОСОБА_4 . Під час особистих зустрічей Відповідач подавав себе не просто як юриста, а як особу з «особливими можливостями впливу» на органи військового управління, зокрема: стверджував, що має «прямий телефон Міністра оборони», запевняв, що «ТЦК його боїться», обіцяв, що в разі укладення договорів і сплати значної суми грошей Любомира «відпустять максимум за тиждень», посилався на «великий досвід» вирішення подібних ситуацій та «100-відсоткові результати». Позивачка, яка на той час перебувала у стані тяжкого нервового потрясіння через незаконне, на її думку, призов/утримання сина у військовій частині, сприйняла ці заяви як реальний шлях порятунку. Вона погодилася на всі умови, які диктував Відповідач, фактично не читаючи текст договорів, вірячи його усним обіцянкам та авторитетно виголошеним «гарантіям».

Предметом Договору № 30082503 від 30.08.2025 на суму 40 000 грн. є збір та ознайомлення з документами клієнта з формуванням правового висновку по справі клієнта. Тобто Відповідач взяв 40 000 грн. лише за фізичний збір та ознайомлення з документами клієнта та складання так званого «правового висновку». При цьому, ознайомлення з документами клієнта в адвокатській та юридичній практиці розглядається як невід`ємна складова будь-якої юридичної роботи, а не як окрема платна послуга. Це базовий обов`язок особи, яка береться виконувати договір про правову допомогу. Відповідач не є адвокатом і не має статусу юриста, а зареєстрований як ФОП з видами діяльності, пов`язаними з наданням інформаційних/консультаційних послуг, що прямо випливає з правового аналізу його КВЕДів. Він не може надавати «правову допомогу» в процесуальному розумінні та видавати кваліфіковані правові висновки, подібні до адвокатських. Фактично Позивачка заплатила 40 000 грн. за те, що Виконавець просто прочитає її документи і напише власне бачення, яке не має жодної юридичної сили та не супроводжується реальними процесуальними діями. За своєю суттю така конструкція договору є завідомо несправедливою та оманливою, створюється враження складної юридичної роботи, хоча насправді йдеться про звичайне ознайомлення з паперами, яке в нормальній практиці або взагалі не виділяється в окремий платний блок, або оплачується у рази меншими сумами. Це свідчить про навмисне завищення вартості послуги та введення споживача в оману щодо її реальної суті й обсягу.

Предметом Договору № 30082504 від 30.08.2025 на суму 20 000 грн. є перевірка документів, підготовка предмету звернення по опіковій, висновок та супроводження по установі. Тобто за 20 000 грн. Відповідач зобов`язався переглянути документи щодо опіки, сформулювати «предмет звернення», зробити якийсь «висновок», супроводжувати клієнта по установах. З урахуванням того, що перевірка документів і так є обов`язковою частиною будь-якої правової роботи; «предмет звернення» – це фактично чернетка заяви/рапорту, що не було оформлено належним чином та не привело до жодної процесуальної дії; «супроводження по установах» фактично не здійснювалося, такий обсяг дій не відповідає сумі 20 000 грн. навіть за мірками ринку адвокатських послуг, не кажучи вже про послуги особи, яка не є адвокатом. Реальна робота за цим договором зводилася або до нуля, або до поверхневих консультацій, що ще раз підтверджує штучне завищення ціни та обман очікувань Позивачки.

Предметом Договору № 30082504 від 30.08.2025 на суму 62 000 грн. є перевірка документів, аналіз по інвалідності з метою посилення групи, підготовка та супроводження по договору. Тут Відповідач «продає» за 62 000 грн. знову ж таки перевірку документів; аналіз інвалідності з метою «посилення групи»; підготовку та супровід. Фактично йдеться про звичайне ознайомлення з медичними та соціальними документами; висловлення власної думки щодо можливості зміни групи інвалідності; обіцянку супроводжувати оформлення документів, яка так і залишилась обіцянкою. Жодних рішень МСЕК, реального супроводу, підготовлених і поданих заяв до компетентних органів Відповідачем не забезпечено. Отже, за відсутності результату сума 62 000 грн. виглядає як спосіб незаконного заволодіння коштами шляхом обіцянок впливати на медико-соціальні органи, що має очевидні ознаки обману споживача.

Предметом Договору № 30082505 від 30.08.2025 на суму 22 000 грн. є перевірка документів, підготовка предмету звернення, супровід укладення мирової угоди. Тобто Відповідач отримав 22 000 грн. за те, щоб переглянути документи (що вже неодноразово було оплачено за іншими договорами); визначити «предмет звернення»; нібито «супроводжувати укладення мирової угоди». Насправді жодної реальної мирової угоди досягнуто не було; відповідач не вчинив жодних дій для організації переговорів чи формалізації угоди; підготовка документів обмежилася, по суті, кількома шаблонними текстами, які не були належним чином використані.

Предметом Договору № 30082506 від 30.08.2025 на суму 20 000 грн. є перевірка документів, аналіз, поміч по встановленню діагнозу. Тобто Відповідач за 20 000 грн. зобов`язався знову перевірити документи, допомогти у встановленні діагнозу, що взагалі виходить за межі будь-якої легальної юридичної діяльності й виглядає як обіцянка впливу на медичні органи. Під «поміччю по встановленню діагнозу» Відповідач фактично продавав ілюзію можливості впливати на медичні висновки, що є особливо небезпечно, коли клієнт перебуває у тяжкому психологічному стані через ситуацію з інвалідністю та мобілізацією членів сім`ї. Реального медико-правового супроводу здійснено не було, жодних документально підтверджених результатів немає.

У підсумку за всіма п`ятьма договорами Позивачка сплатила Відповідачу 164 000 грн.

Позивачка була введена в оману щодо фактичного змісту послуг, щодо кваліфікації та можливостей Відповідача (він не адвокат, але створював враження, що має особливі зв`язки, «прямий телефон Міністра оборони», може швидко «вирішити» питання звільнення сина, впливати на МСЕК та встановлення діагнозів), щодо очікуваного результату (гарантії звільнення з війська «максимум за тиждень», «посилення групи інвалідності», укладення мирових угод, хоча в реальності нічого з цього не було зроблено), Позивачка перебувала у стані сильного емоційного стресу через незаконне, на її думку, призов/утримання єдиного сина, що Відповідач свідомо використав для нав`язування серії завідомо невигідних договорів. Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, правочин, укладений під впливом обману, є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним, а сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані збитки у подвійному розмірі. Збитками у даному випадку є вся сума коштів, безпідставно сплачених Позивачкою за удавані та фактично не надані юридичні послуги, тобто 164 000 грн.

23 лютого 2026 року, через систему Електронний Суд, представник відповідача завантажив відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач не погоджується із доводами позивачки. Також у відзиві представник відповідача зазначив, що при написанні позовної заяви представник позивачки використала можливості «штучного інтелекту». Адвокат Кулешір С.О. вживала неетичних, зневажливих, принизливих, провокаційних та фактично образливих слів та висловлювань, а також використала заздалегідь недостовірну інформацію, що в сукупності з боку адвоката ОСОБА_5 , є виявом очевидної неповаги до честі і гідності відповідача, що є докладно зазначено у скарзі (від 03.12.2025) щодо неналежної поведінки адвоката Кулешір С.О., яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

На сторінці 13 відзиву представник відповідача зазначає, що відповідно до фактичних обставин правовідносин дійсно, 30.08.2025 року між Позивачкою, як «Замовником», та ФОП ОСОБА_4 , як «Виконавцем», було укладено 5 договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг, що за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами про надання послуг. Позивачка, в особі представника, фактично звинувачує Відповідача у не наданні послуг, що взагалі не передбачені умовами договору № 30082504, очевидною причиною чого обґрунтовано вбачається те ж саме використання при виготовленні позовної заяви від 20.11.2025 – «штучного інтелекту», що призвело до відвертих «галюцинацій». Подібними відвертими «галюцинаціями» фактично обґрунтовані й позовні вимоги Позивачки, викладені на стор. 23-24 позовної заяви від 20.11.2025, проти задоволення яких судом Відповідач заперечує повністю.

Посилання ж Позивачки у позовній заяві від 20.11.2025 на якийсь гіпотетичний «обман очікувань Позивачки», допущений з боку Відповідача, очевидно спростовується умовами п. 2.1.4. та кожного із зазначених вище договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг, а саме: п. 2.1.4. «Виконавець не надає Замовнику будь-яких запевнень та/або гарантій позитивного результату щодо послуг, що надаються Замовнику згідно умов п. 1.2. цього договору, крім гарантії належного виконання зобов`язань щодо надання Замовнику послуг належної якості, а Замовник не має права вимагати від Виконавця зазначених запевнень та/або гарантій».

Ґрунтовні пояснення щодо фактичних обставин договірних правовідносин сторін будуть надані представником Відповідача адвокатом Сапоновим О.В., в судовому засіданні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (в складі головуючого судді Бабій О.М.) у даній цивільній справі № 344/21354/25.

Відповідач також заперечує проти заявленого у позовній заяві ОСОБА_3 (від 20.11.2025) відшкодування з Відповідача розміру судових витрат, які Позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, з огляду на те, що об`єктивна вартість фактичного результату правничої допомоги, наданої Позивачці, на обґрунтовану думку Відповідача, є набагато нижчою, ніж вона є суб`єктивно оціненою Позивачкою (в особі представника останньою), не відповідною до вимог цивільного процесуального закону щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

02 березня 2026 року представник позивачки, через систему Електронний Суд, подала заяву про зміну підстав позову в якій просила розглядати позовні вимоги в такій редакції:

визнати недійсними договори про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30082503, № 30082504, № 30082505, № 30082506 та № 30082507 від 30.08.2025 року, укладені між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , як такі, що вчинені під впливом обману;

стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитки у подвійному розмірі в сумі 328 000 грн.;

стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2026 закрито підготовче провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та у заяві про зміну предмет позову.

Представник відповідача позов не визнав з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

30 серпня 2025 року між «Центр правової допомоги» (ФОП ОСОБА_4 ) (далі Виконавець) та позивачкою ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_6 ,) (далі Замовник) було укладено п`ять договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг на загальну суму 164 000 гривень (т. 1 а.с.15-19).

Згідно Договору № 30082503 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу згідно переліку зазначеного у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Замовника.

В п. 1.2 зазначено перелік послуг, що надаються: збір та ознайомлення з документами клієнта з формуванням правового висновку по справі клієнта.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг становить 40 000 грн., що сплачується Замовником 30.08.

На виконання вказаного договору Відповідачем, в цей же день, 30.08.2025 року зроблено Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно-правових актів (т. 2 а.с.72-79).

В цьому Аналізі зазначено норми Конституції України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Цивільного кодексу, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, жодного аналізу законодавства у взаємозв`язку з ситуацією Замовника (позивачки) не здійснено.

На останній сторінці зазначено Дії, що рекомендовано для вчинення, але так і не зазначено хто ці дії має вчинити, сама Замовник чи Виконавець.

На виконання вказаного договору Відповідачем складено Акт № 30082503 від 18.03.2025 року, але Позивачкою (Замовником) такий Акт не підписано (т. 3 а.с.114).

Крім того, Акт датований 18.03.2025 року, в той час як договір укладено 30.08.2025 року.

Вже під час розгляду справи по суті представник відповідача пояснив, що має місце описка у даті Акту, вірно має бути 06 червня 2026 року, а не 18 березня 2025 року (т. 3 а.с.166).

Чому саме вірною є дата 06 червня 2026 року, а не 30.08.2025 року день коли було укладено договір і здійснено Аналіз ситуації клієнта, представник відповідача не зміг пояснити.

Суд вважає такий доказ не достовірним, оскільки Акт складено вже після подання позову до суду, після закриття підготовчого провадження у справі, він не підписаний Замовником та не можливо встановити фактичну дату його складення.

Згідно Договору № 30082504 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу згідно переліку зазначеного у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Замовника.

В п. 1.2 зазначено перелік послуг, що надаються: проекти запиту до ВСП, ДБР та військової частини з приводу перевірки факту закриття кримінального провадження та уточнення причин розшуку.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг становить 20 000 грн., що сплачується Замовником 30.08.

На виконання вказаного договору Відповідачем, в цей же день, 30.08.2025 року зроблено Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно-правових актів (т. 2 а.с.80-83).

В цьому Аналізі зазначено норми Кримінально процесуального кодексу України, ЗУ «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», ЗУ «Про ДБР», інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, жодного аналізу законодавства у взаємозв`язку з ситуацією Замовника (позивачки) не здійснено.

На останній сторінці зазначено Дії, що рекомендовано для вчинення, але так і не зазначено хто ці дії має вчинити, сама Замовник чи Виконавець.

Але жодного проекту запиту до ВСП, ДБР та військової частини з приводу перевірки факту закриття кримінального провадження та уточнення причин розшуку представником відповідача суду не надано. Взагалі в матеріалах справи відсутні будь які дані, що проводилось досудове розслідування, постанова про закриття кримінального провадження чи те, що ОСОБА_6 перебував у розшуку.

На виконання вказаного договору Відповідачем складено Акт № 30082504 від 18.03.2025 року, але Позивачкою (Замовником) такий Акт не підписано (т. 3 а.с.115).

Крім того, Акт датований 18.03.2025 року, в той час як договір укладено 30.08.2025 року.

Вже під час розгляду справи по суті представник відповідача пояснив, що має місце описка у даті Акту, вірно має бути 06 червня 2026 року, а не 18 березня 2025 року (т. 3 а.с.166 зв.).

Чому саме вірною є дата 06 червня 2026 року, а не 30.08.2025 року день коли було укладено договір і здійснено Аналіз ситуації клієнта, представник відповідача не зміг пояснити.

Суд вважає такий доказ не достовірним, оскільки Акт складено вже після подання позову до суду, після закриття підготовчого провадження у справі, він не підписаний Замовником та не можливо встановити фактичну дату його складення.

Згідно Договору № 30082505 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу згідно переліку зазначеного у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Замовника.

В п. 1.2 зазначено перелік послуг, що надаються: проекти рапорту на госпіталізацію з операційним втручанням для подальшого проходження ВЛК щодо визначення ступеню придатності/непридатності до військової служби.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг становить 22 000 грн., що сплачується Замовником 30.08.

На виконання вказаного договору Відповідачем, в цей же день, 30.08.2025 року зроблено Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно-правових актів (т. 2 а.с.84-87).

В цьому Аналізі зазначено норми Конституції України, ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Основ законодавства України про охорону здоров`я, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, жодного аналізу законодавства у взаємозв`язку з ситуацією Замовника (позивачки) не здійснено.

На останній сторінці зазначено Дії, що рекомендовано для вчинення, але так і не зазначено хто ці дії має вчинити, сама Замовник чи Виконавець.

Але жодного проекту рапорту на госпіталізацію з операційним втручанням для подальшого проходження ВЛК щодо визначення ступеню придатності/непридатності до військової служби представником відповідача суду не надано. Взагалі в матеріалах справи відсутні будь які дані, що підтверджують те, що ОСОБА_6 потребував госпіталізації чи оперативного втручання.

На виконання вказаного договору Відповідачем складено Акт № 30082505 від 18.03.2025 року, але Позивачкою (Замовником) такий Акт не підписано (т. 3 а.с.116).

Крім того, Акт датований 18.03.2025 року, в той час як договір укладено 30.08.2025 року.

Вже під час розгляду справи по суті представник відповідача пояснив, що має місце описка у даті Акту, вірно має бути 06 червня 2026 року, а не 18 березня 2025 року (т. 3 а.с.168).

Чому саме вірною є дата 06 червня 2026 року, а не 30.08.2025 року день коли було укладено договір і здійснено Аналіз ситуації клієнта, представник відповідача не зміг пояснити.

Суд вважає такий доказ не достовірним, оскільки Акт складено вже після подання позову до суду, після закриття підготовчого провадження у справі, він не підписаний Замовником та не можливо встановити фактичну дату його складення.

Згідно Договору № 30082506 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу згідно переліку зазначеного у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Замовника.

В п. 1.2 зазначено перелік послуг, що надаються: проект рапорту на звільнення за сімейними обставинами з подальшим фінансовим розрахунком.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг становить 20 000 грн., що сплачується Замовником 03.09.

На виконання вказаного договору Відповідачем, в цей же день, 30.08.2025 року зроблено Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно-правових актів (т. 2 а.с.88-90).

В цьому Аналізі зазначено норми ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, жодного аналізу законодавства у взаємозв`язку з ситуацією Замовника (позивачки) не здійснено.

На останній сторінці зазначено Дії, що рекомендовано для вчинення, але так і не зазначено хто ці дії має вчинити, сама Замовник чи Виконавець.

Але жодного проекту рапорту на звільнення за сімейними обставинами з подальшим фінансовим розрахунком представником відповідача суду не надано.

На виконання вказаного договору Відповідачем складено Акт № 30082506 від 18.03.2025 року, але Позивачкою (Замовником) такий Акт не підписано (т. 3 а.с.117).

Крім того, Акт датований 18.03.2025 року, в той час як договір укладено 30.08.2025 року.

Вже під час розгляду справи по суті представник відповідача пояснив, що має місце описка у даті Акту, вірно має бути 06 червня 2026 року, а не 18 березня 2025 року (т. 3 а.с.168 зв.).

Чому саме вірною є дата 06 червня 2026 року, а не 30.08.2025 року день коли було укладено договір і здійснено Аналіз ситуації клієнта, представник відповідача не зміг пояснити.

Суд вважає такий доказ не достовірним, оскільки Акт складено вже після подання позову до суду, після закриття підготовчого провадження у справі, він не підписаний Замовником та не можливо встановити фактичну дату його складення.

Згідно Договору № 30082507 Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу згідно переліку зазначеного у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги Замовника.

В п. 1.2 зазначено перелік послуг, що надаються: запит до військової частини з метою уточнення стану розгляду рапортів та прийнятих по факту звільнення рішень.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг становить 62 000 грн., що сплачується Замовником 03.09.

На виконання вказаного договору Відповідачем, аж 01 жовтня 2025 року, через місяць після укладення договору та після подання позивачкою заяви-претензії 29.09.2025 року (т. 1 а.с.21-22) адвокатом Тулик Іваном Івановичем зроблено запит до командира ВЧ НОМЕР_1 . В матеріалах справи наявна копія такого адвокатського запиту, але вона не підписана Адвокатом (т. 2 а.с.14-15).

21.10.2025 року Адвокату командиром ВЧ надано відповідь в якій зазначено, що у задоволені рапортів відмовлено, оскільки до рапортів не було долучено всіх необхідних документів, а ОСОБА_6 самовільно залишив ВЧ (т. 3 а.с.5).

Відповідачем також зроблено Правовий аналіз ситуації з підбором нормативно-правових актів (т. 2 а.с.91-95).

В цьому Аналізі зазначено норми ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, жодного аналізу законодавства у взаємозв`язку з ситуацією Замовника (позивачки) не здійснено.

На останній сторінці зазначено Дії, що рекомендовано для вчинення, але так і не зазначено хто ці дії має вчинити, сама Замовник чи Виконавець.

На виконання вказаного договору Відповідачем складено Акт № 30082507 від 18.03.2025 року, але Позивачкою (Замовником) такий Акт не підписано (т. 3 а.с.118).

Крім того, Акт датований 18.03.2025 року, в той час як договір укладено 30.08.2025 року, а запит направлено 01 жовтня 2025 року.

Вже під час розгляду справи по суті представник відповідача пояснив, що має місце описка у даті Акту, вірно має бути 06 червня 2026 року, а не 18 березня 2025 року (т. 3 а.с.170).

Чому саме вірною є дата 06 червня 2026 року, а не 30.08.2025 року день коли було укладено договір і здійснено Аналіз ситуації клієнта, чи 01 жовтня 2025 року коли було створено адвокатський запит, представник відповідача не зміг пояснити.

Суд вважає такий доказ не достовірним, оскільки Акт складено вже після подання позову до суду, після закриття підготовчого провадження у справі, він не підписаний Замовником та не можливо встановити фактичну дату його складення.

Отже, вказані Договори не були виконані Відповідачем (Замовником) належним чином, а деякі не виконані взагалі, зокрема № 30082504, № 30082505, № 30082506.

Крім того, ціна на такі послуги значна завищена і не зрозуміло чим зумовлена.

Зокрема 62 000 грн. за написання запиту до військової частини з метою уточнення стану розгляду рапортів та прийнятих по факту звільнення рішень.

У світлі усталеної судової практики щодо витрат на правничу допомогу (вимога реальності, необхідності, співмірності витрат із складністю справи та обсягом роботи) така конструкція договірних відносин свідчить не про надання професійної юридичної допомоги, а про навмисне завищення вартості формальних та повторюваних «послуг», що мають характер обману споживача, який перебував у вкрай уразливому психологічному стані через ситуацію з незаконним, на думку родини, призовом її сина до війська.

Позивачка, Замовник, свої зобов`язання за Договорами виконала у повному обсязі, що підтверджується Довідкою від 27.09.2025 року в якій зазначено про те, що ФОП ОСОБА_4 не має і не буде мати в майбутньому фінансових претензій до Замовника (т. 1 а.с.25).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведений факт надання юридичних послуг у порядку, передбаченому умовами договору.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, відносини, що виникли між сторонами є зобов`язальними з приводу надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою - третьої, п`ятою ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.229 ЦК України).

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс України розуміє в тому числі і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін.

З роз`яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, вбачається, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Також, відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9).

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні-вересні 2025 року родина опинилася у критичній життєвій ситуації. Сина позивачки забрали до війська всупереч вимогам закону, як вважає позивачка, оскільки він був студентом.

У цьому стані глибокого стресу та депресії Позивачка почала звернулась до «Центру правової допомоги», який представляв ФОП ОСОБА_4 .

Позивачка була введена в оману щодо фактичного змісту послуг (формальне «ознайомлення з документами» та повторюваний «аналіз» подано як дорогий комплексний захист); щодо кваліфікації та можливостей Відповідача (він не адвокат, але створював враження, що має особливі зв`язки); щодо очікуваного результату (гарантії звільнення з війська «максимум за тиждень», «посилення групи інвалідності», укладення мирових угод, хоча в реальності нічого з цього не було зроблено); Позивачка перебувала у стані сильного емоційного стресу через незаконне, на її думку, призов/утримання єдиного сина, що Відповідач свідомо використав для нав`язування серії завідомо невигідних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договори про надання правової допомоги/юридичних послуг:№30082503 на суму 40 000 грн., №30082504 на суму 20 000 грн., №30082505 на суму 22 000 грн., №30082506 на суму 20 000 грн., №30082507 на суму 62 000 грн. (т. 1 а.с.15-19).

Відповідно до п.1.1 договорів предметом вказаних договорів є надання виконавцем (ФОП ОСОБА_4 ) за дорученням замовника ( ОСОБА_3 ) юридичних послуг/правової допомоги згідно переліку, зазначеного у п.1.2. цього договору, своєчасно і якісно, згідно нормативних актів чинного законодавства України.

Згідно відповіді №2065250 від 01.12.2025 місцезнаходження ФОП ОСОБА_4 АДРЕСА_1 . Серед видів економічної діяльності діяльність у сфері права (т. 1 а.с.50-51).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та суб`єктами господарювання незалежно від форми власності, які виробляють, продають товари чи харчові продукти, виконують роботи чи надають послуги, встановлює права споживачів, а також визначає механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 3 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець – суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, у цьому випадку договори про надання правової допомоги/юридичних послуг укладено між сторонами для задоволення особистих потреб споживача (позивачки), а надавачем таких послуг є ФОП, а не адвокат, тому на вказані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». ОСОБА_3 , як споживачка послуг, наданих їй відповідачем, має право звертатися з цим позовом в Івано-Франківським міський суд.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Дроблення єдиної проблеми (незаконна мобілізація) на п`ять окремих договорів зі штучно завищеними цінами (наприклад, 40 000 грн. за ознайомлення з документами) та використання бренду «Центру правової допомоги» особою без статусу адвоката — це агресивний маркетинг, спрямований на незаконне викачування коштів з особи, що перебуває у вразливому стані.

Відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Такими чином, суд приходить до висновку, що з вини відповідача позивачці не були надані юридичні послуги, її права, як замовника послуг, були порушені, договори укладені під впливом обману, а тому договори слід визнати недійсними, матеріальні збитки в подвійному розмірі повинні бути відшкодовані. У зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі вимога позивача про стягнення на її користь коштів у розмірі 328 000 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вимога є обґрунтованою частково в сумі 15 000 гривень виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивачка має право на відшкодування моральної шкоди. Дії Відповідача, який використав страх матері за життя її мобілізованого сина, давав оманливі надії на його швидке звільнення та імітував роботу, завдали Позивачці глибоких душевних страждань. Її стан постійного психологічного напруження є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Що стосується стягнення витрат понесених позивачкою на правову допомогу.

В позовній заяві від 28.11.2025 року, яка подана адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, зазначено, що розмір витрат понесених на правову допомогу складає 8000 гривень, але до позовної заяви додано жодних доказі на підтвердження понесених витрат, також не додано договору з адвокатом Кулешір С.О., акту виконаних робіт, тощо. Тому такі витрати не підлягають стягненню.

17 березня 2026 року до участі у справі залучено ще одного представника – адвоката Боднарчука Андрія Михайловича (т. 3 а.с.91).

Адвокат Боднарчук А.М. брав участь у підготовчому засіданні 31.03.2026 року (1 година), в судових засіданнях 04 червня 2026 року та 15 жовтня 2926 року (2 години).

Також адвокат подав одне клопотання про стягнення судових витрат на суму 16 000 гривень.

Таке клопотання є не зовсім обґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

Суду надано Договір про надання правової (правничої) допомоги, укладений між ОСОБА_3 та Адвокатом Боднарчуком А.М. 26.03.026 року, у Розділі 3 якого зазначено, що за правову допомогу клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 16 000 грн. Клієнт здійснює оплату за годину роботи адвоката, а саме 1500 грн. Також надано розрахунок та Акт.

В Акті зазначено робіт на 16 000 грн. та вказано час 7 год.. але не включено час в судових засіданнях, який складає сукупно 3 години.

Су вважає необґрунтованими витрати в сумі 7500 грн. за 5 год. робочого часу за складання позовної заяви та складання інших процесуальних документів, оскільки адвокат Боднарчук А.М. не складав позовної заяви та процесуальні документи, окрім клопотання про стягнення витрат.

Обґрунтованою є сума 7500 грн. за 5 годин робочого часу (2 год. консультація та вивчення та 3 год. участь в засіданнях 5*1500=7500).

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то судовий збір слід стягнути з відповідача на користь Держави пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 18, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст..ст. 15, 16, 202-204, 207, 209, 215, 229, 230, 509, 526, 610, 614, 615, 626, 629, 638, 901, 902, 903, 906 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про надання правової допомоги, стягнення сплачених коштів у подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Визнати недійсним договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30082503 від 30.08.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30082504 від 30.08.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30082505 від 30.08.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30082506 від 30.08.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30082507 від 30.08.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дзісь Максима Руслановича, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 збитки у розмірі в сумі 328 000 гривень.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дзісь Максима Руслановича, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 7500 гривень.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 14 856 гривень.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення проголошено 26 жовтня 2026 року.